Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 2

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олена цілий день крутилася на кухні. У свекрухи був ювілей і всі приготування лягли на невістку. До вечора стіл було накрито. Почали сходитися гості. За столом були родичі Ганни Василівни, і кожен сказав про те, що стіл накритий добре та все смачно. Почекавши, коли застільна метушня вляжеться, слово взяла Олена. – Дорога моя свекрухо! Хочу привітати вас з ювілеєм! – з усмішкою сказала Олена. – І щоб вас порадувати, я записала вам привітання! Олена дістала телефон, ввімкунла на ньому якесь відео і передала його свекрусі. Ганна Василівна глянула привітання і остовпіла від побаченого

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена цілий день крутилася на кухні. У свекрухи був ювілей і всі приготування лягли на невістку. До вечора стіл було накрито. Почали сходитися гості. За столом були родичі Ганни Василівни, і кожен сказав про те, що стіл накритий добре та все смачно. Почекавши, коли застільна метушня вляжеться, слово взяла Олена. – Дорога моя свекрухо! Хочу привітати вас з ювілеєм! – з усмішкою сказала Олена. – І щоб вас порадувати, я записала вам привітання! Олена дістала телефон, ввімкунла на ньому якесь відео і передала його свекрусі. Ганна Василівна глянула привітання і остовпіла від побаченого

На день народження Олена зробила зачіску та макіяж: хотіла виглядати незрівнянно. Вона здогадувалася, що цього знаменного дня Роман подарує їй щось особливе: побачила оксамитову коробочку в його сумці, коли забирала з неї контейнер з-під обіду. І звичайно, вона не змогла…

Рита приготувала борщ і чекала на чоловіка. Відкрилися вхідні двері, Євген зайшов в квартиру. – Привіт, коханий! – привітався вона єлейним голоском. – Вечеря вже на столі! Євген вимив руки, сів за стіл. Чоловік з’їв одну ложку, але, зрештою, відсунув тарілку. – Що таке? — спокійно запитала Рита. – Та так… — Євген глянув на неї. – Їсти щось не хочеться… – А може, ти просто ситий? – вкрадливо промовила вона. – Просто у Василини борщ смачніший? Правда? Євген так і підскочив на місці. – У якої Василини? Ти про що? – чоловік здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Рита приготувала борщ і чекала на чоловіка. Відкрилися вхідні двері, Євген зайшов в квартиру. – Привіт, коханий! – привітався вона єлейним голоском. – Вечеря вже на столі! Євген вимив руки, сів за стіл. Чоловік з’їв одну ложку, але, зрештою, відсунув тарілку. – Що таке? — спокійно запитала Рита. – Та так… — Євген глянув на неї. – Їсти щось не хочеться… – А може, ти просто ситий? – вкрадливо промовила вона. – Просто у Василини борщ смачніший? Правда? Євген так і підскочив на місці. – У якої Василини? Ти про що? – чоловік здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

— Я тобі вже мільйон разів казав, що не люблю сирників на пару! — зробивши кислу обличчя, пробурчав Євген. — Я люблю смажені, як готувала моя мама. — А я тобі в мільйон перший раз говорю, тобі з твоїми проблемами…

Єва тільки-но провела чоловіка у відрядження, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Невже Олег щось забув? – подумала жінка, відкрила двері, і побачила на порозі свекруху. – Ангеліна Володимирівно, – здивовано промовила Єва. – Ви щось хотіли? – Поговорити хотіла, Єво, – сказала свекруха і безцеремонно зайшла на кухню. – Ну, про що ви хотіли поговорити? – поцікавилася невістка. – Єво, ти дуже хороша дівчинка, – почала говорити жінка, поки Єва робила їй чай. – Але ти маєш покинути мого сина! Єва застигла з чашкою в руці. – Як покинути? Чому? – здивовано вигукнула невістка, не розуміючи, що відбувається

