Головна - Історії жінок - Сторінка 61

Категорія: Історії жінок

– Значить, не даси мені грошей? – запитав Ігор, дивлячись в очі дружини. – Не дам, – категорично заявила Юля. Вона вперше за останні роки вирішила заперечити чоловікові. Юля знала навіщо йому треба гроші – він хоче купити подарунок тій Катьці! І що найцікавіше, навіть не приховує цього

-Значить, не даси грошей? – запитав Ігор, дивлячись у вічі дружини. -Не дам, – категорично заявила Юля, вперше за останні роки вирішивши нарешті заперечити чоловікові. Вона працювала на роботі по дві зміни зовсім не для того, щоб забезпечити щасливе майбутнє…

Віра стояла в магазині і думала, що їй сьогодні готувати на вечерю. Її фантазії вже не вистачало. Причому з дітьми проблем якраз і не було. А ось чоловік… Аби що їсти не буде. Визначившись із вибором, Віра купила продукти та понесла додому важкі пакети. Вдома на неї чекала серйозна розмова з чоловіком

Віра стояла в магазині і думала, що їй сьогодні готувати на вечерю, на сніданок та на обід. Її фантазії вже не вистачало, щоб нагодувати сім’ю ситно, різноманітно та недорого. Причому з дітьми проблем якраз і не було – хлопчики їли…

Поліна тихенько увійшла до квартири. Зазирнула в кімнату до Антона, вислухала від нього купу претензій і пішла на кухню підігрівати вечерю. Поліна включала плиту, як раптом хтось подзвонив у двері. Вона подивилася в вічко і побачила Марину. Звісно ж вона відкрила. – Ну що, – похмуро сказала Марина. – Чоловіка в мене відвела і радієш? Так? – Якого чоловіка? – здивувалася Поліна

Після роботи Поліна вирішила зайти до торговельного центру, хоча їй там нічого не треба було. Їй просто подобалося сидіти на лавці і спостерігати за потоком людей, що проходить повз неї. У такі моменти їй здавалося, що вона не самотня. Але…

Вже третій день телефон мовчав. Іра не знаходила собі місця. І не могла зрозуміти, що це все означає? Він же може їй написати, хоча б кілька слів?! Все ж було так добре. Найгірше, що вона бачить його увесь цей час, а от навіть підійти та обійняти не може

Вже третій день телефон мовчав. Іра не знаходила собі місця. І не могла зрозуміти, що це все означає? Він же може її написати, хоча б кілька слів?! Все ж було так добре. Найгірше, що вона бачить його увесь цей час,…

Олена готувала вечерю, коли почула, що гавкає їх пес. Вона визирнула надвір і побачила у себе на подвір’ї Марію. Олена дуже здивувалася, але вийшла назустріч сусідці. Вже на подвір’ї вона помітила, що Марія плаче. Вона завела Марію в будинок. Там вона налила їй води, щоб та заспокоїлася. – А чому ти Олено, не питаєш від кого я до тебе бігла і чому плакала, га? – раптом запитала сусідка

Олена поверталася із магазину. Тяжкі сумки відтягували руки і вона кілька разів зупинялася для того, щоб перепочити. Взагалі-то з магазину її повинен був зустрічати її син Андрій, але того в полі зору Олени навіть не було видно. В черговий раз…

– Коханий, я вдома! – радісно крикнула Таня, втягуючи у коридор сумки з продуктами. – Зараз буде твій улюблений борщ з пампушками. Але зі спальні долинув дивний шум, метушня, і, на ходу застібаючи кофточку, звідти вибігла її подруга Галя. – Вибач, так вийшло, – пробурмотіла вона і стрімко вискочила з квартири. Тані здалося, що це поганий сон. Тим часом зі спальні вийшов її чоловік Володимир

-Коханий, я вдома! – радісно крикнула Таня, втягуючи у коридор величезні сумки з продуктами, – зараз буде борщ із пампушками і твою улюблену рульку в гірчиці запечу. Але зі спальні долинув дивний шум, метушня, і, на ходу застібаючи кофтинку, звідти…

– Ти знову раковину за собою не помив, коли голився? – накинулася Женя на чоловіка. – Я поспішав, вибач, – відповів Ігор. – А в неділю ти нікуди не поспішав, але все одно залишив по собі бруд у ванній кімнаті! Я що для тебе прибиральниця? – Ну, що ти завелася з ранку, не з тієї ноги встала? – спокійно сказав Ігор. – Ти ще й насміхаєшся! – Женя перейшла на крик. – Дістав вже… – Може нам розлучитися, якщо я тебе так дратую? – не витримав Ігор.

-Ти знову раковину за собою не помив, коли голився? – накинулася Женя на чоловіка. – І дзеркало зубною пастою забризкав! – Я поспішав, вибач, – відповів Ігор, застібаючи куртку, – на роботу спізнююся. – А в неділю ти нікуди не…

– Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – раптом ошелешила заявою Вікторія. – Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… – За це на хвилюйся. Я сама з ним домовлюся. Олена не розуміла, що відбувається – як це незнайома жінка хоче домовлятися з її чоловіком. І отак просто хоче залишитися в них ночувати

-Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – ошелешила мене Вікторія. -Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… -За це на хвилюйся. Я сама з…

“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка. Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. У зрадах Миколу теж помічено не було. І все ж таки… Як і кожній жінці, Ніні хотілося, щоб її любили. І Ніна вирішила подати на розлучення

“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка. Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. Руки не розпускав. У зрадах Миколу теж помічено не було. І все ж таки… Як і кожній жінці, Ніні…

Василь знову зловив себе на думці, що йому не хочеться повертатися додому. Він не хоче бачити своєї дружини. ⁃ Ало, Мирославо, я знову сьогодні затримаюся. ⁃ Знову звіти?!, – поцікавилася дружина, не дуже повіривши своєму чоловікові. Останнім часом він змінився. Приходить пізніше. Увесь час якийсь засмучений. Мирося шукала відповіді. І вирішила поговорити з його кращим другом Максимом

Сьогодні Василь знову зловив себе на думці, що йому не хочеться повертатися додому. Він не хоче бачити своєї дружини. Тієї, яку ще недавно так палко кохав. А може то було не кохання?!  А зараз він навіть бути в її присутності…

Повернутись вверх