Пліткарка

Жіночий журнал

– Здрастуйте, Інно Петрівно! – привіталася її подруга Ольга Степанівна. – Бачила вчора вашого сина, Миколу, з якоюсь такою простою дівчиною! Хто це? Ваш Миколка ж такий розумний і вихований! І ця… – А це його майбутня дружина, Галина. Вона з села, – відповіла та. – Та Господь з вами! – сплеснула руками Ольга Степанівна

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Здрастуйте, Інно Петрівно! – привіталася її подруга Ольга Степанівна. – Бачила вчора вашого сина, Миколу, з якоюсь такою простою дівчиною! Хто це? Ваш Миколка ж такий розумний і вихований! І ця… – А це його майбутня дружина, Галина. Вона з села, – відповіла та. – Та Господь з вами! – сплеснула руками Ольга Степанівна

-Здрастуйте, Інно Петрівно! -І вам, добрий день, Ольга Степанівна! Дві немолоді, витончено одягнені, жінки привіталися одна з одною. -Бачила вчора вашого сина, Миколу, – сказала Ольга Степанівна. – З якоюсь такою… Простою дівчиною! Хто це? Чому ви дозволяєте йому спілкуватися…

Зоя поховала маму. І залишилася одна. -Тобі, Зоя, квартирантів завести б, – радила подруга Валя. – Я сама про це думала, – відповідала Зоя. Але шукати нікого не довелося. Їй зателефонувала тітка. – Зоя, вибач, що на прощанні не була. Але це таке. Я у справі до тебе. Пусти мою дочку Юлю, до себе пожити, – хихикнула тітка. І Зоя погодилася, про що потім жаліла все своє життя

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зоя поховала маму. І залишилася одна. -Тобі, Зоя, квартирантів завести б, – радила подруга Валя. – Я сама про це думала, – відповідала Зоя. Але шукати нікого не довелося. Їй зателефонувала тітка. – Зоя, вибач, що на прощанні не була. Але це таке. Я у справі до тебе. Пусти мою дочку Юлю, до себе пожити, – хихикнула тітка. І Зоя погодилася, про що потім жаліла все своє життя

– Ну от і все, – вголос сказала Зоя і злякалася – дуже незвично голос пролунав відлунням у її трикімнатній квартирі. Сьогодні вона поховала останню рідну людини. Маму. І зараз, коли вона залишилася зовсім одна, їй стало страшно та незатишно….

Аліна з Сашком прийшли в садок. Вони принесли виріб з каштанів, який зробили вдома. Раптом до них підійшла вихователька, гидливо глянула на їхній виріб і хмикнула. – Вам не подобається? – запитала Аліна. – Інші діти зробили краще! – сказала та. – Тобто їхні батьки зробили? А ми все самі! – відповіла Аліна. Вихователька аж застигла від обурення

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Аліна з Сашком прийшли в садок. Вони принесли виріб з каштанів, який зробили вдома. Раптом до них підійшла вихователька, гидливо глянула на їхній виріб і хмикнула. – Вам не подобається? – запитала Аліна. – Інші діти зробили краще! – сказала та. – Тобто їхні батьки зробили? А ми все самі! – відповіла Аліна. Вихователька аж застигла від обурення

-Завтра треба принести виріб із каштанів! У нас буде виставка! – з усмішкою промовила Світлана Іванівна – вихователька Сашка. -Завтра? Але як? Чому ви раніше не сказали? – запитала Аліна. Вона й гадки не мала, як усе встигнути до завтра….

Марія Іванівна поїхала до дочки у місто. Погостювати та допомогти з онукою. І от прийшов час повертатися в село. Дочка перед від’їздом Марії, накрила на стіл, і раптом сказала: -Ти не можеш поїхати додому, мамо. – Чому не можу? Можу. У гостях добре, а вдома краще. – Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять. Марія мовчки перевела на нього погляд, а Ольга закрила обличчя руками

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Іванівна поїхала до дочки у місто. Погостювати та допомогти з онукою. І от прийшов час повертатися в село. Дочка перед від’їздом Марії, накрила на стіл, і раптом сказала: -Ти не можеш поїхати додому, мамо. – Чому не можу? Можу. У гостях добре, а вдома краще. – Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять. Марія мовчки перевела на нього погляд, а Ольга закрила обличчя руками

Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень забере її до себе назовсім, тепер жінка житиме в місті, допомагатиме з…

Сергій прокинувся рано. Він поснідав вчорашнім борщем, зірвав декілька квіток у саду, і поспішив на цвинтар. Сергій Іванович, сів на лавці біля могилки своєї дружини. – Вже місяць, як тебе немає зі мною… Ніяк не можу звикнути один, – тихо сказав чоловік. Раптом, Сергій не стримав сльози, і гірко заплакав. – Ох Зіно, виявляється не батько я нашим дітям

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій прокинувся рано. Він поснідав вчорашнім борщем, зірвав декілька квіток у саду, і поспішив на цвинтар. Сергій Іванович, сів на лавці біля могилки своєї дружини. – Вже місяць, як тебе немає зі мною… Ніяк не можу звикнути один, – тихо сказав чоловік. Раптом, Сергій не стримав сльози, і гірко заплакав. – Ох Зіно, виявляється не батько я нашим дітям

Сергій у молодості статний красень, з темним волоссям, і сірими очима закохався в Зінаїду серйозно та назавжди. Зіна рано овдовіла, залишилася з двома малими дітьми, сином і донькою, молода красуня, ось у неї і закохався без пам’яті Сергій. Зіна довго…