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Єва тільки-но провела чоловіка у відрядження, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Невже Олег щось забув? – подумала жінка, відкрила двері, і побачила на порозі свекруху. – Ангеліна Володимирівно, – здивовано промовила Єва. – Ви щось хотіли? – Поговорити хотіла, Єво, – сказала свекруха і безцеремонно зайшла на кухню. – Ну, про що ви хотіли поговорити? – поцікавилася невістка. – Єво, ти дуже хороша дівчинка, – почала говорити жінка, поки Єва робила їй чай. – Але ти маєш покинути мого сина! Єва застигла з чашкою в руці. – Як покинути? Чому? – здивовано вигукнула невістка, не розуміючи, що відбувається

Єва дивилася на тест на вагітність, який показував лише одну смужку. Вона вдивлялася і вдивлялася в нього, сподіваючись, що з’явиться друга. Її подруга розповідала, що коли вона робила тест, друга смужка була ледь помітною. Може, так і в Єви? Але…

Максим з Тетяною вирішили посидіти в кафе. У них була річниця знайомства. Додому вони повернулися пізно. – О, з’явилися! – зустріла їх з порога мати Максима. – Де вас носило?! Я тут одна з онуками пораюся. – Мамо, а що таке? – запитав Максим. – Ти ж так любиш дітей моєї сестри. – Важко було посидіти з ними? – запитала жінка. – Гуляють вони. – А де ж матір твоїх онуків? – запитав Максим. – Вона зайнята, а ось ви відпочиваєте! – заявила мати. – Посуд чекає вас на кухні! Нагулялися – працюйте! Раптом Максим роздивився щось у своєму ноутбуці. Він глянув, що то й застиг з компʼютером в руках

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Максим з Тетяною вирішили посидіти в кафе. У них була річниця знайомства. Додому вони повернулися пізно. – О, з’явилися! – зустріла їх з порога мати Максима. – Де вас носило?! Я тут одна з онуками пораюся. – Мамо, а що таке? – запитав Максим. – Ти ж так любиш дітей моєї сестри. – Важко було посидіти з ними? – запитала жінка. – Гуляють вони. – А де ж матір твоїх онуків? – запитав Максим. – Вона зайнята, а ось ви відпочиваєте! – заявила мати. – Посуд чекає вас на кухні! Нагулялися – працюйте! Раптом Максим роздивився щось у своєму ноутбуці. Він глянув, що то й застиг з компʼютером в руках

Таня з Максимом після весілля стали жити на орендованій квартирі. Жити з матір’ю чоловіка довелося трохи згодом. Батьки Тані мали двокімнатну квартиру, в якій ще жила і молодша сестра школярка. Молодій сімейній парі там уже місця не було. Максим змінив…

Віра з Андрієм приїхали у будинок бабусі жінки. Зінаїди Вікторівни не стало, і Віра вирішила розібрати її речі. – Ти поки, наведи порядок у коморі, а я приберу трохи, – попросила Віра у чоловіка. – Добре, – погодився Андрій. Чоловік почав наводити порядок в коморі. Була вже осінь. В коморі було тьмяне світло. Андрій відсунув стару тумбочку, як раптом побачив трилітрову банку, закриту пластмасовою кришкою. Чоловік витяг її на світло і здивувався. – Віро, йди сюди, – покликав він дружину. Віра прибігла на поклик чоловіка, глянула на банку у його руках і остовпіла від побаченого

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра з Андрієм приїхали у будинок бабусі жінки. Зінаїди Вікторівни не стало, і Віра вирішила розібрати її речі. – Ти поки, наведи порядок у коморі, а я приберу трохи, – попросила Віра у чоловіка. – Добре, – погодився Андрій. Чоловік почав наводити порядок в коморі. Була вже осінь. В коморі було тьмяне світло. Андрій відсунув стару тумбочку, як раптом побачив трилітрову банку, закриту пластмасовою кришкою. Чоловік витяг її на світло і здивувався. – Віро, йди сюди, – покликав він дружину. Віра прибігла на поклик чоловіка, глянула на банку у його руках і остовпіла від побаченого

Віра зі своїм чоловіком Андрієм приїхали у будинок Зінаїди Вікторівни, жінка хотіла розібрати речі бабусі після того, як її не стало. Була вже осінь. Андрій вирішив розібрати в коморі, там було тьмяне світло. Багато було інструментів, він відсунув стару тумбочку…

