Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 2

Категорія: Історії жінок

Ліда з Михайлом почали жити разом. Сусіди здивувалися, побачивши на її подвірʼї молодого чоловіка, але запитань не ставили. Михайло багато робив по господарству. Незабаром будинок Ліди засяяв свіжою фарбою. Спочатку вони приховували їхні стосунки. А потім перестали – дедалі частіше люди бачили їх разом. Хтось радів за них, але були й заздрісники. – Стільки самотніх жінок, а він зі старою зв’язався! – шепотілися пліткарки. Ліда мало звертала увагу на це… Так пройшло три роки, як один день. Одного разу Ліда прийшла з роботи, а Михайло сидить задумливий, дивлячись у стіну. Ліда одразу все зрозуміла… – Що таке? – тільки й змогла запитати вона

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда з Михайлом почали жити разом. Сусіди здивувалися, побачивши на її подвірʼї молодого чоловіка, але запитань не ставили. Михайло багато робив по господарству. Незабаром будинок Ліди засяяв свіжою фарбою. Спочатку вони приховували їхні стосунки. А потім перестали – дедалі частіше люди бачили їх разом. Хтось радів за них, але були й заздрісники. – Стільки самотніх жінок, а він зі старою зв’язався! – шепотілися пліткарки. Ліда мало звертала увагу на це… Так пройшло три роки, як один день. Одного разу Ліда прийшла з роботи, а Михайло сидить задумливий, дивлячись у стіну. Ліда одразу все зрозуміла… – Що таке? – тільки й змогла запитати вона

Лідія Сергіївна йшла додому в розщебнутому драповому пальто, з пошарпаним портфелем у руці, в якому лежали зошити учнів. Весь вечір вона перевірятиме твори… Перехожі з повагою віталися з Лідією Сергіївною. Вона відповідала, стримано посміхаючись. Майже всім їм вона викладала в…

Людмила Петрівна набрала номер свого сина. – Дмитрику… – почала вона. – Ти не міг би завтра приїхати? Поговорити треба. – Щось сталося? – запереживав Дмитро. – Ні, нічого такого, – жінка помовчала. – Просто… Скучила… Насправді Людмила Петрівна просто не могла так більше! Тридцять сім років вона прожила в цьому будинку. А тепер… Наступного дня, коли син приїхав, вона довго не могла розпочати розмову. Пригощала пиріжками, розпитувала про внуків, роботу… – Мамо, – не витримав Дмитро. – Що таке? Жінка зітхнула. – Сину, я тут подумала… – почала вона і замовкла. – Мамо, та кажи вже, що в тебе тут сталося?! – син не розумів, що відбувається

  • 5 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила Петрівна набрала номер свого сина. – Дмитрику… – почала вона. – Ти не міг би завтра приїхати? Поговорити треба. – Щось сталося? – запереживав Дмитро. – Ні, нічого такого, – жінка помовчала. – Просто… Скучила… Насправді Людмила Петрівна просто не могла так більше! Тридцять сім років вона прожила в цьому будинку. А тепер… Наступного дня, коли син приїхав, вона довго не могла розпочати розмову. Пригощала пиріжками, розпитувала про внуків, роботу… – Мамо, – не витримав Дмитро. – Що таке? Жінка зітхнула. – Сину, я тут подумала… – почала вона і замовкла. – Мамо, та кажи вже, що в тебе тут сталося?! – син не розумів, що відбувається

– Людмило Петрівно, ми ж з повагою до вас ставимося… Але це наша квартира, і ми маємо право… – Яке право?! О третій годині ночі працювати перфоратором? – голос зазвичай стриманої Людмили Петрівни аж дзвенів. – А інші мешканці? У…

