Мар’яна їхала додому, наче в тумані. Що ж їй робити?! Де знайти гроші?! За кордоном в Італії в неї була подруга дитинства, Мар’яна вирішила зателефонувала до неї, та запитати про роботу. Ліля почала відмовляти Маряну. Мовляв, – ти ж зовсім не знаєш, як це – доглядати за чужими дітьми. ⁃ Мені дуже потрібно. Інакше, я не знаю, що може статися. Будь ласка, допоможи, – благала Мар’яна. Через кілька днів Мар’яна вже приземлилася в Римі

Мар’яна плакала. Плакала так сильно, як ніколи. Нарешті вона змогла це зробити. Звільнити душу. Дозволити собі елементарну людську річ – просто поплакати. А поїзд невпинно мчав дорогою додому. ⁃ Мар’янко, куди махнемо на новорічні свята? Може просто в Європу? Там…

У двері тихенько постукали. Марія встала і прискіпливо оглянула стіл, наче все добре. Поправила зачіску і хрипким від хвилювання голосом, сказала: – Заходьте. У двері зайшов високий і широкоплечий чоловік. Марія розгубилася, але хоробро зробила крок назустріч: – Здрастуйте, проходьте. Мене Марія звати, – і тихо засміялася

У двері тихенько постукали. Марія встала і прискіпливо оглянула стіл, наче все добре. І не багато і не бідно. Поправила зачіску і хрипким від хвилювання голосом, голосно сказала: – Заходьте. Її невеликий будинок став ніби ще меншим, у двері зайшов…

Ольга привезла майбутнього чоловіка Володимира до батьків. Познайомити. Тато з мамою відразу все зрозуміли, як побачили хлопця. Батьки дуже уважно придивлялися до молодого чоловіка, який, помітно нервуючи, сидів у них за столом. Ольга навіщось вийшла з-за столу, батько за нею. – Ти робиш помилку. Не можна тобі за нього виходити заміж, – неочікувано сказав батько

Тридцять вісім років тому Ольга привезла майбутнього чоловіка Володимира до батьків. Познайомити. Повідомити, що вони мають намір подавати заяву. Тато з мамою відразу все зрозуміли, як побачили на порозі незнайомого хлопця. До цього Ольга ніколи не приводила до будинку своїх…

Оксана гуляла з дочкою, коли вона почула звук повідомлення, що прийшло на телефон. Оксана встала, витягла з кишені телефон, прочитала повідомлення і… її обличчя просто перекосилося від злості. Повідомлення було від чоловіка. У ньому він писав, що їй треба схуднути, схуднути та ще раз схуднути. І підкачати губи. І прибрати зморшки під очима

Оксана сиділа навпочіпки біля пісочниці і показувала доньці як робити пасочки. -От, бачиш, беремо лопатку, насипаємо пісочок у форму, поплескуємо, потім раааз … і перевернули. Бачиш, як гарно вийшло! Вона почула звук повідомлення, що прийшло на телефон. -Сонечка, давай тепер…

Був вихідний. Іра відключила будильник і спала, зовсім не плануючи вставати годин до 12-ти. Але її сон перервав дзвінок телефону. Він дзвонив і дзвонив, дзвонив і дзвонив…Іра зітхнула, вилізла з-під теплої ковдри і повільно поплелася до телефону. -Алло, – сказала вона сонним голосом. – Ірочка, привіт! – Іра почула голос мами. “Ну хто б сумнівався!” – подумала Іра

Був вихідний. Іра відключила будильник і спала, як всі звичайні люди, і зовсім не планувала вставати годин до 12 годин. А чому ні? Хіба не може вона відпочити, скільки захоче після напруженого тижня? Але її сон перервав дзвінок телефону. Він…

Віка неквапливо йшла вулицею. Ще треба зайти до магазину, купити щось на вечерю. Думки про покупки одразу ж засмутили дівчину. Скільки можна? Щодня тягаєш ці сумки, забиваєш холодильник, а на ранок все зникає. Зараз прийде, принесе повні сумки і весь вечір готування. Чоловік мало того, що не допоможе ніколи, то ще й заважає

Віка неквапливо йшла вулицею. Зимовий вечір запалював ліхтарі на паркових алеях, затишно світилися вікна будинків. Віка не поспішала, ще треба зайти до магазину, купити щось на вечерю. Думки про покупки одразу ж засмутили дівчину. Скільки можна? Щодня тягаєш ці сумки,…

– Олена?! – вигукнув Михайло, зупинившись в дверях купе. Жінка з сумом дивилася у вікно поїзда і навіть не помітила, як хтось увійшов. – Ти? – не повірила вона своїм очам. Прямо перед нею стояв чоловік – той, хто подарував їй неймовірне щастя, а потім… Жінка з острахом подумала, що попереду ціла ніч, яку вони проведуть у закритому купе. Наодинці

-Олена?! – вигукнув чоловік, зупинившись в дверях купе, як укопаний. Сорокап’ятирічна жінка з сумом дивилася у вікно на занесені снігом будівлі, чекаючи того моменту, коли поїзд нарешті зрушить з місця. Її думки були так далеко, що вона навіть не помітила,…

Катя дуже втомилася того дня. Але вирішила вкотре порадувати чоловіка. І напекти йому млинців. Руслан прийшов трохи роздратований. Він був голодний і спитав: – Що у нас на вечерю? – Твої улюблені млинці, з шинкою та сиром! – О, млинці! Чудово! – сказав чоловік і почав їсти. Перший шматок він проковтнув насилу і почав критикувати дружину

Звичайно, “сухі млинці” послужили лише приводом, останньою краплею. Але тепер Катерина по-справжньому щаслива. І дуже добре, що вона вчасно зрозуміла та пішла. …Її історія не була особливо казковою, як у кіно. Просто якось йшла вона по набережній з подругою після…

– Любий, а ти пам’ятаєш, яка важлива дата через кілька днів?! – спитала в Павла Олеся. – Ти краще одразу мені нагадай, – почухавши потилицю, відповів Павло. ⁃ Е ніііі, не цього разу, – обійнявши чоловіка, Олеся відправила його на роботу, а сама відправилася замовити столик у ресторані. Підїхавши, Олесю здивувала дуже дивна деталь – біля ресторану, між припаркованими автомобілями, були два, які вона дуже добре знала – її Павла та Наталі

– Любий, а ти пам’ятаєш, яка важлива дата для нас через кілька днів?! – ніжним голосом спитала в Павла Олеся. ⁃ Хм… – почухавши потилицю, та спеціально поморщовшись, вдаючи ніби зовсім не пам’ятає, відреагував Павло. – Ти краще одразу мені…

– Значить, не даси мені грошей? – запитав Ігор, дивлячись в очі дружини. – Не дам, – категорично заявила Юля. Вона вперше за останні роки вирішила заперечити чоловікові. Юля знала навіщо йому треба гроші – він хоче купити подарунок тій Катьці! І що найцікавіше, навіть не приховує цього

-Значить, не даси грошей? – запитав Ігор, дивлячись у вічі дружини. -Не дам, – категорично заявила Юля, вперше за останні роки вирішивши нарешті заперечити чоловікові. Вона працювала на роботі по дві зміни зовсім не для того, щоб забезпечити щасливе майбутнє…

Повернутись вверх