Наталя йшла по алеї повільно, невпевнено. Жінка ніби сумнівалася, чи варто їй продовжувати шлях, чи краще повернутися туди, в кімнату з блакитно-білими стінами, з ритмічними звуками приладів. Андрій ніколи не скаржився на здоров’я, хоча його фактично вже й не було….
Юля прокинулася рано. За вікном був прохолодний, осінній ранок. Вона стояла біля вікна і бачила, як кутаючись від вітру люди йшли на роботу. Сьогодні Юля взяла собі вихідний. Вже 4 роки вона була комерційним директором в добре розвиненій будівельній компанії….
Яна з бабусею на Проводи пішли на кладовище. Ще з ранку бабуся напекла млинців, пофарбувала яйця. Яні тоді років десять було. Прийшли вони туди, народу багато. Але бабуся впевнено пройшла до своїх поховань. Тихо пояснила внучці, де її прабабуся з…
Дев’ятирічна Даша акуратно розклала перед собою подвійний листок паперу, вирваний з середини зошита, і стала писати батькові листа. Мама була поруч і весь час підказувала їй, що можна писати, а що не треба. Даша дуже старалася і виводила ручкою кожну…
Ірина сиділа за столом сама. Перед нею стояла чашка з водою. З неї вона робила ковток, упереміш зі сльозами. Її коханий чоловік Толя зараз одружився з іншою. Десять років спільного життя зникли, ніби й не було їх. Вона уявляла свою…
– Ну якщо ти до нас надовго, значить вже не гостя. Так що Наталя, бери лопату і на город, картоплю копати – заявив рано вранці дядько Микола за сніданком. Наталя навіть рот відкрила від здивування. Не для того вона їхала…
– Мамо, ну куди ти зібралася? Ти ж його не знаєш зовсім. – Ну чому ж. Ми в санаторії з ним годинами гуляли, розмовляли. Він цікавий співрозмовник і людина порядна. Навіть пише книгу. – Маргарита чепурилася перед дзеркалом. – Мемуари?…
Микола швидко йшов по осінній вулиці. До початку уроків залишалося всього п’ятнадцять хвилин, і він дуже поспішав. Раптом він помітив, що з газетного кіоску на нього дивиться дівчина і посміхається. Він уповільнив хід і теж посміхнувся. – Поспішаєте? – крикнула…
Анна дивилася у вікно, чекаючи сина. Ігор сказав, що приїде до полудня. Він не пояснив, з якої причини раптом вирішив посеред тижня приїхати в рідне село, а вона й не питала. Звикла за все життя не ставити зайвих запитань –…
– Діду, ну що ти там возишся, автобус через годину вже, ще треба сумки донести, – квапила чоловіка баба Ніна. – Так одягнутися ж треба по пристойному, ось і думаю – яку сорочку надіти, давненько я їх не носив, –…