– Маринко, зайди до мене, – подзвонив Марині її начальник – Андрій Михайлович. Дівчина поправила комірець блузки, обсмикнула спідницю і пішла до директора. У його кабінеті пахло дорогими жіночими парфумами. За столом сиділа Інна – дружина начальника і недобре дивилася на Марину. Сам Андрій Михайлович стояв біля вікна, поклавши руки в кишені штанів. Він навіть не обернувся, коли Марина зайшла. – Сідай, – сказав він. Марина обережно сіла на стілець. – Ну що, голубонько, – раптом сказала Інна. Знаєш, я ж бачу, як ти на мого чоловіка дивишся! Як крутишся тут постійно! – Інно Володимирівно, про що ви? – Марина не розуміла, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Маринко, зайди до мене, – подзвонив Марині її начальник – Андрій Михайлович. Дівчина поправила комірець блузки, обсмикнула спідницю і пішла до директора. У його кабінеті пахло дорогими жіночими парфумами. За столом сиділа Інна – дружина начальника і недобре дивилася на Марину. Сам Андрій Михайлович стояв біля вікна, поклавши руки в кишені штанів. Він навіть не обернувся, коли Марина зайшла. – Сідай, – сказав він. Марина обережно сіла на стілець. – Ну що, голубонько, – раптом сказала Інна. Знаєш, я ж бачу, як ти на мого чоловіка дивишся! Як крутишся тут постійно! – Інно Володимирівно, про що ви? – Марина не розуміла, що відбувається

– Маринко, зайди до мене, – голос Андрія Михайловича у слухавці звучав тихо і якось не так як завжди. Такого тону Марина за три роки роботи не чула. Серце тьохнуло. Вона поправила комірець білої блузки, обсмикнула спідницю і провела рукою…

– Ну, все мамо, я поїхала, – сказала Лариса матері. Вона поцілувала доньку Алісу, яка спала й поспішила на вокзал. Нарешті додому. В батьків у селі, звісно, теж добре, але хочеться вже й у своє ліжечко… Лариса відкрила двері в квартиру. – Шоста ранку, Сергій напевно ще спить, – подумала вона про чоловіка. – Треба ходити тихенько – хай відпочиває. Тільки шафу в спальні треба відкрити, щоб переодягнутися… Лариса обережно відкрила двері у спальню і подивилася на чоловіка. Він лежав обличчям до вікна. – А це ще хто?! – ахнула Лариса. – Чия це рука видніється з-під ковдри?! Лариса обійшла ліжко і побіліла від побаченого

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ну, все мамо, я поїхала, – сказала Лариса матері. Вона поцілувала доньку Алісу, яка спала й поспішила на вокзал. Нарешті додому. В батьків у селі, звісно, теж добре, але хочеться вже й у своє ліжечко… Лариса відкрила двері в квартиру. – Шоста ранку, Сергій напевно ще спить, – подумала вона про чоловіка. – Треба ходити тихенько – хай відпочиває. Тільки шафу в спальні треба відкрити, щоб переодягнутися… Лариса обережно відкрила двері у спальню і подивилася на чоловіка. Він лежав обличчям до вікна. – А це ще хто?! – ахнула Лариса. – Чия це рука видніється з-під ковдри?! Лариса обійшла ліжко і побіліла від побаченого

– Ну ось чого це ти так скоро зазбиралася їхати додому? Ти ж хотіла завтра спокійно взяти квитки, без цього всього поспіху. – Та от колега подзвонила, у неї дочка занедужала, треба було б підмінити. Зараз сяду в нічний поїзд…

Ніна запідозрила, що Толік їй зраджує. Чоловік часто їздив на дачу сам – казав, що любить порибалити. Ніна вирішила все перевірити. Вона зібрала сумки й поїхала на дачу до Анатолія. Ніна зайшла на подвірʼя і раптом застигла… З їхньої лазні чулася музика й лунали голоси – жіночий і чоловічий! – Ну давай ще трошки, ой як добре! – галасувала якась жінка. А мужик примовляв: – Отак, люба? Ну давай ще! – Ах ось яка у нього тут значить риболовля! – подумала Ніна. Вона кинула сумки, пішла до лазні й різко відчинила двері. – Ну як там рибка, Толік?! – вигукнула вона й ахнула від несподіваного видовища

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна запідозрила, що Толік їй зраджує. Чоловік часто їздив на дачу сам – казав, що любить порибалити. Ніна вирішила все перевірити. Вона зібрала сумки й поїхала на дачу до Анатолія. Ніна зайшла на подвірʼя і раптом застигла… З їхньої лазні чулася музика й лунали голоси – жіночий і чоловічий! – Ну давай ще трошки, ой як добре! – галасувала якась жінка. А мужик примовляв: – Отак, люба? Ну давай ще! – Ах ось яка у нього тут значить риболовля! – подумала Ніна. Вона кинула сумки, пішла до лазні й різко відчинила двері. – Ну як там рибка, Толік?! – вигукнула вона й ахнула від несподіваного видовища

