Аліна та Руслан вийшли з полового будинку. – Дякую, кохана за сина! – радісно сказав чоловік, тримаючи маленький пакуночок на руках.. Родичі та друзі почали вітати молодих батьків. – О, а ось і твоя мама приїхала, – сказала Аліна, помітивши, як до них наближається свекруха. – Таки змогла відпроситися з роботи, – додав Руслан. Ольга Іванівна рішуче підійшла до молодих батьків. – Руслане, не роби цього! – несподівано заявила вона. – Ти про що? – здивувався чоловік. – Не приймай цю дитину! Це не твій син! – додала мати. – Мамо, що ти таке кажеш? – Руслан здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

Ольга Іванівна дивилася на обраницю сина, намагаючись чути слова Руслана, але нічого не виходило. – Ми з Аліною збираємося одружитися, тож скоро в тебе з’явиться одразу двоє онуків, – радісно розповідав Руслан. – А як давно ви знайомі? – намагалася…

Оксана сиділа в декреті. Сидіти вдома їй було трохи нудно. Вона завжди з радістю зустрічала свого чоловіка Івана з роботи. І ось Іван прийшов додому ввечері. – Як там справи на роботі?! – запитала Оксана в чоловіка те саме, що й кожного дня. Іван раптом трохи забарився… – Уявляєш, бувають же ж такі співпадіння! – нарешті сказав він. – Не дарма наше місто називають великим селом! – Ти про що? – здивовано запитала Оксана. Вона розуміла, що явно щось сталося… – Та до нас співробітниця новенька прийшла! – сказав Іван. – Я коли її побачив, то оторопів! Це Катя, уявляєш? Оксана аж побіліла від почутого

– Як справи на роботі? – Оксана питала це в чоловіка щодня. Можливо, тому що вона сама сиділа у декреті, і їй було справді цікаво, як тече життя за дверима квартири. У неї все однаково, все рутинно. А чоловік спілкується,…

Віра повернулася додому з двома важкими пакетами у руках. Жінка зайшла в коридор, поставила пакети на підлогу. – Це що Валя до нас у гості забігла? – здивувалася вона, почувши з вітальні голоси сестри та чоловіка. – Дивно, наче не попереджала, що зайде! Віра швидко віднесла пакети з продуктами на кухню і вирушила у вітальню, привітатися з сестрою. Віра рішуче зайшла у вітальню і застигла від побаченої картини. – Та як ви могли! – тільки й вигукнула Віра до чоловіка та сестри, і вибігла з квартири 

– Віро, я на роботі втомився … Помий посуд сама сьогодні, – втомлено сказав Андрій, тому що прийшов з роботи на дві години пізніше, і ноги просто не тримали. Дружина почала обурюватися і говорити, що взагалі правило «кожен миє посуд…

В Ірини не стало чоловіка. Вона дуже сумувала за Миколою. Щонеділі жінка ходила на цвинтар, розповідала Миколці, що сталося за тиждень… Їй було легше на душі. Здавалося, ніби чоловік її чує і підтримує… І ось Ірина знову сиділа на лавці біля могилки. З фотографії на хресті на неї дивиться її коханий Миколка. Строгий такий, у піджаку й білій сорочці. На документи фотографувався… – До мами твоєї заходила, Микольцю, – сказала Ірина. – Все добре в них, Світланка в перший клас пішла, твоя племінниця… – Тітонько, не плачте, у вас буде донька! – раптом пролунав голосок. Ірина обернулася й застигла від несподіванки

Ірина дуже сумувала за чоловіком Миколою, якого не стало п’ять місяців тому. Переходив дорогу і раптово виїхала машина… Вона часто відвідувала свекруху, вже колишню. У них були хороші стосунки з першого дня знайомства. Ганна Валеріївна була розумною, доброю, чуйною жінкою….

Вітя заїхав до матері в гості. – Привіт, мамо! – сказав він зайшовши у квартиру. – Ну, що там у тебе за розмова? Ніна почувши голос сина, вийшла в коридор. – Привіт, сину. Дякую, що приїхав. Поговорити нам треба, – сказала Ніна. Через декілька хвилин мати з сином сиділи на кухні, попиваючи чай. – Ну що там за розмова буде? – поцікавився Віктор, побачивши, що мати ніяк не наважиться почати. – Сину, я маю тобі дещо розповісти, – почала Ніна і зупинилася, потім зібралася з думками, і відкрила синові свою найбільшу таємницю. Віктор вислухав матір і… аж рота відкрив від почутого

Сказати, що Вітя – його син Ніна збиралася кілька разів. Першого разу, коли вранці стало зле від запаху яєчні, що звично скварчить на сковорідці, зі шматочками докторської ковбаси і кружальцями помідор з дачі. Чомусь Ніна відразу зрозуміла, в чому справа,…

