Пліткарка

Жіночий журнал

Для Дарини Варвара Миколаївна була як рідна. Вони дружили й допомагали одна одній багато років. Але час не шкодує нікого. Варвари Миколаївни не стало. Для Дарини це була велика втрата… Минуло пів року. Дарина отримала спадщину й стала хазяйкою квартири жінки. Якось, вона прийшла додому з магазину. Дарина роззулася й занесла пакети з продуктами на кухню. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Господи, аж злякалася, – пробурмотіла дівчина. – Хто це там так надзвонює? Максим мій ще наче в дорозі… Дарина пішла в коридор, відкрила двері й очі витріщили від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Для Дарини Варвара Миколаївна була як рідна. Вони дружили й допомагали одна одній багато років. Але час не шкодує нікого. Варвари Миколаївни не стало. Для Дарини це була велика втрата… Минуло пів року. Дарина отримала спадщину й стала хазяйкою квартири жінки. Якось, вона прийшла додому з магазину. Дарина роззулася й занесла пакети з продуктами на кухню. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Господи, аж злякалася, – пробурмотіла дівчина. – Хто це там так надзвонює? Максим мій ще наче в дорозі… Дарина пішла в коридор, відкрила двері й очі витріщили від побаченого

Варвара Миколаївна з вікна своєї квартири, що була на другому поверсі п’ятиповерхового будинку, спостерігала за дівчиною років п’ятнадцяти, яка вже годину сиділа на лавці біля під’їзду, розглядаючи щось у своєму телефоні. На календарі був листопад. Вночі пройшов сильний дощ, який…

Інна Романівна прокинулася в гарному настрої, сьогодні у неї день народження. Поки вона лежала в ліжку син з невісткою та внуки привітали її. Вручили подаруночок зовсім невеликий, а онуки ще й повідомили: – Бубусю, а ввечері ми тобі підготували сюрприз! – Який ще сюрприз? – здивувалася Інна. – Не скажу, – відповів внук. – Так, мамо. На вечір нічого не плануй, я після роботи заїду за тобою! – додав син Олег. – Ти ж знаєш, я не люблю сюрпризи, – скривилася жінка. – Цей вам точно сподобається, – єхидно усміхнулася невістка. Але Інна навіть уявити не могла, що підготували їй діти

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна Романівна прокинулася в гарному настрої, сьогодні у неї день народження. Поки вона лежала в ліжку син з невісткою та внуки привітали її. Вручили подаруночок зовсім невеликий, а онуки ще й повідомили: – Бубусю, а ввечері ми тобі підготували сюрприз! – Який ще сюрприз? – здивувалася Інна. – Не скажу, – відповів внук. – Так, мамо. На вечір нічого не плануй, я після роботи заїду за тобою! – додав син Олег. – Ти ж знаєш, я не люблю сюрпризи, – скривилася жінка. – Цей вам точно сподобається, – єхидно усміхнулася невістка. Але Інна навіть уявити не могла, що підготували їй діти

Життя Інни Романівни раніше було насиченим і щасливим. Чоловік її Андрій був високопосадовцем, велика квартира, службова машина, своя теж стояла в гаражі. Чоловік любив свою Інночку, допомагав у всьому і навіть на ринок вона їздила службовою машиною з особистим водієм…

