Андрій приїхав відвідати свою матір. – Мамо, нам треба серйозно поговорити, – заявив син з порога. – Заходь, я чаю зроблю і поговоримо, – сказала мати. – Мамо, а ти можеш ще покликати свою сусідку Валентину Йосипівну, – несподівано додав Андрій. – Ця справа стосується вас обох. – Добре, – відповіла мама. Через декілька хвилин Валентину Йосипівна, мама Андрія та Андрій сиділи на кухні. – Про що ти хотів поговорити? – запитала мати. – Я хочу вам показати одне відео, – Андрій дістав свій телефон, ввімкнув відеозапис і повернув екран до матері та сусідки. Жінки глянули на екран телефону і остовпіли від побаченого

– Андрію, нам треба серйозно поговорити, – сказала мати після того, як син подякував їй за вечерю. – Що сталося? Я знову в чомусь винен? – поцікавився юнак. – Добре, що ти це відчуваєш, – додала мати. – Ти помиляєшся,…

До Сашка приїхав у гості друг дитинства – Олексій. Чоловіки на радощах влаштували посиденьки до пізна. Дружина Сашка Таня залишила чоловіків бенкетувати далі, а сама пішла спати. – Хлопці, поводьтеся добре! – пожартувала вона. – На добраніч! – Тетянко, я тебе прошу, коли це я поводився недобре? – сказав Сашко. – Ще трохи посидимо і теж спати. Вночі Таня прокинулася, а чоловіка поряд не було. Натомість з кухні чулося бурмотіння… – Нічого собі трошки посидимо, – глянула на годинник Таня і вирішила пройтися в туалет. Вона вийшла у коридор, прислухалася про що говорять на кухні і так і стала від несподіванки! Вони говорили про неї

– Ох, Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз! – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, сперся на спинку стільця. – Я аж об’ївся. Дуже смачно! – А ще я на всі руки майстер і дуже дбайлива. Он, Лео підтвердить, –…

Іван повернувся додому з роботи. – Я вдома! – гукнув він до дружини. Ліля не відповідала. Чоловік роззувся і пройшов у кімнату. – Ти куди це зібралася?! – здивувався він, побачивши, що дружина збирає валізу. – Це не я зібралася! Це твої речі! – заявила Ліля. – Як мої? – усміхнувся Іван. – Іване, я подаю на розлучення! – несподівано сказала Ліля. – Як на розлучення? Чому? – округлив очі чоловік. – Розлучаюся я з тобою через твою рідню! – пояснила Ліля. – А до чого тут моя рідня? – Іван здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Недільний ранок розпочався зі сварки. Ліля на чоловіка репетувала так, що в серванті тоненько дзвеніли кришталеві келихи. – Я ж тебе просила! Я просила тебе в це не лізти! Іване, ось скажи мені, що ти за людина? – Ліля, –…

Наталя помітила, що її чоловік останнім часом почав поводитись дивно. Дмитро став пізніше приходити з роботи і був дуже задумливий. – Любий, що в тебе сталося? – поцікавилася Наталя під час вечері. – На роботі проблеми, – похмуро сказав чоловік. Раптом у нього задзвонив телефон. Дмитро глянув на екран і швидко вискочив з-за столу… Наступного ранку Наталя встала, щоб провести чоловіка на роботу. Проте, окрім дітей, у квартирі… Нікого не було! Дмитро вже встиг піти. Раптом Наталя помітила на холодильнику якусь записку. Вона відкрила її і аж присіла від несподіванки

Наталя з Дмитром прожили разом уже десять років. За цей час у них народилося двоє дітей – син Андрій і донечка Віра. За останні пів року жінка помітила те, що чоловік почав поводитися дивним чином. Він став пізніше аніж зазвичай…

Марина прийшла до сусідки Оксани мало не з самого ранку. – Ходіть до нас в гості! – сказала вона. – У нас там весело, діти пограються. – Нащо мені це? – сказав син Оксани Сергій. – Я краще пограю на компʼютері! Оксана трохи подумала і дала Сергію куртку: – Іди, і придивишся за сестрою! Коли вони лишилися з сусідкою вдвох, Оксана зробила каву і сіла за стіл навпроти Марини. Та вже аж крутилася на табуретці – так хотілося попліткувати. – Андрій у вас ночував, чи що? – запитала Оксана про гостя Марини. – Ага, слухай… Відведи його від дружини! – раптом сказала вона. – У якому це сенсі, відведи? – ахнула Оксана

– Мені потрібне офіційне розлучення, – заявив Леонід. – Та й на здоров’я! – Оксана приховала, що ображена. – Ти хоч капостити мені не будеш? Дітей відпускатимеш на канікули до нас? – Капостити – це про тебе, – образилася Оксана….