Микола стояв з другом біля підʼїзду. Раптом у вікні його квартири зʼявився силует його дружини Тамари. – Микольцю, ходи вечеряти, годі ляси точити! – гукнула жінка. – Ну, бувай, Андрію, дякую за поради, – сказав Микола і пішов додому. Піднімався він по сходах, до свого поверху в роздумах. – О, вже погуляли! – почала з порога Тамара. – Андрій вже, друзяка твій, пригостив? Давай, руки мий і до столу. – А я вже, – заявив Микола. – Швидко поїмо й піду на балконі шафу збирати. Щоб тобі не заважати відпочивати. Тамара аж обернулася і застигла з виделкою в руці. – Шафу? – вона не розуміла, що відбувається

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола стояв з другом біля підʼїзду. Раптом у вікні його квартири зʼявився силует його дружини Тамари. – Микольцю, ходи вечеряти, годі ляси точити! – гукнула жінка. – Ну, бувай, Андрію, дякую за поради, – сказав Микола і пішов додому. Піднімався він по сходах, до свого поверху в роздумах. – О, вже погуляли! – почала з порога Тамара. – Андрій вже, друзяка твій, пригостив? Давай, руки мий і до столу. – А я вже, – заявив Микола. – Швидко поїмо й піду на балконі шафу збирати. Щоб тобі не заважати відпочивати. Тамара аж обернулася і застигла з виделкою в руці. – Шафу? – вона не розуміла, що відбувається

Микола просто не вірив своїм очам! Андрій з дружиною йшли по тротуару під ручку. Йшли повільно, а потім зайшли в магазин і він собі… Взяв пінного! Та не одне, а два! Микола аж оторопів від побаченого. …Була п’ятниця. Вечір мав…

Оля сиділа на кухні і чекала у гості свекруху та свекра. Пролунав дзвінок у двері. – Привіт, Оля, – усміхнулася Алла Дмитрівна. – Доброго дня, – усміхнулася у відповідь невістка. – Проходьте на кухню! Через декілька хвилин вся родина зібралася за столом. – Ну, кохана, то чому ти нас всіх тут зібрала? – запитав в дружини Олексій. – Я маю для вас сюрприз! – підозріло додала Оля, вийшла з кімнати, і повернулася з якимось конвертом у руках. – Що це? – здивувалася Алла Дмитрівна. Оля передала свекрусі конверт. Свекруха відкрила його, вийняла якийсь листок, переглянула зміст і застигла на місці

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля сиділа на кухні і чекала у гості свекруху та свекра. Пролунав дзвінок у двері. – Привіт, Оля, – усміхнулася Алла Дмитрівна. – Доброго дня, – усміхнулася у відповідь невістка. – Проходьте на кухню! Через декілька хвилин вся родина зібралася за столом. – Ну, кохана, то чому ти нас всіх тут зібрала? – запитав в дружини Олексій. – Я маю для вас сюрприз! – підозріло додала Оля, вийшла з кімнати, і повернулася з якимось конвертом у руках. – Що це? – здивувалася Алла Дмитрівна. Оля передала свекрусі конверт. Свекруха відкрила його, вийняла якийсь листок, переглянула зміст і застигла на місці

Олю свекруха не злюбила з першого погляду, ось як побачила так одразу і зрозуміла, що їхню родину з такою невістю чекають одні біди. Жінка навіть не уявляла, як мала рацію, і що саме Оля стане причиною розладу в їхній дружній…

– Христю, може, нам варто спробувати помиритись з твоїми батьками? – сказав дружині Ігор. Христина зітхнула. – Я не знаю, – відповіла вона. – Після всього, що було, цих сварок. – Я розумію, – сказав Ігор. – Але, знаєш, життя надто коротке, щоб ображатися. Особливо зараз. – Що ти маєш на увазі? – Христина здивовано подивилася на чоловіка. Ігор загадково посміхнувся. – Ну, я думав дочекатися більш слушного моменту, але… – раптом сказав він. – Христино, у нас буде дитина! Жінка застигла, не вірячи своїм вухам. Вона не розуміла, що він таке каже! – Це як? – тільки й розсміялася вона

