Головна - Історії жінок - Сторінка 61

Категорія: Історії жінок

– Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – раптом ошелешила заявою Вікторія. – Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… – За це на хвилюйся. Я сама з ним домовлюся. Олена не розуміла, що відбувається – як це незнайома жінка хоче домовлятися з її чоловіком. І отак просто хоче залишитися в них ночувати

-Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – ошелешила мене Вікторія. -Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… -За це на хвилюйся. Я сама з…

“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка. Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. У зрадах Миколу теж помічено не було. І все ж таки… Як і кожній жінці, Ніні хотілося, щоб її любили. І Ніна вирішила подати на розлучення

“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка. Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. Руки не розпускав. У зрадах Миколу теж помічено не було. І все ж таки… Як і кожній жінці, Ніні…

Василь знову зловив себе на думці, що йому не хочеться повертатися додому. Він не хоче бачити своєї дружини. ⁃ Ало, Мирославо, я знову сьогодні затримаюся. ⁃ Знову звіти?!, – поцікавилася дружина, не дуже повіривши своєму чоловікові. Останнім часом він змінився. Приходить пізніше. Увесь час якийсь засмучений. Мирося шукала відповіді. І вирішила поговорити з його кращим другом Максимом

Сьогодні Василь знову зловив себе на думці, що йому не хочеться повертатися додому. Він не хоче бачити своєї дружини. Тієї, яку ще недавно так палко кохав. А може то було не кохання?!  А зараз він навіть бути в її присутності…

Олександра поралася на кухні, коли пролунав дзвінок у двері. – Сантехніка викликали? – спитав чоловік у комбінезоні. – Викликала. – Все зробимо, – він пройшов у ванну. Якийсь час чути було кректання і стукіт ключа. – Все готово! – почула Олександра, перевірила роботу і дістала з гаманця 100 гривень. – А я зі своїх грошей не беру. – Яких це своїх? – здивувалась жінка. – А ми знайомі. Вже купу років

Олександра важко піднімалася на свій поверх. Ліфт знову не працював. Зупинилася біля дверей віддихатися. Тільки потім дістала ключі від квартири. Надворі тепло, незважаючи на те, що кінець жовтня. В одязі ходити магазинами спекотно, тим більше підніматися з важкою сумкою на…

– Мамо! Він старший за мене на 17 років! Я ж йому в дочки годжуся, – голосила Марічка. – Нічого, якраз! Чоловік, який відбувся, досяг всього, серйозний, багатий, ти як сир в маслі кататимешся. І донька твоя подивиться хоч, як це жити з батьком. Маша важко зітхнула. Що ж тепер робити

-Він старший за мене на 17 років, мамо! Я ж йому в дочки годжуся! -Нічого, якраз! Чоловік, який відбувся, досяг всього, серйозний, багатий, ти як сир в маслі кататимешся! І Вероніка подивиться хоч, як це жити з батьком! Маша важко…

Настя сиділа біля вікна. Двоє синів спали в ліжечках. Вона тяжко зітхнула. Сльози потекли з очей. – Як же ми тепер? – подумала Настя. – Як же я нічого не помітила? Звісно, чоловік став частіше затримуватися на роботі. Прожили 15 років, двоє синів. І відразу все зникло. Настя витерла очі. – Що ж тепер робити

Мама розмовляла по телефону. -Не було б щастя, та нещастя допомогло, – зітхнула вона комусь у слухавку. -Мамо, а як нещастя допомогло? – здивувалася маленька Настя. -Ну, це коли в тебе щось погане трапилося, а потім виявилося, бац, і це…

Світлана поспішала на співбесіду. Їй запропонували хороше місце. Запитавши в адміністратора, де кабінет начальника, Світлана помчала коридором. Біля потрібних дверей відпочила і постукала. – Увійдіть! – пролунало у відповідь. Жінка зробила привітне обличчя і увійшла до кабінету. – Доброго дня! – Почала вона і розгубилася: за столом сидів Сергій, колись коханий нею чоловік

– Потерпи, Світланко! Ось знайду нам гарного татка і одразу тебе заберу! – Мама так переконливо казала, що дівчинка повірила їй і погодилася пожити у дідуся з бабусею. Вона не помітила, як бабуся скептично піджала губи.  Батька свого Світлана не…

Дівчина з магазину жіночої білизни очманіла, коли до відділу зайшла старенька в біленькій хустці. — Е, жінко, ви відділом не помилилися? – намагалася вона пояснити старенькій. Та підняла брову і пішла рядами. Хвилин 20 вона вибирала, і нарешті принесла комплект яскраво-червоного кольору. -Ось цей мені загорни. Так, я на себе вибирала – глузливо сказала старенька

Молода дівчина з бутика спідньої жіночої білизни очманіла, коли до відділу зайшла старенька в біленькій хустці із старомодним редикюлем у руках.  — Е, жінка, ви відділом не помилилися? Там далі коридором є те що вам потрібно і за низькою ціною….

Ніна поклала онука спати і вирішила попити чаю. Засвистів чайник на плиті, і Ніна відразу вимкнула його, щоб не розбудити Сергійка. Тільки налила в чашку чаю, відпила, насолоджуючись спокоєм, як за стіною запрацювала електродриль. – Та що це таке?! Як спеціально, – Вона вибігла з квартири, прислухалася до сусідніх дверей, намагаючись вирахувати джерело шуму. Дзвонила, але ніхто не відкривав.

Ніна поклала онука спати і вирішила попити чаю. Сергійко засинав швидко і спав міцно. І цей час належав їй. Можна полежати, дати відпочинок ногам та попереку. Восени в неї завжди ломило суглоби від негоди та вітрів. А можна подрімати чи…

-Вікторе, я знаю, що у тебе є жінка. Я не збираюся тебе тримати поруч з собою, просто скажи: чим вона краща? – починаючи розмову, сказала Оля. Віктор розсміявся. – Оля! Ну як чим? Ти коли на себе в дзеркало останній раз дивилася? – Я слідкую за тобою і дочкою! – Оля ледве стримувала сльози. – Оля, це не виправдання! – відмахнувся Віктор. – Раз вже тобі все відомо, давай щось вирішувати!

Оля сиділа навпроти чоловіка і намагалася виглядати спокійною. До цього давно йшло і вона сама вирішила стати ініціатором цієї розмови. Чоловік новину про майбутню серйозну розмову сприйняв як належне. Мабуть, і сам припускав щось в цьому дусі, але все ніяк…

Повернутись вверх