Ірині та Івану дісталася квартира у спадок. Жінка вирішила поїхати і навести порядок там. Прибрала на кухні, в коридорі, в кімнатах. Ірина вже збиралася йти, як раптом відчинилися вхідні двері і на порозі з’явилися усміхнена дама. – А Ви що тут робите? – Запитала дама. – А ви? – відповіла Ірина. – Я? Я прийшла додому… І Ірина відразу все зрозуміла

Ірина прибирала, мила, прала. Іван казав що треба викликати клінінг, але Ірина все ж таки сама вирішила навести порядок, так надійніше. Справа стосувалася квартири, яка дісталася у спадок Івану від батька. Він давно пішов від них, коли Іван був ще…

Весілля закінчилося і Віктор з Оленою поїхали додому. Молодята почали розглядати подарунки, як у двері подзвонили. На порозі стояли батьки Віктора. – Ми за грошима! – оголосила свекруха. – За якими? – здивувалася дівчина. – Як за якими? Вам же дарували! – Але як же так? – мало не плачучи вигукнула Олена

– Та годі тобі! Ну мого ти? Ну, з ким не буває? – Віктор винно дивився на Олену. – Це було лише один раз! Обіцяю, ніколи більше цього не повториться! Дівчина байдуже дивилася убік. Ну, не могла вона пробачити таке!…

Наталя цілий день працювала, а коли прийшла до хати, лягла на ліжко і одразу заснула.  Вночі жінка прокинулась і тихо пішла на кухню набрати води. Проходячи мимо кімнати свекрухи, почула дивний шепіт. Зупинившись поруч почула, що Баба Зіна чи то молилася, чи просто розмовляла сама з собою. Наталя прислухалася до слів свекруху і з очей її потекли сльози

– Бабо! Накривай на стіл, голодний я! – Закричав командним голосом Дмитрик, ледве забігши в двір.  Він чув як батько, повертаючись додому, просив вечерю у баби. За ним і повторював.  – Вже стоїть все Дмитрик, давно тебе чекає, все вже…

Віра Іванівна прийшла додому і дуже здивувалася, побачивши сина. Дмитро був одружений, і жив зі своєю дружиною окремо від них. – Щось трапилося? – замість вітання запитала Віра Іванівна. – Та від Олени пішов, – сказав син. – Що значить пішов? – суворо спитала мама у сина. – Ми розлучаємося! – раптом сказав Дмитро

Віра Іванівна прийшла додому і дуже здивувалася, побачивши сина. Діма вже другий рік жив зі своєю дружиною окремо від них і бачилися вони не частіше, ніж кілька разів на місяць і то тільки у вихідні. А тут прийшов посеред робочого…

– Де мої шкарпетки? – Сергій розгублено дивився в ящик комода. Світлано! Де шкарпетки? – Під ліжком, – вигукнула дружина з кухні. Сергій зазирнув під ліжко. – Світлоно, а чистих немає? Краще б він не питав, бо з кухні, сопучи глибоким обуренням, наближалася Світлана. – Ти ще питаєш, чому чистих немає? – раптом сказала дружина і заплакала

– Де мої шкарпетки? – Сергій розгублено дивився в ящик комода. Там було пусто. – Світлана! Де шкарпетки? – Під ліжком, – Світла гриміла на кухні посудом. У цьому звуку чулося щось загрозливо – урочисте. Сергій зазирнув під ліжко. Сумне…

У Марини був день народження. Подруга подарувала їй дуже гарні штори. Дівчина одразу ж вчепила їх, в їхній з чоловіком кімнаті. Якось Марина повернулася додому, і побачила свекруху, яка сиділа на кухні і плакала. Дівчина не зрозуміла, що сталося. Зайшовши до своєї кімнати, Марина дуже здивувалася – її штор не було

Марина й Сашко одружилися зовсім молодими, ще студентами. Вона навчалася на третьому курсі, а він — на п’ятому. Як тоді здавалося дівчині, її обранець — такий розумний і дорослий, адже він старше за неї на цілих 3 роки. І, хоча…

Ліда не любила мачуху. Батько часто їздив у відрядження і тоді Ліда йшла  ночувати до сусідів. А мачуха, схоже, була рада цьому і батькові не  розповідала. Якось, коли батько мав приїхати з відрядження, Ліда взяла у  сусідів чоловічі парфуми і шкарпетки. Вона набризкала подушку батька  парфумами, шкарпетки поклала біля ліжка і стала чекати

У Ліди народився внук в іншому місті, тому вона поспішала на поїзд. Квиток їй дістався останній, на верхній полиці. -Нічого, – думала Ліда. – Їхати вісімнадцять годин. Залізу нагору і висплюсь. Вона зайшла в купе і зрозуміла, що виспатися не…

– Мамо, до нас сьогодні свати прийдуть. Треба на стіл накривати, – сказала Уляна. – Ну так це ж добре. Зараз, приготуємо щось, – радісно відповіла Надія Михайлівна. – Тату, не знаю як сказати делікатніше… – раптом почала дочка. – Я попросити хочу: ти вже не кажи нічого зайвого, ну про хазяйство, про городи свої. – Що це означає “зайвого”? – насупився Володимир Іванович

– Така серйозна справа, а ми на орендованій квартирі, ну чому б до нас не приїхати! Сватають тебе, Уляно, – Надія Михайлівна, мама симпатичної темнорусої доньки почувала себе не у своїй тарілці. – Мамо, це не сватання, це знайомство. Ми…

Ліза йшла з обіду повз кухню і раптом почула знайомі голоси. – Та це ж  говорять про мене, – здивовано подумала вона. – Ой, Людо, а ти бачила,  наша фантазерка сьогодні у новій кофтинці прийшла? – казала Марина. –  Бачила. Дуже дорога і модна! – відповіла Люда. – З її розкішним життям  вона на квартиру ніколи не заробить! – сказала Марина. Ліза прислухалась

Ліза йшла з обіду повз кухню і раптом почула знайомі голоси. -Та це ж колеги по роботі говорять про мене, – здивовано подумала вона. -Ой, Людо, а ти бачила, наша фантазерка сьогодні у новій кофтинці прийшла? – відома у їхньому…

Михайло вирушив за батьками в село, щоб привезти їх на своє весілля. Насті він пообіцяв повернутися до міста того ж дня. На другу добу дівчина всерйоз занепокоїлася – Михайло не відповідав на дзвінки. Наречений з’явився тільки надвечір, і був він чорніший за хмару. – Настя, – ти мене вибач, – заявив Михайло з порога, – але я не можу тебе взяти за дружину

За два дні до весілля Михайло вирушив своєю машиною за батьками в село, де він народився і виріс. Своїй нареченій він обіцяв повернутися до міста того ж дня. На другу добу Настя всерйоз занепокоїлася, тим більше що на дзвінки Михайло…

Повернутись вверх