Тетяна приготувала сніданок, почала накривати на стіл і як завжди дивилася на чоловіка, чекаючи його побажань. Павло втупився в телевізор і механічно жував. На дружину він навіть не дивився. – Що трапилося, Павлику? – Тетяно, батька завтра виписують. Ти сама розумієш, він самотній, йому потрібен догляд. Поїдеш жити до нього, поприбираєш ще там в квартирі. Тетяна мовчки кивала головою

Тетяна приготувала сніданок, почала накривати на стіл і як завжди віддано дивилася на чоловіка, чекаючи на його побажання. Павло втупився в телевізор і механічно жував. На дружину він навіть не дивився. -Що трапилося, Пашенька? -Тетяно, батька завтра виписують. Ти сама…

Олена мовчки зайшла в кімнату, сіла на стільчик і поклала перед Мариною Петрівною папери на дитину. Та відкрила папку і раптом її очі округлилися від здивування. – Ви у своєму розумі? – завідувачка зняла окуляри і подивилася на щасливу матусю. – А ви мені не вказуйте, будь ласка, – усміхнулася Олена. – Я у вас дозволу питати не зобов’язана! Це моя дитина, яке захочу таке імʼя і даватиму

Олена мовчки зайшла в кімнату, сіла на стільчик і поклала перед Мариною Петрівною папери на дитину. Та відкрила папку і раптом її очі округлилися від здивування. -Ви у своєму розумі? – завідувачка відділення зняла окуляри і зі щирим нерозумінням дивилася…

Ніна вже йшла спати, як раптом прийшло повідомлення з незнайомого номера: «Мами не стало. Поминки 1 листопада». Ніна не спала всю ніч, а вранці, вона вирушила до села, де жила мати. Біля її хати стояли чотири машини. Ніна з квітами увійшла в двір. Там стояв довгий стіл і дерев’яні лави. З дому вийшла її сестра з купою тарілок. Ніна кинулася до неї і заплакала. – Ніно, заспокойся, – раптом засміялась та. – З мамою все добре

Ніна вже хотіла іти спати, як раптом на телефон прийшло повідомлення з незнайомого номера: «Мами не стало. Поминки 1 листопада». Вона швидко подзвонила і переговорила зі своїми сестрами та братами. Усі отримали такі повідомлення. Ті, що жили далеко від маминого…

Ліза вискочила з квартири з валізою і швидко вийшла з під’їзду. Їй було так прикро! Щойно її чоловік прийшов з роботи і сказав, що вона не вміє готувати, прибирати і взагалі – вона нечупара. Він, мовляв, приїхав, а котлети ще не готові: – Чому досі вечеря не готова? Що ти там копошишся? Мені набридло! І взагалі я тебе вже давно не люблю. У мене є кохана жінка, яка мене розуміє і зустрічає завжди з усмішкою. А ти така мені не потрібна

Ліза вискочила з квартири з рожевою валізою, викликала ліфт, швидко вийшла з під’їзду, одягла темні окуляри, і зробила крок у невідомість. Вечоріло, Ліза йшла, опустивши голову, за собою вона котила невелику валізу, за плечима рюкзачок, вона нікого не бачила. Їй…

Ірина вже підходила до квартири матері, як раптом з неї вийшов незнайомий чоловік. Його обличчя здалося їй знайомим. – Мамо, а хто це такий був? – Та так, доню, знайомий. Ірина здивувалася, але більше не розпитувала. Через кілька днів Ірина, купила апельсинів, бананів і вирішила знову зайти до матері. На диво, її вдома не було. Іра вийшла на вулицю, і раптом побачила матір з тим самим незнайомцем

Ірина підходила до дверей маминої квартири, як раптом з неї вийшов чоловік гарно вдягнений, в окулярах і з борідкою. Їй здалося знайомим його обличчя, особливо очі, яскраво сині. -Мамо, а хто це такий був? Приємний такий чоловік. -Та так, доню,…

Максим прийшов додому пізно і одразу ж пішов на кухню. Люба сиділа за столом. – Привіт, кохана. Що в нас сьогодні на вечерю смачненького? Люба мовчки показала рукою на каструлю, яка стояла на плиті. Максим відкрив кришку, понюхав і непомітно для дружини скривився. – Нуу, ти мене звісно вибач, але давай готувати краще буду я, га? Не ображайся, – чоловік глянув на Любу з побоюванням, але вона чомусь навіть оком не повела

Максим прийшов додому пізно і одразу пішов на кухню. Люба сиділа за столом. -Привіт, кохана. Що в нас сьогодні на вечерю смачненького? Люба мовчки показала рукою на каструлю, яка стояла на плиті. Максим відкрив кришку, понюхав і непомітно для дружини…

Юля не могла зрозуміти, що відбувається з її чоловіком. Він дуже змінився, став більш замкнутим, небалакучим. Зателефонувала подруга Віка, і покликала попити кави, Юля з радістю погодилася – їй хотілося поділитися своїми тривогами. Вислухавши, Віка сказала: – Юля, ти тільки не ображайся, але у твого Влада хтось є. Юля аж засміялася від такої думки

Юля не могла зрозуміти, що відбувається з її чоловіком Владом. Останнім часом він дуже змінився, став більш замкнутим, небалакучим. З роботи приходить, вечеряє мовчки і бігом за комп’ютер. То фільми там дивиться, то спілкується з кимось, то грає. За 10…

Оксана виходила заміж. Після реєстрації молодята вирушила до парку на фотосесію, Оксана поправляла макіяж, сидячи на лавці. Раптом, до неї підсіла жінка років 60, сказавши, що хоче поговорити. Оксана здивувалася, адже вони не знайомі. – А ти ж не рідна дочка, у тебе інші батьки, – сказала дивна жінка

Оксана готувалася до весілля. Її коханий Михайло зробив два тижні тому пропозицію, і вона з радістю погодилася. Рік відносин показав, що вони створені один для одного, кохання було сильним і взаємним. Минув місяць, весілля відбулося, Оксана тепер дружина! Після реєстрації…

Олена виходила з квартири, як раптом зустріла сусідку Зою. – Ой, Оленочка, привіт, у мене до тебе прохання!  Зустріла колишнього, хоче зустрітися, а чоловікові не хочу говорити, прикрий мене перед чоловіком. – Зоя, вибач, але брехати я не буду. – Ах так, значить, ну дякую, сусідка, виручила. І з цього дня життя Олени змінилося

Олена виходила з квартири, як раптом на порозі зустріла сусідку Зою. – Ой, Оленочка, привіт, у мене до тебе прохання! Давай зайдемо. Зоя квапливо зайшла до квартири Олени. – Слухай, тут така справа.. Зустріла свого колишнього, хоче зустрітися, поговорити, а…

Ольга поралася на кухні і знову почула невдоволений голос матері: – Олю, знову чай несолодкий приготувала, і свіжих булочок немає! – Мамо, ти могла б і сама зробити чай. – Не треба було тоді мене забирати до себе з села! Ольга глибоко зітхнула – у неї вже ледве вистачило терпіння. Та все стало ще гірше, коли вона познайомилась з Олексієм

Ольга поралася на кухні і знову почула невдоволений голос матері: -Олю, знову чай несолодкий приготувала, і свіжих булочок немає. -Мамо, могла б і сама зробити чай. -Не треба було тоді мене забирати до себе. Ольга глибоко зітхнула, у неї ледве…

Повернутись вверх