Таня повернулася додому з червоними від сліз очима. Мама, Олена Леонідівна, сплеснула руками, побачивши обличчя дочки. – Таня! Що трапилося? – Нічого, – Тетяна поставила на підлогу важкі сумки. – Я ж бачу, що щось сталося, – захвилювалася мама. – Я зустріла Наталю. Маму Бориса, – крізь сльози промовила Тетяна

– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена не за погодою, надто легко. Жінка обернулася. Це була Тетяна, невістка Наталії, вже два роки як колишня. Таня виглядала розгубленою: вона явно не бажала цієї…

Тетяна поверталася додому з важкими пакетами продуктів. Вона поставила сумки на лавку біля під’їзду і сіла відпочити. – Вибачте, а ви у цьому під’їзді живете? – почувся раптом чоловічий голос. Тетяна застигла. – Цього не може бути! – подумала вона. – Це ж він! Це ж Віктор

Тетяна два роки тому відзначила своє шістдесятиріччя, але ще працювала. У вихідні вона закуповувала продукти на весь тиждень. Після роботи в неї зовсім не залишалося сил ходити в магазини. У суботу вона поверталася додому і сварилася на себе, що не…

Світлана лагала спати, як раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка взяла слухавку і чоловік побачив, як вона змінилася на обличчі. Вона недовго поговорила і повернулася до чоловіка. – Андрію, завтра приїжджає твоя бабуся! – раптом сказалв дружина. – Світлано, тільки не це! Що нам робити? – засмутився чоловік

Пізно ввечері пролунав дзвінок телефону. Світлана взяла слухавку і чоловік побачив, як вона змінилася на обличчі. Вона недовго поговорила і повернулася до Андрія. – Андрію, завтра приїжджає твоя бабуся! – Світлана, тільки не це! Один вихідний! Що вона сказала? На…

Настя повернулася додому пізніше, ніж звичайно. – Чим це пахне? – з порога запитала вона, відчувши аромат смаженої картоплі. – А я картоплі насмажив, на салі домашньому. – радісно сказав Вадим. – А огірочки, ну просто неймовірні! До речі, звідки це все взялося? Я вийшов на балкон, а там і картопля, і варення, і овочі домашні, – здивувався чоловік

– Що ви тут робите? Я ж казала вам не приїжджати! – Настя навіть притупнула каблуком витонченої туфельки від обурення, хоча перед нею стояла її мама – Ганна Іванівна. – Ми з батьком гостинці тобі привезли, картоплю, огірочки, варення. –…

Антоніна Василівна зварила борщ. Потім прийшла її подруга Клавдія.  Вони пообідали. – У сина мого сусіда жінка зʼявилася, – ніби між іншим  сказала Клавдія. – Ой, та й добре, – сказала Антоніна. – Сама кажеш,  чоловік гарний. – Не знаю, як тобі й сказати, – Клавдія насупилася, а  потім тихо додала: – Зінка твоя до сина сусідського бігає. Сама бачила!  Антоніна застигла

Антоніна Василівна задумливо дивилася у вікно на нескінченно гарний зимовий краєвид. Тиша та спокій… Але на душі у Антоніни Василівни не було спокою. Півгодини тому до неї навідалася стара приятелька Клава. Вони колись разом працювали і навіть дружили сім’ями, відзначали…

Ольга сиділа з подругою в кафе. Раптом, її подруга кинула погляд на двері і вигукнула: – Дивися, Олю, як на твою невістку схожа. Ольга повільно повернулася. Ця дівчина була не просто схожа на її невістку, це була вона – Оксана, дружина сина Ольги. Але найстрашніше було те, що дівчина була не одна. З нею був чоловік. Оля обернулася до подруги з таким обуренням на обличчі, що та одразу все зрозуміла 

Ольга їхала в таксі на інший кінець міста, в передчутті приємної зустрічі. Жінка збиралася зустрітися зі своєю старою подругою, посидіти у кафе. Дружили вони давно, а от зустрічалися, на жаль, нечасто, бо подруга ще працювала, на відміну від Ольги –…

Тетяна весь день поралася на кухні. У чоловіка Миколи сьогодні ювілей. – Щось Микола спізнюється, і телефон не відповідає, – переживала дружина. Минула ще година. Нарешті Микола з’явився. – Таня, нам треба поговорити наодинці, – сказав чоловік. Вони пройшли у спальню. – Я не можу це приховувати далі. Я покохав іншу. Я йду від тебе, – раптом сказав Микола. Тетяна не знала, що сказати, і не лише сказати. Вона не знала, що робити

Тетяна весь день поралася на кухні. У чоловіка Миколи сьогодні ювілей. Він якраз зараз має приїхати з санаторю, куди йому дали путівку, як хорошому працівникові на честь ювілею. На заводі він працював тридцять років. Починав з простого робітника, а дійшов…

Віра Миколаївна приїхала в гості до дочки. Привезла гостинців з села. Дочка накрила стіл. Після вечері всі розійшлись по свої кімнатах. Вірі Миколаївні не спалося і вона вирішила випити чаю на кухні. Проходячи повз кімнату Оксани, вона випадково почула її розмову з сином. Після цих слів на очах Віри Миколаївни виступили сльози. Жінка негайно зібрала свої речі та спробувала піти 

– Мамо, чому б тобі не попереджати мене про те, що ти приїдеш? У тебе завжди так багато багажу, куди це мені все діти, – сказала вона голосом, повним засудження та образи, а не подяки. – Так там тобі все….

Аня повернулася з роботи, як раптом побачила свекруху, яка сиділа на кухні і плакала. – Тамаро Віталіївно, що сталося? – запитала Аня. – Ой, дитино, – заголосила вона, – пішов від мене мій Василь! – Як же так? – здивувалася Аня. – Сказав, що я йому набридла, – ще сильніше заплакала свекруха. І тут Аня побачила на кухні декілька сумок

Андрій і Юра були рідними братами з різницею у віці 7 років. Дорослі хлопці жили вдвох у трикімнатній квартирі, а їхня мати — по сусідству з вітчимом. Брати працювали, хоча зарплата була не великою, щоб відокремитися один від одного, та…

Оксана приготувала вечерю і покликала чоловіка їсти. – Це неможливо їсти. Все-таки господиня з тебе ніяка, – раптом сказав Дмитро, одягнувся і вийшов з квартири. Оксана опустилася на табуретку. По щоках потекли сльози. Дмитро повернувся наступного дня лише увечері. Оксана не наважилася питати, де він був. Але сварки все ж, уникнути не вдалося

Коли Дмитро пішов, голосно закривши двері, Оксана безсило опустилася на кухонну табуретку. По щоках потекли сльози. І вона навіть не намагалася їх стримати. – Ну, що зі мною не так? Чому я така? Навіть нормальну вечерю не можу для чоловіка…

Повернутись вверх