Пліткарка

Жіночий журнал

Вероніка зустрілася зі своєю подругою Оленою у кафе. – Ти якась загадкова сьогодні, – Олена з цікавістю дивилася на подругу. – Зізнавайся, що сталося? – Віктор зробив мені пропозицію, – сумно посміхнулася Вероніка. – Ну, нарешті! А де ж твоя радість? – здивувалася Олена. – Я йому відмовила! – несподівано заявила Вероніка. – Як відмовила? Ти ж стільки років чекала, поки Віктор дозріє! – запитала Олена. – Після того, що він зробив, я не могла вчинити інакше, – загадково додала Вероніка. – В сенсі? – не зрозуміла подруга. Вероніка важко зітхнула, зібралася з думками і все розповіла Олені. Олена вислухала подругу і вухам своїм не повірила

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вероніка зустрілася зі своєю подругою Оленою у кафе. – Ти якась загадкова сьогодні, – Олена з цікавістю дивилася на подругу. – Зізнавайся, що сталося? – Віктор зробив мені пропозицію, – сумно посміхнулася Вероніка. – Ну, нарешті! А де ж твоя радість? – здивувалася Олена. – Я йому відмовила! – несподівано заявила Вероніка. – Як відмовила? Ти ж стільки років чекала, поки Віктор дозріє! – запитала Олена. – Після того, що він зробив, я не могла вчинити інакше, – загадково додала Вероніка. – В сенсі? – не зрозуміла подруга. Вероніка важко зітхнула, зібралася з думками і все розповіла Олені. Олена вислухала подругу і вухам своїм не повірила

– Ти якась загадкова сьогодні, – Олена з цікавістю дивилася на подругу. – Зізнавайся, що сталося? – Віктор зробив мені пропозицію, – сумно посміхнулася Вероніка. – Ну, нарешті! А де ж феєрверк емоцій, блиск у очах? Десять років чекала, поки…

Віктор Іванович підмітав подвірʼя. Біля воріт зупинилася якась машина. Чоловік вийшов до хвіртки. – А я думаю, хто там приїхав, – усміхнувся Віктор Іванович, побачивши, як з машини вийшла його донька. – Привіт, тату. Так полуниці захотілося, от вирішила приїхати, – відповіла Віра. – Ну, це ми знайдемо, – він обійняв доньку. – Тату, я до тебе приїхала ще з однією метою…, – тихо додала донька. – Я приїхала попрощатися. – Ти що, кудись їдеш? – здивувався Віктор Іванович. – Ні, тату! Але ми більше не побачимося, – сумно додала Віра. – В сенсі не побачимося? – Віктор Іванович здивовано дивився на доньку, не розуміючи, що відбувається

  • 6 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор Іванович підмітав подвірʼя. Біля воріт зупинилася якась машина. Чоловік вийшов до хвіртки. – А я думаю, хто там приїхав, – усміхнувся Віктор Іванович, побачивши, як з машини вийшла його донька. – Привіт, тату. Так полуниці захотілося, от вирішила приїхати, – відповіла Віра. – Ну, це ми знайдемо, – він обійняв доньку. – Тату, я до тебе приїхала ще з однією метою…, – тихо додала донька. – Я приїхала попрощатися. – Ти що, кудись їдеш? – здивувався Віктор Іванович. – Ні, тату! Але ми більше не побачимося, – сумно додала Віра. – В сенсі не побачимося? – Віктор Іванович здивовано дивився на доньку, не розуміючи, що відбувається

Віра їхала трасою не швидко. Стара іномарка приємно гуділа, залишаючи міські затори. Траса закінчилася, дорога завернула до лісу. Віра проїхала ще кілька кілометрів і зупинилася, опустила голову на кермо. Знову стало зле, тіло нило. Хотілося лягти та заплющити очі. Зовсім….

