Пліткарка

Жіночий журнал

Андрій повернувся додому з роботи, зайшов на кухню, і побачив там свою маму. – Мамо? – здивувався він. – Щось сталося? Інна Семенівна сиділа за столом, ледве стримуючи сльози. – Сталося сину, – тихо сказала жінка. – Тобі погано? – захвилювався син. – Твоя дружина “сталася”! Вона мене довела, – схлипнула Інна Семенівна. – В сенсі? – перепитав Андрій. – Що вже зробила Ірина? Ви знову посварилися? – Ой, сину, знав би ти, що сказала Ірина, – жінка уважно подивилася на сина, важко зітхнула, і все розповіла сину. Андрій вислухав матір і застиг від почутого

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій повернувся додому з роботи, зайшов на кухню, і побачив там свою маму. – Мамо? – здивувався він. – Щось сталося? Інна Семенівна сиділа за столом, ледве стримуючи сльози. – Сталося сину, – тихо сказала жінка. – Тобі погано? – захвилювався син. – Твоя дружина “сталася”! Вона мене довела, – схлипнула Інна Семенівна. – В сенсі? – перепитав Андрій. – Що вже зробила Ірина? Ви знову посварилися? – Ой, сину, знав би ти, що сказала Ірина, – жінка уважно подивилася на сина, важко зітхнула, і все розповіла сину. Андрій вислухав матір і застиг від почутого

– Я хочу купити дачу, – Інна Семенівна прийшла в гості до сина та невістки, щоб поділитися новиною. Вона нещодавно вийшла на пенсію, почала менше працювати, тому з’явилася купа вільного часу. І недаремно кажуть, що з віком усіх до землі…

Ліза з чоловіком поїхала жити до свекрухи. У квартиру Ганни Володимирівни Ліза зайшла дуже невпевнено. – Проходьте, – усміхнулася свекруха. – Не соромтеся. Кімнату я вам підготувала. – Дякую, – посміхнулася й Ліза. – Ви нас дуже рятуєте – нелегко зараз з грошима. Ми постараємося надовго у вас не затримуватись. – Та живіть скільки треба! – махнула рукою Ганна Володимирівна. – Ви не заважаєте… Ліза облаштувалася на новому місці, поки чоловік підробляв і ходив на співбесіди. Якось увечері вона вирушила на кухню. Їй було трохи ніяково хазяйнувати в чужому будинку… Раптом до неї зайшла свекруха. – Ти чого тут?! – здивувалася вона. Ліза аж застигла від несподіванки

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліза з чоловіком поїхала жити до свекрухи. У квартиру Ганни Володимирівни Ліза зайшла дуже невпевнено. – Проходьте, – усміхнулася свекруха. – Не соромтеся. Кімнату я вам підготувала. – Дякую, – посміхнулася й Ліза. – Ви нас дуже рятуєте – нелегко зараз з грошима. Ми постараємося надовго у вас не затримуватись. – Та живіть скільки треба! – махнула рукою Ганна Володимирівна. – Ви не заважаєте… Ліза облаштувалася на новому місці, поки чоловік підробляв і ходив на співбесіди. Якось увечері вона вирушила на кухню. Їй було трохи ніяково хазяйнувати в чужому будинку… Раптом до неї зайшла свекруха. – Ти чого тут?! – здивувалася вона. Ліза аж застигла від несподіванки

– У мене погані новини: мене скоротили. Ліза застигла, почувши таке. Це дуже погано. Роботу зараз знайти дуже складно. – Мені виплатили два оклади, але ж ти розумієш, що цих грошей надовго не вистачить, – продовжував Іван. – Так і…

Ліда повернулася додому після поминок. Дев’ять днів тому не стало її мами. – Мамо, як же я без тебе тепер буду, – сидячи на кухні, говорила сама собі Ліда. Вона все ніяк не могла прийти в себе після пережитого горя. – Треба себе чимось відволікти, – подумала жінка і пішла в кімнату матері, перебрати її речі. Ліда акуратно встала на стілець, щоб дістати одяг матері з антресолі. Раптом під хустинами, жінка помітила якесь фото. – А це ще що? – здивувалася вона. Ліда взяла фото, уважно розглянула його і…застигла від побаченого

