Головна - Життєві історії

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Дмитро прийшов до своєї подруги Марійки. Він підійшов до дверей і натиснув кнопку дзвінка. Двері відкрила сестра Марійки – Поліна. – А її немає вдома, – сказала дівчина. – Вона пішла. – Пішла?! Дивно… Ми ж збиралися сьогодні разом повчитися, – Дмитро задумливо почухав потилицю. – А коли вона прийде? Поліна знизала плечима. – Гаразд… Я тоді піду. Скажи їй, що я заходив, – сказав хлопець. – Взагалі-то, ти можеш їй подзвонити, – пирхнула Поліна і закрила двері перед його носом. Дмитро побіг сходами на перший поверх. Хлопець відкрив двері в під’їзд і… Одразу закрив їх назад від побаченого

Дмитро прийшов до своєї подруги Марійки. Він підійшов до дверей і натиснув кнопку дзвінка. Двері відкрила сестра Марійки – Поліна. – А Марійки немає вдома, – сказала дівчина. – Вона пішла. – Пішла?! Дивно… Ми ж збиралися сьогодні разом повчитися, –…

У Алли не стало батька. Микола Васильович був багатим бізнесменом – спадщину залишив велику. На поминки приїхали молодші брат і сестра Алли. Першим приїхав Руслан. Він явно погульбанив і був веселий. Чоловік ходив по будинку батька, оглядав речі, обговорював ціну, щось фотографував, прикидав… – Ось і дочекалися! – заявив він Аллі. – Добре, що тепер грошима можна буде вільно розпоряджатися. – Може, ми батька спершу проведемо? – сказала Алла. – Та годі тобі, сама мабуть чекала з нетерпінням цей день! – махнув рукою Руслан. Їхня сестра Люда поводилася на поминках схоже. Алла дивилася на них і думала, що родичі навіть не уявляють, який сюрприз їх чекає попереду

– Та з якого дива він тобі все залишив?! А ми що?! – сварився до Алли її рідний брат Руслан. – Ми, взагалі-то, такі самі права маємо! – Це не моє рішення, – сказала вона брату. – Батько заздалегідь усе…

Вікторія прийшла на роботу, поставила сумку на стіл, ввімкнула комп’ютер. – Віка, можеш мене привітати! – до неї в кабінет забігла її подруга Юля. – З чим? – не зрозуміла Віка. – Я вчора була на побаченні! І цей чоловік просто чудовий! – радісно щебетала Юля. – Ого! Я тебе вітаю! І хто ж цей незнайомець? – усміхнулася Віка. – Ти його не знаєш, але я вас обовʼязково познайомлю. А зараз я тобі покажу його фото, – Юля взяла свій телефон, відкрила на ньому фотографію і повернула екран до подруги. Вікторія глянула на фото і ахнула від побаченого

– Мій Микита, зробив мені пропозицію, – радісно повідомила Віка своїй колегі та подрузі Юлі, прибігши на роботу, така вже у неї була звичка все бігом, і частенько скрізь спізнювалася. Начебто й прокидалася рано вранці, все встигала, але ніяк не…

Катя зі своїм чоловіком поверталися додому на маршрутці. – Катю, хто ця жінка? – тихенько, щоб не почули інші, спитав Ігор. – Яка жінка? – Катя відволіклася від телефону. – Ось та… Бачиш, біля останнього вікна сидить і весь час дивиться на нас, – пояснив чоловік. Катя трохи підвелася, щоб побачити ту, про яку говорив чоловік і миттєво змінилася на обличчі. – Це моя мати, – трохи повільно відповіла Катя. – Мати? – здивувався Ігор. – Твоєї матері ж не стало! – Так і є але…, – сказала Катя і зупинилася. – Що «але»? – Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Катя, хто ця жінка? – тихенько, щоб не почули інші люди, спитав Ігор. – Яка жінка? – Катя відволіклася від телефону: писала повідомлення подрузі. – Ось та… Бачиш, біля останнього вікна сидить і весь час дивиться на нас. Я…

Марина зі своєю мамою Поліною Андріївною сиділи в кімнаті і дивилися турецький серіал. Відкрилися вхідні двері, додому повернувся чоловік Марина. Віктор не роззуваючись одразу зайшов в кімнату. В руках у чоловіка була валіза, яку він поставив перед тещею. – Ідіть! Зараз же! – вигукнув він. – Що сталося? – захвилювалася Марина. – Я міг все вам вибачити! Але те, що ви зробили сьогодні, не вибачається, – несподівано сказав чоловік, невдоволено подивився на тещу і все розповів дружині. Марина вислухала чоловіка і застигла від почутого

Віктор відчув недобре, щойно переступив поріг. Очі дружини почервоніли, наче вона плакала, вигляд був винний. – Що сталося? – захвилювався Віктор. – Ти тільки не гнівайся, я обіцяла мамі, що вона поживе з нами півроку, – відповіла дружина. Віктор важко…

