Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок

Категорія: Історії жінок

Алла Віталіївна тихенько відкрила двері в свою квартиру. Жінка не хотіла, щоб її чоловік побачив, що вона плакала. Але непомітно зайти їй не вдалося… Борис стояв у коридорі! – Аллочко, що ж ти так довго?! – запитав він. – Я вже хотів іти тебе шукати. Ти чого така засмучена? Ти плакала?! Щось сталося?! Сльози від цих розпитувань ще дужче потекли по щоках Алли. Борис розхвилювався. – Все нормально, сказала Алла. – Ходімо пити чай, а потім підемо гуляти… Разом… Борис застиг від здивування від цих слів. Раніше такого ніколи не було

  • 5 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла Віталіївна тихенько відкрила двері в свою квартиру. Жінка не хотіла, щоб її чоловік побачив, що вона плакала. Але непомітно зайти їй не вдалося… Борис стояв у коридорі! – Аллочко, що ж ти так довго?! – запитав він. – Я вже хотів іти тебе шукати. Ти чого така засмучена? Ти плакала?! Щось сталося?! Сльози від цих розпитувань ще дужче потекли по щоках Алли. Борис розхвилювався. – Все нормально, сказала Алла. – Ходімо пити чай, а потім підемо гуляти… Разом… Борис застиг від здивування від цих слів. Раніше такого ніколи не було

Алла Віталіївна була рада, що сьогодні нарешті вибралася з дому одна. Відчуття, що чоловік не дає їй нікуди піти без нього, не давало спокою. Раніше він таким не був… Вони разом уже майже сорок років і Борис останнім часом заслаб…

Настя розлучилася зі своїм коханим Михайлом. Дівчина дуже переживала. Михайло сказав, що вони надто поспішають і поїхав жити до своїх батьків… Пройшов якийсь час. Настя поспішала додому з роботи. Вона відкрила двері в під’їзд, зайшла в ліфт і натиснула кнопку свого поверху. Ліфт рушив. А коли його двері відчинилися, то Настя одразу ж побачила на сходовому майданчику… Михайла! – Привіт! – сказав він і простягнув їй квіти. Настя не любила букети, їй було шкода квіточок… – Це тобі, – додав хлопець. – Дякую, – здивовано сказала Настя. – А навіщо ти прийшов? Дівчина не розуміла, що відбувається

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя розлучилася зі своїм коханим Михайлом. Дівчина дуже переживала. Михайло сказав, що вони надто поспішають і поїхав жити до своїх батьків… Пройшов якийсь час. Настя поспішала додому з роботи. Вона відкрила двері в під’їзд, зайшла в ліфт і натиснула кнопку свого поверху. Ліфт рушив. А коли його двері відчинилися, то Настя одразу ж побачила на сходовому майданчику… Михайла! – Привіт! – сказав він і простягнув їй квіти. Настя не любила букети, їй було шкода квіточок… – Це тобі, – додав хлопець. – Дякую, – здивовано сказала Настя. – А навіщо ти прийшов? Дівчина не розуміла, що відбувається

– Ірино Борисівно, я занедужала, – заявила Настя по телефону своїй начальниці. – О, Боже, Настю, тільки не це! Що з тобою? – начальниця була засмучена. – Температура невеличка, – сказала Настя. – Дорогенька, ти нам потрібна. Нісенітниці це все….

Рита з Григорієм одружилися. Відгриміло весілля, почалося спільне життя! Через три місяці батьки Рити вирішили з’їздити провідати бабусю – татову маму. Григорій їхати відмовився. – Що я там робитиму, сонечко? – сказав він Риті. І дівчина поїхала до бабусі без чоловіка. Вона планувала побути в гостях два дні, але бабуся несподівано зібралася в санаторій. Тому Рита повернулася додому раніше. Вона тихо відкрила двері своїм ключем і так само тихенько зайшла в квартиру. А як же ж?! Щоб, не дай Боже, не розбудити коханого чоловіка. Дівчина зайшла в спальню і остовпіла від несподіваного видовища. – Значить, це все правда! – тільки й подумала вона

