Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Поліна подзвонила до своєї подруги Наталки. – Наталко, привіт! Як справи? — сумно промовила Поліна. – Мені потрібна твоя допомога. — Що, знову чоловік діставав? – здогадалася подруга. — Ти одразу все розумієш. Цілими днями працюю, мию, перу, і все не так! Андрій бурчить постійно, каже, що я цілими днями без діла сиджу, – майже плачучи додала Поліна. –  А знаєш, я дещо придумала! Я вигадала, як провчити Андрія! Слухай! – раптом сказала Наталка і розповіла подрузі свій задум. Поліна вислухала її і аж рота відкрила. – І додумалася ж ти до такого! – тільки й вигукнула на радощах Поліна

  • 7 години тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна подзвонила до своєї подруги Наталки. – Наталко, привіт! Як справи? — сумно промовила Поліна. – Мені потрібна твоя допомога. — Що, знову чоловік діставав? – здогадалася подруга. — Ти одразу все розумієш. Цілими днями працюю, мию, перу, і все не так! Андрій бурчить постійно, каже, що я цілими днями без діла сиджу, – майже плачучи додала Поліна. –  А знаєш, я дещо придумала! Я вигадала, як провчити Андрія! Слухай! – раптом сказала Наталка і розповіла подрузі свій задум. Поліна вислухала її і аж рота відкрила. – І додумалася ж ти до такого! – тільки й вигукнула на радощах Поліна

— Знову цілий день дивилася серіали! — чоловік відчинив двері своїм ключем і нечутно з’явився на порозі. Поліна 5 хвилин тому лягла на диван і включила улюблений серіал.  Жінка цілими днями виконувала домашню роботу: прибиралася, прала, прасувала, гуляла з сином….

Ольга Василівна вирішила подзвонити сусідці, але не встигла. Тільки-но вона взяла в руки телефон, як він задзвонив. Дзвонила Надія – сестра покійного чоловіка Ольги Василівни. – Щось сталося, чи що? – подумала жінка. Дзвонила Надія рідко. Ольга Василівна взяла слухавку. – Чим ти зайнята?! – не вітаючись запитала родичка. – Пʼятий раз тобі дзвоню! – Не встигла я до телефону дійти… – відповіла Ольга. – Ну ясно, – засміялася Надія. – Я ж чого дзвоню… Помідори ти мені цього разу надто солоні закрила. Треба тобі інший рецепт… – Не буде солі, – зупинила родичку Ольга Василівна. – Нічого не буде. – Як не буде?! – Надія не розуміла, що відбувається

  • 8 години тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга Василівна вирішила подзвонити сусідці, але не встигла. Тільки-но вона взяла в руки телефон, як він задзвонив. Дзвонила Надія – сестра покійного чоловіка Ольги Василівни. – Щось сталося, чи що? – подумала жінка. Дзвонила Надія рідко. Ольга Василівна взяла слухавку. – Чим ти зайнята?! – не вітаючись запитала родичка. – Пʼятий раз тобі дзвоню! – Не встигла я до телефону дійти… – відповіла Ольга. – Ну ясно, – засміялася Надія. – Я ж чого дзвоню… Помідори ти мені цього разу надто солоні закрила. Треба тобі інший рецепт… – Не буде солі, – зупинила родичку Ольга Василівна. – Нічого не буде. – Як не буде?! – Надія не розуміла, що відбувається

Скільки разів Ольга Василівна влітку та восени думала про скорочення свого городу, але ранньою весною все починалося знову. Розсада, і аж ніяк не менше, аніж минулого року. У підвалі ще стоять кілька баночок, які не відвезли діти та численні родичі….