Роман їхав у гості до мами Галини в село. Задзвонив телефон. – Алло, Рома, купи хліба, бо я не встигла спекти, – почув він голос мами. – Добре, мамо. А магазин в селі до котрої відчинений?! – Та встигнеш ще, синку. Швиденько зайшовши до магазину, Роман був другим в черзі до каси. Як раптом зрозумів, що молода дівчина, яка стояла перед ним свариться з касиром

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман їхав у гості до мами Галини в село. Задзвонив телефон. – Алло, Рома, купи хліба, бо я не встигла спекти, – почув він голос мами. – Добре, мамо. А магазин в селі до котрої відчинений?! – Та встигнеш ще, синку. Швиденько зайшовши до магазину, Роман був другим в черзі до каси. Як раптом зрозумів, що молода дівчина, яка стояла перед ним свариться з касиром

Роман їхав до мами Галини у гості в село . Часто навідував рідненьку. Село від міста зовсім недалеко було. Віз всього, чого можна тільки привезти для матері. Ніколи не жалів нічого. Мама аж сварилася із ним: – Синочку, в мене…

Ірина готувала обід, раптом у двері подзвонили. Жінка підійшла до дверей. На порозі стояв Павло – чоловік племінниці Каті. – Що тобі треба? – Запитала вона, не відчиняючи двері. – Ірино Петрівно. Вона у вас? Мені треба з нею поговорити, – наполегливо сказав чоловік. Жінка неохоче відкрила. – Ну і? Для чого приїхав? – Я хочу поговорити з Катею і все пояснити… Я цього не хотів, – виправдовувався Павло

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ірина готувала обід, раптом у двері подзвонили. Жінка підійшла до дверей. На порозі стояв Павло – чоловік племінниці Каті. – Що тобі треба? – Запитала вона, не відчиняючи двері. – Ірино Петрівно. Вона у вас? Мені треба з нею поговорити, – наполегливо сказав чоловік. Жінка неохоче відкрила. – Ну і? Для чого приїхав? – Я хочу поговорити з Катею і все пояснити… Я цього не хотів, – виправдовувався Павло

Катя стояла біля вокзалу, тримаючи в одній руці велику сумку, а іншою тримаючи за руку п’ятирічну Оксану. -Мамо, а ми надовго сюди приїхали? – Запитала дівчинка, з цікавістю оглядаючи нове місто. -Як вийде. -Тихо відповіла Катя. Двадцятишестирічна Катерина ще зовсім…

– Сходи в магазин. В нас немає на обід хліба, – сказала мама до Каті. Вони жили в селі вже місяць, і мама завжди відправляла Катю за продуктами. У магазині вишикувалася черга, і Катя стала у її кінець. Дівчинка підійшла ближче до прилавка і відчула щось під ногою. Вона опустила очі. На підлозі лежав потертий гаманець

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Сходи в магазин. В нас немає на обід хліба, – сказала мама до Каті. Вони жили в селі вже місяць, і мама завжди відправляла Катю за продуктами. У магазині вишикувалася черга, і Катя стала у її кінець. Дівчинка підійшла ближче до прилавка і відчула щось під ногою. Вона опустила очі. На підлозі лежав потертий гаманець

– Сходи в магазин. В нас немає на обід хліба, – сказала мама до Каті. Вони жили в селі вже місяць, і мама завжди відправляла Катю за продуктами. У магазині вишикувалася черга, і Катя стала у її кінець. Дівчинка підійшла…

Таня зайшла в квартиру з важкими пакетами продуктів. Вона зняла чоботи і зайшла на кухню. За столом сидів якийсь бородатий чоловік, а перед ним стояла її тарілка з борщем. Тим самим, який вона планувала зʼїсти. – Таня, привіт, – усміхнувся їй Павло. – А це – Леонід. Мій знайомий. Таня швидко пішла в кімнату. Там уже стояла зібрана валіза

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таня зайшла в квартиру з важкими пакетами продуктів. Вона зняла чоботи і зайшла на кухню. За столом сидів якийсь бородатий чоловік, а перед ним стояла її тарілка з борщем. Тим самим, який вона планувала зʼїсти. – Таня, привіт, – усміхнувся їй Павло. – А це – Леонід. Мій знайомий. Таня швидко пішла в кімнату. Там уже стояла зібрана валіза

Таня йшла додому і намагалася згадати, за що ж вона покохала свого чоловіка… Тепер він так їй набрид, що вже який день по дорозі з роботи вона подумки уявляла, як скаже йому, що хоче розлучитися. Дітей у них немає, тож…

Оксана помітила, що з чоловіком, щось відбувається. Віктор зробив модну зачіску, купив новий одяг. Жінка вирішила, порадитися з подругою, щодо дивних змін чоловіка. – Оксано, треба простежити за ним! – запропонувала Катя. – І тобі не завадило б, оновити гардероб. Оксана погодилася і пішла діставати гроші із заначки, але повернулася жінка з вкрай здивованим виглядом

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана помітила, що з чоловіком, щось відбувається. Віктор зробив модну зачіску, купив новий одяг. Жінка вирішила, порадитися з подругою, щодо дивних змін чоловіка. – Оксано, треба простежити за ним! – запропонувала Катя. – І тобі не завадило б, оновити гардероб. Оксана погодилася і пішла діставати гроші із заначки, але повернулася жінка з вкрай здивованим виглядом

Оксана дивилася на свого чоловіка і не впізнавала його. Віктор зробив модну стрижку, прикупив нових сорочок, пару молодіжних піджаків, дорогі черевики. І це її Вітя, якого в магазин одягу, навіть за винагороду не заведеш! З ним явно щось відбувається. Напередодні…

Повернутись вверх