Пліткарка

Жіночий журнал

Тетяна вирішила в неділю сходити у торговий центр. Вона з покупками пробиралася крізь купу людей, як раптом почула голос. – Ось я й знайшов тебе, Тетянко! – якийсь незнайомий усміхнений чоловік зʼявився на її шляху. Побачивши розгублене обличчя жінки, чоловік весело спитав: – Ти пам’ятаєш мене? – Ви хто? – різко спитала Тетяна. – Я – Микола! – посмішка чоловіка стала ще ширшою. – Який ще Микола?! – вигукнула жінка. – У мене немає знайомих Микол! Дайте мені пройти! – А ти спробуй мене згадати, Тетянко, – сказав той. – Коли ми познайомилися, мене називали Миколкою… Тетяна вже не розуміла, що відбувається

  • 23 години тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна вирішила в неділю сходити у торговий центр. Вона з покупками пробиралася крізь купу людей, як раптом почула голос. – Ось я й знайшов тебе, Тетянко! – якийсь незнайомий усміхнений чоловік зʼявився на її шляху. Побачивши розгублене обличчя жінки, чоловік весело спитав: – Ти пам’ятаєш мене? – Ви хто? – різко спитала Тетяна. – Я – Микола! – посмішка чоловіка стала ще ширшою. – Який ще Микола?! – вигукнула жінка. – У мене немає знайомих Микол! Дайте мені пройти! – А ти спробуй мене згадати, Тетянко, – сказав той. – Коли ми познайомилися, мене називали Миколкою… Тетяна вже не розуміла, що відбувається

Тетяна вирішила в неділю сходити у торговий центр. Вона з покупками пробиралася крізь купу людей, як раптом почула чоловічий голос. – Ось я й знайшов тебе, Тетянко! – якийсь незнайомий усміхнений чоловік зʼявився на її шляху. Побачивши розгублене обличчя жінки,…

Олена постукала в квартиру до батьків, за хвилину мати відкрила їй двері. Дочка одразу влетіла в квартиру. – Мамо, як це розуміти? Навіщо ви Миколі на весілля зробили такий дорогий подарунок? – почала Олена. – Ти про що, Олено? Де ти побачила дорогий подарунок? – здивувалася мама. – Я переглядула відео з весілля, і бачила, що ви йому подарували! Мені ви такого не дарували! – не заспокоювалася дочка. – Та про який подарунок ти говориш. Я тебе не розумію, – розвела руками мама. – На ось, подивись, – Олена ввімкнула на телефоні відео. Мама переглянула відео і застигла від побаченого

  • 2 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена постукала в квартиру до батьків, за хвилину мати відкрила їй двері. Дочка одразу влетіла в квартиру. – Мамо, як це розуміти? Навіщо ви Миколі на весілля зробили такий дорогий подарунок? – почала Олена. – Ти про що, Олено? Де ти побачила дорогий подарунок? – здивувалася мама. – Я переглядула відео з весілля, і бачила, що ви йому подарували! Мені ви такого не дарували! – не заспокоювалася дочка. – Та про який подарунок ти говориш. Я тебе не розумію, – розвела руками мама. – На ось, подивись, – Олена ввімкнула на телефоні відео. Мама переглянула відео і застигла від побаченого

– Мамо, як це розуміти? Навіщо ви Миколі на весілля зробили такий дорогий подарунок? – Ти про що, Олено? Де ти побачила дорогий подарунок? Ми йому подарували суму на перший внесок, як і вам десять років тому. – Це не…

Тоня зібралася пройтися по-магазинах. Треба було багато чого купити до свят. Жінка викликала таксі й стала у під’їзді на першому поверсі, очікуючи машину… Раптом з ліфта вийшов чоловік її подруги Оксани, Валерій. – О, привіт! – зрадів він сусідці. – Привіт! – усміхнулася у відповідь Тоня. – Чого тут стоїш? – запитав Валерій. – Таксі чекаю… – відповіла Тоня. – А надворі холодно. – Так давай я тебе підвезу! – Валерій легенько взяв Тоню за руку й повів до виходу. У цей момент двері ліфта відкрилися і з нього вийшла Оксана. Вона так і застигла, вирячивши від здивування очі