Ірина пішла працювати рано. Сімʼя жила небагато і треба було заробляти. Гроші Ірина відкладала собі на навчання… Якось Ірина помітила, що з її скриньки із заощадженнями зникло трохи грошей! Вона тримала її в таємному місці. Й Ірина вирішила зробити інакше. Вона оформила банківську картку і збиралася тримати гроші на ній… Якось дівчина прийшла додому раніше. Раптом вона побачила, як її брат щось шукає у її кімнаті, а батько стоїть біля дверей і спостерігає. Ірина застигла від несподіванки. – А що це ви тут робите? – здивовано запитала вона

  • 1 день тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина пішла працювати рано. Сімʼя жила небагато і треба було заробляти. Гроші Ірина відкладала собі на навчання… Якось Ірина помітила, що з її скриньки із заощадженнями зникло трохи грошей! Вона тримала її в таємному місці. Й Ірина вирішила зробити інакше. Вона оформила банківську картку і збиралася тримати гроші на ній… Якось дівчина прийшла додому раніше. Раптом вона побачила, як її брат щось шукає у її кімнаті, а батько стоїть біля дверей і спостерігає. Ірина застигла від несподіванки. – А що це ви тут робите? – здивовано запитала вона

Ірина народилася у звичайній родині. Через рік народилася сестра, а потім і братик. Дохід сім’ї можна сказати був нижче середнього. Мама працювала на пошті, підробляла прибиральницею. Батько був різноробом. Іноді він у сезон заробляв непогані гроші. Робота була важкою, але…

До Антоніни приїхали гості – дві доньки зі своїми чоловіками. Всі посідали за стіл. Дивиться Антоніна, а чоловік її Насті все ніяк не вгамується! Так і в’ється навколо дружини. То стілець їй поправить, то відсуне, і все турбується, чи зручно їй. – Ой, та заспокойся, Микольцю! – сказала Настя. – Сідай, місця всім вистачає… А сама з гордістю поглядає навкруги – он яка про неї турбота! Антоніна встала й пішла в літню кухню. Там у неї стояли вергуни – спеціально для дочок приготувала, вони обожнювали ці ласощі. А біля кухні жінка раптом так і стала від несподіваного видовища

  • 1 день тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
До Антоніни приїхали гості – дві доньки зі своїми чоловіками. Всі посідали за стіл. Дивиться Антоніна, а чоловік її Насті все ніяк не вгамується! Так і в’ється навколо дружини. То стілець їй поправить, то відсуне, і все турбується, чи зручно їй. – Ой, та заспокойся, Микольцю! – сказала Настя. – Сідай, місця всім вистачає… А сама з гордістю поглядає навкруги – он яка про неї турбота! Антоніна встала й пішла в літню кухню. Там у неї стояли вергуни – спеціально для дочок приготувала, вони обожнювали ці ласощі. А біля кухні жінка раптом так і стала від несподіваного видовища

– Твоє це, звісно, діло, але не подобається він мені, – казала Антоніна Петрівна доньці. – От зовсім! – А тобі, матусю, він і не має подобатися! – відповідала Настя. – За нього заміж я збираюся, а ти вже за тата…

Тамара Петрівна дивилася улюблений турецький серіал, коли рипнули вхідні двері. – Бабусю, я до тебе з проханням, – на порозі стояв її внук Андрій. – Пам’ятаєш ти казала, що в тебе на балконі валіза стоїть? Тамара Петрівна встала з дивана. – Яка ще валіза, Андрійку? – здивувалася старенька. – Ну з одягом, який ти на поминки собі зібрала, – сказав той. – Так, є така, а що сталося? – насторожилася Тамара Петрівна. – Та нічого, хай стоїть валіза, нічого з нею не буде, – сказав Андрій. – А ось із грошима… – Що з грошима?! – ахнула жінка. Вона не розуміла, про що він таке говорить

  • 2 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара Петрівна дивилася улюблений турецький серіал, коли рипнули вхідні двері. – Бабусю, я до тебе з проханням, – на порозі стояв її внук Андрій. – Пам’ятаєш ти казала, що в тебе на балконі валіза стоїть? Тамара Петрівна встала з дивана. – Яка ще валіза, Андрійку? – здивувалася старенька. – Ну з одягом, який ти на поминки собі зібрала, – сказав той. – Так, є така, а що сталося? – насторожилася Тамара Петрівна. – Та нічого, хай стоїть валіза, нічого з нею не буде, – сказав Андрій. – А ось із грошима… – Що з грошима?! – ахнула жінка. Вона не розуміла, про що він таке говорить

