Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

На вихідних обіцяли заморозки, і я вирішила востаннє в цьому році з’їздити на дачу. Зробивши всі заплановані справи, я вирушила додому. Під’їжджаючи до виїзду з села, я побачила бабусю, вона махала рукою. – Я в місто їду, – опустивши скло, сказала я. – Доню, мені теж в місто, підвезеш? – Я кивнула і бабуся сіла на пасажирське

На вихідних обіцяли заморозки, і я вирішила востаннє в цьому році з’їздити на дачу. Вилити воду з баків, зняти всю постільну білизну і забрати килимки для прання. Відпрацювавши до обіду, відразу попрямувала в бік дачі. Я їхала і насолоджувалася мальовничим…

У двері подзвонили – прийшли гості, родичі дружини. – Ей, двері відкрий, – крикнула Ольга до Дмитра. Дружина давно вже чомусь не називала його на ім’я і не звертала уваги на його слова, що йому це не подобається

Дмитро стояв біля вікна. Сніжинки кружляючи, поволі падали на землю. Останній день цього року. Три місяці тому не стало мами – останньої рідної людини на землі. Святкувати Новий рік не хотілося. Дмитро був пізньою дитиною у батьків. Мама ж називала…

Батьки Андрійка купили квартиру. Тепер Андрійку не потрібно було ходити в садок. З самого ранку, він відправлявся до бабусі і дідуся. Але сьогодні Андрійко, чомусь, запізнився. На дворі всю ніч йшов сніг. І тому, коли Андрійко з’явився на порозі, з голови до ніг засипаний снігом, люди похилого віку особливо не здивувалися

Батькам Андрійка, пощастило – недавно вони купити недорогу квартиру – прямо в тому дворі, де проживали його дідусь з бабусею. Тепер п’ятирічного Андрійка не потрібно було водити в дитячий садок. Вже цілий тиждень, з ранку – строго в один і…

Вона знову наснилася, – Матвій знову прокинувся серед ночі. – Хто ж це тобі сниться, – розпитувала зранку дружина. – Я не пам’ятаю. Та насправді він пам’ятав жінку зі свого сну. То була Кіра і в неї була дочка від нього

У Матвія була одна таємниця, яку не знала його дружина, Валя. Хоч і прожили вони без малого сорок років. Він не любив згадувати про ту історію. І іноді, дивлячись на свою кохану і вірну подругу життя, він відчував сором. Але…

Задзвонив телефон. Незнайомий номер. Маша відповіла: – Таак. В слухавці пролунало: – Привіт, красуня. Вигляни у вікно. На тротуарі стояв хлопець з букетом троянд. Він замахав рукою і крикнув: – Виходь, погуляємо. Маша розгубилася: – А ти хто? Він засміявся: – Як хто? Ми ж вчора в кафе познайомилися. Та Маша його точно не знала

-Маша, я візьму твою помаду? – крикнула бабуся з кімнати. -Візьми, бабусю, але навіщо? У тебе ж своя косметика є, – відповіла Маша, відклавши підручник. -Треба, – відгукнулася бабуся. -Ну треба, так треба-пробурчала Маша і знову взяла в руки книгу….

Кохана, ну знову твої пиріжки підгоріли. І тісто жорстке. Все – таки готування, це не твоє – говорив Марині чоловік. З зіпсованим настроєм вона пішла до сусідки Люби. – Ох, Маринко, слухаю я тебе і по-доброму заздрю. Семен твій – золото, а не чоловік

– Кохана, ну знову твої пиріжки підгоріли .. І тісто жорстке .. Все – таки готування, це не твоє. – Я старалася, а вийшло, як завжди .. Марині було прикро кожен раз вислуховувати критику чоловіка з приводу її кулінарних “талантів”….

У тебе всі страви якісь прісні. Так ти і не навчилася готувати. Ось чоловік і кинув тебе – говорила мати Вірі, коли дочка переїхала жити до неї, одразу після розлучення. – Все, донечко. Пора тобі від мене з’їхати, – оголосила одного разу Тамара Василівна за вечерею

– Віра! Закрий двері в кімнату, твій син так шумить, що голова розболілася! – невдоволено промовила мати. Вона весь час була незадоволена. З тих самих пір, як її тридцятирічна дочка Віра розлучилася з чоловіком і зі своїм трирічним сином змушена…

Руслан доробляв салат на кухні, коли почув, як вихідні двері відкрилися. – Коханий, ми прийшли! – почулося з коридору. Руслан скривився, мабуть Рита знову привела подругу в гості. – О, ти приготував вечерю! – захопилася Рита, ніби це було рідкістю. – Руслане, – протягнула вона. – Я хотіла попросити, нехай Оля поживе тиждень у нас

Руслан доробляв салат на кухні, коли почув, як вихідні двері відкрилися. – Коханий, ми прийшли! – почулося з коридору. Руслан скривився, мабуть Рита знову притягла подругу в гості. Оля була начебто нормальною дівчиною, якщо з нею бачитися зрідка. При більш…

Через 42 дні після того, як свекрухи не стало, в квартиру Світлани заявилася сусідка. – Привіт, Світланко, – заспівала вона. – Ввійти можна? – Звичайно, заходьте, – кивнула Світлана. – Марія Петрівна казала, що як її не стане, то ти повинна передати мені її рецепт

Через сорок два дні після того, як свекрухи не стало, в квартиру Світлани заявилася сусідка з першого поверху. У під’їзді жінка ця мала славу важкої в спілкуванні. Світлана знала, що між нею і покійною свекрухою років десять тому пробігла кішка,…

Аркадій їхав у поїзді в Одесу. Все життя по заробіткам і от надумав собі. Ішов-ішов по дорозі додому. Вокзал. Купив квиток і сів у потяг. – Побачити б її, Жанну. А раптом вона чекає? А може дитину від мене народила, – думав він

-Побачитися б, а раптом вона чекає? А може дитину від мене народила, а я і не знаю, – думки в голові чоловіка складалися в чудову сімейну картинку. Під розмірений стукіт коліс не спалося. Колишні попутники вже вийшли на найближчій станції,…

Повернутись вверх