Андрій сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом у двері хтось подзвонив. Він невдоволено пішов відкривати. На порозі стояла жінка в хустці. В руках у неї були величезні сумки з продуктами: соління, мед, сало. – Мама! Що ти тут робиш? – здивовано запитав він. – Ой, Андрійку! У нас там таке сталося! Андрій, озираючись, щоб не дай Боже ніхто не побачив, яка в нього мати, швидко провів її в коридор

Андрій сидів на своєму новенькому дивані, пив каву і дивився телевізор. У двері хтось подзвонив. -Хто ж це може бути? – він невдоволено поставив чашку на столик і пішов відкривати. -Мама! Що ти тут робиш? – здивовано запитав Андрій, відчиняючи…

Оля зайшла в квартиру, тихенько роззулася. Раптом вона зрозуміла – вдома ще хтось є. Вона відкрила двері на кухню і побачила чоловіка з його батьками. – Оля, сідай! Нам треба поговорити, – сказала свекруха. – Може я чайник поставлю спочатку? – Почекає твій чай, – тон свекрухи не віщував нічого хорошого. – Щось сталося? – невпевнено запитала Оля. – Це нам цікаво, що сталося?! Ти чого за дітьми не дивишся і чоловіку не допомагаєш? Оля так і застигла від обурення

Олі не хотілося повертатися додому. Знову бачити невдоволене обличчя чоловіка, чути його дорікання, що все не так… Яка вона нездала дружина, хазяйка і мама. Хоча, насправді він всього один день, навіть можна сказати, пів дня він займався дітьми за тиждень….

– Юля, що за бардак у квартирі? А суп чому такий каламутний? – невдоволено запитала мама. – Я не встигаю, і Вася мені не допомагає! – А чого це він повинен тобі допомагати, він – працює, ти вдома! Юлю дратувало таке втручання мами, і якось вона заявила: – Мамо, я не розумію, чому ти весь час Васю захищаєш, а не мене? Я ж твоя дочка!

– Галино Андріївно, теща моя люба, матусю моя! – благав Вася у телефон. – Приїжджай до нас, будь ласка, моїх сил вже немає! Знову у Юльки заскоки – селера та яблучка на вечерю. Рибалка під забороною, у гаражі з хлопцями…

Антоніна попросила старшу дочку з’їздити на дачу. Вона ще не встигла приготувати обід, як дочка повернулася. – Що трапилося? – Антоніна дивилася на розгублену дочку. – Та що трапилося? Не мовчи. – Мамо, там на дачі таке…, – дочка заплакала. Антоніна обійняла дочку та відвела на кухню. – Та що там таке? – Там тато з якоюсь тіткою

Антоніна стояла перед могилою Антона. «А як залицявся красиво. Говорив, що доля звела на все життя, тому й імена у нас однакові». – Прости його, Господи! – Вимовила Антоніна вголос і швидко пішла додому. Могилу колишнього чоловіка вона побачила випадково,…

Віктор щось невдоволено бурмочучи, піднімався по сходах. – Привіт, – раптом почув він. Віктор озирнувся – на сходах біля дверей його квартири сиділа дівчина, а поруч стояла валіза. – Привіт, – здивовано відповів Віктор. – Ви Віктор? – запитала вона. – Так, це я. А ви хто? – Я Оля, ваша внучка. – Але як! Я ж навіть одружений не був, – Віктор стояв і не розумів, що відбувається

Віктор стояв біля плити, намагаючись впоратися із брудним чайником та чашкою. Він нарешті налив води в чашку, сів за стіл і задумався. Йому було трохи за сімдесят. Останні кілька років він жив замкнуто та самотньо. Колись в молодості Віктор Михайлович…

Настя повернулися додому з роботи. Почала готувати вечерю. Потім увімкнула ноутбук перевірити пошту і побачила лист. Відправника вона не знала. Настя відкрила його, і застигла перед екраном. На трохи змазаному знімку чорнява дівчина сиділа на колінах у Максима – чоловіка Насті

– Ти знову пізно прийдеш? – Настя стояла у дверях кімнати та дивилася, як Максим одягається. – У мене ненормований робочий день. Якщо нічого форс-мажорного не станеться, то прийду вчасно. Максим затримався на мить у дверях, ніби щось забув, окинув…

Марина мовчки мила посуд. Андрій добре знав – зараз краще її не чіпати. Минулого разу, коли були гості, Марина таке влаштувала, що Андрій аж пішов до батьків. Гості тоді прийшли вчасно. Марина вся аж світилася, всі хвалили смачні страви… Аж поки її подруга не сказала: – О, двері, як у нас! Ми ж квартиру ще одну купили. Здавати будемо

Марина мовчки мила посуд. Чоловік добре її знав – зараз краще до дружини не підходити. Минулого разу, коли приходили гості, Марина тиждень із ним не розмовляла. А після дня народження таку сварку влаштувала, що Андрій сам пішов до батьків. І…

Андрій сидів за столом, як раптом на кухню забігла Світлана. – Андрію, я брата знайшла! – вигукнула дружина. – В тебе ж не було братів, – здивувався він. – Був! І він мені написав. І от в суботу прийшов Стас. Світлана накрила стіл. Поговорили, познайомились. А якось Андрію подзвонила тітка Катя. – Андрію, а де моя племінниця? – А Світлана в кіно. З братом. – З яким ще братом? – здивувалась вона

Андрій сидів на кухні, як раптом гримнули двері і на кухню забігла Світлана.  – Андрій, уявляєш! Мій брат знайшовся! Двоюрідний! Він, виявляється, у нашому місті живе! – радісно вигукнула Світлана, як тільки чоловік зайшов за поріг. – Ось що таке…

Миколі давно казали, що Валя йому зраджує. Якогось мужика з сусіднього села нібито має. Та він не вірив але все таки почав сумніватися. Він вирішив перевірити чи правду кажуть. Микола поїхав на рибалку, сказав Валі, що на два дні, а сам під ранок приїхав додому. Зайшов в будинок, і не повірив своїм очам – у ліжку він побачив Петра та Валю

У селі нічого не приховаєш. От і до Миколи дійшли чутки, що його дружина Валентина зраджує йому з одним чоловіком із сусіднього села. Микола не вірив, вони з Валентиною одружилися по любові, живуть вже понад двадцять років, двоє дітей, і…

Максим прийшов додому, зайшов на кухню, зробив бутерброди і сів у крісло. Дзенькнув телефон. Повідомлення від Тетяни: – Привіт! Запрошую тебе завтра о 16-00 до себе в гості, буде сюрприз. Тетяну він знав місяць, але вони ще не зустрічалися. Наступного дня він квітами і цукерками підходив до квартири Тані. Раптом він зупинився від несподіванки – в двері до неї дзвонив незнайомець у костюмі і з квітами

Максим відкрив двері в квартиру, зайшов на кухню, зробив бутерброди і сів у своє затишне крісло. Дзенькнув телефон. -Ага, одне нове повідомлення від Тетяни: -Привіт! Запрошую тебе завтра о 16-00 до себе в гості, буде сюрприз. Прийдеш? -Он як! –…

Повернутись вверх