Пліткарка

Жіночий журнал

Аліса приїхала на ювілей дідуся. Всі сиділи за столом, танцювали, веселилися. Вечір добігав кінця, як раптом дідусь встав з-за столу. – Ну друзі мої, я маю вам сказати дещо важливе. Тій, хто першою з моїх внучок вийде заміж, я свою квартиру і відпишу, – старий усміхнувся і сів на місце. Аліса затихла, і її сестра Олена застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Аліса приїхала на ювілей дідуся. Всі сиділи за столом, танцювали, веселилися. Вечір добігав кінця, як раптом дідусь встав з-за столу. – Ну друзі мої, я маю вам сказати дещо важливе. Тій, хто першою з моїх внучок вийде заміж, я свою квартиру і відпишу, – старий усміхнувся і сів на місце. Аліса затихла, і її сестра Олена застигла від здивування

Сім’я Іванченків була цілком звичайною. Чоловік, дружина і три доньки. Батько любив старшу Олександру, мати любила молодшу Олену, а середня Аліса росла сама по собі. Старша Олександра була гордість батька. І схожа на нього, і така сама відмінниця. Оленка була…

Катя їхала до своєї бабусі. Вона вже майже доїхала до села, як раптом її машина зупинилася. Катя закрила дверцята, перевзулась у чоботи і пішла навпростець через ліс. Вона пройшла вже половину дороги, як несподівано вона почула чийсь голос. – Агов, я тут! Катя підійшла ближче. Увімкнула ліхтарик на телефоні і ахнула – там був якийсь чоловік

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя їхала до своєї бабусі. Вона вже майже доїхала до села, як раптом її машина зупинилася. Катя закрила дверцята, перевзулась у чоботи і пішла навпростець через ліс. Вона пройшла вже половину дороги, як несподівано вона почула чийсь голос. – Агов, я тут! Катя підійшла ближче. Увімкнула ліхтарик на телефоні і ахнула – там був якийсь чоловік

Бабуся знову дзвонила до Каті з мобільного телефону сусідки. Зі своїм, хоч і кнопковим, вона так і не могла розібратися. -Катя, Катрусю. Привіт! Іванівна дала мені свій телефон, щоб я тобі зателефонувала. Алло! Алло! Мене чути? -Чути, бабусю, – тепло…

Тетяні йшла у гості до подруги Віки. Вона відчинила хвіртку. Двері в будинок були незамкнені. Таня увійшла всередину, хотіла було покликати подругу, але раптом почула якийсь шум із вітальні. Вона зазирнула у відчинені двері і побачила свого чоловіка і Віку, які цілувалися… Дівчина застигла і швидко взялася за одвірок

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяні йшла у гості до подруги Віки. Вона відчинила хвіртку. Двері в будинок були незамкнені. Таня увійшла всередину, хотіла було покликати подругу, але раптом почула якийсь шум із вітальні. Вона зазирнула у відчинені двері і побачила свого чоловіка і Віку, які цілувалися… Дівчина застигла і швидко взялася за одвірок

Таня сиділа на дивані, підібгавши під себе ноги, і читала цікаву книгу. Їй уже кілька разів здавалося, що вона чула десь в квартирі дзюрчання води. Але в працювала пральна машинка, і Таня заспокоювала себе тим, що їй всього лише здалося….

Олексій поїхав на заробітки в Польщу. Оксана зраділа: – Давай їдь, хоч заробиш, допоможемо дітям. Олексій працював на будівництві, справно надсилав гроші дружині. Приїжджав додому раз на рік. Якось, Оксана прибирала в будинку, коли в двері подзвонили. На порозі стояв Олексій, та не один, а з хлопчиом років п’яти. – Ось Оксана, це Артемко, це мій син. Оксана від цих слів застигла на місці

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій поїхав на заробітки в Польщу. Оксана зраділа: – Давай їдь, хоч заробиш, допоможемо дітям. Олексій працював на будівництві, справно надсилав гроші дружині. Приїжджав додому раз на рік. Якось, Оксана прибирала в будинку, коли в двері подзвонили. На порозі стояв Олексій, та не один, а з хлопчиом років п’яти. – Ось Оксана, це Артемко, це мій син. Оксана від цих слів застигла на місці

Оксана в молодості була симпатичною та стрункою. Їй довелося вибирати собі чоловіка, бо Михайло та Олексій майже одночасно, освідчилися їй у коханні, і запропонували заміж. І хоча вона зустрічалася з Олексієм, Михайло не втрачав надії, що колись вона покохає його….

– Здрастуйте, Інно Петрівно! – привіталася її подруга Ольга Степанівна. – Бачила вчора вашого сина, Миколу, з якоюсь такою простою дівчиною! Хто це? Ваш Миколка ж такий розумний і вихований! І ця… – А це його майбутня дружина, Галина. Вона з села, – відповіла та. – Та Господь з вами! – сплеснула руками Ольга Степанівна

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Здрастуйте, Інно Петрівно! – привіталася її подруга Ольга Степанівна. – Бачила вчора вашого сина, Миколу, з якоюсь такою простою дівчиною! Хто це? Ваш Миколка ж такий розумний і вихований! І ця… – А це його майбутня дружина, Галина. Вона з села, – відповіла та. – Та Господь з вами! – сплеснула руками Ольга Степанівна

-Здрастуйте, Інно Петрівно! -І вам, добрий день, Ольга Степанівна! Дві немолоді, витончено одягнені, жінки привіталися одна з одною. -Бачила вчора вашого сина, Миколу, – сказала Ольга Степанівна. – З якоюсь такою… Простою дівчиною! Хто це? Чому ви дозволяєте йому спілкуватися…