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Рита з Григорієм одружилися. Відгриміло весілля, почалося спільне життя! Через три місяці батьки Рити вирішили з’їздити провідати бабусю – татову маму. Григорій їхати відмовився. – Що я там робитиму, сонечко? – сказав він Риті. І дівчина поїхала до бабусі без чоловіка. Вона планувала побути в гостях два дні, але бабуся несподівано зібралася в санаторій. Тому Рита повернулася додому раніше. Вона тихо відкрила двері своїм ключем і так само тихенько зайшла в квартиру. А як же ж?! Щоб, не дай Боже, не розбудити коханого чоловіка. Дівчина зайшла в спальню і остовпіла від несподіваного видовища. – Значить, це все правда! – тільки й подумала вона

Мама обурювалася і сварилася – наречений дочки їм з батьком дуже не сподобався. – А ось давай, ти не будеш галасувати! – запропонувала незадоволена Рита, яка очікувала від візиту коханого зовсім іншого результату. – А давай без давай! – не…

Марина приїхала додому без попередження. Вона хотіла зробити сюрприз своєму нареченому Миколі. Місяць тому Микола зробив їй пропозицію, і вона не могла дочекатися наступної зустрічі. У квартирі чоловіка було порожньо й затишно. На столі лежала записка: «Пішов на роботу, повернуся раніше. Влаштовуйся зручніше, люба! Цілую, твій Микола». Марина посміхнулася. Вона почала розпаковувати валізу, як раптом почула звук ключа, що повертається в замку. Першою думкою було сховатися і зробити коханому сюрприз, але… – О, доброго дня! – пролунав незнайомий жіночий голос із явним акцентом. Марина так і стала від несподіванки

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина приїхала додому без попередження. Вона хотіла зробити сюрприз своєму нареченому Миколі. Місяць тому Микола зробив їй пропозицію, і вона не могла дочекатися наступної зустрічі. У квартирі чоловіка було порожньо й затишно. На столі лежала записка: «Пішов на роботу, повернуся раніше. Влаштовуйся зручніше, люба! Цілую, твій Микола». Марина посміхнулася. Вона почала розпаковувати валізу, як раптом почула звук ключа, що повертається в замку. Першою думкою було сховатися і зробити коханому сюрприз, але… – О, доброго дня! – пролунав незнайомий жіночий голос із явним акцентом. Марина так і стала від несподіванки

Марина стояла посеред кімнати, тримаючи в руках бурштинові намисто. – Хто вона така? – запитала вона свого чоловіка. – Люба, заспокойся… – відповів Микола. – Я можу все пояснити. – Пояснити?! – голос Марини тремтів. – Я приїжджаю до тебе,…

Ліда з Михайлом почали жити разом. Сусіди здивувалися, побачивши на її подвірʼї молодого чоловіка, але запитань не ставили. Михайло багато робив по господарству. Незабаром будинок Ліди засяяв свіжою фарбою. Спочатку вони приховували їхні стосунки. А потім перестали – дедалі частіше люди бачили їх разом. Хтось радів за них, але були й заздрісники. – Стільки самотніх жінок, а він зі старою зв’язався! – шепотілися пліткарки. Ліда мало звертала увагу на це… Так пройшло три роки, як один день. Одного разу Ліда прийшла з роботи, а Михайло сидить задумливий, дивлячись у стіну. Ліда одразу все зрозуміла… – Що таке? – тільки й змогла запитати вона

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда з Михайлом почали жити разом. Сусіди здивувалися, побачивши на її подвірʼї молодого чоловіка, але запитань не ставили. Михайло багато робив по господарству. Незабаром будинок Ліди засяяв свіжою фарбою. Спочатку вони приховували їхні стосунки. А потім перестали – дедалі частіше люди бачили їх разом. Хтось радів за них, але були й заздрісники. – Стільки самотніх жінок, а він зі старою зв’язався! – шепотілися пліткарки. Ліда мало звертала увагу на це… Так пройшло три роки, як один день. Одного разу Ліда прийшла з роботи, а Михайло сидить задумливий, дивлячись у стіну. Ліда одразу все зрозуміла… – Що таке? – тільки й змогла запитати вона

Лідія Сергіївна йшла додому в розщебнутому драповому пальто, з пошарпаним портфелем у руці, в якому лежали зошити учнів. Весь вечір вона перевірятиме твори… Перехожі з повагою віталися з Лідією Сергіївною. Вона відповідала, стримано посміхаючись. Майже всім їм вона викладала в…

