Сергій з Марією підвезли тещу до її будинку, поки чоловік вигружав пакети з покупками з багажника, дочка з матірʼю про щось розмовляли в машині. За хвилину Євгенія Петрівна вискочила з машини, вихопила з рук зятя пакети, і швидко попрямувала до свого підʼїзду. – Що між вами сталося? – поцікавився чоловік у Марії. – Я взагалі нічого не зрозумів. – Мама мені дещо сказала, – мало не плачучи відповіла дружина. – Що такого вона могла сказати, що ти так засмутилася? – здивувався він. І Марія все розповіла чоловіку. Сергій вислухав її і застиг від почутого

– Ти скоро? – буркнув чоловік, закликаючи Марію прискоритися. – Я вже машину двічі прогрів. – Ще одну хвилиночку, – усміхнулася дівчина, ще раз глянувши на себе у дзеркало. – Зима на вулиці, перед ким красуватися зібралася, – з осудом…

– Борисе! – гукнула чоловіка Валентина, побачивши машину їхнього сина. – Андрій наш їде! – Невже згадав про батьків? – пробурмотів той. – Він із дівчиною! – ахнула мати. Валентина підбігла до сина з дівчиною. – Тебе як звуть, доню? – запитала вона. – Оля, – дівчина зніяковіла. – А мене тітка Валентина, – сказала жінка. – Ти проходь, проходь! З дому вийшов батько. Він одразу підійшов до Олі й радісно сказав: – Нарешті у нашого сина з’явилася хороша дівчина! Такого теплого прийому Ольга не очікувала. Вона уявляла невдоволені обличчя батьків. А ті раділи. Вони зайшли в хату і Оля застигла від побаченого

Андрій відвіз свою подругу додому і повернувся у свою квартиру. Він приготував яєчню з шинкою. Сівши за стіл, чоловік увімкнув свій телефон, який був вимкнений всю ніч, і почав переглядати пропущені дзвінки. – Мама дзвонила, – пробурмотів Андрій. – Знову сваритися…

Світлана народила синочка Богданчика. Увечері до неї в пологовий прийшов її чоловік Микола. – Ну як там Богдан Миколайович, апетит хороший?! – запитав він. – На кого схожий? Бабусям вже не терпиться онука побачити, дні рахують до виписки. Світлано, ми вже встановили ліжечко, дитячі речі розклали в шафку, все готово! – Апетит чудовий, їв би і їв, весь у тебе, – сказала Світлана. – Миколо, нам треба серйозно поговорити. Нам потрібне ще одне ліжечко… – Як це ще одне?! – ахнув чоловік. – Чи ти двійню народила і не сказала? Микола дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Микола, здається почалося, йди машину заводь, пора у пологовий їхати! – Ага, зараз, де ключі?! Ой, щось я розгубився, хвилююся, ніби мені народжувати доведеться! – Я й сама хвилююся, вперше все таки… Але нічого, все добре буде! Борщ, пюре…

В Олени не стало чоловіка. Жінка важко переживала втрату коханої людини. Дорослі діти жили окремо, а вона мала приймати нову реальність. – Наступного тижня треба з’явитися на оголошення заповіту, – сказав їй якось старший син Генадій. – Мені нотаріус дзвонив. – А що там слухати? – не розуміла жінка. – У нас із майна квартира ця, дача, автомобіль. Я взагалі не знала про наявність заповіту. Наступного тижня жінка з синами вирушила до нотаріуса. Олена з дітьми зайшла в кабінет, вислухали заповіт і застигли від почутого. Ось чого-чого, а такого жінка від чоловіка точно не чекала

Після втрати чоловіка Олена якось поникла і впала духом, більше не бачила радості в житті і сильно сумувала за коханою людиною. – Тридцять років у шлюбі прожили, а тепер самій життя доживати, – сумувала вона. – Двох дітей виростили і…

Павло з Ангеліною одружилися. Жити вирішили у будинку Павла з його матірʼю. Минав час. Свекруха не дуже любила Ангеліну. А тут ще й Павло став у відрядження їздити – то на день, то на два… Ангеліна вирішила поговорити з чоловіком. – Павлику, а тебе ж раніше у відрядження не відправляли, і раптом так часто… – сказала вона. – А крім тебе немає нікого, тільки ти по відрядженням? – А що тобі не подобається? – раптом сказав той. – Відпочиваємо один від одного. Знаєш, хочу сказати чесно, а я не їжджу у відрядження! Ангеліна оторопіла від несподіванки

Кажуть, що Господь роздавав усім зерна добра порівну. Але чомусь є на світі багато недобрих людей, мабуть, не скористалися цими зернами… Ангеліна – добра душа, всім намагалася допомогти, у неї і батьки добрі, так і доньку виховали. Жили її батьки…

