Головна - Історії жінок

Категорія: Історії жінок

Віра запросила до себе у гості давню подругу Карину. Та погодилася приїхати і навіть деякий час пожити з Вірою. Дорослий син Віри – Олег одного разу сказав: – Карино, якщо хочете, можете прийти на мій концерт. Він був музикантом. – А давай! – раптом погодилася Карина, яка зовсім не любила класичну музику. А після концерту Карина заявила: – Хочу навчитися грати на піаніно. Олег сказав, що він із задоволенням її навчить. Спершу все було добре. А потім раптом обоє, і Олег, і Карина, стали тихими й мовчазними. Якось Віра повернулася додому рано. Вона відкрила двері в кімнату Олега й ахнула від побаченого

Коли Віра запрошувала Карину в гості, вона сподівалася повернути втрачену дружбу, а не зруйнувати життя та кар’єру єдиного сина. З Кариною вони були дуже близькі: жили в одній кімнаті в гуртожитку, коли навчалися, і за п’ять років стали практично сестрами….

Рита та Ігор лягли спати пізно – дивилися фільм по телевізору. Ігор вже заснув, Рита спала, але раптом тишу спальні порушив різкий дзвінок. Чоловік прокинувся, нащупав у темряві на тумбочці телефон і здивовано сказав Риті: – Це Ольга – дружина мого друга Сергія. Що там у них вже сталося? – Так, Олю, слухаю тебе! – сказав Ігор, піднявши слухавку. Динамік у телефоні був гучний, тому Рита чула майже кожне слово, що проривалося крізь сльози Ольги. Рита затамували подих, жінка прислухалася до розмови чоловіка та Ольги і…ахнула від почутого

Цього вечора Рита та Ігор лягли спати пізно – дивилися фільм по телевізору. Завтра субота, тож можна буде поспати довше, тим більше що Рому – їхнього десятирічного сина – одразу, як почалися канікули, забрали до себе на дачу батьки Ігоря….

Мирося пішла на побачення з Олегом. Все йшло непогано, пара пішла потанцювати. Дівчина відчула, як вона тане в обіймах Олега, як їй гарно і легко… – Ти зробиш мені одну послугу? – несподівано прошепотів він їй на вухо. – Хочу тебе дещо попросити? – Попроси, – сказала Мирося. – Якщо зможу, то зроблю… – Мої родичі у відпустку поїхали, – пояснив Олег дівчині. – Приходь у гості. У Мирослави тьохнуло серце. – Тільки не одна, а з Алінкою, – раптом додав хлопець. – Посидимо, побалакаємо. А потім… Ти скажеш, що поспішаєш кудись і підеш… Мирося розгубилася. – Навіщо? – здивувалася вона. Олег пояснив і вона аж вискочила з кафе

Що може бути щасливішим і радіснішим, аніж весілля кращої подруги. До неї сама наречена Аліна та її подружка Мирося готувалися давно. І сукню разом вибирали, і зачіску і навіть парфуми, які мають бути стійкими, але не нав’язливими, а ніжними, привабливими….

Рита запідозрила, що її чоловік Петро їй зраджує. – Може, все-таки це неправда? – сумнівалася вона. – Не буде ж Петро мені брехати? Мало, що люди говорять… – Риточко, ну чому ти віриш у такі нісенітниці?! – казав Петро. – Як я можу від тебе гуляти? Я ж люблю тебе найбільше на світі! Рита тільки посміхалася чоловікові і трималася до останнього. Вона вдавала, що нічого не знає і не помічає… – Рито, отямся! – якось сказала їй подруга Оля. – Всі вже знають, що він з Юлею крутить! – З якою ще Юлею? – пошепки запитала Рита і застигла в очікуванні

Рита не відразу зрозуміла, що Петро має іншу. Точніше, довгий час вона воліла закривати на це очі: спершу ховалася від усвідомлення цього, потім відверталася, потім просто вдавала, що все добре – причому перед самою собою. Переконувала себе, що їй байдуже,…

Микола завів собі коханку. Його дружина Валя кинулася до шафи. Вона швидко зібрала у валізу речі чоловіка. – Що ти робиш?! – вигукнув Микола. – Припини виставу! Але Валю було вже не зупинити… – Іди звідси! – вигукнула вона. – І щоб я тебе більше не бачила! – Ти ще проситимеш, щоб я назад повернувся! – сказав Микола. – Будеш благати! – Не буду, – сказала Валя. – Іди! Микола пішов… Потім знайомі розповіли Валі, що він оселився в своєї коханки. Валя подала на аліменти й на поділ майна. Вона вперше за багато років відчула себе справжньою жінкою. Валя насолоджувалася спокійним і затишним життям удвох з донькою. А потім сталося неймовірне

– Сто разів пошкодуєш, що мене виставила! Проситимеш, щоб назад повернувся, благатимеш! – Микола аж почервонів від обурення, з яким говорив це дружині. – Не буду, – спокійно відповіла Валя і ногою просуваючи валізу чоловіка до дверей. Вона не збиралася…

Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Ой, Борю, це ти?! – побачила вона свого чоловіка. – А я думала, ти будеш пізніше. Я ще салати не закінчила готувати. Хотіла все красиво накрити до твого приходу. І тут Лариса осіклася. Щось було негаразд… Борис стояв у коридорі й не поспішав роззуватися. – Ларисо, нам треба поговорити, – він повільно зняв пальто, не дивлячись їй у вічі. – Щось сталося? – Лариса застигла у дверях. – Я йду, Ларисо, – заявив Борис. – Сьогодні. Прямо зараз… – Як… Ідеш? Куди? – ахнула Лариса. – До Аліни… Я мав сказати раніше, але… – До якої ще Аліні?! – Лариси не вірила своїм вухам

– Борю, це ти? А я думала, ти пізніше будеш, – Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Я ще салати не закінчила, хотіла все красиво накрити до твого приходу. Вона осіклася. Щось було негаразд. Борис стояв у коридорі,…

Олена йшла додому і думала, що їй ще треба зробити, перед тим, як сісти за святковий стіл. – Головне – не забути про качку з яблуками! – думала жінка. – Якраз перед виходом я вимкнула духовку, і вона вже має бути ідеальною. Сподіваюся, все вийде. Романтична новорічна ніч допоможе оновити наші стосунки з Ігорем… Олена відкрила двері в квартиру. – От зараз чоловік здивується! – посміхнулася вона. Олена зайшла в квартиру, але там було… Незвично тихо… – Напевно, Ігор втомився чекати мене і заснув на дивані, – подумала жінка. Закінчивши всі справи, вона голосно покликала чоловіка. Відповіді не було… Олена зайшла в кімнату і ахнула від побаченого

Олена з захопленням дивилася на своє відображення у дзеркалі. Майже 3 години, проведені в салоні краси, не пройшли даремно. Новий колір волосся, нова зачіска, свіжий манікюр та яскравий макіяж на обличчі. Олена помолодшала років на десять. – Чудово, Віро! Ти…

Олена накривала святковий стіл. Гірлянди переливалися вогнями. В кімнаті тихенько грала музика. Дівчина планувала святкувати цей Новий рік одна. Раптом у двері хтось подзвонив. Олена стрепенулася. Вже була за десять одинадцята. – Невже подруги все таки вирішили прийти?! – подумала дівчина. Вони переживали і кілька разів питали, чи не передумала Олена побути на самоті. Але та постаралася переконати їх, що їй потрібен час на роздуми… Відкривши двері, Олена здивувалася ще більше! На порозі, переступаючи з ноги на ногу, стояла… Її сестра, Алла! І вона була не одна… Олена не розуміла, що відбувається

Гірлянди вже переливалися яскравими барвистими вогнями. У кімнаті тихесенько грала святкова музика. Олена накривала на стіл. Нехай все виглядало надто скромно, але вона планувала зустріти цей Новий рік одна. Вперше захотілося в цей день побути на самоті, тому довелося відмовитись…

Алла Віталіївна тихенько відкрила двері в свою квартиру. Жінка не хотіла, щоб її чоловік побачив, що вона плакала. Але непомітно зайти їй не вдалося… Борис стояв у коридорі! – Аллочко, що ж ти так довго?! – запитав він. – Я вже хотів іти тебе шукати. Ти чого така засмучена? Ти плакала?! Щось сталося?! Сльози від цих розпитувань ще дужче потекли по щоках Алли. Борис розхвилювався. – Все нормально, сказала Алла. – Ходімо пити чай, а потім підемо гуляти… Разом… Борис застиг від здивування від цих слів. Раніше такого ніколи не було

Алла Віталіївна була рада, що сьогодні нарешті вибралася з дому одна. Відчуття, що чоловік не дає їй нікуди піти без нього, не давало спокою. Раніше він таким не був… Вони разом уже майже сорок років і Борис останнім часом заслаб…

Настя розлучилася зі своїм коханим Михайлом. Дівчина дуже переживала. Михайло сказав, що вони надто поспішають і поїхав жити до своїх батьків… Пройшов якийсь час. Настя поспішала додому з роботи. Вона відкрила двері в під’їзд, зайшла в ліфт і натиснула кнопку свого поверху. Ліфт рушив. А коли його двері відчинилися, то Настя одразу ж побачила на сходовому майданчику… Михайла! – Привіт! – сказав він і простягнув їй квіти. Настя не любила букети, їй було шкода квіточок… – Це тобі, – додав хлопець. – Дякую, – здивовано сказала Настя. – А навіщо ти прийшов? Дівчина не розуміла, що відбувається

– Ірино Борисівно, я занедужала, – заявила Настя по телефону своїй начальниці. – О, Боже, Настю, тільки не це! Що з тобою? – начальниця була засмучена. – Температура невеличка, – сказала Настя. – Дорогенька, ти нам потрібна. Нісенітниці це все….

Повернутись вверх