  • 3 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тоня зібралася пройтися по-магазинах. Треба було багато чого купити до свят. Жінка викликала таксі й стала у під’їзді на першому поверсі, очікуючи машину… Раптом з ліфта вийшов чоловік її подруги Оксани, Валерій. – О, привіт! – зрадів він сусідці. – Привіт! – усміхнулася у відповідь Тоня. – Чого тут стоїш? – запитав Валерій. – Таксі чекаю… – відповіла Тоня. – А надворі холодно. – Так давай я тебе підвезу! – Валерій легенько взяв Тоню за руку й повів до виходу. У цей момент двері ліфта відкрилися і з нього вийшла Оксана. Вона так і застигла, вирячивши від здивування очі

Оксана сиділа на кухні у подруги, пила чай, пригощалася тістечками і ледве стримувала себе, щоб не розплакатися. Щастить же ж цій Тоні! Та в усьому! Ось, навіть із цими тістечками – може їсти, скільки хоче, і хоч би кілограм додала….

Люда була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Приїжджай. Мами не стало, – почула вона в слухавці голос сестри. Люда відпросилася з роботи і помчала додому. Сестри все організували, провели маму в останню путь. Після прощання Люда зайшла у свою кімнату. Раптом двері в кімнату відкрилися, зайшла Віка. – Ти коли збираєшся з’їжджати? – запитала сестра. – Ти про що? – здивувалася Люда. – Мама мені дещо сказала, перед тим, як її не стало, – несподівано сказала Віка. – Що сказала? – не зрозуміла Люда. І Віка все їй розповіла. Люда вислухала сестру і застигла від почутого

  • 3 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люда була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Приїжджай. Мами не стало, – почула вона в слухавці голос сестри. Люда відпросилася з роботи і помчала додому. Сестри все організували, провели маму в останню путь. Після прощання Люда зайшла у свою кімнату. Раптом двері в кімнату відкрилися, зайшла Віка. – Ти коли збираєшся з’їжджати? – запитала сестра. – Ти про що? – здивувалася Люда. – Мама мені дещо сказала, перед тим, як її не стало, – несподівано сказала Віка. – Що сказала? – не зрозуміла Люда. І Віка все їй розповіла. Люда вислухала сестру і застигла від почутого

– Мамо, ти ж бачиш, що Віка спеціально провокує мене на сварку. Чому ти це не зупиниш? Ти весь час намагаєшся зробити вигляд, що все гаразд. А ось не в гаразд. Тебе не бентежить, що я не можу спокійно без…

Віра Петрівна зварила невелику каструльку запашного борщику. Вона взяла сметанки, поставила тарілку на стіл, дістала куплені в магазині пампушки з часничком. Жінка вже збиралася сідати вечеряти, коли почула, що хтось відчиняє двері її квартири своїм ключем! – Синочок мій, Іванко, приїхав, чи що? – здивовано подумала вона. – Знайшов для мене час, щастя яке! Віра Петрівна пішла в коридор зустрічати сина. Вона відкрила двері й застигла на порозі від несподіванки. Іван був не сам. – Хто це?! – ахнула господиня. Вона дивилася то на Івана, то на його супутницю й не розуміла, що відбувається

  • 4 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра Петрівна зварила невелику каструльку запашного борщику. Вона взяла сметанки, поставила тарілку на стіл, дістала куплені в магазині пампушки з часничком. Жінка вже збиралася сідати вечеряти, коли почула, що хтось відчиняє двері її квартири своїм ключем! – Синочок мій, Іванко, приїхав, чи що? – здивовано подумала вона. – Знайшов для мене час, щастя яке! Віра Петрівна пішла в коридор зустрічати сина. Вона відкрила двері й застигла на порозі від несподіванки. Іван був не сам. – Хто це?! – ахнула господиня. Вона дивилася то на Івана, то на його супутницю й не розуміла, що відбувається

Віра Петрівна зварила невелику каструльку запашного борщику. Вона взяла сметанки, поставила тарілку на стіл, дістала куплені в магазині пампушки з часничком. Жінка вже збиралася сідати вечеряти, коли почула, що хтось відчиняє двері її квартири своїм ключем! – Синочок мій, Іванко, приїхав,…

