Головна - Історії жінок

Категорія: Історії жінок

Яна мила тарілки, коли на кухню зайшов її чоловік Микола. – Яно, послухай мене уважно! – Микола відвів очі вбік, а Яна здивовано відклала тарілку. – У мене є інша жінка, і ми давно разом. – Ми завтра їдемо вдвох у відпустку, потім я заберу речі. Я починаю нове життя без тебе. Додому вже не повернуся! Яна остовпіла від почутого… Невдовзі Микола приїхав по речі. – Напевно Яна, готується до зустрічі, – думав він по дорозі. – Одягла гарну сукню, зробила макіяж і пиріг спекла. Чоловік відкрив двері в квартиру своїм ключем, і застиг від побаченого

Двадцять п’ять років сімейного життя – це час, коли двоє жили один для одного. І двадцять п’ять років не так просто забути й викинути з голови Тим більше вже доньці двадцять три роки, вона одружена, живе окремо своїм життям… …Яна…

– Цікаво, який привід буде в моєї мами ображатися цього разу? – задумалася Віра. – Мабуть скаже, що якби не я, то вона жила б зовсім інакше… Але жінка помилилась. – Знову, – знизавши плечима, сказала чоловікові Віра. – У нас знову сталася сварка. Точніше, у неї зі мною. Галасувала і навіть слова не дала сказати. Загалом, я точно не зрозуміла, що трапилося, але зрозуміла, що мама чимось незадоволена. – А чого ж ти очікувала? День народження на носі, – посміхнувся чоловік. – Ти пам’ятаєш, що буде за місяць? Віра застигла й не розуміла, про що йдеться

Віра розгублено слухала по телефону обурення матері, яка завелася просто з пів оберту. – Значить, ось така подяка мені за все, що я для тебе зробила? Ну дякую! Я думала, що ви не полінуєтеся і хоча б після опівночі приїдете…

Наталя варила борщ. Вона якраз додала в каструлю квасолю, як на столі задзвонив її мобільний. На екрані висвітлилося обличчя матері. Наталя взяла слухавку. Мама зателефонувала вчасно. Наталя планувала відвезти їй своїх дітей. Вони з чоловіком зібралися до друзів у гості. – Так, матусю! – радісно вигукнула вона. – Я слухаю! Ти як? У тебе все добре? – Так, Наталочко, приготуйся… – голос мами був якийсь незвичайний, хвилююче дзвінкий. – Я хочу розказати тобі одну новину. Не знаю, чи вона тобі сподобається, але це вже сталося… – Що «це»? – Наталя насторожилася. Вона не розуміла, що відбувається

Наталя варила борщ. Вона якраз додала в каструлю квасолю, як на столі задзвонив мобільний телефон. На екрані висвітлилося обличчя мами. Наталя квапливо схопила слухавку. Мама зателефонувала вчасно. Наталя планувала цими вихідними відвезти їй своїх дітей, бо вони з чоловіком зібралися…

Ольга поверталася додому з магазину. Вона зайшла у підʼїзд і зупинилася на мить від несподіванки. Біля дверей її квартири на першому поверсі стояв якийсь незнайомий молодий чоловік. – Ти до кого, хлопче? – здивовано запитала Ольга. – Доброго вечора. Ви ж Ольга? – запитав молодик. – Ось уже скільки років, як Ольга, слава Богу, – жінка зиркнула на хлопця. – Тоді я до вас, – сказав незнайомець. – Мені нічого не треба. Просто хотів побачити… Вас… Ольга якраз хотіла вставити ключ у замок, але застигла від почутого. – Що? – перепитала вона. – Що ти сказав? Вона не розуміла, що відбувається

Сусіди не любили Ольгу. Була вона жінкою сварливою й прискіпливою. У під’їзді часто можна було почути її незадоволений голос, коли вона сварилася до всіх, хто примудрився насмітити на сходовому майданчику. Діло було ввечері. На вулиці дув холодний вітер. Вже стемніло….

Тамара Петрівна смажила на кухні картоплю з цибулею, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Добрий день, – на порозі стояв незнайомий хлопець зі скромним букетиком у руках, і ніяково посміхався. – Здрастуйте, – строго відповіла на вітання жінка, й відразу поспішно додала: – Світлани моєї вдома немає, і коли з’явиться – невідомо. Тож прощавайте. – Я знаю, що Світланки вдома немає, Тамаро Петрівно. Я не до неї, – хлопець раптом простягнув букет, і усмішка на його обличчі зникла. – Я до вас! – До мене?! – жінка глянула на квіти, й застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається

Тамара Петрівна смажила на кухні картоплю з цибулею, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Добрий день, – на порозі стояв незнайомий хлопець із скромним букетиком у руках, і ніяково посміхався. – Здрастуйте, – строго відповіла на вітання Тамара Петрівна,…

