Олександра поралася на кухні, коли пролунав дзвінок у двері. – Сантехніка викликали? – спитав чоловік у комбінезоні. – Викликала. – Все зробимо, – він пройшов у ванну. Якийсь час чути було кректання і стукіт ключа. – Все готово! – почула Олександра, перевірила роботу і дістала з гаманця 100 гривень. – А я зі своїх грошей не беру. – Яких це своїх? – здивувалась жінка. – А ми знайомі. Вже купу років

Олександра важко піднімалася на свій поверх. Ліфт знову не працював. Зупинилася біля дверей віддихатися. Тільки потім дістала ключі від квартири. Надворі тепло, незважаючи на те, що кінець жовтня. В одязі ходити магазинами спекотно, тим більше підніматися з важкою сумкою на…

– Катя, давай розлучимося? – відсуваючи від себе тарілку з недоїденим борщем, промовив Денис. Катерина, яка спокійна пила чай, поперхнулася. На очах виступили сльози. – Ти серйозно? Вона розуміла, що навряд чи її чоловік жартуватиме такими речами. – Серйозно, – відповів чоловік. – Але чому, Денисе? – Закусивши губу, щоб не розплакатися, запитала Катя

– Катя, давай розлучимося? – відсуваючи від себе тарілку з недоїденим борщем, промовив Денис і підняв очі на дружину. Катерина, яка до цього спокійна пила чай, поперхнулася, закашлялася, почервоніла. На очах виступили сльози. Трохи віддихнувшись, вона уточнила: – Ти серйозно?…

– Ігоре, тато зник, – плакала Олена Михайлівна. – В якому сенсі? – Не зрозумів син. – Мав приїхати сьогодні вранці з конференції, але його немає… На його роботі мені сказали, що він взяв відгул…- Може, ти щось наплутала і тато взагалі нікуди не їхав? – припустив Ігор схвильованим голосом. – Ні! – заридала мама. – З ним щось трапилось.

Віктор Андрійович зник у вівторок. Чоловік п’ятдесяти років, за день до цього взяв свій дипломат, поцілував дружину і вирушив до іншого міста на конференцію. Дружина вирішила зателефонувати йому, у день його повернення, але телефон Віктора виявився недоступним. Олена Михайлівна, не…

– Мамо! Він старший за мене на 17 років! Я ж йому в дочки годжуся, – голосила Марічка. – Нічого, якраз! Чоловік, який відбувся, досяг всього, серйозний, багатий, ти як сир в маслі кататимешся. І донька твоя подивиться хоч, як це жити з батьком. Маша важко зітхнула. Що ж тепер робити

-Він старший за мене на 17 років, мамо! Я ж йому в дочки годжуся! -Нічого, якраз! Чоловік, який відбувся, досяг всього, серйозний, багатий, ти як сир в маслі кататимешся! І Вероніка подивиться хоч, як це жити з батьком! Маша важко…

– Артем, Ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги. Дзвінок не переставав дзвонити, що дуже насторожило Наталю. Артем пішов відчиняти двері. – Наталя, там мама прийшла… – розгублено сказав Артем. – Я так і знала, – із злим роздратуванням сказала Наталка. – Далі коридору її не пускай!

-Артем, Ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги на аркуш. Дзвінок не переставав дзвонити, що дуже насторожило Наталю. Артем пішов відчиняти двері. – Наталя, там мама прийшла… – розгублено сказав Артем, зазирнувши до…

Настя сиділа біля вікна. Двоє синів спали в ліжечках. Вона тяжко зітхнула. Сльози потекли з очей. – Як же ми тепер? – подумала Настя. – Як же я нічого не помітила? Звісно, чоловік став частіше затримуватися на роботі. Прожили 15 років, двоє синів. І відразу все зникло. Настя витерла очі. – Що ж тепер робити

Мама розмовляла по телефону. -Не було б щастя, та нещастя допомогло, – зітхнула вона комусь у слухавку. -Мамо, а як нещастя допомогло? – здивувалася маленька Настя. -Ну, це коли в тебе щось погане трапилося, а потім виявилося, бац, і це…

Світлана поспішала на співбесіду. Їй запропонували хороше місце. Запитавши в адміністратора, де кабінет начальника, Світлана помчала коридором. Біля потрібних дверей відпочила і постукала. – Увійдіть! – пролунало у відповідь. Жінка зробила привітне обличчя і увійшла до кабінету. – Доброго дня! – Почала вона і розгубилася: за столом сидів Сергій, колись коханий нею чоловік

– Потерпи, Світланко! Ось знайду нам гарного татка і одразу тебе заберу! – Мама так переконливо казала, що дівчинка повірила їй і погодилася пожити у дідуся з бабусею. Вона не помітила, як бабуся скептично піджала губи.  Батька свого Світлана не…

Оля не помітила, як закохалася у свого друга Євгена. До цього вони чудово спілкувалися. А тут Олю як підмінили. Женя не з’являвся близько двох тижнів. Потім подзвонив і  попросив допомоги. –  Щось трапилося? – занепокоїлася Оля. – Все добре. Просто хочу купити обручку коханій дівчині… Оля мало не випустила телефон. У неї перехопило подих, руки затремтіли, їй навіть здалося, що вона зараз впаде

Оля сама не помітила, як по вуха закохалася у свого давнього друга Женю. До цього вони чудово спілкувалися, багато часу проводили разом, радилися, сперечалися на різні теми. А тут Олю як підмінили. Вона стала затиснутою, відповідала невпопад, ображалася на кожну…

Елла стояла з Ігорем, біля свого під’їзду, і пошепки говорила: – От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Поїдемо до ЗАГСу, заїдемо в якесь кафе, а потім я все розповім батькам. – До речі, а от і всі вони – з балкона на нас дивляться, – сказав Ігор, піднявши голову вгору. У вікно виглядали родичі і посміхалися

Елла стояла, обійнявшись з Ігорем, біля свого під’їзду, і напівпошепки міркувала про завтрашній день: -От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Ми поїдемо до ЗАГСу, подамо заяву, заїдемо в якусь кафешку, а потім я…

– Куди пішла? Сядь поряд зі мною! – пролунав по палаті голос батька. – Тату, я з дівчатками хотіла пограти… – винувато відповіла Соня. – Сядь! – суворо сказав Олексій Володимирович. Він звик все вирішувати за дочку: які речі їй носити, з ким дружити, кого любити. А все через подію, що відбулася 3 роки тому, що розділила їхнє життя на “до” і “після”

– Куди пішла? Сядь поряд зі мною! – пролунав по палаті голос батька. – Тату, я з дівчатками хотіла пограти… – винувато відповіла Соня, винувато дивлячись на тата. – Сядь! Досить бігати, – суворо сказав Олексій Володимирович і посадив восьмирічну…

Повернутись вверх