Лариса закінчила чергову стрижку. – Ларисо, зайди до мене, – покликала її Марина, господиня салону. – Вже йду, – жінка швидко прибрала робоче місце і побігла до начальниці. – Я знаю, що ти знаєш про всі новинки. Нам запропонували закупити ось це, – Марина показала Ларисі каталог з засобами по догляду за волоссям. – Перший раз це бачу. А хто запропонував? – запитала Лариса. – Я, звичайно, обіцяла мовчати. Але це був твій колишній чоловік Андрій, – пояснила Марина. – Як колишній? Ми ж не розлучалися! – Лариса здивовано дивилася на господиню салону, не розуміючи, що відбувається

  • 4 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса закінчила чергову стрижку. – Ларисо, зайди до мене, – покликала її Марина, господиня салону. – Вже йду, – жінка швидко прибрала робоче місце і побігла до начальниці. – Я знаю, що ти знаєш про всі новинки. Нам запропонували закупити ось це, – Марина показала Ларисі каталог з засобами по догляду за волоссям. – Перший раз це бачу. А хто запропонував? – запитала Лариса. – Я, звичайно, обіцяла мовчати. Але це був твій колишній чоловік Андрій, – пояснила Марина. – Як колишній? Ми ж не розлучалися! – Лариса здивовано дивилася на господиню салону, не розуміючи, що відбувається

Лариса та Андрій познайомилися у салоні краси. Дівчина ще тільки починала працювати, але запис до неї був великий. Чоловічі стрижки їй особливо вдавалися. З роботою вона справлялася швидко та якісно. Поки клієнтка сиділа і чекала на дію фарби, Лариса встигала…

Степан вийшов погуляти зі своїми друзями. Вже прийшла зима, на вулиці лежав сніг і було досить холодно. – Ходімо десь трохи погріємося! – запропонував Степан, і вся компанія попрямувала в кінець вулиці. Вони вирішили зайти погрітися в знайоме кафе, яке знаходилося саме там… Галаслива компанія сіла на диванчики в самому кутку. Вони голосно обговорювали, що б їм таке замовити, і трохи заважали решті відвідувачів. – Може, досить вже вам галасувати, га?! – раптом роздратовано сказав якийсь чоловік, що сидів за сусіднім столиком. Степан глянув на нього й не повірив своїм очам

  • 5 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Степан вийшов погуляти зі своїми друзями. Вже прийшла зима, на вулиці лежав сніг і було досить холодно. – Ходімо десь трохи погріємося! – запропонував Степан, і вся компанія попрямувала в кінець вулиці. Вони вирішили зайти погрітися в знайоме кафе, яке знаходилося саме там… Галаслива компанія сіла на диванчики в самому кутку. Вони голосно обговорювали, що б їм таке замовити, і трохи заважали решті відвідувачів. – Може, досить вже вам галасувати, га?! – раптом роздратовано сказав якийсь чоловік, що сидів за сусіднім столиком. Степан глянув на нього й не повірив своїм очам

Степана мати виховувала одна. За свої майже сімнадцять років парубок бачив батька двічі. Одного разу той приходив, коли мати лежала в лікарні – все намагався випитати у сина, куди мати витрачає аліменти. Восьмирічний Степан вислуховував претензії незнайомого дядька у поношеному…

Ірина сиділа за святковим столом. Її подруга Люба відзначала річницю весілля з її чоловіком Віктором. Ірині було нудно і вона вийшла подихати свіжим повітрям. Тут же ж на ґанку з’явилася Люба зі своєю мамою. – Я відвезу маму додому, – сказала Люба. – Там мій Віктор з усім порається. Я скоро повернуся… Ірина попрощалася з подругою, зайшла всередину, взяла свою сумочку, плащ і швидко вийшла на вулицю. Ніхто й не помітив. Ірина повільно йшла по парку, як раптом почула позаду чийсь голос: – Ірино, зачекай мене! Вона обернулася й остовпіла від побаченого

