Пліткарка

Жіночий журнал

Максим прийшов з роботи пізно, роззувся на порозі і пройшов на кухню. Вероніка стояла біля плити і смажила котлети. – Нам треба розлучитися, – раптом заявив він дружині і мовчки сів на стільчик. Вероніка ніяк не могла збагнути, про що говорить її чоловік

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Максим прийшов з роботи пізно, роззувся на порозі і пройшов на кухню. Вероніка стояла біля плити і смажила котлети. – Нам треба розлучитися, – раптом заявив він дружині і мовчки сів на стільчик. Вероніка ніяк не могла збагнути, про що говорить її чоловік

Олена повела Максима з сім’ї, щоправда, вона вважала, що й сім’ї зовсім не було. Тільки дружина, хай і молода, але без можливості мати дітей. А Максим завжди мріяв… Він не замислювався піти від Вероніки, просто так склалися обставини, що, завівши…

Тамара сиділа біля вікна і плакала. Півроку тому жінка втратила старшу дочку Риту. – Як же так, Ніно, – питала вона свою другу доньку. – Хіба можуть діти раніше батьків йти? І не чекаючи відповіді, казала: – Ні, не можуть. Ніна намагалася, втішити маму, але все було марно. А одного разу Ніна прийшла до батьків, і діставши з сумки пакунок перев’язаний стрічкою, сказала: – Мамо, це тобі від Рити. – Як від Рити, – здивувалася Тамара

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара сиділа біля вікна і плакала. Півроку тому жінка втратила старшу дочку Риту. – Як же так, Ніно, – питала вона свою другу доньку. – Хіба можуть діти раніше батьків йти? І не чекаючи відповіді, казала: – Ні, не можуть. Ніна намагалася, втішити маму, але все було марно. А одного разу Ніна прийшла до батьків, і діставши з сумки пакунок перев’язаний стрічкою, сказала: – Мамо, це тобі від Рити. – Як від Рити, – здивувалася Тамара

Тамара Іванівна сиділа біля вікна і дивилася як по вікну стікають каплі дощу. Осінь видалася дуже сира, навіть не встигли порадувати дерева золотом і багрянцем. Тамара Іванівна півроку тому втратила старшу дочку Риту. – Як же так, Ніно, – питала…

Андрій не впізнавав свою дружину, він не розумів, що з нею відбувається. Віра завжди прибирала, готувала, прасувала, а зараз припинила виконувати свою роботу. Андрій обережно поцікавився, у чому річ, на що Віра відповіла: – Я стільки років обслуговую вас, можна мені хоч трохи відпочити! Чоловік запідозрив, що у Віри хтось з’явився, і вирішив перевірити речі дружини. Раптом, у сумці Віри, Андрій помітив якийсь дивний лист

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій не впізнавав свою дружину, він не розумів, що з нею відбувається. Віра завжди прибирала, готувала, прасувала, а зараз припинила виконувати свою роботу. Андрій обережно поцікавився, у чому річ, на що Віра відповіла: – Я стільки років обслуговую вас, можна мені хоч трохи відпочити! Чоловік запідозрив, що у Віри хтось з’явився, і вирішив перевірити речі дружини. Раптом, у сумці Віри, Андрій помітив якийсь дивний лист

Андрій не впізнавав свою дружину – що з нею таке відбувається, він ніяк не розумів. Вони були разом уже сімнадцять років, і всі ці роки нічого такого не спостерігалося – вона завжди була доброю і розуміючою, не скандалила і нічого…

Петро прибирав у квартирі. Вже два роки, як він жив сам. Його дружини Віри не стало раптово. Петро намагався підтримувати чистоту, але виходило не дуже. Шафи, шпалери, стільниця на кухні були в пилюці. Петро не звернув би й уваги на це, але він чекав гостю! От тільки вона чомусь дуже затримувалась

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Петро прибирав у квартирі. Вже два роки, як він жив сам. Його дружини Віри не стало раптово. Петро намагався підтримувати чистоту, але виходило не дуже. Шафи, шпалери, стільниця на кухні були в пилюці. Петро не звернув би й уваги на це, але він чекав гостю! От тільки вона чомусь дуже затримувалась

Петро прибирав у квартирі. Ось уже два роки, як він жив сам. Дружини Віри раптово не стало. Вони прожили разом сорок років… Петро намагався підтримувати порядок, але виходило не так добре, як у дружини. Навесні сонечко висвітлило всі кути, і…

Катя з Денисом поверталися додому. Раптом назустріч їм йшли дві дівчини, які, побачивши Дениса, радісно посміхнулися. – Денисе! Які люди! Привіт. А це твоя дружина? – дівчата по черзі поцілували його в щоку і пішли. Катя мовчала, а потім почала: -Ти…Та ти просто! Що це за дівчата! Зрадник! Денис застиг від несподіванки, він не розумів, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя з Денисом поверталися додому. Раптом назустріч їм йшли дві дівчини, які, побачивши Дениса, радісно посміхнулися. – Денисе! Які люди! Привіт. А це твоя дружина? – дівчата по черзі поцілували його в щоку і пішли. Катя мовчала, а потім почала: -Ти…Та ти просто! Що це за дівчата! Зрадник! Денис застиг від несподіванки, він не розумів, що відбувається

-Ти де був? Відповідай негайно! І з ким ти по телефону так довго говорив? Я тобі разів з десять набирала! – примхливо надувши губи, почала Катя, ледве встигнувши відчинити двері. Денис зітхнув. Його дівчина була невиправною ревнивицею і боротися з…

Інна якраз поверталася з відрядження і зустріла біля під’їзду сусідку. – О, Інна! Повернулася? – Анжела глянула на валізу, яку Інна поставила на землю. – Новини знаєш? – Які? – Інна підняла голову. – До Ольги дружина Сергійка приїхала і онука привезла. Ключі випали з рук Інни, а вона так і застигла, дивлячись на Анжелу

