Пліткарка

Жіночий журнал

Ірина б нічого й не запідозрила і жила собі б тихо і мирно, якби не дивний дзвінок посеред ночі. Чоловік міцно спав – дзвонив його телефон. Ірина потягнулася до мобільника. Вона жмурилася від світла, але все одно розглянула дивне буквосполучення: “Зіна Булочки”. – Які це ще булочки дзвонять нам о другій ночі? – подумала вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина б нічого й не запідозрила і жила собі б тихо і мирно, якби не дивний дзвінок посеред ночі. Чоловік міцно спав – дзвонив його телефон. Ірина потягнулася до мобільника. Вона жмурилася від світла, але все одно розглянула дивне буквосполучення: “Зіна Булочки”. – Які це ще булочки дзвонять нам о другій ночі? – подумала вона

Ірина б нічого не запідозрила і жила собі тихо і мирно, якби не дивний дзвінок серед ночі. Чоловік міцно спав, а трель його телефону лунала на весь будинок. Ірина прокинулася. Порухала чоловіка. Він неохоче обернувся і, похропуючи, поклав долоні під…

Олена готувала вечерю, коли почула, що гавкає їх пес. Вона визирнула надвір і побачила у себе на подвір’ї Марію. Олена дуже здивувалася, але вийшла назустріч сусідці. Вже на подвір’ї вона помітила, що Марія плаче. Вона завела Марію в будинок. Там вона налила їй води, щоб та заспокоїлася. – А чому ти Олено, не питаєш від кого я до тебе бігла і чому плакала, га? – раптом запитала сусідка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена готувала вечерю, коли почула, що гавкає їх пес. Вона визирнула надвір і побачила у себе на подвір’ї Марію. Олена дуже здивувалася, але вийшла назустріч сусідці. Вже на подвір’ї вона помітила, що Марія плаче. Вона завела Марію в будинок. Там вона налила їй води, щоб та заспокоїлася. – А чому ти Олено, не питаєш від кого я до тебе бігла і чому плакала, га? – раптом запитала сусідка

Олена поверталася із магазину. Тяжкі сумки відтягували руки і вона кілька разів зупинялася для того, щоб перепочити. Взагалі-то з магазину її повинен був зустрічати її син Андрій, але того в полі зору Олени навіть не було видно. В черговий раз…

– Мамо, я одружуюся. – Рома! Та куди тобі одружуватися?! – сплеснула руками Ліда. – Та ти ж сам ще дитя. Навіщо ж відразу одружуватися? Живіть так… – Мама, Ліза вагітна. – Та хто вона така хоч, ця Ліза, звідки? – Ліду переповнювали суперечливі почуття. Вона розуміла лише одне – внуків їй хочеться

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Мамо, я одружуюся. – Рома! Та куди тобі одружуватися?! – сплеснула руками Ліда. – Та ти ж сам ще дитя. Навіщо ж відразу одружуватися? Живіть так… – Мама, Ліза вагітна. – Та хто вона така хоч, ця Ліза, звідки? – Ліду переповнювали суперечливі почуття. Вона розуміла лише одне – внуків їй хочеться

-Мамо, я одружуюся. Ромі було тільки 19 років. -Куди тобі одружуватися, – сплеснула руками Ліда. – Та ти сам ще дитя. Але Рома був упевнений в собі. Вони з чоловіком його так виховали. Єдиний коханий син. Ліда завжди себе утримувала…

Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка. – Мамо, там тато речі збирає. Зібрався з дому йти, – схвильовано сказала дочка. Зіна подивилася на дочку і подумала, що та, мабуть, щось не так зрозуміла. – Ти чого це дочко? Ти, мабуть, плутаєш, щось? – Ні, мамо. Він так і сказав. Все каже, йду від вашої мами. Не можу, каже, більше з нею жити, – розповіла Галинка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка. – Мамо, там тато речі збирає. Зібрався з дому йти, – схвильовано сказала дочка. Зіна подивилася на дочку і подумала, що та, мабуть, щось не так зрозуміла. – Ти чого це дочко? Ти, мабуть, плутаєш, щось? – Ні, мамо. Він так і сказав. Все каже, йду від вашої мами. Не можу, каже, більше з нею жити, – розповіла Галинка

У Зіни почалася так звана чорна смуга. Щоб вона не робила, все йшло не так. Апогеєм всього стало те, що її чоловік пішов з дому. Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка…

– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. Жити спочатку будемо з моїми батьками. Дівчина я порядна… У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала: – Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. Жити спочатку будемо з моїми батьками. Дівчина я порядна… У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала: – Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

– Юля, запрошую тебе з Денисом на День народження у суботу, прийдете? – Чому ж не прийти, Любочко, з великим задоволенням. Хто ще буде? – Батьки із Зіною приїдуть. Зіна – сестра Ігоря, познайомтеся якраз. Юля та Денис любили ходити…

– Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Ми ж запізнюємося. – Костику їсти готувала, щоб розігрів, – сказала Світлана. – Ясно. Давай швидше чепурися. Нас хлопці вже чекають в кафе. Познайомлю тебе з другом мого Віталіка. Коли дівчата зайшли в кафе, Світлана застигла від несподіванки. Друг Віталіка здалеку був неймовірно на когось схожий

