Коли Максим повернувся з роботи – Віра готувала вечерю. – Привіт! – весело сказала вона. – Мий руки, за п’ять хвилин все буде готове. – Я не вечерятиму, – відповів чоловік. Віра здивовано глянула на нього. – Чому? Ти вже десь поїв? – Ні. Віро, я маю тобі щось сказати.. – І що ти хочеш сказати? – Віра, я йду від тебе!

Віра повільно йшла вулицею. Вже вечоріло, йшов легкий сніжок. Була чудова зимова погода, і будь-якого іншого дня дівчина порадувалася б такому чудовому зимовому дню. А сьогодні їй було байдуже. На душі було погано. Вчорашній день не віщував нічого поганого. Вранці…

Сашко повернувся додому ввечері. Він роззувся і раптом побачив дружину – вона приміряла нову дублянку. Крутилась і крутилась, роздивляючись себе в дзеркалі. Настрій в Сашка зіпсувався миттєво. – Рито, що це таке?! Ми ж домовилися, що тобі не потрібна ніяка дублянка! – похмуро сказав він. – Сашенько, твої слова мене не переконали! – відповіла вона. Сашко стояв і не вірив своїм вухам

Сашко повернувся додому ввечері. Він роззувся і раптом побачив дружину біля дзеркала. Вона приміряла нову дублянку. Крутилася і крутилася, роздивляючись своє відображення. Вона виглядала такою щасливою і задоволеною. Ось тільки в Сашка настрій зіпсувався одразу. -Рито, ми ж домовилися, що…

Тамара прийшла на цвинтар. Біля портрета її чоловіка лежали штучні квіти. – Хтось недавно тут був. Мабуть його друзі, – вирішила вона. Ззаду почулися кроки. Якась жінка ішла з дитиною. – Це я, – раптом сказала вона. – Що? – не зрозуміла Тамара. – Це я тут була і це мої квіти. – Так в Костянтина ніби немає сестер. – А я не сестра. Ми з ним кохали один одного… Тамара широко відкрила очі

Тамара пройшла по засипаній снігом доріжці на кладовищі. На чорному кам’яному памʼятнику шапкою лежав сніг. З портрета чоловіка, висіченого на камені, дивилися трохи примружені очі, наче Костя вдивлявся в того, хто прийшов. Куточки губ трохи піднесені, от-от усміхнеться. Тамара відвела…

Велика вантажна машина їхала по селу. Водій зупинився біля старої хати і сказав: – Приїхали! Зносьте речі! – Доню, приїхали, – Іра тихенько розбудила Маринку. – Мамо, це тут ми тепер будемо жити? – Так, люба, ходімо. З-за вантажівки вийшов Микола. – Тримай ключі, – сказав колишній чоловік і простяг їй зв’язку. – Документи на будинок я залишив на столі, знайдеш

-Приїхали, вивантажуйтесь! – водій зупинив вантажівку біля старої дерев’яної огорожі та заглушив двигун. Іра тихенько розбудила Марину, яка солодко сопіла, пригорнувшись до її плеча. -Доню, приїхали, відкривай очі. Сонна Маринка потерла кулачком очі і закрутила головою. -Мамо, це тут ми…

Інна плакала і не могла зрозуміти, чому її чоловік Іван проти народження дитини. Вона ніяк не розраховувала на таку реакцію. Він злісно сказав: – Ти що, ненормальна. Вона мені не потрібна. – Іване, та що ти говориш таке, це ж твоя дитина. Чому ти так налаштований проти неї? – дивлячись в очі чоловіку промовила Інна. Але Іван стояв на своєму

Інна плакала і не могла зрозуміти, чому її чоловік Іван так налаштований проти народження дитини. Так, вони вже мають доньку Ілона, ну і що, що їй уже шістнадцять років. Інна з радістю поділилася з чоловіком, що вагітна і ніяк не…

Оля затрималася на роботі. Додому потрапила, коли чоловік вже поїхав на рибалку. Вона перевзувалась у коридорі, і в цей час на телефон надійшов виклик. Телефонувала її знайома, Віра. – А ти знаєш, де зараз твій чоловік? – із задоволенням промовила Віра. – Знаю. Там, де і твій, – щиро дивуючись, відповіла Оля. – Мій чоловік поряд зі мною у кафе. Твій теж тут з Оксаною!

Оля стояла біля плити і пекла млинці. Поруч на табуретці, підібравши під себе одну ногу, сиділа Віра. Чоловіки жінок, які дружили ще зі школи, з самого ранку поїхали на два дні на рибалку, і Віра, користуючись нагодою, напросилася в гості…

Ігор порався в себе в дворі по хазяйству, коли раптом у двір забігла захекана сусідка. – Петровичу! Ти знаєш, кого я тільки, що в місті на вокзалі бачила? – швидко почала вона. – Кого? Вовка чи що? – засміявся Ігор, байдуже дивлячись на Ліду. – Ох, не до жартів мені зараз. Ольгу твою бачила! Кажуть, що поїхала вона на роботу за кордон і більше не повернеться. Ігор одразу помінявся на обличчі

Ігор порався в себе в дворі по хазяйству, коли раптом у двір забігла захекана сусідка. -Петровичу! Ти знаєш, кого я тільки, що в місті на вокзалі бачила? – швидко почала вона. -Кого? Вовка чи що? – засміявся Ігор, байдуже дивлячись…

Рита швидко приготувала чоловіку бутерброди і вийшла з квартири. На вулиці вона здивовано зупинилася – на лавці сиділа дівчинка і плакала. – Привіт! Ти чого тут сама? – Мама виставила, – схлипнула та. – Що ж робити? Добре, показуй де живеш. За пару хвилин вони стояли біля квартири. Двері відчинила заспана жінка. Рита мовчки зайшла. Раптом вона помітила на полиці фотографію. Вона застигла на місці – це фото вона бачила в альбомі чоловіка

Рита збиралася на роботу. Вона швидко приготувала чоловікові бутерброди, загорнула у фольгу і поклала на стіл. Мишко працював в автосервісі, обідів у них не було і щоразу доводилося щось брати із собою. Сама Маргарита працювала у їдальні кухарем. Її робота…

Інна мила посуд після вечері, а її чоловік, Микита був з дочкою у іншій кімнаті. Раптом пролунав дзвінок – дзвонив телефон чоловіка, який він залишив на кухні. -Хто там дзвонить? Подивися! – почула Інна голос чоловіка. – Микито, це Лариса з роботи. Чоловік взяв телефон, і пішов в іншу кімнату розмовляти

Був звичайний вечір п’ятниці. Інна мила посуд після вечері, а її чоловік, Микита, грав у цей час з їхньою дворічною донькою в залі. Раптом пролунав дзвінок – дзвонив телефон чоловіка, який він залишив на кухні. -Хто там дзвонить? Подивися! –…

Денис прийшов додому пізно. Він старався виглядати стомленим – з роботи ж прийшов. – Привіт, кохана. А що у нас на вечерю? – запитав він. – А що в ресторанах тепер нема їжі? – запитала Оксана. Денис навіть не зразу зрозумів, про що вона. Але потім уважніше подивився на журнальний столик. Там лежали гроші

Оксані чоловік давав гроші лише на конкретні речі. Треба було підійти, запитати, попросити, пояснити, навіщо це потрібне. І тільки потім, можливо, він погодиться… Але далеко не завжди. Якщо витрати важливі, наприклад, продукти – то все гаразд. Якщо ж він вважає,…

Повернутись вверх