– Любий, а ти пам’ятаєш, яка важлива дата через кілька днів?! – спитала в Павла Олеся. – Ти краще одразу мені нагадай, – почухавши потилицю, відповів Павло. ⁃ Е ніііі, не цього разу, – обійнявши чоловіка, Олеся відправила його на роботу, а сама відправилася замовити столик у ресторані. Підїхавши, Олесю здивувала дуже дивна деталь – біля ресторану, між припаркованими автомобілями, були два, які вона дуже добре знала – її Павла та Наталі

– Любий, а ти пам’ятаєш, яка важлива дата для нас через кілька днів?! – ніжним голосом спитала в Павла Олеся. ⁃ Хм… – почухавши потилицю, та спеціально поморщовшись, вдаючи ніби зовсім не пам’ятає, відреагував Павло. – Ти краще одразу мені…

– Значить, не даси мені грошей? – запитав Ігор, дивлячись в очі дружини. – Не дам, – категорично заявила Юля. Вона вперше за останні роки вирішила заперечити чоловікові. Юля знала навіщо йому треба гроші – він хоче купити подарунок тій Катьці! І що найцікавіше, навіть не приховує цього

-Значить, не даси грошей? – запитав Ігор, дивлячись у вічі дружини. -Не дам, – категорично заявила Юля, вперше за останні роки вирішивши нарешті заперечити чоловікові. Вона працювала на роботі по дві зміни зовсім не для того, щоб забезпечити щасливе майбутнє…

– Доброго дня! Я замовлення привіз. Вам підпис потрібно поставити. Ваш чоловік попросив, щоб я… – Вадим повільно підняв очі, щоб глянути на жінку, яка мала забрати замовлення, і застиг від здивування. Перед ним стояла його дівчина Даша. От тільки замовник сказав, що двері відкриє його дружина… А це була саме вона! Стояла і невинно кліпала очима, наче нічого й не сталося

-Доброго дня! Я замовлення привіз. Вам підпис потрібно поставити про отримання. Ваш чоловік попросив, щоб я пере… – Вадим повільно підняв очі від паперів, щоб подивитися на жінку, яка мала забрати замовлення, і просто застиг від першого ж погляду на…

– Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина і гараж. Я заслужив. – Та ти й носа сюди не показував, поки мама ще була, – пробурчала його сестра Ганна. – Та хай забирає, Ань! Мені тоді будинок. У мене дітей аж четверо, – сказала Світлана. – Значить мені все господарство. Ніхто не проти? – запитала Ганна. – Я проти, – пролунав тоненький голосок. Вони озирнулися. Біля дверей стояла маленька дівчинка

-Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина та гараж. Вважаю, що я заслужив такий подарунок від нашої матері. Ганна його сестра, пробурчала: -Поки мама жива була, ти й носа сюди не показував. І на поминки копійки дав….

– Ти куди це зібрався? Зараз будемо вечеряти, – Таїсія вийшла за чоловіком у коридор. – Прогуляюся. За 10 хвилин повернусь. Валера накинув куртку, уникаючи дивитися дружині в очі. Таїсія повернулася на кухню. На столі вже стояли тарілки. У квартирі смачно пахло. – Дивно. Раніше першим біг за стіл, а сьогодні… Щось трапилось, чи що. Прийде, спитаю. Але, ні за 10 хвилин, ні за годину, чоловік не прийшов

-Ти куди це зібрався? Зараз будемо вечеряти, – Таїсія вийшла слідом за чоловіком у коридор. – З собакою гуляти. За десять хвилин повернуся. Чоловік взяв повідець, накинув куртку, старанно уникаючи дивитися дружині у вічі. Таїсія зачинила за ним двері і…

Віктор поснідав яєчнею і побіг на маршрутку. Він жив за містом і всі пасажири добре знали один одного. Та сьогодні щось змінилося. Віктор відчув це одразу. Незнайома дівчина зустрілася з ним очима, але тут же відвела їх убік. Маршрутка рушила. – Так, Світлана! Це я! Не впізнала? Ну як хто? Даша… Віктор і всі, хто вже поринав у солодку дрімоту, здригнулися. “Новенька” Даша, тримаючи телефон біля маленького вушка, мелодійно сміялася

Кожен ранок був схожий на попередній. Сніданок з яєчнею, що запеклася до жорсткої скоринки, шматок хліба, накритий добрим, товстеньким шматком ковбаси, і чашка чаю. Віктор не любив кави. Вона здавався йому занадто різкою і ніби змиває усю красу ранкової розсіяності….

Віра стояла в магазині і думала, що їй сьогодні готувати на вечерю. Її фантазії вже не вистачало. Причому з дітьми проблем якраз і не було. А ось чоловік… Аби що їсти не буде. Визначившись із вибором, Віра купила продукти та понесла додому важкі пакети. Вдома на неї чекала серйозна розмова з чоловіком

Віра стояла в магазині і думала, що їй сьогодні готувати на вечерю, на сніданок та на обід. Її фантазії вже не вистачало, щоб нагодувати сім’ю ситно, різноманітно та недорого. Причому з дітьми проблем якраз і не було – хлопчики їли…

– Цього просто не може бути! Це абсурд, – Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. – Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до молодої дівчини в реєстратурі. – Напевно, помилка? – Жодної помилки немає, це виключено, – відповіла вона. – Давайте подивлюся… Ну, все правильно. Імовірність материнства у вас нуль. Дитина вам не рідна

Ситуація була просто абсурдною. Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. —Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до миловидної дівчини на ресепшені, нервово накручуючи на палець руде пасмо волосся. – Напевно, помилка……

Поліна тихенько увійшла до квартири. Зазирнула в кімнату до Антона, вислухала від нього купу претензій і пішла на кухню підігрівати вечерю. Поліна включала плиту, як раптом хтось подзвонив у двері. Вона подивилася в вічко і побачила Марину. Звісно ж вона відкрила. – Ну що, – похмуро сказала Марина. – Чоловіка в мене відвела і радієш? Так? – Якого чоловіка? – здивувалася Поліна

Після роботи Поліна вирішила зайти до торговельного центру, хоча їй там нічого не треба було. Їй просто подобалося сидіти на лавці і спостерігати за потоком людей, що проходить повз неї. У такі моменти їй здавалося, що вона не самотня. Але…

Вже третій день телефон мовчав. Іра не знаходила собі місця. І не могла зрозуміти, що це все означає? Він же може їй написати, хоча б кілька слів?! Все ж було так добре. Найгірше, що вона бачить його увесь цей час, а от навіть підійти та обійняти не може

Вже третій день телефон мовчав. Іра не знаходила собі місця. І не могла зрозуміти, що це все означає? Він же може її написати, хоча б кілька слів?! Все ж було так добре. Найгірше, що вона бачить його увесь цей час,…

Повернутись вверх