Пліткарка

Жіночий журнал

Олена готувала вечерю, коли почула, що гавкає їх пес. Вона визирнула надвір і побачила у себе на подвір’ї Марію. Олена дуже здивувалася, але вийшла назустріч сусідці. Вже на подвір’ї вона помітила, що Марія плаче. Вона завела Марію в будинок. Там вона налила їй води, щоб та заспокоїлася. – А чому ти Олено, не питаєш від кого я до тебе бігла і чому плакала, га? – раптом запитала сусідка

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена готувала вечерю, коли почула, що гавкає їх пес. Вона визирнула надвір і побачила у себе на подвір’ї Марію. Олена дуже здивувалася, але вийшла назустріч сусідці. Вже на подвір’ї вона помітила, що Марія плаче. Вона завела Марію в будинок. Там вона налила їй води, щоб та заспокоїлася. – А чому ти Олено, не питаєш від кого я до тебе бігла і чому плакала, га? – раптом запитала сусідка

Олена поверталася із магазину. Тяжкі сумки відтягували руки і вона кілька разів зупинялася для того, щоб перепочити. Взагалі-то з магазину її повинен був зустрічати її син Андрій, але того в полі зору Олени навіть не було видно. В черговий раз…

– Мамо, я одружуюся. – Рома! Та куди тобі одружуватися?! – сплеснула руками Ліда. – Та ти ж сам ще дитя. Навіщо ж відразу одружуватися? Живіть так… – Мама, Ліза вагітна. – Та хто вона така хоч, ця Ліза, звідки? – Ліду переповнювали суперечливі почуття. Вона розуміла лише одне – внуків їй хочеться

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Мамо, я одружуюся. – Рома! Та куди тобі одружуватися?! – сплеснула руками Ліда. – Та ти ж сам ще дитя. Навіщо ж відразу одружуватися? Живіть так… – Мама, Ліза вагітна. – Та хто вона така хоч, ця Ліза, звідки? – Ліду переповнювали суперечливі почуття. Вона розуміла лише одне – внуків їй хочеться

-Мамо, я одружуюся. Ромі було тільки 19 років. -Куди тобі одружуватися, – сплеснула руками Ліда. – Та ти сам ще дитя. Але Рома був упевнений в собі. Вони з чоловіком його так виховали. Єдиний коханий син. Ліда завжди себе утримувала…

Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка. – Мамо, там тато речі збирає. Зібрався з дому йти, – схвильовано сказала дочка. Зіна подивилася на дочку і подумала, що та, мабуть, щось не так зрозуміла. – Ти чого це дочко? Ти, мабуть, плутаєш, щось? – Ні, мамо. Він так і сказав. Все каже, йду від вашої мами. Не можу, каже, більше з нею жити, – розповіла Галинка

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка. – Мамо, там тато речі збирає. Зібрався з дому йти, – схвильовано сказала дочка. Зіна подивилася на дочку і подумала, що та, мабуть, щось не так зрозуміла. – Ти чого це дочко? Ти, мабуть, плутаєш, щось? – Ні, мамо. Він так і сказав. Все каже, йду від вашої мами. Не можу, каже, більше з нею жити, – розповіла Галинка

У Зіни почалася так звана чорна смуга. Щоб вона не робила, все йшло не так. Апогеєм всього стало те, що її чоловік пішов з дому. Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка…

– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. Жити спочатку будемо з моїми батьками. Дівчина я порядна… У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала: – Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. Жити спочатку будемо з моїми батьками. Дівчина я порядна… У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала: – Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

– Юля, запрошую тебе з Денисом на День народження у суботу, прийдете? – Чому ж не прийти, Любочко, з великим задоволенням. Хто ще буде? – Батьки із Зіною приїдуть. Зіна – сестра Ігоря, познайомтеся якраз. Юля та Денис любили ходити…

– Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Ми ж запізнюємося. – Костику їсти готувала, щоб розігрів, – сказала Світлана. – Ясно. Давай швидше чепурися. Нас хлопці вже чекають в кафе. Познайомлю тебе з другом мого Віталіка. Коли дівчата зайшли в кафе, Світлана застигла від несподіванки. Друг Віталіка здалеку був неймовірно на когось схожий

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Ми ж запізнюємося. – Костику їсти готувала, щоб розігрів, – сказала Світлана. – Ясно. Давай швидше чепурися. Нас хлопці вже чекають в кафе. Познайомлю тебе з другом мого Віталіка. Коли дівчата зайшли в кафе, Світлана застигла від несподіванки. Друг Віталіка здалеку був неймовірно на когось схожий

-Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Запізнюємося ж. -На роботі затримали, потім Костику їсти приготувала, щоб розігрів, – виправдовувалася дівчина. -Ясно. Давай швидше причепурися, я поки тобі каву зроблю. -Добре. Де в тебе косметичка?…