  • 5 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина сиділа за святковим столом. Її подруга Люба відзначала річницю весілля з її чоловіком Віктором. Ірині було нудно і вона вийшла подихати свіжим повітрям. Тут же ж на ґанку з’явилася Люба зі своєю мамою. – Я відвезу маму додому, – сказала Люба. – Там мій Віктор з усім порається. Я скоро повернуся… Ірина попрощалася з подругою, зайшла всередину, взяла свою сумочку, плащ і швидко вийшла на вулицю. Ніхто й не помітив. Ірина повільно йшла по парку, як раптом почула позаду чийсь голос: – Ірино, зачекай мене! Вона обернулася й остовпіла від побаченого

Веселощі були в самому розпалі. Ірина сиділа за святковим столом і щосили робила вигляд, що їй зовсім не нудно, а навпаки, дуже цікаво бути серед рідних своєї подруги Люби, які приїхали з усіх усюд. Вони відзначали річницю одруження Люби із…

Людмила прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й тихенько зайшла на кухню. Її коханий Іван сидів на диванчику за ноутбуком і щось зосереджено друкував. – Іване, нам треба серйозно поговорити, – раптом сказала Люда. – Ага, зараз дороблю тут дещо, – пробурмотів той, не обертаючись. – Іване! – раптом голосно гукнула вона. – Це терміново! Мабуть, нам треба розлучитися… – Людо, ти чого?! – ахнув чоловік. – Ми ж із тобою тільки три роки одружені. І все гаразд у нас! Я так думав принаймні… Що трапилося? Ти мене розлюбила?! Він дивився на Людмилу й не вірив своїм вухам

  • 6 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й тихенько зайшла на кухню. Її коханий Іван сидів на диванчику за ноутбуком і щось зосереджено друкував. – Іване, нам треба серйозно поговорити, – раптом сказала Люда. – Ага, зараз дороблю тут дещо, – пробурмотів той, не обертаючись. – Іване! – раптом голосно гукнула вона. – Це терміново! Мабуть, нам треба розлучитися… – Людо, ти чого?! – ахнув чоловік. – Ми ж із тобою тільки три роки одружені. І все гаразд у нас! Я так думав принаймні… Що трапилося? Ти мене розлюбила?! Він дивився на Людмилу й не вірив своїм вухам

Людмила прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і тихенько зайшла на кухню. Її коханий Іван сидів на диванчику за ноутбуком і щось зосереджено друкував. – Іване, нам треба серйозно поговорити, – раптом сказала Люда. – Ага, зараз дороблю тут дещо, – пробурмотів Іван,…

До Олега в гості приїхала теща. Він зустрів її на вокзалі й привіз додому. – Значить так, любі мої! – почала з порога Маргарита Сергіївна. – Поки я буду тут, то навчу вас, як правильно харчуватися… Я привезла топінамбур, а ще шпинат і ревінь. Так-так, зятьку! Про пінне можеш забути! На вечерю теща видала свою фірмову страву – тушкований топінамбур зі шпинатом. Олег спробував і ледь пережував. – А м’ясця, чи котлеток нема? – запитав він. – Їжте самі свої топінамбури! А через пару днів Олег зайшов на кухню і застав тещу за несподіваним заняттям

  • 6 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
До Олега в гості приїхала теща. Він зустрів її на вокзалі й привіз додому. – Значить так, любі мої! – почала з порога Маргарита Сергіївна. – Поки я буду тут, то навчу вас, як правильно харчуватися… Я привезла топінамбур, а ще шпинат і ревінь. Так-так, зятьку! Про пінне можеш забути! На вечерю теща видала свою фірмову страву – тушкований топінамбур зі шпинатом. Олег спробував і ледь пережував. – А м’ясця, чи котлеток нема? – запитав він. – Їжте самі свої топінамбури! А через пару днів Олег зайшов на кухню і застав тещу за несподіваним заняттям

– Олеже, до нас приїжджає мама, у неї відпустка, чого їй самій сидіти вдома?! Поживе місяць, мені допоможе. – Марино, а може я проти?! Не люблю я, коли у нас чужі люди гостюють… – У сенсі, чужі?! Ти нічого не…

Повернутись вверх