Тамара Петрівна дивилася улюблений турецький серіал, коли раптом рипнули вхідні двері. – Бабусю, а я до тебе з проханням, – на порозі стояв її онук Андрій. – Пам’ятаєш ти мені казала, що в тебе на балконі валіза стоїть? Тамара Петрівна…

Степан Андрійович ішов по сільській дорозі. – Нарешті я вдома, нарешті я там, де народився, там де поховані мої батьки і моя кохана дружина… – сказав він вголос. Чоловік відкрив хвіртку і зайшов до себе подвірʼя. Він довго порався із замком, але нічого не виходило. Степан Андрійович набрав номер доньки. – Ну чого тобі? – відповіла та. – Доню, я в свою хату не можу зайти… – сказав він. – Ключі нові де, чи замок розбирати? – Ти що?! – ахнула та. – Нічого розбирати не треба! Йди звідти. – Як іти, я ж тут живу?! – Степан Андрійович не розумів, що відбувається

  • 4 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Степан Андрійович ішов по сільській дорозі. – Нарешті я вдома, нарешті я там, де народився, там де поховані мої батьки і моя кохана дружина… – сказав він вголос. Чоловік відкрив хвіртку і зайшов до себе подвірʼя. Він довго порався із замком, але нічого не виходило. Степан Андрійович набрав номер доньки. – Ну чого тобі? – відповіла та. – Доню, я в свою хату не можу зайти… – сказав він. – Ключі нові де, чи замок розбирати? – Ти що?! – ахнула та. – Нічого розбирати не треба! Йди звідти. – Як іти, я ж тут живу?! – Степан Андрійович не розумів, що відбувається

Степан Андрійович повільно йшов по звивистій сільській дорозі. Ноги змокли, та й верхній одяг теж. Невелика сумка з речами, здавалась непідйомною для літнього чоловіка. Зупинившись на хвилину, чоловік озирнувся довкола. – Ох як добре! – сказав тихо він. – Нарешті…

Сергій стояв і відчиняв двері своєї квартири. Він уявляв, як зараз зрадіє його кохана дружина Тетяна! Його ж не було вдома майже рік, бо Сергій тимчасово працював в іншому місті. І ось, нарешті, Сергію дали тиждень, щоб він зміг відвідати дружину. І він вирішив не казати про це коханій, а влаштувати їй сюрприз! Чоловік тихенько зняв черевики, поставив сумку з речами в коридорі і з букетом квітів за спиною пішов на голос дружини, що долинав з кухні. Він підійшов до дверей і так і став на порозі від побаченого

  • 5 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій стояв і відчиняв двері своєї квартири. Він уявляв, як зараз зрадіє його кохана дружина Тетяна! Його ж не було вдома майже рік, бо Сергій тимчасово працював в іншому місті. І ось, нарешті, Сергію дали тиждень, щоб він зміг відвідати дружину. І він вирішив не казати про це коханій, а влаштувати їй сюрприз! Чоловік тихенько зняв черевики, поставив сумку з речами в коридорі і з букетом квітів за спиною пішов на голос дружини, що долинав з кухні. Він підійшов до дверей і так і став на порозі від побаченого

Сергій відчиняв двері квартири своїм ключем і уявляв, як зараз зрадіє його кохана дружина Тетяна. Його не було вдома майже рік, бо чоловік тимчасово працював в іншому місті. Спочатку його відправили у відрядження на місяць, а потім продовжили його ще…

Валя з чоловіком Миколою поїхали в гості до її бабусі Анастасії. Старенька зустріла молодих лежачи в ліжку. Побачивши улюблену правнучку з чоловіком, жінка втомлено посміхнулася, і тихенько сказала: – Прийшли… Валя радісно обійняла бабусю, поцілувала. А Микола тільки кивнув і ввічливо сказав: – Здрастуйте. – Ну, як у тебе справи, бабусю? – запитала Валя. – Ти чудово виглядаєш. Тебе нічого не турбує? – Заспокойся, нічого мене не турбує, – відповіла Анастасія. – Краще розказуйте, як ви з Миколою живете? – Добре живемо, – сказала Валя. – Ось прийшли дізнатися той твій секрет. – Який ще такий секрет?! – здивувалася старенька. Вона не розуміла, що відбувається

