Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Наталя хвилюючись чекала Сашка вдома. Він прийшов пізно. Наталя зустріла його в коридорі і вирішила сказати все й одразу. – Привіт. Я тебе чекала. – Привіт. Я дуже втомився. Є що-небудь поїсти? – Ну… Ні, тільки хліб і сир. Саша, я хочу тобі дещо сказати. – Давай трохи пізніше, я хоч до ванни дійду. – Саша, я виходжу заміж. Сашко застиг. Він не зрозумів цієї фрази взагалі

-Ну і нехай.. Нехай він зрозуміє, кого втратив. Скільки можна було чекати, сподіватися? У цій безглуздій ситуації… Та нехай тепер жалкує… Коли Петро зробив Наталі пропозицію, та ще й так гарно, вона не змогла відмовити. Вона змалку хотіла, щоб було…

Юля готувала вечерю, чекаючи на Андрія з роботи. У двері вимогливо подзвонили. Рита, зведена сестра Юлі, забігла в коридор, кинула велику сумку і оголосила: “Юля, ми у вас перекантуємось дня три, ми ремонт затіяли”. Юля чекала на Андрія і думала, як уникнути скандалу з ним: Андрій уникав спілкування з Ритою. І це – м’яко кажучи. Але уникнути скандалу не вдалося

Юля готувала вечерю, чекаючи на Андрія з роботи. У двері вимогливо подзвонили. Рита, зведена сестра Юлі, завалилася як завжди галасливо та безцеремонно. Рита кинула велику сумку в коридор і оголосила: «Юля, ми у вас перекантуємось дня три, ми ремонт затіяли….

Ірина втомилася. Від усього. Від усіх. Вона йшла вулицею, опустивши голову, дивлячись собі під ноги, і подумки вела діалог з усім тим, від чого втомилася. – Як же всі дістали! Кажеш, кажеш, а вони не чують, не розуміють. Роблять що хочуть… – Іра! – сусідка по старій квартирі Марія летіла напереріз, – а я думаю – ти чи не ти. Як я рада тебе бачити!

Ірина втомилася. Від усього. Від усіх. Від потоку інформації. Від проблем у сім’ї. Від нерозуміння оточуючих. Від безгрошів’я. Від нелюбові. Вона йшла вулицею, опустивши голову, дивлячись собі під ноги, і подумки вела діалог з усім тим, від чого втомилася. Хоча,…

Надія готувалася до зустрічі невістки. У двері подзвонили. На порозі стояв син Микита з своєю дівчиною Ольгою.  Після вечері, Оля почала розмову: – Надія Олександрівно, Ви, мабуть, знаєте, що ми з вашим сином вирішили одружитися?. Тому вже зараз, щоб уникнути несподіванок, я хотіла б подивитися кімнату, в якій ми житимемо

Надія готувалася до зустрічі невістки. У духовці доходила до готовності курочка, одночасно жінка стелила гарну скатертину та сервірувала стіл. Почувши запах м’яса, що підгоріло, Надія забігла на кухню. Курка зарум’янилася трохи більше, ніж потрібно. – Ах, як же так, як…

Лада поцілувала Ігоря в щоку: – Пам’ятай, ти мені обіцяв! – Пам’ятаю, пам’ятаю, – Ігор обійняв тендітну дівчину. – Все, все, йду. Ігор побіг додому. Всю дорогу він думав, що скаже дружині. – Можна так. Ти стала домогосподаркою. Подивися на себе. Зачіска така собі, старий халат. Я йду від тебе. Та на диво вдома в квартирі стояла тиша

Лада поцілувала Ігоря в щоку: -Пам’ятай, ти мені обіцяв! -Пам’ятаю, пам’ятаю, – Ігор обійняв тендітну фігуру дівчини. – Все, все, піду. Бо знову залишуся. Двері зачинилися, й Ігор, не чекаючи ліфта, побіг сходами вниз. Всю дорогу він прокручував у голові…

– Ігоре, тато зник, – плакала Олена Михайлівна. – В якому сенсі? – Не зрозумів син. – Мав приїхати сьогодні вранці з конференції, але його немає… На його роботі мені сказали, що він взяв відгул…- Може, ти щось наплутала і тато взагалі нікуди не їхав? – припустив Ігор схвильованим голосом. – Ні! – заридала мама. – З ним щось трапилось.

Віктор Андрійович зник у вівторок. Чоловік п’ятдесяти років, за день до цього взяв свій дипломат, поцілував дружину і вирушив до іншого міста на конференцію. Дружина вирішила зателефонувати йому, у день його повернення, але телефон Віктора виявився недоступним. Олена Михайлівна, не…

– Артем, Ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги. Дзвінок не переставав дзвонити, що дуже насторожило Наталю. Артем пішов відчиняти двері. – Наталя, там мама прийшла… – розгублено сказав Артем. – Я так і знала, – із злим роздратуванням сказала Наталка. – Далі коридору її не пускай!

-Артем, Ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги на аркуш. Дзвінок не переставав дзвонити, що дуже насторожило Наталю. Артем пішов відчиняти двері. – Наталя, там мама прийшла… – розгублено сказав Артем, зазирнувши до…

Оля не помітила, як закохалася у свого друга Євгена. До цього вони чудово спілкувалися. А тут Олю як підмінили. Женя не з’являвся близько двох тижнів. Потім подзвонив і  попросив допомоги. –  Щось трапилося? – занепокоїлася Оля. – Все добре. Просто хочу купити обручку коханій дівчині… Оля мало не випустила телефон. У неї перехопило подих, руки затремтіли, їй навіть здалося, що вона зараз впаде

Оля сама не помітила, як по вуха закохалася у свого давнього друга Женю. До цього вони чудово спілкувалися, багато часу проводили разом, радилися, сперечалися на різні теми. А тут Олю як підмінили. Вона стала затиснутою, відповідала невпопад, ображалася на кожну…

Елла стояла з Ігорем, біля свого під’їзду, і пошепки говорила: – От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Поїдемо до ЗАГСу, заїдемо в якесь кафе, а потім я все розповім батькам. – До речі, а от і всі вони – з балкона на нас дивляться, – сказав Ігор, піднявши голову вгору. У вікно виглядали родичі і посміхалися

Елла стояла, обійнявшись з Ігорем, біля свого під’їзду, і напівпошепки міркувала про завтрашній день: -От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Ми поїдемо до ЗАГСу, подамо заяву, заїдемо в якусь кафешку, а потім я…

– Куди пішла? Сядь поряд зі мною! – пролунав по палаті голос батька. – Тату, я з дівчатками хотіла пограти… – винувато відповіла Соня. – Сядь! – суворо сказав Олексій Володимирович. Він звик все вирішувати за дочку: які речі їй носити, з ким дружити, кого любити. А все через подію, що відбулася 3 роки тому, що розділила їхнє життя на “до” і “після”

– Куди пішла? Сядь поряд зі мною! – пролунав по палаті голос батька. – Тату, я з дівчатками хотіла пограти… – винувато відповіла Соня, винувато дивлячись на тата. – Сядь! Досить бігати, – суворо сказав Олексій Володимирович і посадив восьмирічну…

Повернутись вверх