– Коханий, я вдома! – радісно крикнула Таня, втягуючи у коридор сумки з продуктами. – Зараз буде твій улюблений борщ з пампушками. Але зі спальні долинув дивний шум, метушня, і, на ходу застібаючи кофточку, звідти вибігла її подруга Галя. – Вибач, так вийшло, – пробурмотіла вона і стрімко вискочила з квартири. Тані здалося, що це поганий сон. Тим часом зі спальні вийшов її чоловік Володимир

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Коханий, я вдома! – радісно крикнула Таня, втягуючи у коридор сумки з продуктами. – Зараз буде твій улюблений борщ з пампушками. Але зі спальні долинув дивний шум, метушня, і, на ходу застібаючи кофточку, звідти вибігла її подруга Галя. – Вибач, так вийшло, – пробурмотіла вона і стрімко вискочила з квартири. Тані здалося, що це поганий сон. Тим часом зі спальні вийшов її чоловік Володимир

-Коханий, я вдома! – радісно крикнула Таня, втягуючи у коридор величезні сумки з продуктами, – зараз буде борщ із пампушками і твою улюблену рульку в гірчиці запечу. Але зі спальні долинув дивний шум, метушня, і, на ходу застібаючи кофтинку, звідти…

– Ти знову раковину за собою не помив, коли голився? – накинулася Женя на чоловіка. – Я поспішав, вибач, – відповів Ігор. – А в неділю ти нікуди не поспішав, але все одно залишив по собі бруд у ванній кімнаті! Я що для тебе прибиральниця? – Ну, що ти завелася з ранку, не з тієї ноги встала? – спокійно сказав Ігор. – Ти ще й насміхаєшся! – Женя перейшла на крик. – Дістав вже… – Може нам розлучитися, якщо я тебе так дратую? – не витримав Ігор.

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ти знову раковину за собою не помив, коли голився? – накинулася Женя на чоловіка. – Я поспішав, вибач, – відповів Ігор. – А в неділю ти нікуди не поспішав, але все одно залишив по собі бруд у ванній кімнаті! Я що для тебе прибиральниця? – Ну, що ти завелася з ранку, не з тієї ноги встала? – спокійно сказав Ігор. – Ти ще й насміхаєшся! – Женя перейшла на крик. – Дістав вже… – Може нам розлучитися, якщо я тебе так дратую? – не витримав Ігор.

-Ти знову раковину за собою не помив, коли голився? – накинулася Женя на чоловіка. – І дзеркало зубною пастою забризкав! – Я поспішав, вибач, – відповів Ігор, застібаючи куртку, – на роботу спізнююся. – А в неділю ти нікуди не…

– Алло, Іван? Ти коли речі забереш? Набридло вже об твої валізи спотикатися. Вже місяць після розлучення пройшов, а ти і не чухаєшся. – А що, сумуєш? – запитав нервово чоловік. – Я сумую? За тобою?! Та я може без тебе тільки жити почала! От на побачення збираюся. Все, давай. Не забереш речі, у під’їзд виставлю! Олена поклала трубку. Звісно вона набрехала. Нема в неї нікого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Алло, Іван? Ти коли речі забереш? Набридло вже об твої валізи спотикатися. Вже місяць після розлучення пройшов, а ти і не чухаєшся. – А що, сумуєш? – запитав нервово чоловік. – Я сумую? За тобою?! Та я може без тебе тільки жити почала! От на побачення збираюся. Все, давай. Не забереш речі, у під’їзд виставлю! Олена поклала трубку. Звісно вона набрехала. Нема в неї нікого

-Алло, Іван? Ти коли свої речі забереш? Набридло вже об твої валізи спотикатися. Вже місяць після розлучення пройшов, а він і не чухається. Чи я сумую? За тобою? Не лести собі, Іванчук. Я може без тебе тільки жити почала. А…

– Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – раптом ошелешила заявою Вікторія. – Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… – За це на хвилюйся. Я сама з ним домовлюся. Олена не розуміла, що відбувається – як це незнайома жінка хоче домовлятися з її чоловіком. І отак просто хоче залишитися в них ночувати

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – раптом ошелешила заявою Вікторія. – Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… – За це на хвилюйся. Я сама з ним домовлюся. Олена не розуміла, що відбувається – як це незнайома жінка хоче домовлятися з її чоловіком. І отак просто хоче залишитися в них ночувати

-Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – ошелешила мене Вікторія. -Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… -За це на хвилюйся. Я сама з…

“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка. Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. У зрадах Миколу теж помічено не було. І все ж таки… Як і кожній жінці, Ніні хотілося, щоб її любили. І Ніна вирішила подати на розлучення

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка. Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. У зрадах Миколу теж помічено не було. І все ж таки… Як і кожній жінці, Ніні хотілося, щоб її любили. І Ніна вирішила подати на розлучення

“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка. Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. Руки не розпускав. У зрадах Миколу теж помічено не було. І все ж таки… Як і кожній жінці, Ніні…

Повернутись вверх