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валя з чоловіком Миколою поїхали в гості до її бабусі Анастасії. Старенька зустріла молодих лежачи в ліжку. Побачивши улюблену правнучку з чоловіком, жінка втомлено посміхнулася, і тихенько сказала: – Прийшли… Валя радісно обійняла бабусю, поцілувала. А Микола тільки кивнув і ввічливо сказав: – Здрастуйте. – Ну, як у тебе справи, бабусю? – запитала Валя. – Ти чудово виглядаєш. Тебе нічого не турбує? – Заспокойся, нічого мене не турбує, – відповіла Анастасія. – Краще розказуйте, як ви з Миколою живете? – Добре живемо, – сказала Валя. – Ось прийшли дізнатися той твій секрет. – Який ще такий секрет?! – здивувалася старенька. Вона не розуміла, що відбувається

Валя цілу годину вмовляла свого чоловіка Миколу поїхати з нею відвідати свою прабабуся Анастасію. Але той вперто відмовлявся: – Валю, я не хочу нікуди їхати! Їдь одна… – І чому ж ти не хочеш?! – Не хочу і все. Не…

Настя сумно брела вулицею, несучи за собою важку валізу. – Як же так сталося? – постійно повторювала вона собі одне і те саме питання. Мало того, що Роман з нею так і не одружився, хоч і обіцяв, так ще й виставив її ні з чим. Зупинившись біля кафе, дівчина вирішила випити кави та трохи зігрітися. Замовивши звичайну каву та пару еклерів, Настя крадькома оглядала присутніх у залі. Раптом, за сусіднім столиком, вона побачила чоловіка, який сидів уп’явшись у ноутбук. Настя придивилася до «незнайомця» і застигла від побаченого

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя сумно брела вулицею, несучи за собою важку валізу. – Як же так сталося? – постійно повторювала вона собі одне і те саме питання. Мало того, що Роман з нею так і не одружився, хоч і обіцяв, так ще й виставив її ні з чим. Зупинившись біля кафе, дівчина вирішила випити кави та трохи зігрітися. Замовивши звичайну каву та пару еклерів, Настя крадькома оглядала присутніх у залі. Раптом, за сусіднім столиком, вона побачила чоловіка, який сидів уп’явшись у ноутбук. Настя придивилася до «незнайомця» і застигла від побаченого

Настя сумно брела вулицею, несучи за собою важку валізу. Мало того, що Роман з нею так і не одружився, хоч і обіцяв їй це цілих шість років, ще й виставив її ні з чим, знайшовши їй заміну з гарненьким обличчям….

Сашко з батьками перший раз поїхав у село до баби з дідом. Там ще були й гості – сестра батька зі своїми дітьми. Всі весело спілкувалися, Сашка дуже не розпитували, і він відчував себе у своїй тарілці. Хлопець швидко подружився з родичами. Бабуся нагодувала їх млинцями зі сметаною, чи медом – на вибір. У діда була своя невелика пасіка. Сашку дуже сподобалося в селі, а коли вони поверталися назад додому, він все думав: – У них я залишився б назавжди… Хлопець вже переживав, що його повернуть назад у дитбудинок. А ввечері сталося несподіване

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сашко з батьками перший раз поїхав у село до баби з дідом. Там ще були й гості – сестра батька зі своїми дітьми. Всі весело спілкувалися, Сашка дуже не розпитували, і він відчував себе у своїй тарілці. Хлопець швидко подружився з родичами. Бабуся нагодувала їх млинцями зі сметаною, чи медом – на вибір. У діда була своя невелика пасіка. Сашку дуже сподобалося в селі, а коли вони поверталися назад додому, він все думав: – У них я залишився б назавжди… Хлопець вже переживав, що його повернуть назад у дитбудинок. А ввечері сталося несподіване

У батьків Олександра було золоте весілля. Він приїхав здалеку зі своєю родиною – дружиною й донькою. Олександр служив в іншому місті і родина жила з ним. Зібралися майже всі рідні. Багато хто з них знав незвичайну історію його життя. Воно…

Повернутись вверх