Матвій грав на скрипці у переході. Катя стояла осторонь і слухала, слухала. З Матвієм вони познайомились 2 дні тому. Було видно, що він старається для неї, вкладає всю душу в музику. – Матвію, привіт! Вчора тебе не було тут, все нормально? – Привіт Катю! Таа, тут така справа. Мені дуже потрібні гроші

Вже темніло. Катя неспішно йшла вулицею. Восени в неї завжди був меланхолійний настрій, ставало сумно. Півроку тому не стало її мами. Катя залишилася одна. Батька вона не знала, мама не жила з ним. Зайшовши в підземний перехід, Катя почула знайому…

– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно, я б купила і принесла вам. Ну як ви з слабими ногами? – Так що ж я тебе Марійка кожен раз просити буду. – А щось я сина вашого давно не бачила, – запитала сусідка. – Так я його сама давно не бачила – ледве стримуючи сльози, відповіла Віра

– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно, я б купила і принесла вам. Ну як ви з слабими ногами? Мені не важко, правда. Подзвонили б мені, я завжди рада вам допомогти, –…

– Тобі б в кіно зніматися, Юля. А ти курми тут торгуєш з нами, – говорили дівчині, повні продавчині зі стажем

Юлю знали всі відвідувачі базару. Молоденька дівчина з яскравою зовнішністю подобалася багатьом. Блондинка з виразними великими карими очима, струнка і ніжна. Як вона опинилася на базарі? Зовсім не вписувалася в колорит продуктового ринку. – Тобі б в кіно зніматися, Юлька….

Того дня Наталя поїхала по роботі в іншу фірму, віддати документи. – Доброго дня, я до директора. – Проходите, він вже на вас чекає. Наталя відкрила двері кабінету і зупинилася на порозі. – Ти?! – тільки й вимовила вона

Наталя спала і їй снився сон: вона заходить у величезну квартиру – цю квартиру потрібно терміново здати в оренду. Напередодні вона вже була тут і зробила пару зауважень – потрібно було поміняти штори на більш підходящі, поміняти шторку у ванній,…

Слава з Вікою вже місяць жили у Тамари Миколаївни – Вікиної тітки. Віка була в положенні і тут раптом її поклали на збереження. Того вечора Слава повернувся пізно. Він роззувався, коли в коридор вийшла Тамара Миколаївна у відвертій сукні. – О, – сказала вона. – Ти вчасно! Слава здивовано розглядав її. – А я тут вирішила розслабитися, – вона підходила все ближче… – Тамара, що ви робите? – Слава не розумів, що відбувається

Йшов четвертий тиждень проживання у тітки Віки – Тамари Миколаївни. Але Слава вже був готовий переїжджати навіть в голі сірі стіни, тільки що добудованої квартири. Віка була на сьомому місяці вагітності, коли забудовник надіслав повідомлення, що можна приймати квартиру. Пара…

Того ж дня ​​до Антоніни підійшов Олексій і покликав на зустріч. – Я, напевно, не зможу… – здивовано сказала вона. – Ходімо! Просто приємно поведемо час, поговоримо! – наполягав той. Дівчина таки погодилася. Побачення почалося добре. Вони з Олексієм гуляли, мило спілкувалися, Тоня щиро сміялася. Аж раптом він захотів зайти в ресторан.. Та Олексій не знав про одну Тоніну таємницю

-Тоня, давай зайдемо, щось холодно, – несподівано сказав він, коли вони проходили повз ресторан. Антоніна подивилася на вивіску – це був один з найдорожчих закладів міста. -Я думаю, це не найкраща ідея… – але він її вже не слухав, він…

– Привіт, мамо, – Уляна таки набрала номер. – Ну, нарешті, подзвонила! – буркнула мати в слухавку. – Мені тут тітка Ніна дзвонила. У неї син, Вася, буде вступати в коледж, тому вони приїдуть завтра, поживуть у тебе трохи! – Я ж просила попереджати мене заздалегідь! – Ой, ти вічно зайнята, а вони вже квитки купили. Завтра зустрінеш о 5-й вечора на вокзалі! – Я працюю до 5-ї… Мамо, я не готова приймати гостей! Та ввечері біля під’їзду Уляну чекав сюрприз

Уляна намагалася потрапити ключем у замкову щілину, але темрява не давала зробити цього. -Знову лампочка не працює, – бурчала вона. Тишу під’їзду порушила гучна трель дзвінка. Однією рукою тримаючи телефон, Уляна продовжувала спроби відкрити двері. -Мамо, щось термінове? – відповіла…

Віка стояла біля вікна в переповненому автобусі, намагаючись ухилитися від натиску великої дамської сумки, яка впивався гострим кутом прямо в бік. – Дівчино! – не витримала Вікторія. – Так приберіть нарешті сумку! Боляче! – Куди я її приберу ?! Тут повернутися неможливо! А якщо не подобається, то їдьте на таксі! Нарешті автобус зупинився на потрібній зупинці і відчинилися двері.

День у Віки пройшов жахливо: з раннього ранку їй зіпхнули проблемного клієнта зі складним замовленням в короткі терміни, в обід виявилася помилка в одній з поставок, і начальник рвав і метав, намагаючись знайти винуватця. А як його знайдеш якщо помилку…

Олеся щось варила на кухні, одночасно прасувала білизну і періодично перевіряла, як там Настя зі своїми ляльками, коли в двері подзвонили. – Ви не думайте, що мене до вас підіслав Ігор. Він нічого не знає, – почала з порога красива і доглянута дівчина.  – Я прийшла сама, тому що не можу так більше. Олеся ошелешено мовчала.

Завтра все почнеться спочатку: сніданок Ігорю, сніданок Насті, вимити посуд. Сходити в магазин, поєднуючи похід з прогулянкою, приготувати їжу, пограти з дочкою, випрасувати білизну, прибрати квартиру, погодувати дочку, укласти її спати. І знову: встати, погодувати, пограти, погуляти, прибрати, приготувати, подати,…

Василь прийшов після роботи і пройшов в брудних черевиках на кухню, де вечеряли Віра з дочкою Оксаною. – Вєрка, я тут … – Ти чому на кухні в брудному взутті? Я тільки що підлогу помила, – тихим, але твердим голосом запитала Віра. – Я тільки запитати … – Я задала питання! – трохи голосніше, виділяючи кожне слово, сказала Віра.  – Я не буду виконувати більше твої примхи. Тому сьогодні зварила макарони з сосисками, а не фаршировані кабачки. – Та як ти смієш? – вийшов з себе чоловік.

На вулиці лив проливний дощ, але Віра це не помічала. Вона повільно брела по асфальту в легкому платті і босоніжках. Перехожі здивовано дивилися на цю дивну жінку, але жоден чоловік так і не наважився до неї підійти. Навпаки, додавали крок…

Повернутись вверх