Пліткарка

Жіночий журнал

В Марії не стало батька. Її чоловік Іван, який не працював, зовсім зневірився після поминок тестя. Тесть багато допомагав і грошей тепер не було зовсім. – Або ти шукаєш нормальну роботу і приносиш гроші в сім’ю, або ми розлучаємося! – заявила Марія чоловікові. А невдовзі жінка зрозуміла, що вона при надії! Марія мабуть зраділа б, але Іван раптом заявив таке, що вона вухам своїм не повірила. – Яка дитина, схаменися! – обурився той. – Ні роботи, ні грошей. Татусь твій залишив тебе ні з чим! Марія аж присіла від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Марії не стало батька. Її чоловік Іван, який не працював, зовсім зневірився після поминок тестя. Тесть багато допомагав і грошей тепер не було зовсім. – Або ти шукаєш нормальну роботу і приносиш гроші в сім’ю, або ми розлучаємося! – заявила Марія чоловікові. А невдовзі жінка зрозуміла, що вона при надії! Марія мабуть зраділа б, але Іван раптом заявив таке, що вона вухам своїм не повірила. – Яка дитина, схаменися! – обурився той. – Ні роботи, ні грошей. Татусь твій залишив тебе ні з чим! Марія аж присіла від почутого

Оксана була єдиною дочкою у батьків. Батько оберігав дочку, мати балувала і завжди твердила те саме: – Головне вийти вдало заміж. Заможний чоловік – це щасливе життя, – наставляла вона Оксану, і та з нею погоджувалася. Тільки де він, той…

Ганна помила на кухні посуд і пішла у спальню, чоловік лежав на ліжку і щось дивився в телефоні. – Сьогодні, лягай спати з дітьми, , – раптом сказав Ігор. – З чого це раптом? – здивувалася Ганна. – Краще не питай, а роби, як кажу, – якось підозріло відповів чоловік. – Може поясниш? – не розуміла чоловіка Ганна. – Нема чого пояснювати, – буркнув Ігор. – Ну як знаєш! , – образилася Ганна, забрала свою подушку і пішла спати в дитячу на диванчик. Вранці Ганна прокинулася зайшла у спальню до чоловіка і застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна помила на кухні посуд і пішла у спальню, чоловік лежав на ліжку і щось дивився в телефоні. – Сьогодні, лягай спати з дітьми, , – раптом сказав Ігор. – З чого це раптом? – здивувалася Ганна. – Краще не питай, а роби, як кажу, – якось підозріло відповів чоловік. – Може поясниш? – не розуміла чоловіка Ганна. – Нема чого пояснювати, – буркнув Ігор. – Ну як знаєш! , – образилася Ганна, забрала свою подушку і пішла спати в дитячу на диванчик. Вранці Ганна прокинулася зайшла у спальню до чоловіка і застигла від побаченого

Чоловіка Ганни не стало раптово. Він не скаржився на здоров’я, проходив огляди, у висновку завжди було – здоровий! А одного ранку не прокинувся. Найдивніше сталося ввечері перед цією бідою. Чоловік каже Ганні: – Лягай спати з дітьми, – раптом сказав…

Карина пішла в кімнату, взяла телефон і набрала номер матері. – Привіт, мамо! – сказала вона в слухавку. – Привіт, Кариночко! – голос матері був якимось дивним. – Мамо, ми в гості збираємось! – сказала Карина. – Мій Микола зараз до тебе внуків приведе. – Я сьогодні зайнята… – раптом сказала мати. – Як це?! – вигукнула Карина. Такого ніколи не було. Мати завжди погоджувалася. – У мене сьогодні… Одним словом, я не можу, – сказала мати. Її голос був якийсь загадковий. – Мамо, що трапилося?! – Карина не розуміла, що відбувається. – А ти часом… – Карина не договорила фразу, й застигла від несподіваної здогадки

