Дівчина з магазину жіночої білизни очманіла, коли до відділу зайшла старенька в біленькій хустці. — Е, жінко, ви відділом не помилилися? – намагалася вона пояснити старенькій. Та підняла брову і пішла рядами. Хвилин 20 вона вибирала, і нарешті принесла комплект яскраво-червоного кольору. -Ось цей мені загорни. Так, я на себе вибирала – глузливо сказала старенька

Молода дівчина з бутика спідньої жіночої білизни очманіла, коли до відділу зайшла старенька в біленькій хустці із старомодним редикюлем у руках.  — Е, жінка, ви відділом не помилилися? Там далі коридором є те що вам потрібно і за низькою ціною….

Ніна поклала онука спати і вирішила попити чаю. Засвистів чайник на плиті, і Ніна відразу вимкнула його, щоб не розбудити Сергійка. Тільки налила в чашку чаю, відпила, насолоджуючись спокоєм, як за стіною запрацювала електродриль. – Та що це таке?! Як спеціально, – Вона вибігла з квартири, прислухалася до сусідніх дверей, намагаючись вирахувати джерело шуму. Дзвонила, але ніхто не відкривав.

Ніна поклала онука спати і вирішила попити чаю. Сергійко засинав швидко і спав міцно. І цей час належав їй. Можна полежати, дати відпочинок ногам та попереку. Восени в неї завжди ломило суглоби від негоди та вітрів. А можна подрімати чи…

-Настя! Настя! Там за тобою бабуся прийшла! – Настя визирнула в коридор і насупилась – біля вікна стояла її мама. -Мамо, ну що ти приходиш за мною … Я і сама можу дійти, – говорила Настя, роздратовано дивлячись на матір. Настя народилася, коли батьки вже втратили будь-яку надію. Все своє свідоме життя вона соромилася своїх батьків

-Настя! Настя! Там за тобою бабуся прийшла! – Настя визирнула в коридор і насупилась – біля вікна стояла її мама. -Мамо, ну що ти приходиш за мною … Я і сама можу дійти, між іншим .. – Говорила Настя, роздратовано…

– Ну як же так? Ну як ви могли? Чому ви віддали дитину Василю? – голосила Клара. – Я ж мати, я такого дозволу не давала! – Кому не давали? Ви нам нічого не говорили! – здивувалася вихователька. – Просто, перш ніж віддати дитину чужій людині, треба було подзвонити мені! – Якій же чужій? Це ж Василь Дмитрович

-Ну як же так? Ну як ви могли? Чому ви віддали дитину Василю? – голосила Клара. – Він же батько, а я ж мати, я такого дозволу не давала! -Кому не давали? Ви нам нічого не говорили! – здивувалася вихователька….

-Вікторе, я знаю, що у тебе є жінка. Я не збираюся тебе тримати поруч з собою, просто скажи: чим вона краща? – починаючи розмову, сказала Оля. Віктор розсміявся. – Оля! Ну як чим? Ти коли на себе в дзеркало останній раз дивилася? – Я слідкую за тобою і дочкою! – Оля ледве стримувала сльози. – Оля, це не виправдання! – відмахнувся Віктор. – Раз вже тобі все відомо, давай щось вирішувати!

Оля сиділа навпроти чоловіка і намагалася виглядати спокійною. До цього давно йшло і вона сама вирішила стати ініціатором цієї розмови. Чоловік новину про майбутню серйозну розмову сприйняв як належне. Мабуть, і сам припускав щось в цьому дусі, але все ніяк…

Річниця Ані з Максимом була в кафе з друзями. Аня сказала, що буде сюрприз. Максим підскочив до неї, подарував трояндочку. Коли він уже збирався сісти, Аня його зупинила, встала перед ним на коліно і сказала: – Максим, одружуйся на мені! Прошу твоєї руки і серця! – Ти що зовсім? Встань негайно! – Максим був сам не свій

Аня уважно дивилася на вітрину з розкладеною під склом біжутерією. Її цікавили чоловічі персні-печатки – нехай і не з дорогоцінного металу, але щоб креатив зашкалював. Всякі камінчики не дуже виглядають, сердечка – начебто в тему, але чи буде носити такий…

– Іра, я йду до іншої жінки. Ти її не знаєш, ми познайомилися випадково. Я вже й забув, як це – бути закоханим. Ми з нею 3 місяці разом. Квартиру я залишу тобі, машину заберу, вибач. Ірина мовчки слухала, і не вірила, що відбувається. Цього просто не може бути

-Іра, я йду до іншої жінки. Ти її не знаєш, ми познайомилися випадково, і закрутилося .. Я вже забув, як це – відчувати закоханість… Ми з нею три місяці разом, але вже зрозуміли, що створені одне для одного. Квартиру я…

На кухні заплескали дверцята шафи. Через хвилину в кімнату, увійшов чоловік. – Що це ти там затіяла? Столи накривати зібралася? – кинув він у бік кухні. Ірина на секунду затрималася з відповіддю. – Та, овочів наварила на салати, м’ясо замаринувати. Все ж люди приїдуть. Дочка. – Дочка, кажеш. Ну і зустрічай цю дочку сама. Мене на цій зустрічі не буде, – сердито хмикнув Віктор

Не в силах більше витримувати гнітючу тишу, яка застигла в кімнаті, Ірина знайшла пульт і ось уже кімната наповнилася звичним мерехтінням і різноголосими звуками. Вникнути в те, що відбувається на екрані ніяк не виходило, думки по колу повертали її до…

Євгенія готувалася до святкування річниці одруження. Запекла курку, накрила скатертиною стіл, запалила свічки. Чоловік затримувався. “Та де ж Влад? Чому він все не приходить… ” – почала переживати вона. Годинник пробив другу годину ночі. Мобільний Влада не відповідав, робочий телефон теж

Євгенія Степанівна готувалася до романтичної вечері. Запекла курку, сунула в холодильник пляшку ігристого, накрила скатертиною стіл, яку діставалася з шафи тільки на Новий рік,, поставила келихи, запалила свічки … Поки чекала з роботи чоловіка, гортала фотальбом, розглядала знімки, зроблені в…

Сон ніяк не йшов. Думки, повертали, Яну до розмови двотижневої давності. Акуратно, щоб не розбудити дочку, вона встала з ліжка, взяла телефон. Перевірила дзвінки, смс-ки, електронну пошту – нічого. Слава мовчав і, схоже, миритися з нею не збирався. Абсурдність ситуації виштовхувала Яну з колії

Сон ніяк не йшов. Думки, одна за одною, раз у раз повертали Яну до розмови двотижневої давності. Акуратно, щоб не розбудити дочку, вона встала з ліжка, взяла телефон і клацнула вимикачем в крихітній ванній кімнаті, щільно причинивши за собою двері….

Повернутись вверх