Марина вийшла з салону краси, як раптом побачила… Свого коханого Андрія! Він сидів на лавці біля дитячого майданчика. Марина тихенько підкралася ззаду і закрила йому очі долонями. – Вгадай, хто?! – весело запитала вона і поцілувала Андрія в щоку. – Цікаво, а що ти тут робиш? Андрій якось розгублено глянув на Марину. – Та я от… Гуляю… – невпевнено сказав чоловік. – Тут недалеко моя мама живе. А чому ти тут? – А я на манікюрі була! – відповіла Марина. – Я так рада тебе бачити! Раптом до них підбігла дівчинка років шести і міцно обійняла… Андрія! Марина мовчки дивилася на коханого, не розуміючи, що відбувається

Марина все життя вважала себе дуже нещасною. З самого дитинства відчувала себе нікому не потрібною й покинутою найріднішими людьми. Все почалося, коли їй виповнилося шість років… Батько Марини, Олександр, втратив роботу і довго не міг знайти нове місце. Але основна…

Валентина прийшла знайомитися з матірʼю свого нареченого Михайла. Ольга Петрівні прийняла молодих, накрила стіл. І тільки-но трохи перекусили, майбутня свекруха почала розпитувати Валю про все на світі. Невістка спокійно відповідала на всі питання. – Михайле, у мене там на кухні ще голубці є, допоможи принести, – сказала несподівано Ольга до сина, коли в кімнаті повисла незручна пауза – Звісно, мамо, – одразу погодився чоловік. Михайло та Ольга Петріна вийшли з кімнати. Раптом, Валя почула, що Ольга Петрівна про щось активно розмовляє на кухні з сином. Валентина прислухалася до розмови і…ахнула від почутого

Валентина та Михайло познайомилися у пекарні. Михайло часто заходив туди по свіжу випічку, а одного разу за прилавком опинилася вона – дівчина його мрії. Чоловік Валі теж сподобався, було в ньому щось особливе. Вона одразу звернула увагу на відсутність обручки….

У Ольги й Кирила народився синочок. Друг сімʼї Василь купив їм візочок, ліжечко та купу дорогих іграшок. Ольга була просто приголомшена! Вони ж заздалегідь нічого не купили – прикмета погана. А тут Василько в день виписки приїхав, та як почав розвантажуватись на очах у всіх… – Слухай, ну це занадто, ми хоч і друзі, але… – підійшов до товариша Кирило. – Облиш, друже, – зупинив його Василь. – Ти ж бачиш, що в мене крім матері немає нікого. А у вас діти. Ну я ж можу купити, мені це нічого не вартує! Так тоді й вирішили. А невдовзі Кирило з Ольгою запропонували Василю несподіване

– Знову гроші приніс, даремно ти йому віриш, Ларисо, де от він їх заробив? – бурчала до Василька бабуся. А він знову приніс додому сумки з делікатесами, новий телевізор днями купив їм, пральну машинку. А вони все були незадоволені! Хоча…

Наталка готувала вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояла її сестра. – Привіт. Маєш хвилинку? – запитала Віра. – Звісно, проходь, – усміхнулася Наталка. Сестри сіли на кухні за чашкою чаю. – Наталю, я прийшла тебе дещо попросити, – нерішуче сказала Віра. – Я тебе слухаю, – Наталка уважно подивилася на сестру. – Ти маєш скасувати своє весілля! І ніколи не виходити заміж за Андрія! Якщо ти за нього заміж вийдеш, то я тебе зі свого життя викреслю! Я тебе попереджаю! – несподівано сказала Віра. – В сенсі скасувати весілля? Чому? – Наталка здивовано дивилася на сестру, не розуміючи, що відбувається

– Якщо ти за нього заміж вийдеш, то я тебе зі свого життя викреслю! Я тебе попереджала, а ти мене не слухаєш! Та він тебе навколо пальця обведе, а ти потім у мене на плечі плакатимеш! – Боже мій, Віро,…

Борис повернувся додому з роботи. – Алісо, твоя мати дзвонила. Сказала, що має термінову розмову, а ти трубку не береш, – одразу сказав він до дружини. – Треба було закінчити терміновий проєкт, а мама завжди з якоюсь нісенітницею звертається. Я телефон на беззвучний і поставила, забула увімкнути. А що їй треба? – поцікавилася жінка. – Біда у неї! – заявив Борис. – Що вже сталося? – захвилювалася Аліса. – Проблеми із здоровʼям? – Ні, – сказав чоловіка. – Твоя мама виходить заміж! – Як заміж? За кого? – жінка здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається 

– Алісо, твоя мати дзвонила. Сказала, що має термінову розмову, а ти трубку не береш. – Треба було закінчити терміновий проєкт, а мама завжди з якоюсь нісенітницею звертається. Я телефон на беззвучний і поставила, забула увімкнути. А що їй треба?…