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Христю, може, нам варто спробувати помиритись з твоїми батьками? – сказав дружині Ігор. Христина зітхнула. – Я не знаю, – відповіла вона. – Після всього, що було, цих сварок. – Я розумію, – сказав Ігор. – Але, знаєш, життя надто коротке, щоб ображатися. Особливо зараз. – Що ти маєш на увазі? – Христина здивовано подивилася на чоловіка. Ігор загадково посміхнувся. – Ну, я думав дочекатися більш слушного моменту, але… – раптом сказав він. – Христино, у нас буде дитина! Жінка застигла, не вірячи своїм вухам. Вона не розуміла, що він таке каже! – Це як? – тільки й розсміялася вона

– Христино, ти взагалі вже? Ти з ким зв’язалася? Він же ж простий маляр! – голос батька гримів, як грім серед ясного неба. – Тату, припини! – сказала Христина. – Ти його навіть не знаєш! Як ти можеш про людину…

Павло прийшов додому в поганому настрої. Він пройшов повз дружину і вирушив в спальню, завалився на ліжко прямо в одязі. – Павло, що з тобою! – захвилювалася Поліна. – Та нічого, відчепись! Начальник дістав, втомився дуже, а ще ти пристаєш, – пробурчав чоловік. – Ходімо, повечеряємо у сімейному колі, – сказала дружина. Павло різко розвернувся, з якимось розпачем подивився на дружину і заявив: – Ти хочеш дізнатися, що зі мною? Добре розповім! Бо вже не можу тримати це в собі! – Розповідай! – наполягла Поліна. Але жінка навіть уявити не могла в чому зізнається її чоловік

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло прийшов додому в поганому настрої. Він пройшов повз дружину і вирушив в спальню, завалився на ліжко прямо в одязі. – Павло, що з тобою! – захвилювалася Поліна. – Та нічого, відчепись! Начальник дістав, втомився дуже, а ще ти пристаєш, – пробурчав чоловік. – Ходімо, повечеряємо у сімейному колі, – сказала дружина. Павло різко розвернувся, з якимось розпачем подивився на дружину і заявив: – Ти хочеш дізнатися, що зі мною? Добре розповім! Бо вже не можу тримати це в собі! – Розповідай! – наполягла Поліна. Але жінка навіть уявити не могла в чому зізнається її чоловік

Поліні вже давно за тридцять, але заміжня не була, та й дітей немає. Зовнішністю, начебто, Бог не образив, та й характер поступливий, але що з нею не так? У розмовах з мамою, вона часто ставила таке запитання, але мама їй…

Поліна смажила млинці, коли на кухню прибігла її донька. – Мамо! Мамо! – пролунав схвильований голос маленької Ніни. – Я тут бабусину скриню відкрила і дещо знайшла! – Як же ти змогла її відкрити? Вона ж важка! – тільки й вигукнула Поліна. – Це не важливо, –  продовжила донька. – Пішли зі мною, ти маєш це побачити! Поліна вимкнула плиту і пішла з донькою у бабусину кімнату. – Ось, дивися! – Ніна простягнула матері якийсь конверт. – Цікаво…, – сказала жінка. Поліна швидко відкрила конверт, прочитала листа і аж рота відкрила від прочитаного

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна смажила млинці, коли на кухню прибігла її донька. – Мамо! Мамо! – пролунав схвильований голос маленької Ніни. – Я тут бабусину скриню відкрила і дещо знайшла! – Як же ти змогла її відкрити? Вона ж важка! – тільки й вигукнула Поліна. – Це не важливо, –  продовжила донька. – Пішли зі мною, ти маєш це побачити! Поліна вимкнула плиту і пішла з донькою у бабусину кімнату. – Ось, дивися! – Ніна простягнула матері якийсь конверт. – Цікаво…, – сказала жінка. Поліна швидко відкрила конверт, прочитала листа і аж рота відкрила від прочитаного

Ніна Василівна вже підходила до будинку, коли її випередила дівчина років 20-ти. Ех, колись і я так швидко ходила. Подумала про себе Ніна Василівна. А тепер ось ледве йду з магазину. Хоч і не так багато набрала продуктів, а вже…

Повернутись вверх