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Карина пішла в кімнату, взяла телефон і набрала номер матері. – Привіт, мамо! – сказала вона в слухавку. – Привіт, Кариночко! – голос матері був якимось дивним. – Мамо, ми в гості збираємось! – сказала Карина. – Мій Микола зараз до тебе внуків приведе. – Я сьогодні зайнята… – раптом сказала мати. – Як це?! – вигукнула Карина. Такого ніколи не було. Мати завжди погоджувалася. – У мене сьогодні… Одним словом, я не можу, – сказала мати. Її голос був якийсь загадковий. – Мамо, що трапилося?! – Карина не розуміла, що відбувається. – А ти часом… – Карина не договорила фразу, й застигла від несподіваної здогадки

У Миколи й Карини було двоє дітей: Оленці – шість років, а Петру – три. Вони мали бабусю, до якої дітей можна було відправити на вихідні. Та жила одна у двокімнатній квартирі, а головне – любила своїх онуків – ну…

Ліля забігла в гості до свого нареченого Івана, порадитися, якого фотографа краще обрати на весілля. Дівчина натиснула на дзвінок, за хвилину двері відкрилися, порозі з’явився Іван. – А ти чого тут? – здивувався чоловік. – Я ж тобі написала, що приїду, – пояснила Ліля. – Ні. Я нічого від тебе не отримував, – округлив очі Іван. – Як не отримував? Повідомлення прочитано, навіть смайлик у відповідь надіслав. Можна увійти? – запитала Ліля. – Я зараз вийду. Зачекай мене, – сказав Іван. Але раптом Ліля помітила знайому куртку на вішалці в коридорі у Івана і застигла від несподіваної здогадки

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліля забігла в гості до свого нареченого Івана, порадитися, якого фотографа краще обрати на весілля. Дівчина натиснула на дзвінок, за хвилину двері відкрилися, порозі з’явився Іван. – А ти чого тут? – здивувався чоловік. – Я ж тобі написала, що приїду, – пояснила Ліля. – Ні. Я нічого від тебе не отримував, – округлив очі Іван. – Як не отримував? Повідомлення прочитано, навіть смайлик у відповідь надіслав. Можна увійти? – запитала Ліля. – Я зараз вийду. Зачекай мене, – сказав Іван. Але раптом Ліля помітила знайому куртку на вішалці в коридорі у Івана і застигла від несподіваної здогадки

– Мамо, тату, я виходжу заміж. Ми з Іваном вже подали заяву. Радісна Ліля прийшла в гості до батьків і з порога почала розмову. Вона вже півроку, як винаймала квартиру. Від батьків було далеко їздити на роботу. – Ти добре…

– Ну і йди! – гукнула Ірина своєму чоловікові Вадиму. Той вийшов зі своїми речами з квартири. Двері зачинилися і запала тиша. Ірина одразу вмостилася в крісло і дала волю сльозам… Вадим пішов до молодої жінки. Вона була аж на вісімнадцять років молодша за нього. – Мені захотілося чогось іншого, – сказав чоловік. – Ми з тобою прожили багато років разом. Кохання вже пішло, залишилася тільки звичка. Так що, Іринко, прощавай, іду я! Дітям я сам поясню, вони зрозуміють мене. А якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть! Ірина не повірила своїм вухам

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ну і йди! – гукнула Ірина своєму чоловікові Вадиму. Той вийшов зі своїми речами з квартири. Двері зачинилися і запала тиша. Ірина одразу вмостилася в крісло і дала волю сльозам… Вадим пішов до молодої жінки. Вона була аж на вісімнадцять років молодша за нього. – Мені захотілося чогось іншого, – сказав чоловік. – Ми з тобою прожили багато років разом. Кохання вже пішло, залишилася тільки звичка. Так що, Іринко, прощавай, іду я! Дітям я сам поясню, вони зрозуміють мене. А якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть! Ірина не повірила своїм вухам

– Ну і йди! – гукнула Ірина своєму чоловікові Вадиму, який вийшов зі своїми речами з квартири. Двері зачинилися і запала тиша. Ірина одразу ніби відчула цю тишу, вмостилася в крісло і дала волю сльозам… – Ну й хай іде,…