  • 4 місяці тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ліда повернулася додому після поминок. Дев’ять днів тому не стало її мами. – Мамо, як же я без тебе тепер буду, – сидячи на кухні, говорила сама собі Ліда. Вона все ніяк не могла прийти в себе після пережитого горя. – Треба себе чимось відволікти, – подумала жінка і пішла в кімнату матері, перебрати її речі. Ліда акуратно встала на стілець, щоб дістати одяг матері з антресолі. Раптом під хустинами, жінка помітила якесь фото. – А це ще що? – здивувалася вона. Ліда взяла фото, уважно розглянула його і…застигла від побаченого

– Ти щось приховуєш від мене, тату, – сказала Лідія, серйозно дивлячись в очі батькові. – Скажи чесно, хто це поряд із мамою на фото? Батько подивився на дочку і категорично, майже грубо промовив: – Це не розумне питання. І…

Віра вклала свого сина спати, коли у двері подзвонили. На порозі стояв її колишній чоловік. – Андрій? Що ти тут робиш? – здивувалася вона. – Можна зайти? У мене до тебе є розмова, – сказав чоловік. Віра запросила Андрія на кухню. – І що там у тебе за розмова? – жінка уважно подивилася на колишнього. Андрій зам’явся. – Я тебе слухаю! – поквапила його Віра. – Віро, можна я допоможу тобі з твоїм сином!? – раптом сказав Андрій. – В сенсі допоможеш?! Яке відношення ти маєш до мого з Олегом сина?! – Віра здивовано дивилася на Андрія, не розуміючи, що відбувається

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра вклала свого сина спати, коли у двері подзвонили. На порозі стояв її колишній чоловік. – Андрій? Що ти тут робиш? – здивувалася вона. – Можна зайти? У мене до тебе є розмова, – сказав чоловік. Віра запросила Андрія на кухню. – І що там у тебе за розмова? – жінка уважно подивилася на колишнього. Андрій зам’явся. – Я тебе слухаю! – поквапила його Віра. – Віро, можна я допоможу тобі з твоїм сином!? – раптом сказав Андрій. – В сенсі допоможеш?! Яке відношення ти маєш до мого з Олегом сина?! – Віра здивовано дивилася на Андрія, не розуміючи, що відбувається

– Заїду за Ганною о восьмій, – писав Андрій. – Добре, – відповіла Віра. Віра відклала телефон, забираючи сина з ліжечка. Він щойно прокинувся і почав плакати. Іноді Вірі здавалося, що він спочатку відкриває рота, а потім тільки очі. Максима…

Віра збиралася лягти раніше. День видався важкий. Її чоловік Віктор затримувався на роботі. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. Віра аж стрепенулася від несподіванки – вона нікого не чекала. Жінка подивилась у вічко. За дверима стояла… Незнайомка з дитиною на руках! Віра відкрила двері. – Ваш чоловік удома? – запитала гостя. – Тільки не це, – подумала Віра. – Хто ви? – запитала вона. – Мені дуже потрібен Віктор Андрійович, – заявила гостя. – Його немає вдома, – відповіла господиня. – Я почекаю, – твердо сказала незнайомка. – Мені дуже треба його побачити! Віра застигла, передчуваючи найгірше

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра збиралася лягти раніше. День видався важкий. Її чоловік Віктор затримувався на роботі. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. Віра аж стрепенулася від несподіванки – вона нікого не чекала. Жінка подивилась у вічко. За дверима стояла… Незнайомка з дитиною на руках! Віра відкрила двері. – Ваш чоловік удома? – запитала гостя. – Тільки не це, – подумала Віра. – Хто ви? – запитала вона. – Мені дуже потрібен Віктор Андрійович, – заявила гостя. – Його немає вдома, – відповіла господиня. – Я почекаю, – твердо сказала незнайомка. – Мені дуже треба його побачити! Віра застигла, передчуваючи найгірше

Того вечора Віра збиралася лягти раніше. День видався важкий – нескінченні звіти на роботі, черги у магазині, метушня в автобусі. Вона вже переодяглася в домашнє, увімкнула телевізор, щоб хоч якось розбавити тишу порожньої квартири, і збиралася заварити чай. Її чоловік…