Ігор з дружиною Любою поїхали в гості в село. Їхали вони до брата Ігоря – Захара. Той запросив їх на 25-річний ювілей його життя з дружиною Тетяною. Як кажуть – срібне весілля… Ігор з Любою допомагали накривати столи на подвірʼї, зустрічали гостей. Потім заграла музика, заспівали пісні, пішли танці… – Уявляєш Ігорю, 25 років прожили ми з Тетяною! – казав Захар брату. – Тетянку свою я люблю, ніхто, крім неї, мені не потрібен! – Захаре, та годі тобі вже, – прошепотіла йому дружина. А Ігор глянув на свою Любу, і тут у нього промайнула несподівана думка

Телефон Ігоря дзвенів голосно й вимогливо, доки він не відповів. Дзвонив його двоюрідний брат із села. – Привіт, Захаре, привіт! – сказав Ігор. – Нормально все, а у вас як справи? Ну й добре. А коли в суботу? Добре, я передам…

Олена повернулася додому пізно. Ярослав вже спав. Жінка тихо увійшла в квартиру, ввімкнула в коридорі світло і побачила дві зібрані валізи. Олена зайшла у спальню. – Коханий, ти що у відрядження їдеш? – тихо запитала дружина. – Це твої речі. Ти їдеш до мами. А я подаю на розлучення! – прокинувшись пробурмотів Ярослав. – Як на розлучення? – здивувалася жінка. – Чому? – Ти ще смієш питати? – невдоволено вигукнув чоловік. – Та про що ти?! – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Ярослав та Олена зустрічалися півроку. Познайомилися на вечірці друзів, але пізніше з’ясувалося, що все це підлаштувала мама Ярославова. Олена була племінницею її колеги. У молодих людей почався роман. Олена жила з батьками у великій квартирі, а у Ярослава була своя,…

Тетяна хвилювалася в очікуванні подруг, сьогодні вона їм скаже грандіозну новину. Нарешті всі зібралися і уважно дивляться на Таню. – Я виходжу заміж за Василя! Вчора ми подали заяву! – оголосила Тетяна. Подруги мовчки переглядалися між собою. – Що не так, дівчата? – не розуміла такої реакції Тетяна. – За Василя? – перепитала Ірина. – Ну так! Ніхто не хоче мене привітати? – запитала Таня. – З чим? Тут тобі тільки поспівчувати можна! – якось підозріло сказала Ірина. – Дівчата, ви щось знаєте, чого не знаю я? – Тетяна здивовано дивилася на подруг, не розуміючи, що відбувається

Тетяна хвилювалася в очікуванні подруг, сьогодні вона їм скаже грандіозну новину. Зустріч була призначена у ресторані, Тетяна прийшла першою і надавала розпорядження офіціанту, знаючи смак кожної подружки. Всі вони вже немолоді, але й до старості ще дуже далеко – кожній…

В Олега і його сестри Світлани рано не стало батьків, а потім і бабусі. Усиновив їх друг батька Валерій… Олег і Світлана виросли, вивчилися й переїхали в місто. Олег працював лікарем. Світлана – вихователькою… І тут в лікарню Олега прийшла пацієнтка, якій він зробив процедури. Її щасливий чоловік довго дякував Олегу, а потім запитав: – Вибачте, я навіть не знаю, як вас звуть… – Ми з вами однофамільці, мене звуть Романюк Олег Миколайович… – сказав Олег. І тут чоловік пацієнтки дещо зрозумів! Він глянув на Олега ще раз і не повірив своїм очам

– Синку, ти ще такий молодий і недосвідчений… Ну, навіщо тобі якась Оленка? Знаєш, скільки в тебе таких Оленок ще буде? – Мамо, мені не потрібні інші Оленки, у мене вже є одна. – Ну, хочеш, ми тобі машину купимо,…

– Оксано, привіт. Я сьогодні забіжу до тебе, треба поговорити, – Світлана зателефонувала двоюрідній сестрі. – Звісно заходь, чекаю, – погодилася сестра. Увечері Світлана прийшла до Оксани, жінки затишно розташувалися на кухні. – Оксано, ти ж знаєш, що через тиждень я знову їду на заробітки, – сестра у відповідь ствердно кивнула головою. – Я хочу тебе попросити доглянути мою квартиру. – А чому ти маму свою не попросиш? – здивувалася Оксана. – Не після того, що вона зробили! – раптом сказала Світлана. – А що вона зробила? – не зрозуміла сестра. І Світлана все їй розповіла. Оксана вислухала сестру і застигла від почутого

– Оксано, привіт. Я сьогодні забіжу до тебе, мені треба з тобою поговорити, – Світлана зателефонувала своїй двоюрідній сестрі і домовилася про зустріч. Світлана знову виїжджала на заробітки та планувала повернутися додому не раніше, ніж за кілька років. Перед тим,…

Повернутись вверх