Поліна збиралася на роботу, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Поліна, де в тебе записні ключі? – раптом запитала мати. – А тобі навіщо? – здивувалася Поліна. – Повернешся додому тоді й все поясню! Залиш ключі сусідці. Мені потрібно до тебе сьогодні заїхати, – сказала мама і закінчила виклик. Поліна не стала перечити матері, і перед відходом на роботу, зайшла до сусідки і залишила їй запасні ключі. Робочий день пролетів швидко. Поліна повернулася додому. Вона тихо відкрила двері крвартири своїм ключем, зайшла в коридор і застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна збиралася на роботу, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Поліна, де в тебе записні ключі? – раптом запитала мати. – А тобі навіщо? – здивувалася Поліна. – Повернешся додому тоді й все поясню! Залиш ключі сусідці. Мені потрібно до тебе сьогодні заїхати, – сказала мама і закінчила виклик. Поліна не стала перечити матері, і перед відходом на роботу, зайшла до сусідки і залишила їй запасні ключі. Робочий день пролетів швидко. Поліна повернулася додому. Вона тихо відкрила двері крвартири своїм ключем, зайшла в коридор і застигла від побаченого

Рано-вранці Поліна вийшла з під’їзду свого будинку. Надворі стояв березень місяць. На землі місцями ще лежав сніг, але в повітрі вже відчувався ні з чим не порівнянний запах природи, що прокидається від зимової сплячки. Поліна зупинилася біля під’їзду, заплющила очі…

Настя отримала у спадок квартиру. Її чоловік Євген житлу дуже зрадів. – Треба швидше робити ремонт і переїжджати з орендованої! – сказав він Насті. – До того ж, ти вагітна. Дитина має жити в нашій власній квартирі. Ремонт зробили швидко. Батько Насті все зробив сам із двома робітниками. Залишалося тільки нові меблі купити. – Я вибиратиму меблі в кімнати, а ти в кухню й дитячу, – сказав Євген. – Добре, – погодилася Настя… І ось настав довгоочікуваний приїзд Насті прямо з пологового у свою квартиру. Жінка відкрила двері і так і стала на порозі від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя отримала у спадок квартиру. Її чоловік Євген житлу дуже зрадів. – Треба швидше робити ремонт і переїжджати з орендованої! – сказав він Насті. – До того ж, ти вагітна. Дитина має жити в нашій власній квартирі. Ремонт зробили швидко. Батько Насті все зробив сам із двома робітниками. Залишалося тільки нові меблі купити. – Я вибиратиму меблі в кімнати, а ти в кухню й дитячу, – сказав Євген. – Добре, – погодилася Настя… І ось настав довгоочікуваний приїзд Насті прямо з пологового у свою квартиру. Жінка відкрила двері і так і стала на порозі від побаченого

– Анастасія, – офіційно почав Євген. – Ти подивися на себе в дзеркало. Підійди й подивися. Пора б тобі зайнятися своєю фігурою. – Євгене, я ж тільки вчора з пологового! – ахнула Настя, дивлячись на чоловіка. – Що ти від…

У Тетяни не стало чоловіка. Жінка важко переживала втрату коханої людини. Після прощання минуло лише два місяці, коли на порозі з’явилася красива жінка років п’ятдесяти. – Доброго дня, – посміхаючись, привіталася гостя. – Ви вдова Михайла Мельника? – Так, – кивнула Тетяна. – Я його вдова. А ви хто? – Я?.. – гостя загадково посміхнулася. – Я Ганна. І в мене до вас дуже серйозна розмова. Ви мене запросите до будинку? – Так-так, звичайно, – відчиняючи ширше двері, посміхнулася Тетяна. – То що у вас за розмова? І Ганна почала свою розповідь. Тетяна вислухала її і застигла від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Тетяни не стало чоловіка. Жінка важко переживала втрату коханої людини. Після прощання минуло лише два місяці, коли на порозі з’явилася красива жінка років п’ятдесяти. – Доброго дня, – посміхаючись, привіталася гостя. – Ви вдова Михайла Мельника? – Так, – кивнула Тетяна. – Я його вдова. А ви хто? – Я?.. – гостя загадково посміхнулася. – Я Ганна. І в мене до вас дуже серйозна розмова. Ви мене запросите до будинку? – Так-так, звичайно, – відчиняючи ширше двері, посміхнулася Тетяна. – То що у вас за розмова? І Ганна почала свою розповідь. Тетяна вислухала її і застигла від почутого