Ольга готувала вечерю, коли на кухню зайшов її чоловік. – Коли вже будемо вечеряти? – усміхнувся Олег. – Ще трохи і буду діставати курочку з духовку, – відповіла дружина. – Слухай, до мене сьогодні моя подруга Ганна дзвонила, просила позичити гроші. Я погодилася. Ти не проти? – В сенсі ти погодилася?  – здивувався чоловік. – Ну їй зовсім трохи потрібно, – відповіла Оля. – Я б на твоєму місці їй зовсім нічого не давав! Ти мабуть не знаєш, але…, – хотів було сказати Олег, але зупинився. – Не знаю чого? Ти про що? – Оля здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається 

– Оля, можете нам у борг грошей дати? Ольга зітхнула. Ганна, її подруга дитинства, дуже часто зверталася до неї за допомогою щодо фінансів. Так, борги вона завжди віддавала, щоправда, не завжди вчасно. Але Оля згодом почала почуватися банком, який дає…

Наталка приготувала все для вареників. Вона і картопельку зварила, і навіть борошно в паперовому пакеті з шафи дістала й поставила на стіл. А потім подивилася на все це, і так їй стало тужливо… – Ну, і для кого я ці вареники робитиму? – подумала жінка. – Тільки для себе? Чоловік уже пів року як пішов, а подруг не буде… Раптом задзвенів її телефон. Дзвонив якийсь невідомий номер… – Алло, – взяла вона слухавку. – Здрастуйте! – пролунав у слухавці якийсь дивний чоловічий голос. – Ви ж, жінка, так? – Що? – здивовано запитала Наталка. – Ви вмієте готувати тісто? – запитав той. Наталка не розуміла, що відбувається

Наталка приготувала все для вареників – і картоплю зварила, і навіть борошно в паперовому пакеті з шафи дістала й поставила на стіл. А потім подивилася на все це, і так їй стало тужливо… – Ну, і для кого я ці вареники…

Яна поверталася додому з магазину. Біля під’їзду її зупинила незнайомка. – Вибачте, ви Яна? – невпевнено звернулася до неї блондинка. – Так… А ви хто? – здивувалася вона. – Я – Юля, мати дітей вашого чоловіка! – закинула підборіддя білявка. – Ви, мабуть, щось плутаєте…? – оторопіла Яна. – Повірте мені, я не помиляюся, – єхидно посміхнулася Юля. – Нісенітниця якась… Ви мене… нас із кимось переплутали, – не хотіла вірити у почуте Яна. – А ви погляньте на це, – сказала жінка, дістала з сумочки свій телефон і відкрила на ньому якесь фото. Яна глянула на екран телефону незнайомки і заціпеніла від побаченого

Яна вперше побачила Романа у восьмому класі. Він переїхав до міста до бабусі після того, як не стало його батьків. Худорлявий хлопець із темно-сірими очима і трохи сором’язливою усмішкою одразу сподобався Яні. А потім виявилося, що він не лише симпатичний,…

Катя з Сергієм раз на тиждень стабільно їздили на село. Чоловік нормально ставився до цих поїздок. Але іноді Сергій хмурився, коли Любов Степанівна, мама Катерини, кликала їх через явні дрібниці. Просто тому, що їй було нудно! Зараз привід поїхати в село був досить серйозний. Звісно, якщо тільки Любов Степанівна не вдавала, що занедужала. – Ну, поїхали допомагати твоїй мамі, – зітхнув Сергій. – Не впевнений тільки, що за такої погоди ми зможемо доїхати до села… Дорогу справді розмило, але до села вони таки добралися. Катя з Сергієм зайшли в хату й застигли від побаченого

Дощ лив три дні поспіль. Лив, іноді затихаючи, перетворюючись на рідкісні краплі, а потім знову накривав, як з відра. Розмитою сільською дорогою повільно їхав білий старенький автомобіль. Машину хитало з боку на бік, часом вона буксувала. І водій уже думав,…

Тетяна стала помічати, що її чоловік почав дивно поводитися. Постійно якийсь нервовий, на запитання не відповідає, і увесь час проводить в гаражі. Жінка вирішила простежити за чоловіком. І ось, коли Олексій вчергове вирушив в гараж, Таня пішла слідом. – Таня, ти що тут робиш? – здивувався він, коли дружина виявила свою присутність. – Невже ти стежила за мною? – Я знаю, що ти щось ховає від мене у своєму гаражі! – вигукнула Тетяна. – Відчиняй негайно двері! Але Олексій відмовився це робити. Тетяна вихопила з рук чоловіка ключі, відрила двері гаража і…заціпеніла від побаченого

Тетяна щиро вважала, що вдало вийшла заміж. З Олексієм вони душа в душу жили вже двадцять два роки, виховували сина Віктора. Звичайно, він вже виріс і скоро мав закінчити університет, але батьки все одно вважали Вітю дитиною і, як він…

Повернутись вверх