Головна - Про кохання

Категорія: Про кохання

Христина тільки-но поприбирала в кімнаті в дітей. Вона поміняла постіль, закинула її в пралку, і вже збиралася починати мити підлогу, як раптом почула шум у коридорі. Жінка насупилася. – От же ж! – пробурмотіла вона. – Невже мій Дмитро з дітьми вже повернувся? А що ж там таке сталося, що вони прийшли так рано? Так я й не закінчила прибирати… Христина поставила швабру, вийшла з кімнати і дуже здивувалася. Поряд з її чоловіком Дмитром стояла якась незнайома літня жінка! – Дмитре, а це хто така?! – тільки й спитала Христина, не розуміючи, що відбувається

Черга у поліклініці просувалася дуже повільно. Бабусі заходили в кабінету до лор-лікаря і зникали там майже на годину. Дмитро помітно нервував. На роботі його по голівці не погладять через те, що він так надовго відлучається. Хлопець спеціально став біля дверей,…

Віра Сергіївна не мала чоловіка. Іноді жінка любила ходити до річки, щоб погодувати хлібом качок. Там вона випадково познайомилася з Андрієм Леонідовичем – теж самотнім чоловіком. Одного дня він запросив Віру Сергіївну до себе на чай. Жінка погодилася із задоволенням! – Нарешті ти її привів! Нарешті ти її привів! – пролунав якийсь дивний старечий голос, як тільки Андрій Леонідович відчинив двері своєї квартири. – Нарешті ти її привів! – знову пролунав скрипучий голос і Андрій Леонідович раптом… Розсміявся… Віра Сергіївна стояла і не могла зрозуміти хто це так дивно говорить, і що взагалі відбувається

– А ти в чому свої заощадження зберігаєш? На рахунках, в акціях чи в інших цінних паперів? – приголомшила Віру Сергіївну запитанням подруга. Останнім часом Віра Сергіївна з Лілією Юріївною майже не спілкувалася. А тут у її чоловіка Бориса ювілей…

Ірина зі Славком покохали один одного. Але мати Ірини, Тетяна Василівна, була категорично проти. – Та хто він такий?! – казала вона дочці. – Звичайний водій! Ти гідна більшого… Ірина засмутилася, але послухалася матір. Тепер вечорами дівчина сиділа вдома… А якось Ірина влаштувала матері неймовірний сюрприз. – Матусю, – сказала вона, показуючи свій диплом. – От я й вивчилася! Я тепер юрист. Спасибі тобі велике! Вони обійнялися. – Але це ще не все, що я хотіла тобі показати, – сказала дівчина і дістала якийсь папірець. Тетяна Василівна здивовано взяла його в руки і аж побіліла від побаченого

Тетяна Василівна виховувала доньку сама, без чоловіка. Їй доводилося багато працювати, майже завжди на півтори ставки, і вона мріяла про кращу долю для доньки. Іринка її вивчала англійську з репетитором, ходила вчитися танцям. – Ох і красуня у тебе виросла!…

Оля зі своїм коханим Ігорем приїхали в село до його бабусі Марії Іванівни. Старенька приготувала Олі пшоняну кашу з печі. – Ось тобі кашка, твоя улюблена! – сказала та, ставлячи на стіл гарячий горщик. – Бабусю, ми тобі хочемо дещо сказати, ти не повіриш… – раптом почав Ігор. Бабуся поклала рушник на стіл і сіла, поклавши руки на коліна. – Ми з Олею хочемо одружитися, але це ще не все… – сказав Ігор. Бабуся витерла сльози і застигла від здивування. – А що ж може бути ще?! – тільки й прошепотіла вона, не розуміючи про що йдеться

День видався сонячним та безвітряним. Девʼятеро друзів вирушила відпочити на природі. Взяли з собою намети, вудки й казанки для багаття. Настрій у всіх був чудовий. Вони добралися до потрібного села автобусом, а далі пішли пішки до лісу, збираючись дійти до…

– Борисе! – гукнула чоловіка Валентина, побачивши машину їхнього сина. – Андрій наш їде! – Невже згадав про батьків? – пробурмотів той. – Він із дівчиною! – ахнула мати. Валентина підбігла до сина з дівчиною. – Тебе як звуть, доню? – запитала вона. – Оля, – дівчина зніяковіла. – А мене тітка Валентина, – сказала жінка. – Ти проходь, проходь! З дому вийшов батько. Він одразу підійшов до Олі й радісно сказав: – Нарешті у нашого сина з’явилася хороша дівчина! Такого теплого прийому Ольга не очікувала. Вона уявляла невдоволені обличчя батьків. А ті раділи. Вони зайшли в хату і Оля застигла від побаченого

