Головна - Історії жінок

Категорія: Історії жінок

Інна прокинулася рано, причепурилася і пішла на кухню готувати сніданок. Жінка вирішила приготувати омлет, дістала з холодильника яйця, як раптом почула дивні звуки у ванній. Вийшла у коридор, прислухалася – нікого. Інна повернулася і стала до плити. – Доброго ранку, – почула вона за спиною голос. Інна обернулася і застигла. Перед нею стояла якась незнайома дівчина. – Може вам допомогти сніданок приготувати? – запропонувала незнайомка. Інна здивовано дивилася на дівчину, не розуміючи, що відбувається

Павло був один у батьків. Пізня дитина, світло у вікні. Спадкоємця довго-довго чекали, а виріс – озирнутися не встигли. На третьому курсі надумався одружитися. І треба ж, привів у будинок незрозуміло кого… Мама спочатку не сприйняла появу Наталки всерйоз. Павлик…

Марія зайшла в залу і нерішуче стала на порозі. Її чоловік лежав на дивані і дивився телевізор. – Віталію, мама дзвонила, – нарешті наважилась сказати вона. – Батько заслаб, поїхали до них у село. Треба допомогти з сіном. Віталій скочив з дивану, що аж пульт з телевізора опинився на підлозі. – Мені сіно твоїх батьків по барабану! – кричав він. – Через тиждень поїдемо до моєї матері! – Я не можу відмовити батькам… – сказала Марія. – Поїду сама. А потім приїду до твоєї матері. Віталій аж слів не знаходив від обурення. А вранці сталося несподіване

Як пощастило Марії вийти заміж за Віталія? Їй ставлять таке питання всі, кому не ліньки. Красуня, сама доброта, яка поспішає всім прийти на допомогу за будь-яких обставин. А вона знизує плечима: -Молодість, захоплення так і вийшло… А справді, Віталій ніколи…

Олена з Мариною вийшли з роботи і йшли дорогою, розмовляючи. – Мій Сашко, дівчину собі знайшов, – хвалилася сином Марина. – Так, він в тебе красивий. Дівчата не встоюють, – усміхнулася подруга. – Я його запитую, хто вона? А Сашко все мовчить. Як би дізнатися щось про цю дівчину? – сказала Олена. Марина зупинилася, хвилину подумала, а потім не витримала: – Я! Та я і є ця дівчинка, Олено! У нас з твоїм сином роман! Олена здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається

– Як же дістала самотність, – філософськи промовила Олена, похмуро катаючи по столу мандаринку. – Що ж із нами не так, чому на нас чоловіки не дивляться? – Бо ми красиві, мабуть, – відповіла Марина. – А до вродливих жінок…

Ольга весь вечір місця собі не знаходила, а вранці вона подзвонила чоловікові. – Вадимчику, привіт. – Привіт, кохана. Тільки, що збирався тобі дзвонити. Як ти там? Як Мишко? – Все добре. Нас уже незабаром випишуть. – Скоріше б! Я дуже скучив за тобою! Та й синочка вже дуже хочеться потримати на руках! – Вадим… – Ольга замовкла. – Що? Щось трапилося, Ольго? Не мовчи! – Вадиме… Ми ж хочемо ще й доньку народити? Так от, донька може з’явитись у нас уже зараз! Вадим замовк. Він нічого не міг зрозуміти

З самого ранку Ольга почувала себе не дуже добре. Ольга розуміла, що це дуже схоже на те, що вона зовсім скоро стане мамою і швидше за все сьогодні доведеться їхати у пологовий будинок, хоча до пологів залишалося ще два тижні….

Зоя поралася на подвір’ї, коли прийшла сусідка Люба. – Зоя, а ти що, чоловіка свого не годуєш, що він у чужої жінки вечеряє? – раптом сказала сусідка. – Та ти що таке кажеш! – здивувалася Зоя. – Та те і кажу, що сама бачила, – єхидно сказала Люба. – Ану розповідай, – зацікавиася Зоя. – А що розповідати. Пішла я вчора до нашої вчительки Валентини Дмитрівни, поговорити за свого сина. Підійшла до вікна а там вона і твій Іван, – пояснила все Люба. Зоя застигла, вона не могла повірити у почуте

– Зоя, а ти що, чоловіка свого не годуєш, що він у чужої жінки вечеряє? – Та ти що таке кажеш, Люба! – Та те й кажу, що сама на власні очі бачила. – Ану розповідай… – А що тут…

