Марина прибирала на кухні посуд після сніданку, коли задзвонив телефон. – Мабуть Віталій щось забув, – подумала жінка. Вона взяла телефон. Номер був незнайомий. – Алло! Слухаю вас! – промовила Марина. – Здрастуйте, Марино. Можу я з вами поговорити? – пролунав з телефону незнайомий голос. – Так, – відповіла Марина. – Я – Ольга, дружина Віталія… Алло? Ви тут? Марина застигла від почутого. Такого не могло бути

Підозри почали з’являтися у Марини вже давно, ще тоді, коли Віталій став пропадати на вихідні, пояснюючи це роботою, відрядженнями, ще якимись дивними причинами. Спочатку все було просто чудово. Марина прямо відчувала, що це її людина. За всіма картинками та якостями,…

Тетяна прокинулася від звуку машини у дворі, жінка підійшла до вікна і вигукнула до чоловіка: – Михайле, вставай, Марійка приїхала. Тетяна відкрила двері – Марійка стоїть, а поряд з нею дівчина якась. – О, Марійка ти з подружкою приїхала? – сказала Тетяна. – Мамо, очі відкрий, це Павло, мій наречений, – раптом сказала Марія. – Як наречений? – аж застигла від здивування Тетяна

Олена наздогнала свою сусідку Тетяну Петрівну, яка йшла з магазину і щось бурчала собі під нім.  – Здрастуйте, тітко Таня. Я чула, що Марійка приїхала з нареченим, а ви якась невесела, – весело запитала Олена. – Ви ж її так…

Наталя вирішила зібрати всю родину на Великдень у себе. Подзвонила батькам, свекрусі, іншим родичам та запросила у гості. Спекла паску, пофарбувала яйця та накрила святковий стіл. Першою приїхала мама з батьком. – Наталко, ось від нас для вашого столу, – мама передала пакет. Наталя взяла пакет, заглянула в середину, і застигла від здивування

Великдень Наталка любила. Не так як релігійне свято, а як сімейне. Коли вона була маленькою, вони завжди їздили до бабусі. Коли не стало бабусі, то відзначали його у мами. Цього року Наталка вирішила відзначити свято у себе вдома та запросити…

Віра поправила квіти. Ще раз подивилася на фото. По щоці покотилася скупа сльоза. Ось вже рік, як її Андрійка немає. Віктор стояв позаду дружини. Він також дуже сумував. Вони постояли ще годину в тишині, і поїхали додому. – Мені треба тобі щось сказати, – несміливо почав Віктор. Віра мовчала. – Я дуже винен перед тобою та перед нашим сином. Я дуже сподіваюся, що ти зможеш мене колись вибачити, – раптом сказав Віктор. Віра здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, до чого він хилить

Віра поправила квіти, щойно покладені її материнською рукою. Ще раз подивилася на фото. По щоці покотилася скупа сльоза. Як би ненароком вона змахнула її рукою. Плакати вже не хотілося. Віра дуже важко переживала цю втрату. Вона не знаходила собі місця….

На Великдень Галина зібралася у гості до свого сина. Вона всю ніч пекла паски, щоб порадувати дітей та онуків. Декілька днів тому, Галина купила новий пасхальний кошик, і склала всі частування туди. Вранці пішла до церкви, посвятила паску і вирушила на вокзал. Раптом, Галя помітила, що люди якось дивно дивляться на її кошик

На Великдень Галина зібралася у гості до свого сина. Він вже був дорослим. Жив із дружиною та донькою в іншому місті. Вони завжди святкували такі свята всією сім’єю, тож Віталік покликав маму у гості. Погода на вулиці була чудова, тому…

Ніна лежала в ліжку й дрімала, як раптом відчула, що її хтось будить. – Вставайте, бабусю! – почула вона. Ніна відкрила очі й побачила незнайому жінку. – Ти хто така? Звідки у мене в квартирі взялася? – здивувалася Ніна. – Сусідка я ваша. Двері у вас відчинені були, – відповіла жінка. – Сусідка… Чому ж тоді я тебе не знаю? Ніна не розуміла, що відбувається

Як у невеликому двоповерховому будинку на краю маленького містечка з’явилася нова сусідка, ніхто не помітив. На вигляд вона була непоказною, одягалася в сіренький одяг. Світло в її квартирі майже ніколи не світилося. З’являлася вона раптово і так же зникала. Але…

Рита відпросилася з роботи раніше і пішла додому. Дорогою вона вирішила зайти в гості до свекрухи. Рита подзвонила у двері та ніхто чомусь не відкривав. Вона вже думала йти додому, як раптом двері відчинилися. Рита  ахнула – на порозі в халаті стояв її чоловік, який мав бути зараз на роботі. – Коханий, хто там прийшов? – раптом почувся жіночий голос з кімнати

Маргарита Миколаївна прийшла з роботи ще годину тому, але досі не переодяглася в домашній одяг. Вона сиділа на кухні за столом, поклавши перед собою телефон і чекала дзвінка… І ось нарешті задзвенів телефон. -Ну що, синку?! Здав? – схвильовано запитала…

Наталя з Олегом вечеряли, коли задзвонив телефон чоловіка. Олег підняв слухавку і змінився на обличчі. – Мами не стало, – сказав він дружині. Наступного дня він поїхав у село. Поховав матір поруч із батьком. Коли залишився один у домі, вирішив переглянути документи та фото. Раптом чоловік  побачив конверт з написом: “Моєму синові Олегу”. Олег відкрив конверт, і застиг від здивування

Наталя прийшла з роботи, її зустріла старша донька Оля: – Привіт мамо. Сьогодні ти не пізно. Наталя недобрим поглядом подивилася на дочку: – Тато вдома? Чи знову десь затримався? – Мамо, ти ж знаєш, у нього в адміністрації ненормований робочий…

Марія прокинулася рано. Раптом вона зрозуміла, що Михайла вдома немає! Вона вийшла в коридор – рибальського приладдя теж не було. Ледь  дочекавшись чоловіка, вона ввечері зустрічала його на порозі. Михайло  виглядав якимось радісним. – Гарний улов сьогодні? – запитала Марія. –  Та взагалі не клювало, – опустивши очі, відповів Михайло. Він почепив рибальського плаща на вішалку і пішов у ванну. Марія глянула на плащ  чоловіка і не повірила своїм очам

Марія Сергіївна прокинулася від скрипу дивану на якому спав у вітальні чоловік. -От же ж, – подумала вона, ​​обернувшись на інший бік. Заснути вже не виходило. Примруживши очі, Марія Сергіївна глянула на настінний годинник. -О, четверта година ранку… Ще трохи…

Ольга зробила гарну зачіску, вдягнула свою найкращу сукню, нафарбувалася. Вона покрутилася перед дзеркалом і щаслива пішла на зустріч із Василем. Вони гарно провели вечір. – Олю, я хотів тобі дещо сказати. Навіть не знаю з чого почати, – промовив  Василь. Оля обняла його. – Давай просто поїдемо додому, – сказала вона. –  Я скоро одружуюся, – раптом сказав Василь. Ольга застигла від  несподіванки

Квартира Олі була схожа ніби на якийсь музей. Всюди лежали, стояли, були розкидані речі її коханого Василя. Торкатися до речей, чи прибирати їх було не можна, бо ось-ось, мабуть завтра, він до неї повернеться… Так, принаймні, думала Оля. Якось одного…

Повернутись вверх