Надя прийшла з роботи, а Дмитро забув винести сміття. Надя побачила, що сміття ще стоїть у мішку, і одразу закричала своїм командним тоном: – Ти що уткнувся у свій телевізор, а сміття стоїть? Дмитро спокійно попросив: – Надю, винеси будь ласка, ти все одно ще не роздяглася, я забув…Але краще б він промовчав

Дмитро прожив із дружиною тридцять років у шлюбі, народили двох дітей, жили разом і в горі, і в радості, за вдачею він сім’янин, і завжди намагався бути дбайливим чоловіком та батьком. І ось вже півтора роки, як він у розлученні,…

Світлана підходила до будинку. У під’їзді було тихо, вона підійшла до квартири і, торкнувшись дверей, з подивом виявила, що вони не замкнені. Світлана увійшла до коридору і зазирнула до спальні. Чоловіка ніде не було. Увійшовши на кухню Світлана застигла – на балконі стояли Сашко та Марина

Світлана поспішала на роботу. Вона встала рано. Поцілувала сплячого чоловіка, зачинила вхідні двері і поспішила на автобусну зупинку. Але на роботі на неї чекав сюрприз. Марійка, медсестра, яку вона повинна була змінити, вмовила Світлану дати їй ще відпрацювати зміну, за…

Людмила зібрала речі, подивилася на свою квартиру і вийшла в підʼїзд. – Людочко, а куди це ти зібралася? Ще й з валізою? – сусідка Наталя якраз ішла по сходах. – У відпустку, Наталю. Хоч на старості років відпочину. – У відпустку? Щаслива ти, Людо. Це ж скільки грошей треба! Люда посміхнулась і пішла. А наступного ранку весь будинок, стояв на вухах – у квартирі Людмили щось гучно шуміло, а її син з донькою носили з хати мішки

Людмила зібрала речі, подивилася на свою квартиру, вимкнула світло і вийшла в підʼїзд. -Людочко, а куди це ти зібралася, з валізою? Їдеш кудись? -У відпустку, Наталя, у відпустку. Хоч на старості років відпочину по-людськи. -У відпустку? Щаслива ти, Людо. Це…

Андрій прийшов додому стурбований і з порога сказав дружині: – Юля, доведеться нам на якийсь час потіснитися. До нас їдуть гості. – Гості? – Здивувалася Юля. – І хто ж до нас завітає? – Моя племінниця Оксана. Спочатку Юля не дуже стежила за поведінкою племінниці, але потім помітила, що Оксана якось дивно дивиться на Андрія

Андрій та Юля прожили разом вже майже двадцять років. Дітей не нажили, але не засмучувалися. Андрій завжди був ласкавий із дружиною. Після кожної зарплати неодмінно дарував букет. Юля в свою чергу створювала затишок у домі, дбала про чоловіка. Відпустку майже…

Було вже пізно. Віра поприбирала на кухні, подумала і покликана сина з дочкою. Вона цілий день ніяк не наважувалась на цю розмову. Всі сіли за стіл і Віра швидко сказала: – Я зустріла чоловіка, ми живемо разом. Я хочу вас познайомити! Дочка витріщила очі, а син застиг з чашкою чаю в руках. – Ти що мамо?! Які чоловіки у твоєму віці! Мені соромно за тебе

Віра задумливо йшла по вулиці. Додому не хотілося повертатись зовсім. Що на неї там чекає? Порожня квартира та єдиний співрозмовник – телевізор. Віра Григорівна вже навіть розмовляла з телевізором. Просто, щоб хоча б почути звук власного голосу… Але так було…

Ольга йшла додому з магазину. В руках у неї були пакети з продуктами. Вона вже підходила до хвіртки, як раптом побачила величезний джип. Ольга застигла на місці – з машини виходив її колишній чоловік. Вона поставила пакети прямо на землю і дивилася, як він іде до неї. Чоловік зупинився, широко розставив ноги і склав руки. – Ну що! – сказав він. – Все як я й очікував. З копійки на копієчку перебиваєшся

Ольга поверталась додому з магазину. Пакети з продуктами були важкими, а тротуар був слизький. Тому жінка не одразу звернула увагу на величезний джип, припаркований біля її будинку. Машину вона помітила вже підійшовши до хвіртки. А побачивши колишнього чоловіка, який виходив…

Коли Максим повернувся з роботи – Віра готувала вечерю. – Привіт! – весело сказала вона. – Мий руки, за п’ять хвилин все буде готове. – Я не вечерятиму, – відповів чоловік. Віра здивовано глянула на нього. – Чому? Ти вже десь поїв? – Ні. Віро, я маю тобі щось сказати.. – І що ти хочеш сказати? – Віра, я йду від тебе!

Віра повільно йшла вулицею. Вже вечоріло, йшов легкий сніжок. Була чудова зимова погода, і будь-якого іншого дня дівчина порадувалася б такому чудовому зимовому дню. А сьогодні їй було байдуже. На душі було погано. Вчорашній день не віщував нічого поганого. Вранці…

Сашко повернувся додому ввечері. Він роззувся і раптом побачив дружину – вона приміряла нову дублянку. Крутилась і крутилась, роздивляючись себе в дзеркалі. Настрій в Сашка зіпсувався миттєво. – Рито, що це таке?! Ми ж домовилися, що тобі не потрібна ніяка дублянка! – похмуро сказав він. – Сашенько, твої слова мене не переконали! – відповіла вона. Сашко стояв і не вірив своїм вухам

Сашко повернувся додому ввечері. Він роззувся і раптом побачив дружину біля дзеркала. Вона приміряла нову дублянку. Крутилася і крутилася, роздивляючись своє відображення. Вона виглядала такою щасливою і задоволеною. Ось тільки в Сашка настрій зіпсувався одразу. -Рито, ми ж домовилися, що…

Тамара прийшла на цвинтар. Біля портрета її чоловіка лежали штучні квіти. – Хтось недавно тут був. Мабуть його друзі, – вирішила вона. Ззаду почулися кроки. Якась жінка ішла з дитиною. – Це я, – раптом сказала вона. – Що? – не зрозуміла Тамара. – Це я тут була і це мої квіти. – Так в Костянтина ніби немає сестер. – А я не сестра. Ми з ним кохали один одного… Тамара широко відкрила очі

Тамара пройшла по засипаній снігом доріжці на кладовищі. На чорному кам’яному памʼятнику шапкою лежав сніг. З портрета чоловіка, висіченого на камені, дивилися трохи примружені очі, наче Костя вдивлявся в того, хто прийшов. Куточки губ трохи піднесені, от-от усміхнеться. Тамара відвела…

Велика вантажна машина їхала по селу. Водій зупинився біля старої хати і сказав: – Приїхали! Зносьте речі! – Доню, приїхали, – Іра тихенько розбудила Маринку. – Мамо, це тут ми тепер будемо жити? – Так, люба, ходімо. З-за вантажівки вийшов Микола. – Тримай ключі, – сказав колишній чоловік і простяг їй зв’язку. – Документи на будинок я залишив на столі, знайдеш

-Приїхали, вивантажуйтесь! – водій зупинив вантажівку біля старої дерев’яної огорожі та заглушив двигун. Іра тихенько розбудила Марину, яка солодко сопіла, пригорнувшись до її плеча. -Доню, приїхали, відкривай очі. Сонна Маринка потерла кулачком очі і закрутила головою. -Мамо, це тут ми…

Повернутись вверх