Михайло, молодший син Ніни, одружився. Не сказати, що Ніна рада була, але перечити не стала. – Ніно Олександрівно, – якось сказала дружина Михайла. – Не дав мені Бог батьків, ви не проти якщо мамою називати вас буду

– Ніно Олександрівно, у вас все в порядку? – Аня дивилася на колегу по роботі і одночасно близьку подругу з тривогою. Ніна Олександрівна, а за стінами заводу Ніна, завжди позитивна і життєрадісна, сьогодні була сама не своя. Погляд в нікуди,…

Віра сиділа на кухні і вечеряла. У свої 39 років вона все ще була одна. Всі подруги Віри, стабільно скаржилися на чоловіків і неслухняних дітей, примовляючи:  – Віро, одна ти у нас щаслива

Віра сиділа на кухні і вечеряла. «Завтра на роботу, – думала вона, – п’ятниця, слава Богу, тиждень пройшов!» Вона прибрала посуд і пішла готуватися до сну. Лежачи в ліжку, вона згадувала своє дитинство і юність. У свої тридцять дев’ять років…

Денис поїхав до своєї бабусі Віри. Тільки вийшов з вагону – і відразу повні кросівки снігу. До бабусі Віри він прийшов з закоцюблими ногами, вона коли глянула у що він взутий, взялася обома долоньками за щоки і похитала головою

Зазвичай до бабусі в село, раз на місяць їздили батьки на машині, щоб відвезти продукти, все необхідне і просто провідати. Але незадовго до чергової поїздки батько підвернув ногу і на сімейній раді було вирішено, що все потрібне відвезе бабусі Денис…

Максим зняв собі кімнату в комуналці. Його нова сусідка Ганна Федорівна була дуже до всіх строгою жінкою. Та вона моментально змінювалася, коли приходив її Борюсик

Максим дуже зрадів, побачивши оголошення про здачу кімнати в комунальній квартирі. Нове місто, потрібно якось починати облаштовуватися, а тут підвернувся такий варіант, та ще й поруч з роботою. Все було дуже до речі! Чоловік, недовго думаючи, зв’язався з власником квартири…

Тамара поверталася додому. Вийшла з автобуса і зупинилася на місці. Вже зрозумівши, що сталося, вона все ж заглянула в розкриту сумочку. Ні гаманця, ні телефону небуло

У другій половині серпня різко похолодало, почалися дощі. Це влітку вони сильні та короткі, приносять довгоочікувану прохолоду і свіжість. А осінні дощі противні, тривалі і вогкі. Від них холодно і сиро не тільки на вулиці, але і в квартирах. Тамара…

Мамо! Може, не підеш до тата? Ти глянь, що на вулиці робиться? Відішлеш потім посилкою, і все, – не пускала матір Валя

Лист, короткий, написаний дрібним, почерком, лежав на столі. “Буду проїздом. Зустрічай на станції, 11 грудня, о 22 годині. Я буду в останньому вагоні. Цілую тебе і доньку.” Валя дивилася, як мати, раз у раз поглядаючи на годинник, метушливо збирається на…

– Світлано, а чому ми до твоєї мами не їздимо? Може допомогти їй щось треба? – Колись може і з’їздимо, – відповіла Світлана чоловікові і задумалась. – Він же просто не знає, що Світлана не хоче з нею спілкуватися. І все через чоловікового друга

-Доню, коли ви приїдете? Давно вже не були… Скучила дуже… За тобою, за внучкою… -Приїдемо, приїдемо… Напевно на Новий рік. Світлана поклала трубку і посміхнулася чоловікові. -Світлано, а правда, чому ми так рідко до твоєї мами їздимо? Ну я розумію,…

Ірина затіяла ремонт, попересувала всі меблі, окрім величезної шафи. Ну ніяк не піддавалася вона їй. – Фух, ну і Бог з тобою! Стій! Син приїде пересуне! – подумала вона. Іра набрала цілий мішок старих речей із шафи і потягла на смітник. Біля контейнерів на землі сидів чоловік. Оброслий весь, брудний. Іра скоса глянула на нього. – А я не завжди такий був, – раптом заговорив він

Ірині було вже далеко за п’ятдесят. В її житті було все. І велика любов довжиною в життя, і діти, і вже внуки. Коханого чоловіка Петра нестало п’ять років тому. Раптово. Жила вона одна в маленькій однокімнатній квартирці. Свою трикімнатну вона…

Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. – виправдовувалася Світлана. – Нічого страшного, я ось вам курочку домашню привезла, тут в банках варення і трохи овочів домашніх. – А ти мамо наскільки до нас приїхала? – запитала дочка. – Світланка, завтра ж поїду – з сумом відповіла Валентина

– Світланка, нарешті то я до вас доїхала! – Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. Я тільки недавно повернулася з роботи, відпросилася трохи раніше, щоб тобі на вулиці не довелося чекати – виправдовувалася Світлана…

– Навіщо тобі витрачатися? – говорила мамі Ірини, Олькина мама. – Беріть на свято Олькине торішнє плаття, вона з нього виросла вже. Поява Ірини на святі в школі справила на всіх враження. Плаття Ольки сиділо на Ірині навіть краще, ніж на власниці минулого року. – Увага, – раптом вигукнула Олька. – Пропоную провести конкурс. Номінація одна – “обноски”. І виграє Ірина

У Ірини дочка виходила заміж. Живуть вони не заможно, тому весілля доведеться відзначити скромно. Увечері в суботу був призначений збір – наречений з нареченою і їхні батьки, для того щоб обговорити бюджет весілля, порахувати витрати і “розкласти все по поличках”,…

Повернутись вверх