– Завтра до матері поїду, відвезу їй ковбаски, цукерок дорогих, виноградику, та по-господарству допоможу, – сказала Наталка. Вона налила собі ще чашку чаю і взяла ще одну булочку з маком. – Люблю з маком, не можу відмовитися, хоч може і…

Ігор повернувся додому з роботи. – Привіт! А я якраз вечерю приготувала, – усміхнулася Ірина, коли чоловік зайшов на кухню. – Твою улюблену пасту з морепродуктами! – Чудово! Бо я дуже голодний, – сказав чоловік і сів за стіл. Ірина поставила вечерю на стіл, Ігор сів вечеряти. – Я піду з Тонею поговорю, – сказала дружина і хотіла було вийти у іншу кімнату порозмовляти по телефону з подругою. – Ти хотіла сказати з Толіком! – зупинив її Ігор. – Можеш не прикидатися я тепер все знаю! – З яким Толіком?! Що ти знаєш?! – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор повернувся додому з роботи. – Привіт! А я якраз вечерю приготувала, – усміхнулася Ірина, коли чоловік зайшов на кухню. – Твою улюблену пасту з морепродуктами! – Чудово! Бо я дуже голодний, – сказав чоловік і сів за стіл. Ірина поставила вечерю на стіл, Ігор сів вечеряти. – Я піду з Тонею поговорю, – сказала дружина і хотіла було вийти у іншу кімнату порозмовляти по телефону з подругою. – Ти хотіла сказати з Толіком! – зупинив її Ігор. – Можеш не прикидатися я тепер все знаю! – З яким Толіком?! Що ти знаєш?! – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

— Ти з ким так довго розмовляла зараз? — суворо запитав Ігор. — Чи не з тим хто півдня вибирав у тебе сьогодні гандбольний м’яч? — Ну, по-перше, не півдня, а п’ять хвилин. А по-друге, ти що? Був у мене…

Віра Павлівна запросила сина з дружиною в гості. Її невістка Анжела ретельно готувалася до цієї зустрічі. Вона приготувала улюблений пиріг Петра, купила букет квітів і нову сукню. Жінка виїхала раніше, щоб не спізнюватися. Під’їхавши до будинку свекрухи, Анжела раптом помітила машину свого чоловіка Петра. – Дивно, – подумала вона. – Він же ж має бути на важливій зустрічі… Анжела вирішила зробити сюрприз. Вона тихенько відчинила двері квартири своїм ключем і зайшла в коридор. З кухні чулися голоси. Анжела застигла на місці – говорили явно про неї! Вона прислухалася й не повірила своїм вухам

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра Павлівна запросила сина з дружиною в гості. Її невістка Анжела ретельно готувалася до цієї зустрічі. Вона приготувала улюблений пиріг Петра, купила букет квітів і нову сукню. Жінка виїхала раніше, щоб не спізнюватися. Під’їхавши до будинку свекрухи, Анжела раптом помітила машину свого чоловіка Петра. – Дивно, – подумала вона. – Він же ж має бути на важливій зустрічі… Анжела вирішила зробити сюрприз. Вона тихенько відчинила двері квартири своїм ключем і зайшла в коридор. З кухні чулися голоси. Анжела застигла на місці – говорили явно про неї! Вона прислухалася й не повірила своїм вухам

Анжела завжди вважала себе людиною щасливою. Ще в дитинстві, коли інші діти помилялися на рівному місці, вона примудрялася вийти з води сухою. Навіть із найскладніших ситуацій. У школі їй діставалися найлегші завдання на іспитах. На університетських конкурсах її роботи незмінно…

Таня приїхала в гості до своєї тітки Марини. Тітка була молода і спілкувалися вони, як ровесниці. Вони проговорили допізна, і Марина запропонувала Тані залишитися на ніч. Чоловік тітки, Артем, був на роботі. Вони випили трохи ігристого. Марину розморило, вона постелила Тані в окремій кімнаті, а сама пішла вкладати доньку Іринку і з нею й заснула… Але Тані не спалося. Вона встала, пішла на кухню попити чаю, аж тут раптом з роботи повернувся Артем! Побачивши Таню чоловік зрадів, теж налив собі чаю, підігрів котлетки і запропонував гості. А потім зненацька сказав таке, що Тані аж смішно стало

