Аня повернулася з роботи, як раптом побачила свекруху, яка сиділа на кухні і плакала. – Тамаро Віталіївно, що сталося? – запитала Аня. – Ой, дитино, – заголосила вона, – пішов від мене мій Василь! – Як же так? – здивувалася Аня. – Сказав, що я йому набридла, – ще сильніше заплакала свекруха. І тут Аня побачила на кухні декілька сумок

Андрій і Юра були рідними братами з різницею у віці 7 років. Дорослі хлопці жили вдвох у трикімнатній квартирі, а їхня мати — по сусідству з вітчимом. Брати працювали, хоча зарплата була не великою, щоб відокремитися один від одного, та…

Оксана приготувала вечерю і покликала чоловіка їсти. – Це неможливо їсти. Все-таки господиня з тебе ніяка, – раптом сказав Дмитро, одягнувся і вийшов з квартири. Оксана опустилася на табуретку. По щоках потекли сльози. Дмитро повернувся наступного дня лише увечері. Оксана не наважилася питати, де він був. Але сварки все ж, уникнути не вдалося

Коли Дмитро пішов, голосно закривши двері, Оксана безсило опустилася на кухонну табуретку. По щоках потекли сльози. І вона навіть не намагалася їх стримати. – Ну, що зі мною не так? Чому я така? Навіть нормальну вечерю не можу для чоловіка…

Людмила і незнайомий хлопець показалися у дворі. – Ідуть! – гукнула  Наталка і підбігла до вікна. – Відійди від вікна, побачить ще, – гукнула  мати. – Знайомтеся, це Сергійко, – Люда ніяково глянула на нареченого. – А це моя сестричка, Наталка, – сказала Люда. Сергій якось дивно глянув на дівчину

-Люда у нас першою заміж вийде, от прямо відчуваю, – бабуся Ганна, дивлячись на онучок, несподівано видала свій прогноз щодо заміжжя. -Це чому ж? – світловолоса, блакитноока, молодша сестра Наталка з подивом подивилася на бабусю. -Ну, так старша ж. Двадцять…

Ніна вирішила здати кімнату. Квартирант знайшовся одразу. Молодий хлопець – Андрій. Якось Андрій зайшов до Ніни і запитав: – Можна до мене гості приїдуть? Поживуть тут трохи. Ніна погодилася. Через три дні хлопець з’явився з невисоким чоловіком. Ніна Іванівна відчинила двері і вже хотіла піти до своєї кімнати, як раптом… –  Ніно, це ти? – запитав незнайомець. Ніна обернулася, і застигла від здивування

Ніна Іванівна ніколи й подумати не могла, що зважиться здавати кімнату у своїй квартирі. У її розпорядженні була двохкімнатна квартира в сорок квадратів. Гарний район, сонячна сторона, середній поверх… Але кімнати лише дві, та й ті дуже маленькі. А кухня…

Валентина Іванівна приготувала обід і сіла перед телевізором  відпочити. Раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла її дочка  Віра, і плакала. – Вірочко, доню, ти чого? Мати завела доньку на кухню, посадила на стілець. – Мамо. Я вагітна! – нарешті сказала Віра.  Валентина Іванівна не зрозуміла, чи правильно розчула

Валентина Іванівна закінчила готувати обід і присіла перед телевізором відпочити. Вона тільки-но сіла, як пролунав дзвінок у двері: -Галька сусідка дзвонить, чи що? – подумала жінка і пішла відкривати. На порозі стояла її дочка Віра, і плакала. -Вірочко, доню, ти…

Оксана зайшла в квартиру з важкими пакетами продуктів. Жінка почула, що на кухні розмовляє Степан з своєю мамою. – Сину, ну не пара вона тобі, покинь її, – говорила Марія Вікторівна. – Вона ж ні борщу зварити не може, ні в хаті порядок навести. – Мамо, я вже і сам це помічаю, – погоджувався чоловік. – Треба тобі з нею якось розлучитися, – раптом заявила свекруха. Оксана не вірила у почуте. Жінка обережно прикрила вхідні двері та вибігла з квартири

– Твоїй мамі потрібен догляд! Я працюю, ти також. Лікар сказав… – Оксано, давай пізніше обговоримо це, – роздратовано зупинив її чоловік, – Ніколи мені зараз. *** Оксана стояла в коридорі поліклініки і розгублено слухала короткі гудки в трубці телефону. …

Оля приїхала прибрати в будинку батька. Раптом  біля хвіртки вона зустріла сусідку. – Оля, ти чого тут? – здивувалася  та. – Та поприбирати хочу. – Невже жити тут будеш? Ти ж маєш свою  квартиру, – сказала тітка Віра. – Яку ще квартиру? – здивувалась Оля. –  Так батько ж на тебе переписав. Чи мати тобі не сказала? Оля не вірила  своїм вухам

Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке говорять! Нехай вона не ідеальна мати – та іншої немає. У неї взагалі нікого немає. Батька рік тому не…

Тетяна Миколаївна приготувала шикарну вечерю і вже виставляла її на  стіл. Вона дуже хвилювалися, адже сьогодні син познайомить її зі своєю  нареченою. Пролунав дзвінок у двері. Першим у квартиру зайшов син, а за  ним явно ніяковіючи стояла майбутня невістка. Тетяна глянула на її  обличчя і в неї від подиву округлилися очі

Батьки Максима були приємно схвильовані, адже сьогодні син приведе в їхній дім знайомитися свою наречену! Особливо раділа мама, нарешті, у неї з’явиться та людина, якій вона зможе передати весь свій досвід та дати важливі поради. А ще вона так мріяла…

– Олег, поїхали швидше до матері, там з нею щось трапилося, – пролунав у трубці, хлодний, голос дружини. – Їдь одна, мені ніколи, – як завжди відмовився Олег. – Ти не розумієш, там щось серйозне, – раптом сказала Олена. Довелося їхати. Увійшовши до квартири, Олег ахнув. Від тієї жінки, що він знав – не залишилося і сліду

Олег допив каву на балконі, вилаявся про себе і впевнено ступив у кімнату. Час із цим покінчити, твердо вирішив він. Коли він вперше побачив Олену, серце застигло. – Не буває такої краси, – подумав молодий чоловік. Вона була ідеальною. Сяюча…

Олена затіяла прання. Жінка клала речі в пральну машину, попередньо вивертаючи кишені. Раптом, в задній кишені штанів чоловіка Олена виявила листок з номером телефону та підписом Жанна. – Так, спокійно, – подумала Олена. Цей телефон міг належати будь-кому. Олена взяла телефон чоловіка, який лежав на тумбочці, і набрала цей номер

Віктор прийшов з роботи, переодягнувся і як звичайно скинув у кошик з білизною одяг, щоб дружина його випрала до завтрашнього дня. Звичайний день, звичайні рутинні справи і нічого не віщувало лиха, але рівно до того моменту, поки Олена не затіяла…

Повернутись вверх