Андрій відвіз свою подругу додому і повернувся у свою квартиру. Він приготував яєчню з шинкою. Сівши за стіл, чоловік увімкнув свій телефон, який був вимкнений всю ніч, і почав переглядати пропущені дзвінки. – Мама дзвонила, – пробурмотів Андрій. – Знову сваритися…

Ігор з дружиною Любою поїхали в гості в село. Їхали вони до брата Ігоря – Захара. Той запросив їх на 25-річний ювілей його життя з дружиною Тетяною. Як кажуть – срібне весілля… Ігор з Любою допомагали накривати столи на подвірʼї, зустрічали гостей. Потім заграла музика, заспівали пісні, пішли танці… – Уявляєш Ігорю, 25 років прожили ми з Тетяною! – казав Захар брату. – Тетянку свою я люблю, ніхто, крім неї, мені не потрібен! – Захаре, та годі тобі вже, – прошепотіла йому дружина. А Ігор глянув на свою Любу, і тут у нього промайнула несподівана думка

Телефон Ігоря дзвенів голосно й вимогливо, доки він не відповів. Дзвонив його двоюрідний брат із села. – Привіт, Захаре, привіт! – сказав Ігор. – Нормально все, а у вас як справи? Ну й добре. А коли в суботу? Добре, я передам…

Карина пішла в кімнату, взяла телефон і набрала номер матері. – Привіт, мамо! – сказала вона в слухавку. – Привіт, Кариночко! – голос матері був якимось дивним. – Мамо, ми в гості збираємось! – сказала Карина. – Мій Микола зараз до тебе внуків приведе. – Я сьогодні зайнята… – раптом сказала мати. – Як це?! – вигукнула Карина. Такого ніколи не було. Мати завжди погоджувалася. – У мене сьогодні… Одним словом, я не можу, – сказала мати. Її голос був якийсь загадковий. – Мамо, що трапилося?! – Карина не розуміла, що відбувається. – А ти часом… – Карина не договорила фразу, й застигла від несподіваної здогадки

У Миколи й Карини було двоє дітей: Оленці – шість років, а Петру – три. Вони мали бабусю, до якої дітей можна було відправити на вихідні. Та жила одна у двокімнатній квартирі, а головне – любила своїх онуків – ну…

Павло повертався додому з роботи, як раптом побачив несподівану сцену. Якийсь чоловік сварився з його хорошою знайомою Василиною. Павло кинувся на допомогу й провів Василину додому. Виявилося, що то був колишній чоловік Василини. – Проходь. – сказала вона. – Пригощу тебе чаєм, рятівнику ти мій. Я думала, що він мене не знайде, переїхала… І де мої очі були, коли я виходила за нього заміж? Все життя мені зіпсував! – А я чекаю, коли ти виконаєш свою обіцянку, – раптом сказав Павло. – Обіцянку? Яку ще обіцянку? – Василина здивовано дивилася на Павла не розуміючи, що відбувається

Павло з родиною переїхав із села в місто. Йому було всього шість років і він ще ходив у садок. Батьку від роботи дали невелике житло. Там вони й оселились. По сусідству жила родина, з якою вони подружилися. Разом із батьками…

Славко прийшов додому схвильований. – Наталю, ти уявляєш! – сказав він дружині. – Ну мій батько мене сьогодні й здивував. Він одружуватися надумав! Сказав, що в суботу прийде до нас у гості, з нареченою нас хоче познайомити… У суботу з самого ранку Наталя накрила стіл. Ну а як же ж інакше? Гості в хаті. Коли в двері подзвонили, Наталя вже вся була на нервах. Славко швидко пішов відкривати двері. Наталя почула веселий голос свого свекра Віктора Григоровича і теж вийшла у коридор. Вона глянула хто до них прийшов і оторопіла від несподіванки

– Мамо, хочеш новину тобі по секрету розповім? – Надія щойно прийшла зі школи і з апетитом їла курячий супчик з білим хлібом. – Яку ще новину? – запитала мати. – Наш дід вирішив одружитися! З дідом вони були великі…

Марина зателефонувала до свого знайомого Євгена. Той мав замінити їй замок у дверях. – О вісімнадцятій тридцять буду біля ваших дверей, – сказав чоловік. – Так нормально, чи краще мені прийти пізніше? – Ні, все чудово! – відповіла дівчина. Рівно о пів на сьому пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Євген, з валізкою для інструментів у руці. – Несіть свого замка, будемо встановлювати! – бадьоро сказав чоловік. Поки Євген порався із дверима, Марина приготувала нехитру вечерю. Невдовзі Євген гукнув: – Хазяйко, приймайте роботу! Марина вийшла з віником, щоб одразу підмести біля дверей, і застигла від побаченого

В той день негаразди в Марини почалися з самого ранку. В автобусі було повно людей і їй здавалося, що саме її кожен намагався зачепити. Дівчина вийшла з автобуса, глянула на свої черевики й ахнула! Із чорних вони стали сірими, всі…

Повернутись вверх