Настя смажила чебуреки, коли на кухню зайшов її чоловік. – Настя, до мене сьогодні дзвонила мама, – почав Олег. – Вона скаржиться, що ти її зовсім не пускаєш до внука! – Вона тобі скаржилася? – здивувалася жінка. – Ну, так. Каже, ти постійно знаходиш відмовки. Вона вже місяць Романа не бачила! – додав Олег. – Олеже… Я просто не знаю, як тобі це сказати…, – почала було дружина. – Що сказати? – запитав чоловік. – Валентина  Петрівна, мені дещо сказала, – тихо додала Настя, на секунду замовчала, збираючись з духом, а потім передала слова свекрухи чоловіку. Олег вислухав дружину і…ахнув від почутого

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя смажила чебуреки, коли на кухню зайшов її чоловік. – Настя, до мене сьогодні дзвонила мама, – почав Олег. – Вона скаржиться, що ти її зовсім не пускаєш до внука! – Вона тобі скаржилася? – здивувалася жінка. – Ну, так. Каже, ти постійно знаходиш відмовки. Вона вже місяць Романа не бачила! – додав Олег. – Олеже… Я просто не знаю, як тобі це сказати…, – почала було дружина. – Що сказати? – запитав чоловік. – Валентина  Петрівна, мені дещо сказала, – тихо додала Настя, на секунду замовчала, збираючись з духом, а потім передала слова свекрухи чоловіку. Олег вислухав дружину і…ахнув від почутого

– Знову безлад, – з порога повідомила свекруха, оглянувши коридор оцінювальним поглядом. – Іграшки по всій підлозі. У такому безладі дитину виховувати не можна! Настя відчула напругу задовго до того, як двері гримнули, сповіщаючи про прихід Валентини Петрівни. У будинку,…

Рита повернулася додому з чергової співбесіди. – Знову, відмовили, –  зітхнула вона, опустившись на пуф в коридорі. Рита просиділа декілька хвилин, трохи заспокоїлася. Раптом з вітальні, вона почула якийсь шум. – А це ще що? – Рита підвелася, відкрила двері у вітальню. – Ой, вибачте, вже виходжу! – ніяково сказала Рита, побачивши, що у вітальні на дивані, її сестра Віра, “розважається” з якимось чоловіком.  Рита одразу хотіла було закрити двері, але придивившись до чоловіка вона застигла. То був її чоловік! – Віра? Славко? Як це розуміти?! – Рита здивовано дивилася на “солодку” парочку, не розуміючи, що відбувається

  • 4 місяці тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Рита повернулася додому з чергової співбесіди. – Знову, відмовили, –  зітхнула вона, опустившись на пуф в коридорі. Рита просиділа декілька хвилин, трохи заспокоїлася. Раптом з вітальні, вона почула якийсь шум. – А це ще що? – Рита підвелася, відкрила двері у вітальню. – Ой, вибачте, вже виходжу! – ніяково сказала Рита, побачивши, що у вітальні на дивані, її сестра Віра, “розважається” з якимось чоловіком.  Рита одразу хотіла було закрити двері, але придивившись до чоловіка вона застигла. То був її чоловік! – Віра? Славко? Як це розуміти?! – Рита здивовано дивилася на “солодку” парочку, не розуміючи, що відбувається

Рита виросла справжньою красунею: чорне кучеряве волосся, густі брови, очі карі, пухкі губи, які ніби завжди нафарбовані. Фігура теж не підкачала – струнка, з округлістю в потрібних місцях. – Картинка для чоловіків! – казала бабуся. – Аби сама не намаялася…

Марія занедужала. До неї додому приїхав приїхав лікар. Ним виявився симпатичний молоденький чоловік. Сімдесятирічна Марія, аж трохи розгубилася, коли він сів на стілець біля її ліжка, і, усміхаючись, сказав: – А хто ж це у нас тут занедужав?! Треба ж, яка гарна жінка… Вибачте, а як ваше ім’я по батькові? – Марія Петрівна її звуть, – поспішно замість дружини відповів Іван, який у цей час стояв поруч. – А я, між іншим, її чоловік! – Добре, я матиму на увазі, – посміхнувся лікар. – Ну, розказуйте, Маріє Петрівно, що вас турбує? Лікар оглянув Марію Петрівну й пішов. І тут Іван не витримав