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна якраз поверталася з відрядження і зустріла біля під’їзду сусідку. – О, Інна! Повернулася? – Анжела глянула на валізу, яку Інна поставила на землю. – Новини знаєш? – Які? – Інна підняла голову. – До Ольги дружина Сергійка приїхала і онука привезла. Ключі випали з рук Інни, а вона так і застигла, дивлячись на Анжелу

-Здрастуйте, тьотю Олю! – Інна притримала двері сусідці, яка йшла з повними сумками. – Допоможу! -Привіт, Інночко! Та не треба, прийшла вже, впораюся. -А що ви такі важкі сумки і сама? Нічого не сказали. На гостей чекаєте? -Та ліньки два…

Ліда приготувала вечерю і чекала Дмитра з роботи. Вона дуже хвилювалася. Адже сьогодні Ліда хотіла сказати Дмитру, що у них буде дитина! Раптом почувся звук ключа у дверях. – Прийшов, – радісно подумала Ліда. Вона кинулася його цілувати, але Дмитро поводився якось дивно. Він мовчки почав складати свої речі. – Я йду від тебе, – сказав Дмитро. Ліда застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ліда приготувала вечерю і чекала Дмитра з роботи. Вона дуже хвилювалася. Адже сьогодні Ліда хотіла сказати Дмитру, що у них буде дитина! Раптом почувся звук ключа у дверях. – Прийшов, – радісно подумала Ліда. Вона кинулася його цілувати, але Дмитро поводився якось дивно. Він мовчки почав складати свої речі. – Я йду від тебе, – сказав Дмитро. Ліда застигла від здивування

Ліда приготувала вечерю і чекала Дмитра з роботи. Він затримувався. Ліда дуже хвилювалася. Вона завжди хвилювалася за Дмитра, коли він десь затримувався. І що довше його не було, то більше було хвилювалася. Адже сьогодні такий день. Сьогодні Ліда хотіла повідомити…

Андрій повернувся з роботи, голодний. Не встиг сьогодні пообідати. Всю обідню перерву він провів з Оксаною, новою секретаркою. – Тамара, я прийшов. Їсти хочу, – вигукнув чоловік. – Все готово. Мий руки, – відповіла дружина. Після вечері Андрій розташувався у кріслі перед телевізором. Раптом, пролунав телефонний дзвінок

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій повернувся з роботи, голодний. Не встиг сьогодні пообідати. Всю обідню перерву він провів з Оксаною, новою секретаркою. – Тамара, я прийшов. Їсти хочу, – вигукнув чоловік. – Все готово. Мий руки, – відповіла дружина. Після вечері Андрій розташувався у кріслі перед телевізором. Раптом, пролунав телефонний дзвінок

Андрій Петрович повернувся із роботи. Вдома смачно пахло, він зголоднів. Не встиг сьогодні пообідати. Усю обідню перерву він провів з Оксаною, новою секретаркою. Оксана лише місяць тому влаштувалась у його фірму. Молода, тоненька, як тростинка, з великими сірими очима. Вона…

Наталка відключила телефон і розплакалася. – Ваш чоловік зраджує Вам, – звучав у голові голос. – Якщо не вірите, сьогодні о 6-й, ми будемо в місцевому готелі. Наталка глянула на годинник, схопила сумку та зупинилася. Вона дістала телефон. – Мамо, приїдь до мене,  – схвильовано промовила Наталка. Жінка все розповіла матері. Повисла невелика пауза. – Ще є час. Чекай. Зараз приїду, – відповіла мама і вибігла з квартири

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка відключила телефон і розплакалася. – Ваш чоловік зраджує Вам, – звучав у голові голос. – Якщо не вірите, сьогодні о 6-й, ми будемо в місцевому готелі. Наталка глянула на годинник, схопила сумку та зупинилася. Вона дістала телефон. – Мамо, приїдь до мене,  – схвильовано промовила Наталка. Жінка все розповіла матері. Повисла невелика пауза. – Ще є час. Чекай. Зараз приїду, – відповіла мама і вибігла з квартири

Наталка відключила телефон і розплакалася. Бажання викинути телефон у смітник, не покидало. Наталка глибоко зітхнула, порахувала до десяти, витерла сльози. – Все! – подумала вона. – Досить істерити. Телефон не винен. Зберись і добре подумай. Нататалка пройшла на кухню, зварила…

Денис з Михайлом пили каву на кухні. – Треба щось вигадати, – сказав Денис. – Треба, – погодився Михайло. Брати хотіли одружитися, але вони обоє жили в маминій квартирі. На кухню зайшла Віра Павлівна. – Про що говорите? – запитала мати. Брати розповіли. – Що робити, мамо? – запитав Михайло. – Ну що ж, – сказала Віра Павлівна. – Є тільки один вихід. – Який? – в один голос запитали брати

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Денис з Михайлом пили каву на кухні. – Треба щось вигадати, – сказав Денис. – Треба, – погодився Михайло. Брати хотіли одружитися, але вони обоє жили в маминій квартирі. На кухню зайшла Віра Павлівна. – Про що говорите? – запитала мати. Брати розповіли. – Що робити, мамо? – запитав Михайло. – Ну що ж, – сказала Віра Павлівна. – Є тільки один вихід. – Який? – в один голос запитали брати

Денис з Михайлом пили каву на кухні і розмовляли. -Треба щось вигадати, Михайле, – сказав Денис. – Бо сил у мене більше немає терпіти все це. -Треба, – погодився Михайло. – Немає сил терпіти, згоден. -І далі так продовжуватися не…

Повернутись вверх