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таня приїхала в гості до своєї тітки Марини. Тітка була молода і спілкувалися вони, як ровесниці. Вони проговорили допізна, і Марина запропонувала Тані залишитися на ніч. Чоловік тітки, Артем, був на роботі. Вони випили трохи ігристого. Марину розморило, вона постелила Тані в окремій кімнаті, а сама пішла вкладати доньку Іринку і з нею й заснула… Але Тані не спалося. Вона встала, пішла на кухню попити чаю, аж тут раптом з роботи повернувся Артем! Побачивши Таню чоловік зрадів, теж налив собі чаю, підігрів котлетки і запропонував гості. А потім зненацька сказав таке, що Тані аж смішно стало

Таня хотіла попроситися пожити у Марини, але потім передумала. Якось незручно, хоч вона й запрошувала її багато разів. Дешевше звісно обійшлося б, але соромно плутатися під ногами. Та й були причини відмовитись, згадалося дещо… Тітка Марина завжди Таню запрошувала: –…

Сніжана приїхала в гості до батька свого нареченого. Напередодні Михайло Федорович, подзвонив дівчині, і попросив приїхати без Андрія. – Доброго дня, – привітно усміхнулася вона, як тільки майбутній свекор відкрив двері. – Привіт, Сніжано! Заходь, – Михайло Федорович запросив дівчину на кухню. – Ну, про що ви хотіли поговорити? – одразу запитала дівчина, сідаючи за стіл. – Сніжано, я маю до тебе одну пропозицію! Тільки пообіцяй, що не розповіси нічого Андрію, – якось підозріло сказав чоловік. – Обіцяю, – відповіла вона. І Михайло Федорович вручив Сніжані якусь папку. – Що це? – здивувалася дівчина, відкрила папку і заціпеніла від побаченого

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сніжана приїхала в гості до батька свого нареченого. Напередодні Михайло Федорович, подзвонив дівчині, і попросив приїхати без Андрія. – Доброго дня, – привітно усміхнулася вона, як тільки майбутній свекор відкрив двері. – Привіт, Сніжано! Заходь, – Михайло Федорович запросив дівчину на кухню. – Ну, про що ви хотіли поговорити? – одразу запитала дівчина, сідаючи за стіл. – Сніжано, я маю до тебе одну пропозицію! Тільки пообіцяй, що не розповіси нічого Андрію, – якось підозріло сказав чоловік. – Обіцяю, – відповіла вона. І Михайло Федорович вручив Сніжані якусь папку. – Що це? – здивувалася дівчина, відкрила папку і заціпеніла від побаченого

– Схоже, нам доведеться розлучитися, – ліниво заявив Андрій, відчиняючи двері машини перед дівчиною. – Не те, щоб я мав сильне бажання… Просто така ситуація. – У сенсі розлучитися? В сенсі ситуація? – шоковано спитала Сніжана, стискаючи в руках сумочку….

Ірина вирішила зайнятися невеличким бізнесом. Вона в’язала для своїх дітей, шапочки, костюмчики, от і зрозуміла, що на цьому можна підзаробити. Невдовзі в неї зʼявився хороший дохід. Ірина вирішила розповісти про це чоловіку Миколі. Той тільки махнув рукою. – Іро, мене ці твої справи мало цікавлять! – сказав Микола. – Ти мені попрасувала сорочку? Ось і все, що чоловікові треба було від неї. Смачна їжа і чисті речі… Свій телефон Микола завжди носив із собою. Але одного разу, чоловік ліг спати раніше. Раптом на нього прийшло якесь повідомлення. Іра глянула, що там таке й побіліла від прочитаного

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина вирішила зайнятися невеличким бізнесом. Вона в’язала для своїх дітей, шапочки, костюмчики, от і зрозуміла, що на цьому можна підзаробити. Невдовзі в неї зʼявився хороший дохід. Ірина вирішила розповісти про це чоловіку Миколі. Той тільки махнув рукою. – Іро, мене ці твої справи мало цікавлять! – сказав Микола. – Ти мені попрасувала сорочку? Ось і все, що чоловікові треба було від неї. Смачна їжа і чисті речі… Свій телефон Микола завжди носив із собою. Але одного разу, чоловік ліг спати раніше. Раптом на нього прийшло якесь повідомлення. Іра глянула, що там таке й побіліла від прочитаного

Ірина завжди думала, що вийшла заміж раз і назавжди. Ну у них в сім’ї завжди було так заведено. Бабуся все життя прожила з дідусем, мама з татом жили дружно. Вона навіть жодного разу не чула, щоб вони ось так хоч…

Повернутись вверх