Андрій зранку збирався на роботу. – Синку, знайди свого брата, – раптом звернулася до нього мати. – Він зараз найбільше потребує родини. – Мамо, після всього, що він зробив… – обурився Андрій. – Він твій брат, – твердо сказала Ніна Петрівна. – І мій син. Так, він помилився. Але я його люблю не менше аніж тебе. Просто інакше. Андрій обійняв матір. – Я знайду його, – сказав він. – Обіцяю… Того вечора у їхній квартирі було надзвичайно тихо. Ніна Петрівна сиділа в своєму улюбленому кріслі, коли в двері подзвонили. Відкривати пішла невістка Тетяна. Ніна Петрівна глянула хто там і застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій зранку збирався на роботу. – Синку, знайди свого брата, – раптом звернулася до нього мати. – Він зараз найбільше потребує родини. – Мамо, після всього, що він зробив… – обурився Андрій. – Він твій брат, – твердо сказала Ніна Петрівна. – І мій син. Так, він помилився. Але я його люблю не менше аніж тебе. Просто інакше. Андрій обійняв матір. – Я знайду його, – сказав він. – Обіцяю… Того вечора у їхній квартирі було надзвичайно тихо. Ніна Петрівна сиділа в своєму улюбленому кріслі, коли в двері подзвонили. Відкривати пішла невістка Тетяна. Ніна Петрівна глянула хто там і застигла від побаченого

– Ви не розумієте, їй потрібен професійний догляд, – голос Олега звучав роздратовано та холодно. – У пансіонаті і лікарі, і медсестри, і обладнання. – Ні, це ти не розумієш, – Тетяна вперше за багато років знайомства зі швагром підвищила…

Оля повернулася додому з роботи. Жінка зайшла в коридор, роззулася і пішла у спальню, переодягнутися. Оля зайшла в кімнату, і здивувалася, всі шафи були відкриті, а всередині не було речей. – І як це розуміти? – здивувалася жінка. Оля швидко набрала номер чоловіка, пояснила, що сталося. Сашко здивувався не менше дружини. Раптом, після розмови з чоловіком, Оля почула якісь звуки, які долинали з вітальні. – Невже хтось чужий? – захвилювалася вона. Оля тихенько підійшла до дверей вітальні, відкрила їх, заглянула всередину і…ахнула від побаченої картини

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля повернулася додому з роботи. Жінка зайшла в коридор, роззулася і пішла у спальню, переодягнутися. Оля зайшла в кімнату, і здивувалася, всі шафи були відкриті, а всередині не було речей. – І як це розуміти? – здивувалася жінка. Оля швидко набрала номер чоловіка, пояснила, що сталося. Сашко здивувався не менше дружини. Раптом, після розмови з чоловіком, Оля почула якісь звуки, які долинали з вітальні. – Невже хтось чужий? – захвилювалася вона. Оля тихенько підійшла до дверей вітальні, відкрила їх, заглянула всередину і…ахнула від побаченої картини

– Кохана, ти не проти, якщо наступного тижня до нас приїде мати? – Олександр поставив це питання з такою обережністю, що Оля навіть здивувалася. – Ні, не проти. Вона приїде автобусом? – Так, – кивнув чоловік. – Підготуєш гостьову кімнату?…

Олеся сиділа в ресторані з нареченим Дмитром. – Дмитре, ти чого такий загадковий сьогодні? – запитала дівчина. Вона помітила, як той уже вкотре перевіряв свій телефон. – Та почекай ти, зараз все розповім! – сказав Дмитро. – Дочекаємось тільки батьків… – Яких батьків? – здивувалася Олеся. – Моїх, звісно! – сказав Дмитро. – І ще дехто з ними буде… – Дмитре, ми ж просто повечеряти збиралися? – сказала дівчина. – Ну, так, – відмахнувся Дмитро. – І заразом обговоримо дещо важливе… За десять хвилин біля них вже сиділи батьки Дмитра. А з ними якась незнайома пара. – Знайомтеся – це Олег і Марина! – представив їх Дмитро. – Вони щодо квартири. – Якої квартири? – Олеся не розуміла, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олеся сиділа в ресторані з нареченим Дмитром. – Дмитре, ти чого такий загадковий сьогодні? – запитала дівчина. Вона помітила, як той уже вкотре перевіряв свій телефон. – Та почекай ти, зараз все розповім! – сказав Дмитро. – Дочекаємось тільки батьків… – Яких батьків? – здивувалася Олеся. – Моїх, звісно! – сказав Дмитро. – І ще дехто з ними буде… – Дмитре, ми ж просто повечеряти збиралися? – сказала дівчина. – Ну, так, – відмахнувся Дмитро. – І заразом обговоримо дещо важливе… За десять хвилин біля них вже сиділи батьки Дмитра. А з ними якась незнайома пара. – Знайомтеся – це Олег і Марина! – представив їх Дмитро. – Вони щодо квартири. – Якої квартири? – Олеся не розуміла, що відбувається

– Дмитре, ти чого такий загадковий сьогодні? – Олеся помітила, як її майбутній чоловік уже втретє перевіряє телефон за останні п’ять хвилин. – Та почекай ти, зараз все розповім. Дочекаємось тільки батьків… – Яких батьків? – Моїх, звісно! Вони вже…

