Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Про кохання

Категорія: Про кохання

– Борисе! – гукнула чоловіка Валентина, побачивши машину їхнього сина. – Андрій наш їде! – Невже згадав про батьків? – пробурмотів той. – Він із дівчиною! – ахнула мати. Валентина підбігла до сина з дівчиною. – Тебе як звуть, доню? – запитала вона. – Оля, – дівчина зніяковіла. – А мене тітка Валентина, – сказала жінка. – Ти проходь, проходь! З дому вийшов батько. Він одразу підійшов до Олі й радісно сказав: – Нарешті у нашого сина з’явилася хороша дівчина! Такого теплого прийому Ольга не очікувала. Вона уявляла невдоволені обличчя батьків. А ті раділи. Вони зайшли в хату і Оля застигла від побаченого

  • 7 днів тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Борисе! – гукнула чоловіка Валентина, побачивши машину їхнього сина. – Андрій наш їде! – Невже згадав про батьків? – пробурмотів той. – Він із дівчиною! – ахнула мати. Валентина підбігла до сина з дівчиною. – Тебе як звуть, доню? – запитала вона. – Оля, – дівчина зніяковіла. – А мене тітка Валентина, – сказала жінка. – Ти проходь, проходь! З дому вийшов батько. Він одразу підійшов до Олі й радісно сказав: – Нарешті у нашого сина з’явилася хороша дівчина! Такого теплого прийому Ольга не очікувала. Вона уявляла невдоволені обличчя батьків. А ті раділи. Вони зайшли в хату і Оля застигла від побаченого

Андрій відвіз свою подругу додому і повернувся у свою квартиру. Він приготував яєчню з шинкою. Сівши за стіл, чоловік увімкнув свій телефон, який був вимкнений всю ніч, і почав переглядати пропущені дзвінки. – Мама дзвонила, – пробурмотів Андрій. – Знову сваритися…

Ігор з дружиною Любою поїхали в гості в село. Їхали вони до брата Ігоря – Захара. Той запросив їх на 25-річний ювілей його життя з дружиною Тетяною. Як кажуть – срібне весілля… Ігор з Любою допомагали накривати столи на подвірʼї, зустрічали гостей. Потім заграла музика, заспівали пісні, пішли танці… – Уявляєш Ігорю, 25 років прожили ми з Тетяною! – казав Захар брату. – Тетянку свою я люблю, ніхто, крім неї, мені не потрібен! – Захаре, та годі тобі вже, – прошепотіла йому дружина. А Ігор глянув на свою Любу, і тут у нього промайнула несподівана думка

  • 1 тиждень тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор з дружиною Любою поїхали в гості в село. Їхали вони до брата Ігоря – Захара. Той запросив їх на 25-річний ювілей його життя з дружиною Тетяною. Як кажуть – срібне весілля… Ігор з Любою допомагали накривати столи на подвірʼї, зустрічали гостей. Потім заграла музика, заспівали пісні, пішли танці… – Уявляєш Ігорю, 25 років прожили ми з Тетяною! – казав Захар брату. – Тетянку свою я люблю, ніхто, крім неї, мені не потрібен! – Захаре, та годі тобі вже, – прошепотіла йому дружина. А Ігор глянув на свою Любу, і тут у нього промайнула несподівана думка

Телефон Ігоря дзвенів голосно й вимогливо, доки він не відповів. Дзвонив його двоюрідний брат із села. – Привіт, Захаре, привіт! – сказав Ігор. – Нормально все, а у вас як справи? Ну й добре. А коли в суботу? Добре, я передам…

Карина пішла в кімнату, взяла телефон і набрала номер матері. – Привіт, мамо! – сказала вона в слухавку. – Привіт, Кариночко! – голос матері був якимось дивним. – Мамо, ми в гості збираємось! – сказала Карина. – Мій Микола зараз до тебе внуків приведе. – Я сьогодні зайнята… – раптом сказала мати. – Як це?! – вигукнула Карина. Такого ніколи не було. Мати завжди погоджувалася. – У мене сьогодні… Одним словом, я не можу, – сказала мати. Її голос був якийсь загадковий. – Мамо, що трапилося?! – Карина не розуміла, що відбувається. – А ти часом… – Карина не договорила фразу, й застигла від несподіваної здогадки