Зоя поховала маму. І залишилася одна. -Тобі, Зоя, квартирантів завести б, – радила подруга Валя. – Я сама про це думала, – відповідала Зоя. Але шукати нікого не довелося. Їй зателефонувала тітка. – Зоя, вибач, що на прощанні не була. Але це таке. Я у справі до тебе. Пусти мою дочку Юлю, до себе пожити, – хихикнула тітка. І Зоя погодилася, про що потім жаліла все своє життя

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зоя поховала маму. І залишилася одна. -Тобі, Зоя, квартирантів завести б, – радила подруга Валя. – Я сама про це думала, – відповідала Зоя. Але шукати нікого не довелося. Їй зателефонувала тітка. – Зоя, вибач, що на прощанні не була. Але це таке. Я у справі до тебе. Пусти мою дочку Юлю, до себе пожити, – хихикнула тітка. І Зоя погодилася, про що потім жаліла все своє життя

– Ну от і все, – вголос сказала Зоя і злякалася – дуже незвично голос пролунав відлунням у її трикімнатній квартирі. Сьогодні вона поховала останню рідну людини. Маму. І зараз, коли вона залишилася зовсім одна, їй стало страшно та незатишно….

Аліна з Сашком прийшли в садок. Вони принесли виріб з каштанів, який зробили вдома. Раптом до них підійшла вихователька, гидливо глянула на їхній виріб і хмикнула. – Вам не подобається? – запитала Аліна. – Інші діти зробили краще! – сказала та. – Тобто їхні батьки зробили? А ми все самі! – відповіла Аліна. Вихователька аж застигла від обурення

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Аліна з Сашком прийшли в садок. Вони принесли виріб з каштанів, який зробили вдома. Раптом до них підійшла вихователька, гидливо глянула на їхній виріб і хмикнула. – Вам не подобається? – запитала Аліна. – Інші діти зробили краще! – сказала та. – Тобто їхні батьки зробили? А ми все самі! – відповіла Аліна. Вихователька аж застигла від обурення

-Завтра треба принести виріб із каштанів! У нас буде виставка! – з усмішкою промовила Світлана Іванівна – вихователька Сашка. -Завтра? Але як? Чому ви раніше не сказали? – запитала Аліна. Вона й гадки не мала, як усе встигнути до завтра….

Марія Іванівна поїхала до дочки у місто. Погостювати та допомогти з онукою. І от прийшов час повертатися в село. Дочка перед від’їздом Марії, накрила на стіл, і раптом сказала: -Ти не можеш поїхати додому, мамо. – Чому не можу? Можу. У гостях добре, а вдома краще. – Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять. Марія мовчки перевела на нього погляд, а Ольга закрила обличчя руками

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Іванівна поїхала до дочки у місто. Погостювати та допомогти з онукою. І от прийшов час повертатися в село. Дочка перед від’їздом Марії, накрила на стіл, і раптом сказала: -Ти не можеш поїхати додому, мамо. – Чому не можу? Можу. У гостях добре, а вдома краще. – Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять. Марія мовчки перевела на нього погляд, а Ольга закрила обличчя руками

Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень забере її до себе назовсім, тепер жінка житиме в місті, допомагатиме з…

Сергій прокинувся рано. Він поснідав вчорашнім борщем, зірвав декілька квіток у саду, і поспішив на цвинтар. Сергій Іванович, сів на лавці біля могилки своєї дружини. – Вже місяць, як тебе немає зі мною… Ніяк не можу звикнути один, – тихо сказав чоловік. Раптом, Сергій не стримав сльози, і гірко заплакав. – Ох Зіно, виявляється не батько я нашим дітям

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій прокинувся рано. Він поснідав вчорашнім борщем, зірвав декілька квіток у саду, і поспішив на цвинтар. Сергій Іванович, сів на лавці біля могилки своєї дружини. – Вже місяць, як тебе немає зі мною… Ніяк не можу звикнути один, – тихо сказав чоловік. Раптом, Сергій не стримав сльози, і гірко заплакав. – Ох Зіно, виявляється не батько я нашим дітям

Сергій у молодості статний красень, з темним волоссям, і сірими очима закохався в Зінаїду серйозно та назавжди. Зіна рано овдовіла, залишилася з двома малими дітьми, сином і донькою, молода красуня, ось у неї і закохався без пам’яті Сергій. Зіна довго…

Роман їхав у гості до мами Галини в село. Задзвонив телефон. – Алло, Рома, купи хліба, бо я не встигла спекти, – почув він голос мами. – Добре, мамо. А магазин в селі до котрої відчинений?! – Та встигнеш ще, синку. Швиденько зайшовши до магазину, Роман був другим в черзі до каси. Як раптом зрозумів, що молода дівчина, яка стояла перед ним свариться з касиром

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман їхав у гості до мами Галини в село. Задзвонив телефон. – Алло, Рома, купи хліба, бо я не встигла спекти, – почув він голос мами. – Добре, мамо. А магазин в селі до котрої відчинений?! – Та встигнеш ще, синку. Швиденько зайшовши до магазину, Роман був другим в черзі до каси. Як раптом зрозумів, що молода дівчина, яка стояла перед ним свариться з касиром

Роман їхав до мами Галини у гості в село . Часто навідував рідненьку. Село від міста зовсім недалеко було. Віз всього, чого можна тільки привезти для матері. Ніколи не жалів нічого. Мама аж сварилася із ним: – Синочку, в мене…

Повернутись вверх