У чоловіка Алли було день народження. Святкувати вирішили у свекрухи на дачі. Жінка з самого ранку поїхала до Маргарити Сергіївни, накрила стіл. Ближче вечора приїхали родичі іменинника та батьки Алли. Гості привітали Сергія, сіли за стіл. – Ну що, настав час десерту? Алло допоможеш? – попросила свекруха невістку під кінець застілля. Їх не було добрих хвилин з двадцять. – Де ж це вони? – подумала Софія Миколаївна, мама Алли, і вирушила на кухню, допомогти. Софія Миколаївна підійшла до дверей кухні, як раптом почула розмову доньки із свекрухою. Жінка прислухалася і застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У чоловіка Алли було день народження. Святкувати вирішили у свекрухи на дачі. Жінка з самого ранку поїхала до Маргарити Сергіївни, накрила стіл. Ближче вечора приїхали родичі іменинника та батьки Алли. Гості привітали Сергія, сіли за стіл. – Ну що, настав час десерту? Алло допоможеш? – попросила свекруха невістку під кінець застілля. Їх не було добрих хвилин з двадцять. – Де ж це вони? – подумала Софія Миколаївна, мама Алли, і вирушила на кухню, допомогти. Софія Миколаївна підійшла до дверей кухні, як раптом почула розмову доньки із свекрухою. Жінка прислухалася і застигла від почутого

Алла провела чоловіка на роботу і налила собі каву. Сьогодні вона взяла відгул – у чоловіка завтра день народження, відзначати вирішили на дачі його батьків, і свекруха просила Аллі сьогодні приїхати та допомогти їй із приготуванням столу. Готувати Алла вміла…

Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її мобільний. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт! – почувся в телефоні голос її колишнього чоловіка Миколи. – Виручиш мене по старій памʼяті? – Привіт, Микольцю! – здивувалася Наталя. – Ти про що це таке говориш? Як я тебе маю виручити? Гроші потрібні тобі, чи що? – Ні, не гроші, – сказав той. – А допомога. Потрібно, щоб ти побула моєю дружиною. Але не колишньою, а справжньою. – Навіщо?! – ахнула Наталя. – Що там у тебе відбувається, Миколо?! Жінка застигла з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її мобільний. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт! – почувся в телефоні голос її колишнього чоловіка Миколи. – Виручиш мене по старій памʼяті? – Привіт, Микольцю! – здивувалася Наталя. – Ти про що це таке говориш? Як я тебе маю виручити? Гроші потрібні тобі, чи що? – Ні, не гроші, – сказав той. – А допомога. Потрібно, щоб ти побула моєю дружиною. Але не колишньою, а справжньою. – Навіщо?! – ахнула Наталя. – Що там у тебе відбувається, Миколо?! Жінка застигла з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається

Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її телефон. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт! – почувся в телефоні голос її колишнього чоловіка Миколи. – Виручиш мене по старій памʼяті? – Привіт, Микольцю! Ти про…

Ілля забрав свою наречену з роботи, і підвіз її додому. Машина зупинилася неподалік будинку Олени. – Дивись, це машина мого батька. Якось він рано сьогодні, – сказала дівчина до хлопця. – Аааа… Це ж… Це ж моя мама. Що вона тут робить цікаво. Під’їдемо тихенько ближче, поки вони нас не бачать, – запропонував Ілля. Ілля вимкнув фари та опустив скло. Вони з Оленою стали свідком дуже дивного і дуже гучного діалогу… Такого голосного, що чути було кожне сказане слово. Ілля з Оленою прислухалися до розмови батьків і застигли від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ілля забрав свою наречену з роботи, і підвіз її додому. Машина зупинилася неподалік будинку Олени. – Дивись, це машина мого батька. Якось він рано сьогодні, – сказала дівчина до хлопця. – Аааа… Це ж… Це ж моя мама. Що вона тут робить цікаво. Під’їдемо тихенько ближче, поки вони нас не бачать, – запропонував Ілля. Ілля вимкнув фари та опустив скло. Вони з Оленою стали свідком дуже дивного і дуже гучного діалогу… Такого голосного, що чути було кожне сказане слово. Ілля з Оленою прислухалися до розмови батьків і застигли від почутого

– Ви маєте розлучитися! – промовив батько, взявши дочку за руку. – Цей хлопець тобі не пара. Він тобі не підходить! Ти чуєш мене?! – обличчя його стало роздратованим. Олена озирнулася на кухню, де її хлопець Ілля спілкувався з її…

Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною. А точніше вже з дружиною. Вони розписалися три дні тому. – Зараз відсвяткуємо, кохана! – сказав чоловік. – Рідні у мене багато, всі поряд живуть! – Я ж ні з ким не знайома… – опустила очі Тетяна. – Не бійся у мене хороша рідня, – хвацько сказав Дмитро й обійняв кохану. Приїхали вони пізно ввечері. Знайомство з батьками пройшло добре. Мати Дмитра була не дуже привітна. Тетяна списала це на пізню годину… Дмитро з батьком ще весело спілкувалися за столом, як раптом сталася якась дивна річ

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною. А точніше вже з дружиною. Вони розписалися три дні тому. – Зараз відсвяткуємо, кохана! – сказав чоловік. – Рідні у мене багато, всі поряд живуть! – Я ж ні з ким не знайома… – опустила очі Тетяна. – Не бійся у мене хороша рідня, – хвацько сказав Дмитро й обійняв кохану. Приїхали вони пізно ввечері. Знайомство з батьками пройшло добре. Мати Дмитра була не дуже привітна. Тетяна списала це на пізню годину… Дмитро з батьком ще весело спілкувалися за столом, як раптом сталася якась дивна річ

Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною, а точніше вже з дружиною. Вони розписалися всього три дні тому. – Зараз відсвяткуємо, кохана! – сказав чоловік. – Рідні у мене багато, всі поряд живуть. А друзів ще більше!…

Ігор привів свою наречену Віру, знайомитися з батьками. Ольга Іванівна накрила стіл, зустріла молодих, посиділи, поспілкувалися. Загалом вибором сина батьки залишилися задоволені. – Одружуйся! Гарна дівчина, – сказали в один голос мати та батько Ігоря. Через тиждень запланували знайомство з майбутньою свахою. – Мама Віри начебто у розлученні з її батьком, сподіваюся сюрпризів не буде, – думала Ольга Іванівна, вбираючись на зустріч. Але жінка навіть уявити не могла, як пройде знайомство з родичами нареченої

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор привів свою наречену Віру, знайомитися з батьками. Ольга Іванівна накрила стіл, зустріла молодих, посиділи, поспілкувалися. Загалом вибором сина батьки залишилися задоволені. – Одружуйся! Гарна дівчина, – сказали в один голос мати та батько Ігоря. Через тиждень запланували знайомство з майбутньою свахою. – Мама Віри начебто у розлученні з її батьком, сподіваюся сюрпризів не буде, – думала Ольга Іванівна, вбираючись на зустріч. Але жінка навіть уявити не могла, як пройде знайомство з родичами нареченої

Ольга Іванівна стояла у натовпі батьків першокурсників та милувалася своїм сином. Студенти та ще вчорашні школярі слухали привітання ректора з успішним вступом. Інститут завжди славився великим конкурсом абітурієнтів, обирали найкращих навіть на бюджетні місця. Фахівці, які тут отримали диплом, без…

Андрій на старості років переїхав жити з міста у своє рідне село. Чоловік купив будинок колишніх сусідів і завзято почав його ремонтувати. Андрію тепер здавалося, що саме цей старий будиночок і стане для нього притулком щастя й спокою… Коли одного разу Андрій порався влітку в саду, намагаючись прибрати кущі аґрусу, що розрослися, на подвір’ї раптом почувся голос його друга Сергія: – Андрійку! Ти тільки подивися, кого я до тебе привів! Сергій стояв із якоюсь жінкою невисокого зросту. Андрій не впізнав її, а коли підійшов ближче, то остовпів від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій на старості років переїхав жити з міста у своє рідне село. Чоловік купив будинок колишніх сусідів і завзято почав його ремонтувати. Андрію тепер здавалося, що саме цей старий будиночок і стане для нього притулком щастя й спокою… Коли одного разу Андрій порався влітку в саду, намагаючись прибрати кущі аґрусу, що розрослися, на подвір’ї раптом почувся голос його друга Сергія: – Андрійку! Ти тільки подивися, кого я до тебе привів! Сергій стояв із якоюсь жінкою невисокого зросту. Андрій не впізнав її, а коли підійшов ближче, то остовпів від несподіванки

Андрій їхав у своє рідне село. Він тричі на рік приїжджав сюди, щоб прибрати на могилках батьків, діда й бабусі. Сам Андрій уже був на пенсії, у місті жив один, син із невісткою та онуками давно переїхали в обласний центр….