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Карина пішла в кімнату, взяла телефон і набрала номер матері. – Привіт, мамо! – сказала вона в слухавку. – Привіт, Кариночко! – голос матері був якимось дивним. – Мамо, ми в гості збираємось! – сказала Карина. – Мій Микола зараз до тебе внуків приведе. – Я сьогодні зайнята… – раптом сказала мати. – Як це?! – вигукнула Карина. Такого ніколи не було. Мати завжди погоджувалася. – У мене сьогодні… Одним словом, я не можу, – сказала мати. Її голос був якийсь загадковий. – Мамо, що трапилося?! – Карина не розуміла, що відбувається. – А ти часом… – Карина не договорила фразу, й застигла від несподіваної здогадки

У Миколи й Карини було двоє дітей: Оленці – шість років, а Петру – три. Вони мали бабусю, до якої дітей можна було відправити на вихідні. Та жила одна у двокімнатній квартирі, а головне – любила своїх онуків – ну…

Павло повертався додому з роботи, як раптом побачив несподівану сцену. Якийсь чоловік сварився з його хорошою знайомою Василиною. Павло кинувся на допомогу й провів Василину додому. Виявилося, що то був колишній чоловік Василини. – Проходь. – сказала вона. – Пригощу тебе чаєм, рятівнику ти мій. Я думала, що він мене не знайде, переїхала… І де мої очі були, коли я виходила за нього заміж? Все життя мені зіпсував! – А я чекаю, коли ти виконаєш свою обіцянку, – раптом сказав Павло. – Обіцянку? Яку ще обіцянку? – Василина здивовано дивилася на Павла не розуміючи, що відбувається

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло повертався додому з роботи, як раптом побачив несподівану сцену. Якийсь чоловік сварився з його хорошою знайомою Василиною. Павло кинувся на допомогу й провів Василину додому. Виявилося, що то був колишній чоловік Василини. – Проходь. – сказала вона. – Пригощу тебе чаєм, рятівнику ти мій. Я думала, що він мене не знайде, переїхала… І де мої очі були, коли я виходила за нього заміж? Все життя мені зіпсував! – А я чекаю, коли ти виконаєш свою обіцянку, – раптом сказав Павло. – Обіцянку? Яку ще обіцянку? – Василина здивовано дивилася на Павла не розуміючи, що відбувається

Павло з родиною переїхав із села в місто. Йому було всього шість років і він ще ходив у садок. Батьку від роботи дали невелике житло. Там вони й оселились. По сусідству жила родина, з якою вони подружилися. Разом із батьками…

Славко прийшов додому схвильований. – Наталю, ти уявляєш! – сказав він дружині. – Ну мій батько мене сьогодні й здивував. Він одружуватися надумав! Сказав, що в суботу прийде до нас у гості, з нареченою нас хоче познайомити… У суботу з самого ранку Наталя накрила стіл. Ну а як же ж інакше? Гості в хаті. Коли в двері подзвонили, Наталя вже вся була на нервах. Славко швидко пішов відкривати двері. Наталя почула веселий голос свого свекра Віктора Григоровича і теж вийшла у коридор. Вона глянула хто до них прийшов і оторопіла від несподіванки

  • 2 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Славко прийшов додому схвильований. – Наталю, ти уявляєш! – сказав він дружині. – Ну мій батько мене сьогодні й здивував. Він одружуватися надумав! Сказав, що в суботу прийде до нас у гості, з нареченою нас хоче познайомити… У суботу з самого ранку Наталя накрила стіл. Ну а як же ж інакше? Гості в хаті. Коли в двері подзвонили, Наталя вже вся була на нервах. Славко швидко пішов відкривати двері. Наталя почула веселий голос свого свекра Віктора Григоровича і теж вийшла у коридор. Вона глянула хто до них прийшов і оторопіла від несподіванки

– Мамо, хочеш новину тобі по секрету розповім? – Надія щойно прийшла зі школи і з апетитом їла курячий супчик з білим хлібом. – Яку ще новину? – запитала мати. – Наш дід вирішив одружитися! З дідом вони були великі…