Галина Петрівна приймала гостей. Жила вона одна і до неї часом приходив онук. Він допомагав по господарству, приносив продукти. Тепер Олексій прийшов зі своєю дівчиною Настею. А потім сказав, що це його наречена! Дівчина була дуже красива. Молоді одразу взялися до справи. Олексій поклав у холодильник продукти, витяг з комори пилосос. Настя зайнялася квітами, а потім почала мити підлогу на кухні. Вони закінчували прибирання, як раптом бабуся підійшла до Насті. Вона уважно подивилася на неї. – То значить, ти і є та сама хороша людина? – запитала старенька. Дівчина рота відкрила від подиву. – Яка та сама? – тільки й сказала вона

– Мамо, давай Галину Петрівну запросимо? Ви ж давно не бачилися? – Дочка знала, чим порадувати свою літню маму довгою зимою. – Непогано було б, – погодилася Олена Олександрівна. – Якщо вона погодиться, звичайно, їхати в таку погоду в нашу…

Ігор та Юля прийшли на ювілей до матері чоловіка. Катерина Сергіївна святкувала вдома. Зібралося багато гостей. Всі чекали тільки на сина та невістку. – Нарешті ви прийшли! Ми вже зачекалися, – зраділа Катерина Сергіївна, коли син та невістка увійшли в квартиру. – Вибач, трохи затрималися, – усміхнувся син. – Мамо, вітаємо тебе з ювілеєм! Ігор простяг гарну коробку. – Прийми від нас цей подарунок! Юля його довго вибирала! – якось підозріло додав син. – Ой, дякую! Мої хороші, – Катерина Сергіївна взяла подарунок, відкрила коробку і застигла від побаченого

Те, що вона не сподобалася свекрусі, Юля зрозуміла з першої зустрічі. Катерина Сергіївна з презирством оглянула накритий стіл, безцеремонно проінспектувала холодильник і санвузол, навіть зазирнула під ліжко, сподіваючись знайти чи пил, чи стороннього чоловіка. Після огляду вона повідомила: – Сподіваюся,…

В Андрія не стало батьків. Він поїхав у село оглянути спадщину. – З’явився – не запилився! – фиркнула якась бабуся в калошах, яка проходила повз. – І вам доброго здоровʼя, Наталю Ігорівно, – відповів Андрій. – Невже впізнав?! – здивувалася бабуся. Вона поставила відро і, човгаючи, підійшла ближче. Кілька секунд вдивлялася в обличчя, а потім сказала: – По спадщину завітав, Андрійку? Та чого я питаю?! І так зрозуміло, що по спадок приїхав! – Багато ви знаєте, Наталю Ігорівно, – буркнув Андрій, відкриваючи багажник автомобіля. – Та більше твого! Все село вже знає, як ти своїх старих напризволяще кинув! Андрій нічого не відповів. А через пару днів відкрилася вся правда

Минулого року батьків Андрія не стало. Спочатку пішла мати, а потім і батько. Андрій на поминки батьків не прийшов. Родичі назбирали трохи грошей, щоб гідно провести тих, хто пішов в останню путь. Андрій був єдиною дитиною в сім’ї, тому від…

Світлана збиралася додому від бабусі. – Бабусю, я пішла, – гукнула вона. В коридорі з’явилася бабуся, з літровим відерцем майонезу у руках. – На ось, візьми, – простягла вона відерце. – Та не їм я майонез, – усміхнулася Світлана. – Бери! Я спеціально для тебе купила, – наполягала бабуся. – Не треба було, – хмикнула дівчина. – Як же не треба, якщо два відра за ціною одного? – додала бабуся. Світлана хотіла ще щось заперечити, але вирішила змовчати. – Добре, дякую, – внучка взяла відерце, попрощалася і вийшла з квартири. Але Світлана навіть уявити не могла, як це відерце майонезу змінить її життя

– Та не їм я майонез, бабусю. Не їм. – Бери, сказала. Нам із дідом куди два відра? Тому й взяла, що одне тобі, друге нам, – бабуся простягла невелике літрове відерце внучці й вибагливо подивилася їй у вічі. –…

Марійка жила з бабусею. Її мати була з новим чоловіком і все обіцяла, що скоро забере доньку до себе. – Підкинули мені тебе, наче я про це просила, – бурчала бабуся до Марійки. – Гроші твоя мати мені, бачте, дає! Та не потрібні вони мені! Ну що ж, не виставляти ж тебе? Давай-но, Марійко, піди посуд помий, підлогу протерти треба… Марійка мовчки погоджувалася. – Ну, потерпи, Марійко, – все говорила мати. – Бабуся у нас в душі хороша. Характер тільки важкий. – Коли ти забереш мене? – запитувала Марійка. – Скоро, – йшла та сама відповідь… Так минуло три роки. А одного разу сталося несподіване

Почалося в житті Марійки все з мами… Якось вона виявилася зайвою в маминому житті. Та, звісно, ​​намагалася якось пом’якшити ситуацію. Вигадувала гарні відмовки, давала нездійсненні обіцянки. І десятирічна Марійка спершу їй вірила. Потім вірити стало важче. – Поживеш поки що…

Повернутись вверх