Максим зняв собі кімнату в комуналці. Його нова сусідка Ганна Федорівна була дуже до всіх строгою жінкою. Та вона моментально змінювалася, коли приходив її Борюсик

Максим дуже зрадів, побачивши оголошення про здачу кімнати в комунальній квартирі. Нове місто, потрібно якось починати облаштовуватися, а тут підвернувся такий варіант, та ще й поруч з роботою. Все було дуже до речі! Чоловік, недовго думаючи, зв’язався з власником квартири…

Тамара поверталася додому. Вийшла з автобуса і зупинилася на місці. Вже зрозумівши, що сталося, вона все ж заглянула в розкриту сумочку. Ні гаманця, ні телефону небуло

У другій половині серпня різко похолодало, почалися дощі. Це влітку вони сильні та короткі, приносять довгоочікувану прохолоду і свіжість. А осінні дощі противні, тривалі і вогкі. Від них холодно і сиро не тільки на вулиці, але і в квартирах. Тамара…

Мамо! Може, не підеш до тата? Ти глянь, що на вулиці робиться? Відішлеш потім посилкою, і все, – не пускала матір Валя

Лист, короткий, написаний дрібним, почерком, лежав на столі. “Буду проїздом. Зустрічай на станції, 11 грудня, о 22 годині. Я буду в останньому вагоні. Цілую тебе і доньку.” Валя дивилася, як мати, раз у раз поглядаючи на годинник, метушливо збирається на…

– Світлано, а чому ми до твоєї мами не їздимо? Може допомогти їй щось треба? – Колись може і з’їздимо, – відповіла Світлана чоловікові і задумалась. – Він же просто не знає, що Світлана не хоче з нею спілкуватися. І все через чоловікового друга

-Доню, коли ви приїдете? Давно вже не були… Скучила дуже… За тобою, за внучкою… -Приїдемо, приїдемо… Напевно на Новий рік. Світлана поклала трубку і посміхнулася чоловікові. -Світлано, а правда, чому ми так рідко до твоєї мами їздимо? Ну я розумію,…

Ірина затіяла ремонт, попересувала всі меблі, окрім величезної шафи. Ну ніяк не піддавалася вона їй. – Фух, ну і Бог з тобою! Стій! Син приїде пересуне! – подумала вона. Іра набрала цілий мішок старих речей із шафи і потягла на смітник. Біля контейнерів на землі сидів чоловік. Оброслий весь, брудний. Іра скоса глянула на нього. – А я не завжди такий був, – раптом заговорив він

Ірині було вже далеко за п’ятдесят. В її житті було все. І велика любов довжиною в життя, і діти, і вже внуки. Коханого чоловіка Петра нестало п’ять років тому. Раптово. Жила вона одна в маленькій однокімнатній квартирці. Свою трикімнатну вона…

Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. – виправдовувалася Світлана. – Нічого страшного, я ось вам курочку домашню привезла, тут в банках варення і трохи овочів домашніх. – А ти мамо наскільки до нас приїхала? – запитала дочка. – Світланка, завтра ж поїду – з сумом відповіла Валентина

– Світланка, нарешті то я до вас доїхала! – Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. Я тільки недавно повернулася з роботи, відпросилася трохи раніше, щоб тобі на вулиці не довелося чекати – виправдовувалася Світлана…

– Навіщо тобі витрачатися? – говорила мамі Ірини, Олькина мама. – Беріть на свято Олькине торішнє плаття, вона з нього виросла вже. Поява Ірини на святі в школі справила на всіх враження. Плаття Ольки сиділо на Ірині навіть краще, ніж на власниці минулого року. – Увага, – раптом вигукнула Олька. – Пропоную провести конкурс. Номінація одна – “обноски”. І виграє Ірина

У Ірини дочка виходила заміж. Живуть вони не заможно, тому весілля доведеться відзначити скромно. Увечері в суботу був призначений збір – наречений з нареченою і їхні батьки, для того щоб обговорити бюджет весілля, порахувати витрати і “розкласти все по поличках”,…

Оля їхала додому із заробітків. Поїзд заколисував. Весь вагон спав, та Олі не спалося, Оля переживала. Найбільше вона переживала, як її зустрінуть вдома. В голові крутилися спогади. Хіба багато вона в житті хотіла? Хотіла щастя і жити безбідно. Та вийшло зовсім навпаки

Поїзд заколисував. Тук-тук, тук-тук! Весь вагон спав, Олі не спалося, Оля переживала. Найбільше вона переживала, як її зустрінуть вдома. Тук-тук, тук-тук… В голові крутилися спогади. Хіба багато вона в житті хотіла? Хотіла щастя і жити безбідно. А вийшло… Одружилися вони…

– Іди, Аня додому! Ти заміж вийшла – все, до нас більше не приходь! – сказала рідна мати, коли дочка прийшла до неї плакатися на життя

Я народилася в багатодітній родині. Була майже старшою дитиною, переді мною тільки найстарший брат. Всього нас в родині було п’ятеро. Батьки завжди були зайняті тільки своїми проблемами, ну і тим, як прогодувати стільки ротів. Майже ніколи не розмовляли з нами…

Матвій грав на скрипці у переході. Катя стояла осторонь і слухала, слухала. З Матвієм вони познайомились 2 дні тому. Було видно, що він старається для неї, вкладає всю душу в музику. – Матвію, привіт! Вчора тебе не було тут, все нормально? – Привіт Катю! Таа, тут така справа. Мені дуже потрібні гроші

Вже темніло. Катя неспішно йшла вулицею. Восени в неї завжди був меланхолійний настрій, ставало сумно. Півроку тому не стало її мами. Катя залишилася одна. Батька вона не знала, мама не жила з ним. Зайшовши в підземний перехід, Катя почула знайому…

Повернутись вверх