Рита варила зелений борщ, коли на кухню зайшов її чоловік. – А ти чому так рано повернувся додому? – одразу запитала у нього жінка. – Я відпросився, потрібно вирішити одну термінову, сімейну справу, – відповів Іван, сідаючи за стіл. – Щось в дітей сталося? – захвилювалася Маргарита. – Ні, в дітей все гаразд, – відповів чоловік. – Щось в батьків? – припустила дружина. – В батьків теж все нормально, – додав Іван. – Тоді, які це такі сімейні справи ти хочеш вирішувати? – здивувалася Рита. – Рито, ми розлучаємося! – несподівано заявив чоловік. – Розлучаємося? Як? Чому? – Рита здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Рита варила зелений борщ, коли на кухню зайшов її чоловік. – А ти чому так рано повернувся додому? – одразу запитала у нього жінка. – Я відпросився, потрібно вирішити одну термінову, сімейну справу, – відповів Іван, сідаючи за стіл. – Щось в дітей сталося? – захвилювалася Маргарита. – Ні, в дітей все гаразд, – відповів чоловік. – Щось в батьків? – припустила дружина. – В батьків теж все нормально, – додав Іван. – Тоді, які це такі сімейні справи ти хочеш вирішувати? – здивувалася Рита. – Рито, ми розлучаємося! – несподівано заявив чоловік. – Розлучаємося? Як? Чому? – Рита здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Маргарита завжди вважала себе дуже розумною. У дитинстві мама часто казала їй, що вона і розумниця, і красуня, і спостережливіша за інших, і винахідливіша, і що таких, як вона, більше немає на всьому білому світі. Зрозуміло: мама дуже любила Маргариту,…

Яна повернулася додому пізно. Дівчина зайшла в квартиру й одразу поспішила на кухню. – Мамо, привіт! – сказала вона. – А я їсти хочу! – Привіт, доню! – сказала Катерина Іванівна. – Сідай. І вона почала розпитувати: – Де це ти допізна була? – З подругами гуляли, – сказала Яна й зітхнула. – Чого ти зітхаєш? – запитала мати. – Знайдеш ти ще нареченого. Тільки розумною будь! Я сама тебе виховувала. Дивись моїм шляхом не піди! – Мамо, ну, що ти таке кажеш?! – ахнула Яна. – На мене хлопці зовсім не звертають уваги… І тут раптом Яна почула якийсь скрегіт. Дівчина застигла від несподіванки. – Це те, що я думаю? – тільки й сказала вона

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Яна повернулася додому пізно. Дівчина зайшла в квартиру й одразу поспішила на кухню. – Мамо, привіт! – сказала вона. – А я їсти хочу! – Привіт, доню! – сказала Катерина Іванівна. – Сідай. І вона почала розпитувати: – Де це ти допізна була? – З подругами гуляли, – сказала Яна й зітхнула. – Чого ти зітхаєш? – запитала мати. – Знайдеш ти ще нареченого. Тільки розумною будь! Я сама тебе виховувала. Дивись моїм шляхом не піди! – Мамо, ну, що ти таке кажеш?! – ахнула Яна. – На мене хлопці зовсім не звертають уваги… І тут раптом Яна почула якийсь скрегіт. Дівчина застигла від несподіванки. – Це те, що я думаю? – тільки й сказала вона

Яна повернулася додому пізно. Дівчина зайшла в квартиру і одразу поспішила на кухню. – Мамо, привіт! – сказала вона. – А я їсти хочу! – Привіт, доню! – сказала мати. – Сідай. І вона одразу почала розпитувати: – Де це…

Аліна зустрілася зі своєю подругою Катею в кафе. – Привіт! Ну, про що ти хотіла поговорити? – одразу запитала Аліна, сідаючи за столик. – Можливо, спочатку зробимо замовлення? – запитала Катя. Подруги викликали офіціанта, замовили по чашці кави. Аліна помітила, що подругу явно щось хвилює, але Катя ніяк не наважується розповісти. – Катю, щось сталося? – спробувала поквапити подругу Аліна. – Аліно, я хочу щоб ти дещо побачила! – раптом сказала Катя, дістала зі своєї сумочки телефон, відкрила на ньому якесь фото і повернула екран до подруги. Аліна глянула на фото і…ахнула від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Аліна зустрілася зі своєю подругою Катею в кафе. – Привіт! Ну, про що ти хотіла поговорити? – одразу запитала Аліна, сідаючи за столик. – Можливо, спочатку зробимо замовлення? – запитала Катя. Подруги викликали офіціанта, замовили по чашці кави. Аліна помітила, що подругу явно щось хвилює, але Катя ніяк не наважується розповісти. – Катю, щось сталося? – спробувала поквапити подругу Аліна. – Аліно, я хочу щоб ти дещо побачила! – раптом сказала Катя, дістала зі своєї сумочки телефон, відкрила на ньому якесь фото і повернула екран до подруги. Аліна глянула на фото і…ахнула від побаченого