Людмила Петрівна набрала номер свого сина. – Дмитрику… – почала вона. – Ти не міг би завтра приїхати? Поговорити треба. – Щось сталося? – запереживав Дмитро. – Ні, нічого такого, – жінка помовчала. – Просто… Скучила… Насправді Людмила Петрівна просто не могла так більше! Тридцять сім років вона прожила в цьому будинку. А тепер… Наступного дня, коли син приїхав, вона довго не могла розпочати розмову. Пригощала пиріжками, розпитувала про внуків, роботу… – Мамо, – не витримав Дмитро. – Що таке? Жінка зітхнула. – Сину, я тут подумала… – почала вона і замовкла. – Мамо, та кажи вже, що в тебе тут сталося?! – син не розумів, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила Петрівна набрала номер свого сина. – Дмитрику… – почала вона. – Ти не міг би завтра приїхати? Поговорити треба. – Щось сталося? – запереживав Дмитро. – Ні, нічого такого, – жінка помовчала. – Просто… Скучила… Насправді Людмила Петрівна просто не могла так більше! Тридцять сім років вона прожила в цьому будинку. А тепер… Наступного дня, коли син приїхав, вона довго не могла розпочати розмову. Пригощала пиріжками, розпитувала про внуків, роботу… – Мамо, – не витримав Дмитро. – Що таке? Жінка зітхнула. – Сину, я тут подумала… – почала вона і замовкла. – Мамо, та кажи вже, що в тебе тут сталося?! – син не розумів, що відбувається

– Людмило Петрівно, ми ж з повагою до вас ставимося… Але це наша квартира, і ми маємо право… – Яке право?! О третій годині ночі працювати перфоратором? – голос зазвичай стриманої Людмили Петрівни аж дзвенів. – А інші мешканці? У…

– Маринко, зайди до мене, – подзвонив Марині її начальник – Андрій Михайлович. Дівчина поправила комірець блузки, обсмикнула спідницю і пішла до директора. У його кабінеті пахло дорогими жіночими парфумами. За столом сиділа Інна – дружина начальника і недобре дивилася на Марину. Сам Андрій Михайлович стояв біля вікна, поклавши руки в кишені штанів. Він навіть не обернувся, коли Марина зайшла. – Сідай, – сказав він. Марина обережно сіла на стілець. – Ну що, голубонько, – раптом сказала Інна. Знаєш, я ж бачу, як ти на мого чоловіка дивишся! Як крутишся тут постійно! – Інно Володимирівно, про що ви? – Марина не розуміла, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Маринко, зайди до мене, – подзвонив Марині її начальник – Андрій Михайлович. Дівчина поправила комірець блузки, обсмикнула спідницю і пішла до директора. У його кабінеті пахло дорогими жіночими парфумами. За столом сиділа Інна – дружина начальника і недобре дивилася на Марину. Сам Андрій Михайлович стояв біля вікна, поклавши руки в кишені штанів. Він навіть не обернувся, коли Марина зайшла. – Сідай, – сказав він. Марина обережно сіла на стілець. – Ну що, голубонько, – раптом сказала Інна. Знаєш, я ж бачу, як ти на мого чоловіка дивишся! Як крутишся тут постійно! – Інно Володимирівно, про що ви? – Марина не розуміла, що відбувається

– Маринко, зайди до мене, – голос Андрія Михайловича у слухавці звучав тихо і якось не так як завжди. Такого тону Марина за три роки роботи не чула. Серце тьохнуло. Вона поправила комірець білої блузки, обсмикнула спідницю і провела рукою…

– Ну, все мамо, я поїхала, – сказала Лариса матері. Вона поцілувала доньку Алісу, яка спала й поспішила на вокзал. Нарешті додому. В батьків у селі, звісно, теж добре, але хочеться вже й у своє ліжечко… Лариса відкрила двері в квартиру. – Шоста ранку, Сергій напевно ще спить, – подумала вона про чоловіка. – Треба ходити тихенько – хай відпочиває. Тільки шафу в спальні треба відкрити, щоб переодягнутися… Лариса обережно відкрила двері у спальню і подивилася на чоловіка. Він лежав обличчям до вікна. – А це ще хто?! – ахнула Лариса. – Чия це рука видніється з-під ковдри?! Лариса обійшла ліжко і побіліла від побаченого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ну, все мамо, я поїхала, – сказала Лариса матері. Вона поцілувала доньку Алісу, яка спала й поспішила на вокзал. Нарешті додому. В батьків у селі, звісно, теж добре, але хочеться вже й у своє ліжечко… Лариса відкрила двері в квартиру. – Шоста ранку, Сергій напевно ще спить, – подумала вона про чоловіка. – Треба ходити тихенько – хай відпочиває. Тільки шафу в спальні треба відкрити, щоб переодягнутися… Лариса обережно відкрила двері у спальню і подивилася на чоловіка. Він лежав обличчям до вікна. – А це ще хто?! – ахнула Лариса. – Чия це рука видніється з-під ковдри?! Лариса обійшла ліжко і побіліла від побаченого