Олена дістала записник і почала шукати в ній номер сусідки Маргарити. – Маргарито, привіт, люба, – сказала вона в слухавку. – Це Олена, твоя сусідка по дачі. Я давно хотіла тебе спитати, а як ти пастернак висаджуєш? – Та нічого особливого, – сказала Маргарита. – Замочую насіння на пару днів, а потім сію. Приїду – саджатиму. Я ще в місті… – Як у місті?! – ахнула Олена. – А з ким тоді твій Леонід приїхав на дачу? Маргарита Сергіївна припинила розмову. Вона зразу ж викликала таксі й попрямувала на дачу. Маргарита Сергіївна зайшла в хату й оторопіла від побаченого

Маргарита Сергіївна була зла. Причому не просто зла, а неймовірно зла. Якби жінку побачив її чоловік, який, як вона вважала, зараз був на роботі, він навряд чи впізнав би свою милу Риточку, яка тільки сьогодні вранці, проводжаючи його на роботу,…

Ірина пообідала, вимила посуд і лягла собі подрімати. Чоловік поїхав на дачу до свого друга допомогти полагодити паркан. Повернеться аж завтра надвечір… Несподіваний дзвінок вивів її зі сну. Ірина не одразу зрозуміла, що це телефон. – Так… – сонним голосом відповіла вона, навіть не глянувши на екран. А хто ще їй міг дзвонити, окрім дочки та чоловіка? – Ірина? – пролунав у слухавці незнайомий жіночий голос. – Спала чи що? – Хто це? – насторожено запитала Ірина. У слухавці почулося гучне зітхання. – Не впізнала мене? – запитала жінка в слухавці. І тут Ірина застигла від несподіваної здогадки

Ірина пообідала, вимила посуд і лягла подрімати. Чоловік поїхав на дачу до свого друга допомогти полагодити паркан. Повернеться лише завтра надвечір, у понеділок йому на роботу. Ірина рік як вийшла на пенсію, а Павлу до неї ще два роки працювати….

Любу запросили в гості на ювілей. Дівчина готувалася до вечора ретельно. Вона одяглася вишукано. Темно-синя оксамитова сукня, сережки й каблучка із сапфіром. Мамині, правда, прикраси, але дуже гарно вийшло! І ось настав час. Люба зайшла в залу ресторану і зупинилася в дверях – треба все роздивитися. Тиха музика, всюди квіти, оздоблення. А в центрі уваги іменинниця – Тетяна Петрівна. Жінка з усмішкою запросила її підійти. Люба попрямувала до неї. Вона вручила іменинниці троянди й коробку з дорогим ігристим. До них хтось підійшов. Люба глянула хто то, й аж ахнула від несподіванки

Люба мріяла про кохання. Про таке, як у її старшої двоюрідної сестри Софійки. Вона успішно вийшла заміж і чоловік її на руках носив. А Софійка була не така вже й красуня, не те, що Люба. Дуже звичайна зовнішність, ніякого тобі…

Марічка поїхала в рідне село. У неї були вихідні й дівчина вирішила побути зі своєю мамою Ганною Сергіївною… Вони двоє сиділи на кухні, коли Ганна Сергіївна почула, як до хати під’їхала машина. Жінка визирнула у вікно. – Там якась машина крута стоїть, Марічко, – сказала вона. – Вийду-но я, гляну хто там. Може, хтось адресою помилився, то підкажу дорогу. Ганна Сергіївна вийшла до хвіртки й побачила біля великого чорного джипа статного сивого чоловіка. Його риси були їй наче знайомі. Коли жінка підійшла ближче, то в неї всередині все похололо від побаченого

Вікторія була наполовину сиротою – її матері не стало при пологах, і батько залишився сам з новонародженою донькою на руках. Дівчинка ні в чому не потребувала – її батько був бізнесменом, але вона так і не дала йому влаштувати особисте…

У Марини сталася біда, сусіди зверху залили її квартиру водою. Довелося робити ремонт. На час ремонту невістка з сином запросили Марину пожити в себе. В понеділок вранці жінка залишила ключі від квартири ремонтній бригаді, і поїхала до сина.  – Ви тут господарюйте, а мені на роботу треба, – сказала невістка, зустрівши свекруху, зібралася і побігла на роботу. Ближче обіду Марина вирішила перекусити. Жінка підійшла до плити, відкрила одну каструльну, потім іншу і… аж рота відкрила від побаченого

Марина посварилася з невісткою. Точніше, невістка влаштувала сварку, і син Марини став на бік дружини. Такого Марина взагалі не очікувала, довелося їхати до невідремонтованої квартири. Ну що тут поробиш? Раніше Марина з невісткою жили у мирі та злагоді. Ділити не…

Повернутись вверх