– Дай-но сюди телефон… Це що, вона? Ця тітка та мій чоловік? Катю, це жарт? – Аліна вихопила смартфон із рук подруги. Око дівчини відразу нервово засмикалося. – Аліно, мені шкода, але я особисто бачила їх разом… …Сьогодні Аліна дізналася,…

Ольга стояла перед під’їздом, тримаючи у руці конверт. Будинок був незнайомий – девʼятиповерхівка на околиці міста. Але десь там, на п’ятому поверсі, жив її син! Тридцять років тому вона залишила його маленьким хлопчиком. Тепер йому тридцять п’ять… Ганна зайшла в підʼїзд і кинула конверт у поштову скриньку. Вона сіл в машину й поїхала. Наступного дня вона знову приїхала до цього будинку. На подвір’ї вона раптом зустріла дружину сина! – Вибачте! – гукнула вона. – А можна вас на хвилину? Та обернулася, подивилася насторожено. – Ви хто? – запитала вона. – Я… – Ольга затнулась. – Я мама Олексія. Ганна змінилася на обличчі від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга стояла перед під’їздом, тримаючи у руці конверт. Будинок був незнайомий – девʼятиповерхівка на околиці міста. Але десь там, на п’ятому поверсі, жив її син! Тридцять років тому вона залишила його маленьким хлопчиком. Тепер йому тридцять п’ять… Ганна зайшла в підʼїзд і кинула конверт у поштову скриньку. Вона сіл в машину й поїхала. Наступного дня вона знову приїхала до цього будинку. На подвір’ї вона раптом зустріла дружину сина! – Вибачте! – гукнула вона. – А можна вас на хвилину? Та обернулася, подивилася насторожено. – Ви хто? – запитала вона. – Я… – Ольга затнулась. – Я мама Олексія. Ганна змінилася на обличчі від почутого

Ольга стояла перед під’їздом, тримаючи у руці конверт. Будинок був незнайомий – девʼятиповерхівка на околиці міста, сіра, безлика. Десь там, на п’ятому поверсі, жив її син. Тридцять років тому вона залишила його маленьким хлопчиком з вічно скуйовдженим чубчиком. Тепер йому…

Майя ходила по магазинах, в пошуках весільної сукні. Незабаром у них з Денисом весілля, часу на підготовку залишилося мало, тому треба поквапитися. Раптом, на телефон дівчини прийшло повідомлення. “Весілля не буде!”, – коротко написав Денис. Майя одразу набрала номер нареченого. – Денисе, ти що це таке пишеш?! – обурено запитала вона. – Не жартуй так! – Я й не жартую, – спокійно відповів чоловік. – Весілля не буде! – Як не буде? Чому? – розгубилася Майя. – Я скасовую весілля, через твою маму! – рішуче додав Денис. – Через маму? А вона тут до чого? – здивовано запитала Майя, не розуміючи, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Майя ходила по магазинах, в пошуках весільної сукні. Незабаром у них з Денисом весілля, часу на підготовку залишилося мало, тому треба поквапитися. Раптом, на телефон дівчини прийшло повідомлення. “Весілля не буде!”, – коротко написав Денис. Майя одразу набрала номер нареченого. – Денисе, ти що це таке пишеш?! – обурено запитала вона. – Не жартуй так! – Я й не жартую, – спокійно відповів чоловік. – Весілля не буде! – Як не буде? Чому? – розгубилася Майя. – Я скасовую весілля, через твою маму! – рішуче додав Денис. – Через маму? А вона тут до чого? – здивовано запитала Майя, не розуміючи, що відбувається

– Мама житиме у нас у медовий місяць, – повідомила Майя Денису. – Вона вже взяла квитки, завтра зустрінеш її на вокзалі. – Ми так не домовлялися, – обурився її наречений. – Твоя мати і так дуже втручалася в планування…

Повернутись вверх