Антоніна не знаходила собі місця, коли два роки тому свекри Інна Олексіївна та Михайло Іванович продали свою квартиру і переїхали жити в сусідній під’їзд.
Приводом для переїзду став той факт, що багато подружок жінки раптово не стало.
Тому вона вирішила, що їм із чоловіком просто необхідно було жити поряд із Андрієм та Антоніною.
Якщо свекор відразу знайшов собі заняття і став їздити з сусідами по під’їзду то на рибалку, то просто на відпочинок, свекруха не знала, чим їй зайнятися.
Зрідка вона виїжджала до своєї приятельки до села. Однак, оскільки шлях займав в один бік більше трьох годин, Інна Олексіївна їздила в гості все рідше.
Зате вона все частіше почала навідуватися до невістки, яка працювала віддалено, вдома.
Свекруха від неробства могла стирчати в гостях цілий день, чим дуже заважала Антоніні працювати.
Багато разів вона натякала матері чоловіка на те, що вона їй заважає своїми візитами, але Інна Олексіївна не реагувала на її слова.
Антоніна навіть поскаржилася чоловікові на це, вирішивши, що він делікатно натякне мамі, що їй варто рідше ходити до невістки і відволікати її від роботи.
– Де ти бачив, що вона працює? Твоя дружина вдома сидить. Вона домогосподарка і ледарка, – вигукнула від образи Інна Олексіївна, яку зачепили слова сина.
– Тоня працює з дому, – Андрій спробував достукатися до матері, але та тільки відмахнулася від нього.
– До речі, нехай вона завтра звозить мене в поліклініку, – жінка поставила сина перед фактом. – Я забула їй сказати.
– Мамо, може ти все-таки викличеш таксі і не відволікатимеш мою дружину? – насупився чоловік.
– Їй однаково робити нічого, – закотила очі Інна Олексіївна. – Скажи, що треба приїхати за мною до десятої.
– Ти ж у сусідньому під’їзді живеш, – засміявся у відповідь Андрій, усвідомивши, що його мати так і не почула.
Наступного ранку, Антоніна під’їхала машиною до під’їзду свекрухи.
Інна Олексіївна задерла голову догори і зупинилася біля дверей. Невістка зітхнула: вона зовсім забула про те, що Андрієва мати ніколи не відчиняла сама двері машини в дощ.
Антоніна потяглася і відчинила їй дверцята, запрошуючи сісти на переднє сидіння.
Свекруха залізла в машину і почала бурчати про те, яка сьогодні погана погода і як їй, бідній, доводиться їхати в поліклініку.
– Вас ніхто не просить, – не втрималася від репліки невістка.
– Як це не просить? – обурилася Інна Олексіївна. – Я ж нездужаю сильно.
– Тільки чомусь жоден спеціаліст не знайшов у вас жодної недуги, – гордо посміхнулася Антоніна.
– Тому що спеціалісти такі, – ображено буркнула свекруха і надула губи.
Близько двох години жінці довелося чекати, поки Інна Олексіївна вийде з поліклініки.
Повернулася свекруха в поганому настрої і всю дорогу до будинку, мовчала.
Антоніна була рада тому, що жінка була чимось незадоволена і більше не говорила.
Цього дня Інна Олексіївна до невістки більше не навідувалася, проте надвечір несподівано зателефонувала.
– Ти зібралася у п’ятницю йти до театру? – з досадою спитала свекруха.
– Ви звідки знаєте? – відповіла запитанням на запитання Антоніна, але відразу зрозуміла, звідки ноги ростуть.
Це Андрій, який дорогою з роботи додому заходив до матері на чашку чаю, обов’язково розповідав якусь таємницю.
– Я теж хочу! Давно мріяла! – Вигукнула Інна Олексіївна. – Я ніколи не була у театрі! Тоню, купи і мені квиток.
– Навряд чи там є вільні, – нерішуче сказала Антоніна, яка найменше хотіла йти до театру разом зі свекрухою.
– А ти дізнайся! – наполягала жінка. – Мені теж дуже піти хочеться, торкнутися мистецтва.
Невістка важко зітхнула і пообіцяла Інні Олексіївні зробити все, що від неї залежить.
Через кілька хвилин у квартиру зайшов Андрій і теж завів розмову про те, що його мати просто спить і бачить, як їй потрапити до театру.
– Покликала б свою подругу, з нею б і йшла, – неохоче пробурчала Антоніна.
У результаті жінка таки здалася і поміняла свій квиток, купивши два місця поряд.
У день “Х” невістка та свекруха до п’ятої години вечора вирушили до театру. По обличчю Інни Олексіївни вона зрозуміла, що та не дуже задоволена великою кількістю народу у залі.
До середини театральної постановки свекруха почала важко зітхати, переконуючи Антоніну запитати, що її турбує.
– Тут дуже жарко, мабуть, бо в залі багато народу, – невдоволено процідила Інна Олексіївна.
За кілька хвилин вона поскаржилася на те, що їй стало несподівано холодно, а потім раптом захотілося їсти, пити.
Антоніна нетерпляче дивилася на годинник, їй хотілося, щоб постановка нарешті закінчилася.
Дорогою додому Інна Олексіївна стала скаржитися на те, що актори грали погано і їй нічого не сподобалося.
Жінка ледве втрималася від того, щоб не насваритися на занудну свекруху.
Коли вони нарешті під’їхали до під’їзду Інни Олексіївни, Антоніна сухо з нею попрощалася і вирушила додому.
На порозі її з незадоволеним обличчям зустрів Андрій. Жінка відразу ж зрозуміла, що поки вона ставила машину в гараж, свекруха встигла зателефонувати синові.
– Зараз мені мама дзвонила, сказала, що ти поводилася неприпустимо, що грубила їй і не давала дивитися виставу, – розгублено промовив чоловік.
– Ви смієтеся з мене? Мало того, що я дістала їй квиток, звозила до театру, то вона ще й незадоволена мною залишилася! – не витримала Антоніна, для якої слова Андрія стали останньою краплею. – Більше я нізащо не погоджуся розважати твою матір! Треба їй буде кудись, вези сам!
Чоловік мовчки слухав дружину, однак з його погляду Тоня зрозуміла, що частину її слів він пропустив повз вуха.
– Я все розумію, але моя мама – літня людина. Їй без кількох років сімдесят виповниться, ти могла б увійти в її становища. До того ж у мами постійно тиск…
– Ні, Андрійку! З мене досить! Твої слова стали для мене останньою краплею! Більше я не хочу допомагати твоїй мамі. З цього дня я перестаю возити її по поліклініках, і влаштовувати їй дозвілля! – проскреготіла зубами Антоніна.
Це слово жінка дотримала. Вона стала ігнорувати всі прохання Інни Олексіївни, переставши відчиняти їй двері.
Так само Антоніна відмовлялася супроводжувати свекруху на всі її виїзди в поліклініку або на базар.
Вона нарешті навчилася говорити “ні” матері чоловіка, що, звичайно, ту сильно образило.
Через тиждень ігнорування Антоніною свекрухи, Інна Олексіївна надіслала їй повідомлення, сенс якого полягав у тому, що вона більше не бажає спілкуватися з невдячною невісткою.