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія занедужала. До неї додому приїхав приїхав лікар. Ним виявився симпатичний молоденький чоловік. Сімдесятирічна Марія, аж трохи розгубилася, коли він сів на стілець біля її ліжка, і, усміхаючись, сказав: – А хто ж це у нас тут занедужав?! Треба ж, яка гарна жінка… Вибачте, а як ваше ім’я по батькові? – Марія Петрівна її звуть, – поспішно замість дружини відповів Іван, який у цей час стояв поруч. – А я, між іншим, її чоловік! – Добре, я матиму на увазі, – посміхнувся лікар. – Ну, розказуйте, Маріє Петрівно, що вас турбує? Лікар оглянув Марію Петрівну й пішов. І тут Іван не витримав

Марія занедужала. До неї додому приїхав приїхав лікар. Ним виявився симпатичний молоденький чоловік років тридцяти п’яти. Сімдесятирічна Марія, аж трохи розгубилася, коли він сів на стілець біля її ліжка, і, усміхаючись, захоплено сказав: – А хто ж це у нас…

Люба стояла в маленькій кухні біля плити. Вона помішувала дерев’яною ложкою малинове варення. Малини кипіла у великій каструлі. В кухні чувся смачний, солодкий аромат. На столі стояла велика тарілка з млинцями, накритими чистим рушничком. А за старим дерев’яним столом сидів, опустивши очі, чоловік Люби – Микола. Він явно хотів щось сказати, але ніяк не міг почати. – Любо, я… – нарешті заговорив Микола. – Я маю тобі дещо сказати! Люба продовжувала помішувати варення. – Я йду, – заявив чоловік. – Я маю іншу жінку. Пробач… Люба застигла від почутого

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люба стояла в маленькій кухні біля плити. Вона помішувала дерев’яною ложкою малинове варення. Малини кипіла у великій каструлі. В кухні чувся смачний, солодкий аромат. На столі стояла велика тарілка з млинцями, накритими чистим рушничком. А за старим дерев’яним столом сидів, опустивши очі, чоловік Люби – Микола. Він явно хотів щось сказати, але ніяк не міг почати. – Любо, я… – нарешті заговорив Микола. – Я маю тобі дещо сказати! Люба продовжувала помішувати варення. – Я йду, – заявив чоловік. – Я маю іншу жінку. Пробач… Люба застигла від почутого

Був спекотний липневий полудень. Ні шелесту листя, ні подиху вітерця. Навіть птахів не чути. Тільки в саду ліниво дзижчать бджоли, неквапливо збираючи нектар. Люба стояла в маленькій кухні біля плити і помішувала дерев’яною ложкою варення. Повітря було просякнуте ароматом свіжої…

Олексій Ігорович вирушив на рибалку. Але тільки-но чоловік виїхав за місто, як небо затягнулося хмарами. – Відміняється рибалка, – зітхнув він, і розвернув машину. Через хвилин сорок Олексій Ігорович зайшов у квартиру. – Тату? А ти чому повернувся? – в коридорі його зустріла дочка. – Погода підвела, – пояснив він. – А ти чим займаєшся? – Серіал дивлюся, – відповіла Аліса і побігла до себе в кімнату. Олексій Ігорович зайшов на кухню, і взявся готувати вечерю. Коли вечеря була готова, він вирішив гукнути доньку. Чоловік підійшов до кімнати Аліси, постукав, двері відкрилися… і Олексій застиг від побаченої картини

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій Ігорович вирушив на рибалку. Але тільки-но чоловік виїхав за місто, як небо затягнулося хмарами. – Відміняється рибалка, – зітхнув він, і розвернув машину. Через хвилин сорок Олексій Ігорович зайшов у квартиру. – Тату? А ти чому повернувся? – в коридорі його зустріла дочка. – Погода підвела, – пояснив він. – А ти чим займаєшся? – Серіал дивлюся, – відповіла Аліса і побігла до себе в кімнату. Олексій Ігорович зайшов на кухню, і взявся готувати вечерю. Коли вечеря була готова, він вирішив гукнути доньку. Чоловік підійшов до кімнати Аліси, постукав, двері відкрилися… і Олексій застиг від побаченої картини

Тато в Аліси був суворий. Олексій Ігорович один виховував свою дочку. Дружина була жива, просто пішла до іншого, залишивши дитину татові. І таке буває. А потім вона з новим чоловіком переїхала в іншу країну, і лише на новий рік та…

Повернутись вверх