Марина зателефонувала до свого знайомого Євгена. Той мав замінити їй замок у дверях. – О вісімнадцятій тридцять буду біля ваших дверей, – сказав чоловік. – Так нормально, чи краще мені прийти пізніше? – Ні, все чудово! – відповіла дівчина. Рівно о пів на сьому пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Євген, з валізкою для інструментів у руці. – Несіть свого замка, будемо встановлювати! – бадьоро сказав чоловік. Поки Євген порався із дверима, Марина приготувала нехитру вечерю. Невдовзі Євген гукнув: – Хазяйко, приймайте роботу! Марина вийшла з віником, щоб одразу підмести біля дверей, і застигла від побаченого

  • 2 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина зателефонувала до свого знайомого Євгена. Той мав замінити їй замок у дверях. – О вісімнадцятій тридцять буду біля ваших дверей, – сказав чоловік. – Так нормально, чи краще мені прийти пізніше? – Ні, все чудово! – відповіла дівчина. Рівно о пів на сьому пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Євген, з валізкою для інструментів у руці. – Несіть свого замка, будемо встановлювати! – бадьоро сказав чоловік. Поки Євген порався із дверима, Марина приготувала нехитру вечерю. Невдовзі Євген гукнув: – Хазяйко, приймайте роботу! Марина вийшла з віником, щоб одразу підмести біля дверей, і застигла від побаченого

В той день негаразди в Марини почалися з самого ранку. В автобусі було повно людей і їй здавалося, що саме її кожен намагався зачепити. Дівчина вийшла з автобуса, глянула на свої черевики й ахнула! Із чорних вони стали сірими, всі…

Роман із самого ранку чепурився перед дзеркалом. А як же ж?! У нього було побачення. По дорозі Роман купив квіти… Точніше квітку. Одну троянду, але найкрасивішу! – Не з величезним же ж букетом вона весь вечір ходитиме? – подумав Роман. Він ще здалеку помітив її. Роман обійшов жінку з іншого боку, тихенько підійшов ззаду і простягнувши на витягнутій руці квітку, сказав: – Дівчино, ви часом, не на мене чекаєте?! Вона обернулася, їхні погляди зустрілися і жінка раптом аж відсахнулася. – Цього не може бути! – вона здивовано дивилася на Романа, не вірячи своїм очам

  • 2 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман із самого ранку чепурився перед дзеркалом. А як же ж?! У нього було побачення. По дорозі Роман купив квіти… Точніше квітку. Одну троянду, але найкрасивішу! – Не з величезним же ж букетом вона весь вечір ходитиме? – подумав Роман. Він ще здалеку помітив її. Роман обійшов жінку з іншого боку, тихенько підійшов ззаду і простягнувши на витягнутій руці квітку, сказав: – Дівчино, ви часом, не на мене чекаєте?! Вона обернулася, їхні погляди зустрілися і жінка раптом аж відсахнулася. – Цього не може бути! – вона здивовано дивилася на Романа, не вірячи своїм очам

– Все, йду я від тебе! – жінка стала швидко складати свої речі у величезну сумку. – Добре, що не розписалася з тобою! – Це й справді добре – скільки б зараз проблем було, – посміхнувся Роман і вийшов на кухню….

Марина полола на городі моркву. Раптом на сільській дорозі, якраз біля будинку Марини зупинився кабріолет. – О, завітала, вже! – подумала жінка. Марина вже приготувалася сваритися з коханкою свого чоловіка Михайла, але з машини вийшов якийсь незнайомець. – Хто це такий? – подумала Марина. – Це, мабуть, чоловік тієї коханки мого Михайла… – Здрастуйте, – сказав гість. – Привіт, – буркнула Марина. – Я тут думаю, що ж робити з нашими зрадниками, – сказав гість. – У мене до вас є одна чудова пропозиція… – Яка ще пропозиція? – Марина застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається

  • 2 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина полола на городі моркву. Раптом на сільській дорозі, якраз біля будинку Марини зупинився кабріолет. – О, завітала, вже! – подумала жінка. Марина вже приготувалася сваритися з коханкою свого чоловіка Михайла, але з машини вийшов якийсь незнайомець. – Хто це такий? – подумала Марина. – Це, мабуть, чоловік тієї коханки мого Михайла… – Здрастуйте, – сказав гість. – Привіт, – буркнула Марина. – Я тут думаю, що ж робити з нашими зрадниками, – сказав гість. – У мене до вас є одна чудова пропозиція… – Яка ще пропозиція? – Марина застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається

Кабріолет зупинився на курній сільській дорозі, якраз біля будинку Марини. Вона якраз полола на городі моркву. – О, завітала, вже! – подумала вона, і вже приготувалася сваритися з суперницею, але… …Її чоловік Михайло поїхав у місто на заробітки і закрутив…

Наталя повернулася додому з важкими пакетами у руках. Жінка зайшла на кухню, щоб викласти продукти в холодильник. – Вітя, а ти чому в темряві сидиш? – здивувалася вона побачивши чоловіка, коли ввімкнула світло. Віктор мовчав. – Щось сталося? – одразу захвилювалася жінка. – Сталося, – тихо промовив чоловік. – Щось з сином, чи батьками? – ще більше захвилювалася дружина. – Наталю, як ти могла? – раптом сказав Віктор. – Ти про що? – не зрозуміла жінка. – Не прикидайся! Я все знаю! – вигукнув чоловік. – Що знаєш? – Наталя здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

  • 2 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя повернулася додому з важкими пакетами у руках. Жінка зайшла на кухню, щоб викласти продукти в холодильник. – Вітя, а ти чому в темряві сидиш? – здивувалася вона побачивши чоловіка, коли ввімкнула світло. Віктор мовчав. – Щось сталося? – одразу захвилювалася жінка. – Сталося, – тихо промовив чоловік. – Щось з сином, чи батьками? – ще більше захвилювалася дружина. – Наталю, як ти могла? – раптом сказав Віктор. – Ти про що? – не зрозуміла жінка. – Не прикидайся! Я все знаю! – вигукнув чоловік. – Що знаєш? – Наталя здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Всі вважають, що у Віктора та Наталії щасливий шлюб. Дружина – розумниця, красуня, сама чарівність. Давно не працює, займається улюбленим сином та будинком. Чоловік – мрія будь-якої жінки: гарний, підтягнутий, добрий, добре заробляє. Син – диво-дитина: вихований, допитливий, добре вчиться,…

Настя зі своїм коханим Миколою були на зустрічі одногрупників. Вечір вже добігав кінці. – Гаразд, – сказав Микола до Насті. – Поїхали, я відвезу тебе додому. Вони сіли в таксі, і Микола запитав: – Завтра мені їхати в інше місто на роботу. Ти прийдеш на вокзал мене провести? – Прийду, – відповіла Настя, поцілувала коханого, і вийшла біля свого підʼїзду… Вночі Настя прокинулася від того, що дзвонив телефон. Номер був незнайомий. – Це ти, Настю? – почула вона гордовитий жіночий голос. – Слухай уважно. У нас з Миколою все серйозно. Так що не втручайся… Настя оторопіла від почутого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя зі своїм коханим Миколою були на зустрічі одногрупників. Вечір вже добігав кінці. – Гаразд, – сказав Микола до Насті. – Поїхали, я відвезу тебе додому. Вони сіли в таксі, і Микола запитав: – Завтра мені їхати в інше місто на роботу. Ти прийдеш на вокзал мене провести? – Прийду, – відповіла Настя, поцілувала коханого, і вийшла біля свого підʼїзду… Вночі Настя прокинулася від того, що дзвонив телефон. Номер був незнайомий. – Це ти, Настю? – почула вона гордовитий жіночий голос. – Слухай уважно. У нас з Миколою все серйозно. Так що не втручайся… Настя оторопіла від почутого

– А чи кохання це було?! – Настя весь час ставила собі це питання і не знаходила на нього відповіді. Вони з Миколою всі п’ять років провчилися разом, три роки зустрічалися, їм заздрили однокурсники – треба ж таке кохання! А…

Повернутись вверх