Зінаїда Павлівна приїхала на свою дачу. Жінка швидко розібрала сумки, трохи відпочила з дороги, пообідала. – Так, пора і за роботу братися, – вирішила вона, вимивши посуд. – Піду мабуть в квітнику порядок наведу. Жінка вийшла з будинку, взяла садовий інструмент і вирушила працювати. Зінаїда Павлівна зайшла в квітник і ахнула…вона побачила розриту землю і листочки, які де-не-де лежали. – Де всі мої троянди?! – здивовано вигукнула вона. Раптом на хвіртці у квітник Зінаїда Павлівна побачила якусь записку. Жінка швидко прочитала її і застигла від прочитаного

— Яка ж ти егоїстка! – обурювалася свекруха. — Тобі відпустка важливіша за сім’ю! — Навіщо так злитися, Зінаїдо Павлівно? — Марина грайливо вигнула брову. — Ми з Петром і так постійно допомагаємо вам грошима. З огляду на те, що…

Марина працювала у шлюбному агентстві. – Ви зробили вибір, Іване Сергійовичу? – запитала вона солідного клієнта. Він якраз розглядав анкети. – Так, зробив! – заявив той. – Можна мені познайомитися з цією жінкою? Він глянув на Марину. На її обличчі була розгубленість. – Ось із цією?! – здивовано запитала вона. – Я хотів би зустрітися, – сказав Іван Сергійович. – Завтра чи післязавтра, якщо вона буде згодна. – Так, звичайно, – сказала Марина. – Але тільки в неділю. Вас влаштує? – Добре, в неділю, – погодився той. З цими словами чоловік розвернувся і пішов. Марина так і сіла на диван і закрила обличчя руками. Вона ще не усвідомила, що щойно наробила

Марина прийшла на роботу трохи раніше. Просто жила вона далеко, на околиці міста і намагалася встигнути на той автобус, який привозив її в офіс на двадцять хвилин раніше. На наступному вона вже запізнювалася на десять хвилин, що було недобре. Знайти…

Ольга дивилася телевізор, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її брат Павло. – Оля, приїжджай, бабусі не стало, – тихо сказав Павло. Ольга кинула всі справи і поїхала на прощання до своєї бабусі Катерини Василівни. Все пройшло як у тумані. Після прощання настав момент оголошення заповіту. Нотаріус почав читати заповіт, у залі зависла тиша. — З волі Катерини Василівни її майно, включаючи квартиру, дістається її внуку Павлу. А своїй внучці Олі, вона залишила сімейний фотоальбом та цей конверт, – озвучив нотаріус і простягнув жінці конверт. Ольга швидко відкрила конверт, заглянула всередину і ахнула від побаченого

Павла та Ольгу виховувала бабуся, Катерина Василівна. Жінка освічена і статна, з характером, якому могли б позаздрити багато чоловіків: вона була непохитна. Події її молодості були сповнені викликів та нестабільності, і це навчило її бути обачною та часом жорсткою. Проте…

Ольга Іванівна вже збиралася лягати спати, як раптом у двері наполегливо постукали. – А це ще кого принесло? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла її донька Наталка з валізами в руках. – Наталю, що сталося? – запереживала мати. – Мамо, я пішла від них, – схлипнула донька. – Ти проходь. Не стій в дверях, – Ольга Іванівна провела доньку на кухню. Наталка слухняно опустилась у крісло. – Досить плакати, розповідай, – сказала мама. – З  моєю свекрухою щось не так, мамо, – несподівано сказала Наталка, важко зітхнула і все розповіла матері. Ольга Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого

Наталя з’явилася до матері раптово, з валізами, коли та вже спала, і підскочила від гучного стукоту у двері. На поріг Наталка ввалилася сніговою грудкою – на вулиці другий день йшов великий, схожий на тополиний пух, сніг. -За порогом роззувайся, –…

Ліда вирішила зробити ремонт на дачі. Вона найняла для цього сусіда Олександра. Чоловік ремонтував паркан, коли Ліді подзвонив син. – Як ти? Що їв? – запитала вона. – Піцу і картоплю фрі, – сказав той. – Я ж казала, що в морозилці є котлети! – сказала Ліда. – Ну, мамо, не хочу я котлет! – відповів син. – Добре, може, приїдеш на вихідні? – запитала Ліда. – На вихідних ми з татом хотіли зустрітися, я обіцяв йому допомогти шафу зібрати. – Яку ще шафу? – здивувалася жінка. Коли вони договорили, Ліда раптом розплакалася. Вона забула, що тут був Олександр. – Лідо, що з вами?! – чоловік не розумів, що відбувається

– Ми з вами не зустрічалися раніше? Ліда вже кілька днів придивлялася до Олександра, намагаючись зрозуміти, де вона раніше бачила ці яскраво-пронизливі очі. Сам він був непоказний: засмаглий, з глибокими зморшками, вузлуватими пальцями на великих руках. Але очі Олександра були…

Повернутись вверх