Після того, як не стало чоловіка Тетяни минуло лише два місяці, коли на її порозі з’явилася красива жінка років п’ятдесяти. – Доброго дня, – посміхаючись, привіталася гостя. – Ви вдова знаменитого професора Мельника? – Так, – кивнула Тетяна. – Я…

Микола з Надією вирішили одружитися. – Поїхали в моє село, я тебе з батьками познайомлю, – запропонувала Надія нареченому. – Ти ж мені пропозицію зробив, а значить до весілля треба готуватися. Микола ніколи не був у селі, й його туди особливо не тягнуло… Та ти не переживай, нас тато зустріне! – підбадьорила Надія. – Ну гаразд, тільки треба гостинців купити, не з порожніми ж руками їхати? – сказав Микола. Він купив подарунки, гостинці і молоді вирушили в дорогу. Доїхали швидко. Микола аж здивувався… Та коли він глянув на батька Надії, то прямо застиг від несподіванки

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола з Надією вирішили одружитися. – Поїхали в моє село, я тебе з батьками познайомлю, – запропонувала Надія нареченому. – Ти ж мені пропозицію зробив, а значить до весілля треба готуватися. Микола ніколи не був у селі, й його туди особливо не тягнуло… Та ти не переживай, нас тато зустріне! – підбадьорила Надія. – Ну гаразд, тільки треба гостинців купити, не з порожніми ж руками їхати? – сказав Микола. Він купив подарунки, гостинці і молоді вирушили в дорогу. Доїхали швидко. Микола аж здивувався… Та коли він глянув на батька Надії, то прямо застиг від несподіванки

Микола прийшов з роботи якийсь радісний. Він стояв і загадково посміхався. – Будеш вечеряти? – покликала його з кухні мати. – Ми з батьком тільки сіли. Гуляш смачненький і кабачки я посмажила, ходи швидше! Микола сів за стіл. Їв хлопець…

Марина стояла біля плити і смажила млинці. – Славко, біжи їсти! – гукнула вона до сина. Відповіді не було. Марина вимкнула плиту та пішла у кімнату. – Дивно, навіть світло вимкнене, де ж Славко? – подумала вона. Марина ввімкнула світло і побачила Славка, він сидів на дивані в куртці та в шапці. – Ти чому у темряві сидиш? – здивувалася Марина. – І куди це ти зібрався? – Та тітка мені все розповіла! – раптом сказав син. – Ти про що? – не зрозуміла Марина. І Славко переказав слова, які почув від сусідки мамі. Марина вислухала його і застигла від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина стояла біля плити і смажила млинці. – Славко, біжи їсти! – гукнула вона до сина. Відповіді не було. Марина вимкнула плиту та пішла у кімнату. – Дивно, навіть світло вимкнене, де ж Славко? – подумала вона. Марина ввімкнула світло і побачила Славка, він сидів на дивані в куртці та в шапці. – Ти чому у темряві сидиш? – здивувалася Марина. – І куди це ти зібрався? – Та тітка мені все розповіла! – раптом сказав син. – Ти про що? – не зрозуміла Марина. І Славко переказав слова, які почув від сусідки мамі. Марина вислухала його і застигла від почутого

Марина стояла біля плити і смажила млинці. Скоро чоловік прийде з роботи і вони всією родиною вечерятимуть. Дивно, що Славко сьогодні так тихо грається у своїй кімнаті? Зазвичай, коли Марина його улюблені млинці смаже, синочок крутиться поруч, в очі їй…

Повернутись вверх