Ольга зазирнула до зали, де на дивані розташувався чоловік. – Мама відправила нам передачу, – сказала дружина. – Завтра після роботи заїду заберу, – не відводячи погляду від телевізора, відповів Захар. – Не можна завтра! Автобус стоятиме лише п’ять хвилин! – пробурчала жінка. – Автобус? – чоловік із подивом повернувся до дружини. – Так, – кивнула Оля. – А твоя мама не знає про існування пошти? – щиро обурився Захар. – Не починай! Збирайся! – закінчила розмову дружина. Захар неохоче підвівся, одягнувся і поїхав на вокзал. Чоловік швидко знайшов потрібний автобус, забрав сумку. Захар заглянув всередину сумки і застиг від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга зазирнула до зали, де на дивані розташувався чоловік. – Мама відправила нам передачу, – сказала дружина. – Завтра після роботи заїду заберу, – не відводячи погляду від телевізора, відповів Захар. – Не можна завтра! Автобус стоятиме лише п’ять хвилин! – пробурчала жінка. – Автобус? – чоловік із подивом повернувся до дружини. – Так, – кивнула Оля. – А твоя мама не знає про існування пошти? – щиро обурився Захар. – Не починай! Збирайся! – закінчила розмову дружина. Захар неохоче підвівся, одягнувся і поїхав на вокзал. Чоловік швидко знайшов потрібний автобус, забрав сумку. Захар заглянув всередину сумки і застиг від побаченого

– Коханий, – Ольга зазирнула до зали, де на дивані затишно розташувався Захар. – Мама відправила нам передачу. – В чому проблема? Прийде, тоді й заберемо, – з байдужістю відповів чоловік. – Вона сьогодні приїде, і треба негайно її забрати!…

У Ірини Олексіївни розлучився син Володимир. Розлучився давно. Онук Степан залишився без батька у три роки. Вони не бачилися, не спілкувалися, Володимир не цікавився дитиною. Забув його зовсім… А якось був ювілей у прабабусі Степана. Жінка вирішила скликати всю рідню і Володимир теж надумав приїхати на свято всією родиною – зі своєю новою жінкою й дочкою. Коли на подвірʼї загавкав пес, Ірина Олексіївна визирнула у вікно й вигукнула: – Ну нарешті, от і Володя приїхав! Степан же ж застиг в очікуванні чогось незвичайного… Володимир зайшов у хату й ахнув від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Ірини Олексіївни розлучився син Володимир. Розлучився давно. Онук Степан залишився без батька у три роки. Вони не бачилися, не спілкувалися, Володимир не цікавився дитиною. Забув його зовсім… А якось був ювілей у прабабусі Степана. Жінка вирішила скликати всю рідню і Володимир теж надумав приїхати на свято всією родиною – зі своєю новою жінкою й дочкою. Коли на подвірʼї загавкав пес, Ірина Олексіївна визирнула у вікно й вигукнула: – Ну нарешті, от і Володя приїхав! Степан же ж застиг в очікуванні чогось незвичайного… Володимир зайшов у хату й ахнув від несподіванки

Син Ірини Олексіївни розлучився. Давно. Онук залишився без тата у три роки. Вони не бачилися, не спілкувалися, батько не цікавився дитиною. Забув його, як забувають в електричці нудну газету з рекламою… Які переживання для Ірини Олексіївни! – Як же ж…

Повернутись вверх