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Ми ж запізнюємося. – Костику їсти готувала, щоб розігрів, – сказала Світлана. – Ясно. Давай швидше чепурися. Нас хлопці вже чекають в кафе. Познайомлю тебе з другом мого Віталіка. Коли дівчата зайшли в кафе, Світлана застигла від несподіванки. Друг Віталіка здалеку був неймовірно на когось схожий

-Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Запізнюємося ж. -На роботі затримали, потім Костику їсти приготувала, щоб розігрів, – виправдовувалася дівчина. -Ясно. Давай швидше причепурися, я поки тобі каву зроблю. -Добре. Де в тебе косметичка?…

– Коханий, я вдома! – радісно крикнула Таня, втягуючи у коридор сумки з продуктами. – Зараз буде твій улюблений борщ з пампушками. Але зі спальні долинув дивний шум, метушня, і, на ходу застібаючи кофточку, звідти вибігла її подруга Галя. – Вибач, так вийшло, – пробурмотіла вона і стрімко вискочила з квартири. Тані здалося, що це поганий сон. Тим часом зі спальні вийшов її чоловік Володимир

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Коханий, я вдома! – радісно крикнула Таня, втягуючи у коридор сумки з продуктами. – Зараз буде твій улюблений борщ з пампушками. Але зі спальні долинув дивний шум, метушня, і, на ходу застібаючи кофточку, звідти вибігла її подруга Галя. – Вибач, так вийшло, – пробурмотіла вона і стрімко вискочила з квартири. Тані здалося, що це поганий сон. Тим часом зі спальні вийшов її чоловік Володимир

-Коханий, я вдома! – радісно крикнула Таня, втягуючи у коридор величезні сумки з продуктами, – зараз буде борщ із пампушками і твою улюблену рульку в гірчиці запечу. Але зі спальні долинув дивний шум, метушня, і, на ходу застібаючи кофтинку, звідти…

– Ти знову раковину за собою не помив, коли голився? – накинулася Женя на чоловіка. – Я поспішав, вибач, – відповів Ігор. – А в неділю ти нікуди не поспішав, але все одно залишив по собі бруд у ванній кімнаті! Я що для тебе прибиральниця? – Ну, що ти завелася з ранку, не з тієї ноги встала? – спокійно сказав Ігор. – Ти ще й насміхаєшся! – Женя перейшла на крик. – Дістав вже… – Може нам розлучитися, якщо я тебе так дратую? – не витримав Ігор.

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ти знову раковину за собою не помив, коли голився? – накинулася Женя на чоловіка. – Я поспішав, вибач, – відповів Ігор. – А в неділю ти нікуди не поспішав, але все одно залишив по собі бруд у ванній кімнаті! Я що для тебе прибиральниця? – Ну, що ти завелася з ранку, не з тієї ноги встала? – спокійно сказав Ігор. – Ти ще й насміхаєшся! – Женя перейшла на крик. – Дістав вже… – Може нам розлучитися, якщо я тебе так дратую? – не витримав Ігор.

-Ти знову раковину за собою не помив, коли голився? – накинулася Женя на чоловіка. – І дзеркало зубною пастою забризкав! – Я поспішав, вибач, – відповів Ігор, застібаючи куртку, – на роботу спізнююся. – А в неділю ти нікуди не…

– Алло, Іван? Ти коли речі забереш? Набридло вже об твої валізи спотикатися. Вже місяць після розлучення пройшов, а ти і не чухаєшся. – А що, сумуєш? – запитав нервово чоловік. – Я сумую? За тобою?! Та я може без тебе тільки жити почала! От на побачення збираюся. Все, давай. Не забереш речі, у під’їзд виставлю! Олена поклала трубку. Звісно вона набрехала. Нема в неї нікого

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Алло, Іван? Ти коли речі забереш? Набридло вже об твої валізи спотикатися. Вже місяць після розлучення пройшов, а ти і не чухаєшся. – А що, сумуєш? – запитав нервово чоловік. – Я сумую? За тобою?! Та я може без тебе тільки жити почала! От на побачення збираюся. Все, давай. Не забереш речі, у під’їзд виставлю! Олена поклала трубку. Звісно вона набрехала. Нема в неї нікого

-Алло, Іван? Ти коли свої речі забереш? Набридло вже об твої валізи спотикатися. Вже місяць після розлучення пройшов, а він і не чухається. Чи я сумую? За тобою? Не лести собі, Іванчук. Я може без тебе тільки жити почала. А…

– Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – раптом ошелешила заявою Вікторія. – Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… – За це на хвилюйся. Я сама з ним домовлюся. Олена не розуміла, що відбувається – як це незнайома жінка хоче домовлятися з її чоловіком. І отак просто хоче залишитися в них ночувати

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – раптом ошелешила заявою Вікторія. – Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… – За це на хвилюйся. Я сама з ним домовлюся. Олена не розуміла, що відбувається – як це незнайома жінка хоче домовлятися з її чоловіком. І отак просто хоче залишитися в них ночувати

-Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – ошелешила мене Вікторія. -Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає. Його б треба якось підготувати… -За це на хвилюйся. Я сама з…

Повернутись вверх