– Ну ось чого це ти так скоро зазбиралася їхати додому? Ти ж хотіла завтра спокійно взяти квитки, без цього всього поспіху. – Та от колега подзвонила, у неї дочка занедужала, треба було б підмінити. Зараз сяду в нічний поїзд…

Ніна запідозрила, що Толік їй зраджує. Чоловік часто їздив на дачу сам – казав, що любить порибалити. Ніна вирішила все перевірити. Вона зібрала сумки й поїхала на дачу до Анатолія. Ніна зайшла на подвірʼя і раптом застигла… З їхньої лазні чулася музика й лунали голоси – жіночий і чоловічий! – Ну давай ще трошки, ой як добре! – галасувала якась жінка. А мужик примовляв: – Отак, люба? Ну давай ще! – Ах ось яка у нього тут значить риболовля! – подумала Ніна. Вона кинула сумки, пішла до лазні й різко відчинила двері. – Ну як там рибка, Толік?! – вигукнула вона й ахнула від несподіваного видовища

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна запідозрила, що Толік їй зраджує. Чоловік часто їздив на дачу сам – казав, що любить порибалити. Ніна вирішила все перевірити. Вона зібрала сумки й поїхала на дачу до Анатолія. Ніна зайшла на подвірʼя і раптом застигла… З їхньої лазні чулася музика й лунали голоси – жіночий і чоловічий! – Ну давай ще трошки, ой як добре! – галасувала якась жінка. А мужик примовляв: – Отак, люба? Ну давай ще! – Ах ось яка у нього тут значить риболовля! – подумала Ніна. Вона кинула сумки, пішла до лазні й різко відчинила двері. – Ну як там рибка, Толік?! – вигукнула вона й ахнула від несподіваного видовища

– Завтра до матері поїду, відвезу їй ковбаски, цукерок дорогих, виноградику, та по-господарству допоможу, – сказала Наталка. Вона налила собі ще чашку чаю і взяла ще одну булочку з маком. – Люблю з маком, не можу відмовитися, хоч може і…

Ігор повернувся додому з роботи. – Привіт! А я якраз вечерю приготувала, – усміхнулася Ірина, коли чоловік зайшов на кухню. – Твою улюблену пасту з морепродуктами! – Чудово! Бо я дуже голодний, – сказав чоловік і сів за стіл. Ірина поставила вечерю на стіл, Ігор сів вечеряти. – Я піду з Тонею поговорю, – сказала дружина і хотіла було вийти у іншу кімнату порозмовляти по телефону з подругою. – Ти хотіла сказати з Толіком! – зупинив її Ігор. – Можеш не прикидатися я тепер все знаю! – З яким Толіком?! Що ти знаєш?! – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор повернувся додому з роботи. – Привіт! А я якраз вечерю приготувала, – усміхнулася Ірина, коли чоловік зайшов на кухню. – Твою улюблену пасту з морепродуктами! – Чудово! Бо я дуже голодний, – сказав чоловік і сів за стіл. Ірина поставила вечерю на стіл, Ігор сів вечеряти. – Я піду з Тонею поговорю, – сказала дружина і хотіла було вийти у іншу кімнату порозмовляти по телефону з подругою. – Ти хотіла сказати з Толіком! – зупинив її Ігор. – Можеш не прикидатися я тепер все знаю! – З яким Толіком?! Що ти знаєш?! – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

— Ти з ким так довго розмовляла зараз? — суворо запитав Ігор. — Чи не з тим хто півдня вибирав у тебе сьогодні гандбольний м’яч? — Ну, по-перше, не півдня, а п’ять хвилин. А по-друге, ти що? Був у мене…

Повернутись вверх