Олена посмажила соковиті котлетки, коли з роботи повернувся її чоловік Олег. Він помітив, що Олена була сама не своя. – Кохана, що сталося? – занепокоївся Олег. – Нічого. Сідай вечеряти, – відмахнулася жінка і підсунула тарілку з вечерею. Чоловік, допитувався, що відбувається, але Олена лише відмовлялася. – Я піду у кімнату, погано себе почуваю, – раптом сказала вона. – Так, звісно. Відпочивай, – захвилювався Олег. Олена прийшла у кімнату, сіла на ліжко, а в голові була тільки одна думка: – Говорити Олегу правду, в жодному разі не можна

– Вітя, в чому справа? – схвильовано запитала Олена Василівна. Вона подивилася на десятирічного сина, курносого, з короткою стрижкою і зеленими, мов малахітовими очима, які він старанно ховав, дивлячись куди завгодно, тільки не на неї. – Все нормально, – буркнув…

Іра вийшла заміж і тепер жила неподалік від батьків на сусідній вулиці. – Давай, доню, з дитиною не тягніть, – квапила її мати, Тетяна Федорівна. – Дуже мені хочеться онуків побавити. Скоро Іра порадувала матір тим, що вагітна. Тетяна Федорівна навіть розплакалася від хвилювання. – Боже милостивий. Ти мене почув. Ну, тепер готуватися треба, – рішуче сказала вона і обняла дочку. Іра стала приходити до матері і батька частіше. А одного разу Тетяна Федорівна винесла якісь дві великі коробки. Іра відкрила їх і ахнула

Іра вийшла заміж і тепер жила неподалік від батьків на сусідній вулиці. Дружила вона з Ігорем два роки, хоча знайомі вони були як сусіди по вулиці з дитинства. І ходили до однієї школи, і до одного магазину бігали по хліб….

Алла крутилася перед дзеркалом і посміхалася. Вони з чоловіком збиралися в кіно. Настрій був чудовий. Несподівано, думки Алли зупинив гучний дзвінок у двері. Алла здивувалася. Вони з Антоном нікого не чекали. Алла відчинила двері несподіваному гостю і аж прикрила рота рукою. – Цього просто не може бути! – тільки й промовила вона

Алла збиралася в кіно. Настрій був відмінний, а віддзеркалення у дзеркалі ще більше його підняло. Звідти на неї дивилася доглянута, стильно одягнена жінка. Алла задоволено посміхнулася до свого відображення, поправила зачіску і тепер була задоволена цілком і повністю. Місяць тому…

Ганна прокинулась рано і з хорошим настроєм пішла на роботу. Повернулась вона ввечері з важкими пакетами продуктів. А що? Вона ж хотіла своєму Петрику пиріжечків смачних посмажити! Ганна зайшла в коридор і застигла від здивування. В квартирі було якось порожньо й тихо. Вона швидко роззулася і відкрила двері в кімнату. Ганна глянула туди і не повірила своїм очам

Осінь знову осінь, ще одна осінь її самотності. Тоді була така ж осінь, коли Ганна, дуже заслабла. Видужувала довго, але все обійшлося, тільки на все життя залишилася неприємні спогади. Допомогли батьки і син Миколка, частинка її коханого чоловіка. Багато років…

Люба з Віктором гуляли парком. – А поїхали у кафе, – тихо сказав Віктор. – Пам’ятаєш? Те саме, де було наше з тобою перше побачення. – Поїхали, – посміхнулася Люба. Віктор обійняв її за плечі. – Яка я щаслива! – подумала Люба. В кафе, вони смачно повечеряли. І коли принесли десерт, Віктор раптом сказав: – Підпиши, будь ласка! Він поклав на стіл згорнутий вчетверо аркуш паперу, який непомітно звідкись дістав. Люба розгорнула листок, прочитала і застигла. – О Боже, – тільки й вигукнула вона

Люба пригальмувала на світлофорі. Поворот ліворуч, зелена стрілка вже блимає, але встигнути повернути ще можна… Так ні. Цей білий джип попереду встав, і не рухається. Ну гаразд, зачекаємо. Головне, на роботу не запізнитись, сьогодні прямо з ранку нарада. Стрілка засвітилася,…

Повернутись вверх