Пліткарка

Жіночий журнал

Дмитро прийшов з роботи сумний. Олена гріла вечерю, і бачила – щось сталося. – Діма, що з тобою? Ти якийсь сумний. – Та сусіди батька дзвонили, кажуть, вийшов з дому в одній сорочці і штанях. А на дворі мороз. Ходив по вулиці, маму шукав. Добре, хоч сусідка відвела його додому. – Мда, сумно. Але, що вдієш, вік. – Оленко, я забираю його до нас! Олена так і застигла біля плити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро прийшов з роботи сумний. Олена гріла вечерю, і бачила – щось сталося. – Діма, що з тобою? Ти якийсь сумний. – Та сусіди батька дзвонили, кажуть, вийшов з дому в одній сорочці і штанях. А на дворі мороз. Ходив по вулиці, маму шукав. Добре, хоч сусідка відвела його додому. – Мда, сумно. Але, що вдієш, вік. – Оленко, я забираю його до нас! Олена так і застигла біля плити

В житті в Олени все складалося просто прекрасно. Батьки живі, здорові, чоловік хороший, кохана донька. Працювала Олена вдома, що теж неймовірно полегшувало життя. Квартира своя, в хорошому районі. Та одного дня вся ця ідилія, таки була порушена… Чоловік ввечері прийшов…

Марія пішла в сарай за яйцями, а за секунду залетіла назад. – Ти чого? – Запитав її Валєра, – І де яйця? Марія злякано прошепотіла: – Там Максим йде. Чоловік засміявся: – Ну йде, а ти чого перелякалися? Марія підвищила голос: – Та не один йде, а з Людмилою. Сусідкою нашою. Ой, що зараз буде!

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія пішла в сарай за яйцями, а за секунду залетіла назад. – Ти чого? – Запитав її Валєра, – І де яйця? Марія злякано прошепотіла: – Там Максим йде. Чоловік засміявся: – Ну йде, а ти чого перелякалися? Марія підвищила голос: – Та не один йде, а з Людмилою. Сусідкою нашою. Ой, що зараз буде!

– Віро, ти мені знову здачу неправильно дала? Що віями своїми плескаєш? П’ять гривень собі залишила? Не вмієш торгувати, не берись. Я ще Віктору поскаржуся, що в продавці бере будь-кого, – сердито бурчала Людмила. Віра тремтячою рукою подала їй купюру. …

Павло тихо відчинив двері квартири, зняв куртку і крадькома зазирнув на кухню – теща з дружиною крутили фарш на котлети і захоплено розмовляли. Павло одразу зрозумів – говорять про нього. – Ну от і де він зараз блукає? – вигукнула Катя. – Мабуть, як завжди, сидить зі своїми дружками. І знає ж, що ти приїхала, а йому однаково! Павло затамував подих – ну зараз теща почне

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло тихо відчинив двері квартири, зняв куртку і крадькома зазирнув на кухню – теща з дружиною крутили фарш на котлети і захоплено розмовляли. Павло одразу зрозумів – говорять про нього. – Ну от і де він зараз блукає? – вигукнула Катя. – Мабуть, як завжди, сидить зі своїми дружками. І знає ж, що ти приїхала, а йому однаково! Павло затамував подих – ну зараз теща почне

-А ти чого додому не поспішаєш? – зазирнув до Павла в кабінет Іван Степанович. – Ти ніби вже свою роботу зробив, це я все ще колупаюсь… -Та теща сьогодні приїхала, – зітхнув Павло. – От і відтягую час, як можу,…

Андрій сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом у двері хтось подзвонив. Він невдоволено пішов відкривати. На порозі стояла жінка в хустці. В руках у неї були величезні сумки з продуктами: соління, мед, сало. – Мама! Що ти тут робиш? – здивовано запитав він. – Ой, Андрійку! У нас там таке сталося! Андрій, озираючись, щоб не дай Боже ніхто не побачив, яка в нього мати, швидко провів її в коридор

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом у двері хтось подзвонив. Він невдоволено пішов відкривати. На порозі стояла жінка в хустці. В руках у неї були величезні сумки з продуктами: соління, мед, сало. – Мама! Що ти тут робиш? – здивовано запитав він. – Ой, Андрійку! У нас там таке сталося! Андрій, озираючись, щоб не дай Боже ніхто не побачив, яка в нього мати, швидко провів її в коридор

Андрій сидів на своєму новенькому дивані, пив каву і дивився телевізор. У двері хтось подзвонив. -Хто ж це може бути? – він невдоволено поставив чашку на столик і пішов відкривати. -Мама! Що ти тут робиш? – здивовано запитав Андрій, відчиняючи…

Оля зайшла в квартиру, тихенько роззулася. Раптом вона зрозуміла – вдома ще хтось є. Вона відкрила двері на кухню і побачила чоловіка з його батьками. – Оля, сідай! Нам треба поговорити, – сказала свекруха. – Може я чайник поставлю спочатку? – Почекає твій чай, – тон свекрухи не віщував нічого хорошого. – Щось сталося? – невпевнено запитала Оля. – Це нам цікаво, що сталося?! Ти чого за дітьми не дивишся і чоловіку не допомагаєш? Оля так і застигла від обурення

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля зайшла в квартиру, тихенько роззулася. Раптом вона зрозуміла – вдома ще хтось є. Вона відкрила двері на кухню і побачила чоловіка з його батьками. – Оля, сідай! Нам треба поговорити, – сказала свекруха. – Може я чайник поставлю спочатку? – Почекає твій чай, – тон свекрухи не віщував нічого хорошого. – Щось сталося? – невпевнено запитала Оля. – Це нам цікаво, що сталося?! Ти чого за дітьми не дивишся і чоловіку не допомагаєш? Оля так і застигла від обурення

Олі не хотілося повертатися додому. Знову бачити невдоволене обличчя чоловіка, чути його дорікання, що все не так… Яка вона нездала дружина, хазяйка і мама. Хоча, насправді він всього один день, навіть можна сказати, пів дня він займався дітьми за тиждень….