Віра насмажила котлеток, зварила вишневий компот. На кухню зайшов її чоловік Дмитро. – Марійко! – покликав він дочку, яка була в кімнаті. – Ходи вечеряти! – Не хочу! – почулося через зачинені двері. – Це не обговорюється! – твердо сказав він. Віра почала розставляти тарілки. Марійка прийшла рівно через п’ять хвилин, сіла за стіл. – Смачно? – обережно запитала Віра падчерку. Марійка знизала плечима: – Мама по-іншому готувала. – Марійко! – зиркнув на дочку Дмитро. – Що Марійко?! – дівчинка скочила з-за столу і побігла в кімнату. – Знаєш, – Віра подивилася на чоловіка. – Здається, настав час дістати ту саму коробку… – Яку ще коробку? – Дмитро не розумів, про що вона говорить

– Мамо, я пити хочу… Віра застигла біля плити. Від цього сонного – «мамо», вона аж стрепенулася. – Вибачте, – Марійка відсахнулася від дверей. – Я випадково. – Стривай! – Віра кинулася слідом, залишивши котлети на сковороді. – Я компот…

Олена Леонідівна прийшла до невістки в гості. Наталка пригостила свекруху чаєм. Раптом свекрусі стало трохи погано. – Наталю, можна я у вас приляжу, – запитала Олена Леонідівна. – Звісно. Можете лягти на дивані, – дозволила Наталка. Олена Леонідівна пішла у кімнату, і невдовзі задрімала. Прокинулася він гучних звуків, які долинали з кухні. Олена Леонідівна зрозуміла, що до Наталки у гості прийшла її мати. Жінка вирішила піти на кухню, привітатися з свахою. Олена Леонідівна вийшла в коридор, і мимоволі почула розмову невістки та свахи. Жінка прислухалася до їхньої розмови і остовпіла від почутого

Наталя зателефонувала мамі з радісною новиною. — Мамо, я була на огляді. У нас із Вадимом будуть двійня. Так несподівано. Наче в родині ні в мене, ні в нього не було двійнят, і тут таке… Мама мовчала. – Алло, мамо,…

Олена трохи затрималася на роботі, і дорогою додому майже всі світлофори були червоні. – Так, я точено не встигну приготувати вечерю, до повернення Андрія, – важко зітхнула жінка. Зупинившись в очікуванні зеленого сигналу світлофора, навпроти одного з ресторанів, вона байдужим поглядом дивилася на людей, які виходили з цього закладу. – Може й нам з Андрієм в ресторан вибратися, – думала жінка. Раптом вона побачила, як з ресторану виходить її чоловік Андрій. – Що він тут родить? – здивувалася вона. Олена придивилася до чоловіка і за хвилину її погляду відкрилася неочікувана картина

Які почуття відчуває жінка, коли дізнається про зраду чоловіка? Гнів, образа, розпач, бажання поквитатися. Саме це, за винятком, мабуть, останнього і відчула Олена, коли дізналася про невірність свого чоловіка Андрія. Цього дня вона трохи затрималася на роботі і дорогою додому…

Олена Вікторівна поклала в кишеню куртки телефон, взула теплі калоші, і вийшла на подвірʼя. Вона вирішила прибрати сніг. Жінка попрацювала, поставила лопату біля сарайчика й зайшла в хату. Вона попила чаю і раптом схаменулася – а де ж телефон?! Олена Вікторівна подивилася в кишенях куртки, оглянула кухню. Телефон зник… – Ох ти ж, з кишені, мабуть, випав! – ахнула вона. Жінка вийшла на вулицю. Ні, нема… Олена Вікторівна зайшла в хату і взялася запалювати пічку. Раптом у двері наполегливо постукали. Жінка відкрила двері й руками сплеснула від побаченого

– Привіт. Як справи? – Привіт. Все гаразд. Кожен ранок Олени Вікторівни починався з дзвінка чоловіка. Це й справді був своєрідний ритуал. Щось середнє між турботою і звичкою. Так, він дбав, перевіряв. Олена, хоч і не старенька бабуся, але вже…

Тамара Петрівна працювала в магазині касиркою. Раптом до неї забігла її знайома Світлана. – Тамаро Петрівно! – вигукнула вона. – Там цей… Вийдете на хвилинку, га?! – Що трапилося? – занепокоїлася продавчиня. – Та там… – Світлана зам’ялася. – Трубу прорвало! Прямо біля під’їзду! – Господи! – ахнула Тамара Петрівна. – Валю, – гукнула вона змінницю. – Я на хвилинку, гляну, що там… Вона швидко накинула куртку і поспішила за Світланою. На вулиці було темно. Дивно, але нічого такого не було видно… – Світлано, ти куди мене ведеш? – запитала Тамара Петрівна. – Та тут, недалеко… – сказала та. Вони завернули за ріг будинку, і Тамара Петрівна застигла на місці від побаченого

– Тамаро Петрівно, а сметана свіжа? – баба Зіна прискіпливо розглядала пластиковий стаканчик. – А то минулого разу взяла, так вона прямо наступного дня… – Зінаїдо Василівно, вчора привезли, – лагідно відповіла касирка. – Спеціально для вас відклала, знаю ж,…

Повернутись вверх