– Юля, що за бардак у квартирі? А суп чому такий каламутний? – невдоволено запитала мама. – Я не встигаю, і Вася мені не допомагає! – А чого це він повинен тобі допомагати, він – працює, ти вдома! Юлю дратувало таке втручання мами, і якось вона заявила: – Мамо, я не розумію, чому ти весь час Васю захищаєш, а не мене? Я ж твоя дочка!

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Юля, що за бардак у квартирі? А суп чому такий каламутний? – невдоволено запитала мама. – Я не встигаю, і Вася мені не допомагає! – А чого це він повинен тобі допомагати, він – працює, ти вдома! Юлю дратувало таке втручання мами, і якось вона заявила: – Мамо, я не розумію, чому ти весь час Васю захищаєш, а не мене? Я ж твоя дочка!

– Галино Андріївно, теща моя люба, матусю моя! – благав Вася у телефон. – Приїжджай до нас, будь ласка, моїх сил вже немає! Знову у Юльки заскоки – селера та яблучка на вечерю. Рибалка під забороною, у гаражі з хлопцями…

Антоніна попросила старшу дочку з’їздити на дачу. Вона ще не встигла приготувати обід, як дочка повернулася. – Що трапилося? – Антоніна дивилася на розгублену дочку. – Та що трапилося? Не мовчи. – Мамо, там на дачі таке…, – дочка заплакала. Антоніна обійняла дочку та відвела на кухню. – Та що там таке? – Там тато з якоюсь тіткою

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Антоніна попросила старшу дочку з’їздити на дачу. Вона ще не встигла приготувати обід, як дочка повернулася. – Що трапилося? – Антоніна дивилася на розгублену дочку. – Та що трапилося? Не мовчи. – Мамо, там на дачі таке…, – дочка заплакала. Антоніна обійняла дочку та відвела на кухню. – Та що там таке? – Там тато з якоюсь тіткою

Антоніна стояла перед могилою Антона. «А як залицявся красиво. Говорив, що доля звела на все життя, тому й імена у нас однакові». – Прости його, Господи! – Вимовила Антоніна вголос і швидко пішла додому. Могилу колишнього чоловіка вона побачила випадково,…

Віктор щось невдоволено бурмочучи, піднімався по сходах. – Привіт, – раптом почув він. Віктор озирнувся – на сходах біля дверей його квартири сиділа дівчина, а поруч стояла валіза. – Привіт, – здивовано відповів Віктор. – Ви Віктор? – запитала вона. – Так, це я. А ви хто? – Я Оля, ваша внучка. – Але як! Я ж навіть одружений не був, – Віктор стояв і не розумів, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор щось невдоволено бурмочучи, піднімався по сходах. – Привіт, – раптом почув він. Віктор озирнувся – на сходах біля дверей його квартири сиділа дівчина, а поруч стояла валіза. – Привіт, – здивовано відповів Віктор. – Ви Віктор? – запитала вона. – Так, це я. А ви хто? – Я Оля, ваша внучка. – Але як! Я ж навіть одружений не був, – Віктор стояв і не розумів, що відбувається

Віктор стояв біля плити, намагаючись впоратися із брудним чайником та чашкою. Він нарешті налив води в чашку, сів за стіл і задумався. Йому було трохи за сімдесят. Останні кілька років він жив замкнуто та самотньо. Колись в молодості Віктор Михайлович…

Настя повернулися додому з роботи. Почала готувати вечерю. Потім увімкнула ноутбук перевірити пошту і побачила лист. Відправника вона не знала. Настя відкрила його, і застигла перед екраном. На трохи змазаному знімку чорнява дівчина сиділа на колінах у Максима – чоловіка Насті

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя повернулися додому з роботи. Почала готувати вечерю. Потім увімкнула ноутбук перевірити пошту і побачила лист. Відправника вона не знала. Настя відкрила його, і застигла перед екраном. На трохи змазаному знімку чорнява дівчина сиділа на колінах у Максима – чоловіка Насті

– Ти знову пізно прийдеш? – Настя стояла у дверях кімнати та дивилася, як Максим одягається. – У мене ненормований робочий день. Якщо нічого форс-мажорного не станеться, то прийду вчасно. Максим затримався на мить у дверях, ніби щось забув, окинув…

Марина мовчки мила посуд. Андрій добре знав – зараз краще її не чіпати. Минулого разу, коли були гості, Марина таке влаштувала, що Андрій аж пішов до батьків. Гості тоді прийшли вчасно. Марина вся аж світилася, всі хвалили смачні страви… Аж поки її подруга не сказала: – О, двері, як у нас! Ми ж квартиру ще одну купили. Здавати будемо

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина мовчки мила посуд. Андрій добре знав – зараз краще її не чіпати. Минулого разу, коли були гості, Марина таке влаштувала, що Андрій аж пішов до батьків. Гості тоді прийшли вчасно. Марина вся аж світилася, всі хвалили смачні страви… Аж поки її подруга не сказала: – О, двері, як у нас! Ми ж квартиру ще одну купили. Здавати будемо

Марина мовчки мила посуд. Чоловік добре її знав – зараз краще до дружини не підходити. Минулого разу, коли приходили гості, Марина тиждень із ним не розмовляла. А після дня народження таку сварку влаштувала, що Андрій сам пішов до батьків. І…

Повернутись вверх