Пліткарка

Жіночий журнал

На весіллі у Віки, її сестра Ліза була дуже сумна. Вона весь вечір не зводила очей з нареченого. Якось Ліза прийшла до них додому. Ігор щойно прийшов з роботи, а Віки ще не було. Ліза пішла на кухню, розігріла вечерю, а коли Ігор сів до столу, несподівано обняла його і поцілувала. Ігор аж підскочив від несподіванки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
На весіллі у Віки, її сестра Ліза була дуже сумна. Вона весь вечір не зводила очей з нареченого. Якось Ліза прийшла до них додому. Ігор щойно прийшов з роботи, а Віки ще не було. Ліза пішла на кухню, розігріла вечерю, а коли Ігор сів до столу, несподівано обняла його і поцілувала. Ігор аж підскочив від несподіванки

Ліза була молодшою за сестру на сім років. Коли Віка вперше привела майбутнього чоловіка Ігоря в батьківський дім, Ліза, якій на той момент було вісімнадцять, закохалася в нього з першого погляду. На весіллі Віки з Ігорем молодша сестра була дуже…

Марія дивилася з вікна будинку на свій город, потім обернулася до чоловіка і заявила: – Все, Василю, пора нам з тобою переїжджати в місто. – Як в місто? – Василь з подивом подивився на дружину. – Отак, – спокійно відповіла Марія. – Мені вже й город садити цього року не хочеться, – Марія тяжко зітхнула. – А ти не саджай, – раптом промовив Василь. – Як не садити? – Здивувалася Марія. – Є в мене одна ідея, – несподівано сказав чоловік

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія дивилася з вікна будинку на свій город, потім обернулася до чоловіка і заявила: – Все, Василю, пора нам з тобою переїжджати в місто. – Як в місто? – Василь з подивом подивився на дружину. – Отак, – спокійно відповіла Марія. – Мені вже й город садити цього року не хочеться, – Марія тяжко зітхнула. – А ти не саджай, – раптом промовив Василь. – Як не садити? – Здивувалася Марія. – Є в мене одна ідея, – несподівано сказав чоловік

Марія довго дивилася з вікна будинку на свій город, потім обернулася до чоловіка і сказала: – Все, Василю, пора нам з тобою переїжджати в місто. – Як в місто? – Василь з подивом дивився на дружину. – У яке ще…

Віра поверталася додому з важкими пакетами. У під’їзді на ліфт чекала ще якась жінка. Вони разом увійшли. – Вам на який? – запитала Віра. – Шостий, – відповіла жінка. Ліфт піднявся на поверх, жінки вийшли. Віра почала шукати ключі, як раптом побачила, що ця жінка підійшла до дверей її квартири. – Ви до кого? – здивувалася Віра. – Так ось ти яка, – уїдливо сказала незнайомка. – На вигляд пристойна. Віра застигла нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра поверталася додому з важкими пакетами. У під’їзді на ліфт чекала ще якась жінка. Вони разом увійшли. – Вам на який? – запитала Віра. – Шостий, – відповіла жінка. Ліфт піднявся на поверх, жінки вийшли. Віра почала шукати ключі, як раптом побачила, що ця жінка підійшла до дверей її квартири. – Ви до кого? – здивувалася Віра. – Так ось ти яка, – уїдливо сказала незнайомка. – На вигляд пристойна. Віра застигла нічого не розуміючи

Думки розбігалися, налита сто років тому кава самотньо остигала поряд з монітором. Віра відчувала, що якщо не зробить перерву, то просто звалиться поряд із робочим столом! Головний офіс скинув днями план на місяць – на думку Віри та її колег,…

– Закрию двері на замок і не пущу тебе! – кричала Олена Петрівна до доньки. – Хоч обдзвонися! Куди хочете, туди і йдіть шукати няньку Сашкові! Бач, знайшли домогосподарку! Ти обіцяла хоча б за квартиру мені платити! – Ах так! – сказала Надія. – Тоді про те, що ти маєш доньку й онука можеш забути! Олена такого повороту точно не очікувала

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Закрию двері на замок і не пущу тебе! – кричала Олена Петрівна до доньки. – Хоч обдзвонися! Куди хочете, туди і йдіть шукати няньку Сашкові! Бач, знайшли домогосподарку! Ти обіцяла хоча б за квартиру мені платити! – Ах так! – сказала Надія. – Тоді про те, що ти маєш доньку й онука можеш забути! Олена такого повороту точно не очікувала

-Значить так – я виходжу на роботу, а ви як хочете! – заявила Олена Степанівна. -Ти не посмієш! Тоді про те, що в тебе є внук і дочка, можеш забути! Олена Степанівна заплакала. -Як могло дійти до цього? Рідні ж…

Інна наклала повні сумки картоплі, закруток та інших смаколиків, і повезла передачу доньці. Жінка подзвонила у двері, але ніхто не відкривав. Інна відкрила замок своїм ключем, зайшла в квартиру і ахнула. В коридорі неприбрано, на кухні брудний посуд, у ванній гора білизни. Інна швидко взяла телефон, і подзвонила до Олени, але телефон не відповідав. – Що тут відбувалося, і де моя дочка? – нічого не розуміла Інна

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна наклала повні сумки картоплі, закруток та інших смаколиків, і повезла передачу доньці. Жінка подзвонила у двері, але ніхто не відкривав. Інна відкрила замок своїм ключем, зайшла в квартиру і ахнула. В коридорі неприбрано, на кухні брудний посуд, у ванній гора білизни. Інна швидко взяла телефон, і подзвонила до Олени, але телефон не відповідав. – Що тут відбувалося, і де моя дочка? – нічого не розуміла Інна

-Олено! Ну, що ти знову сидиш? Ось скільки разів тобі говорити, що посуд за собою мити потрібно як слід? Не маленька вже, а як дитині, все по 15 разів повторювати треба. -Мамо, ну не починай. Я з роботи прийшла взагалі,…

Катя з Романом повернулися з магазину. На всю квартиру розносився запах запеченої курочки, та ще чогось смачного. Вони пройшли на кухню, теща накривала стіл, Катя з Романом переглянулися: – Мамо, нічого собі, який ти стіл накрила, у нас сьогодні якесь свято? – весело спитала Катя. Теща теплим поглядом подивилася на зятя. – Романе. Це свято спеціально для тебе, – раптом сказала вона. Роман з Катею застигли від здивування, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя з Романом повернулися з магазину. На всю квартиру розносився запах запеченої курочки, та ще чогось смачного. Вони пройшли на кухню, теща накривала стіл, Катя з Романом переглянулися: – Мамо, нічого собі, який ти стіл накрила, у нас сьогодні якесь свято? – весело спитала Катя. Теща теплим поглядом подивилася на зятя. – Романе. Це свято спеціально для тебе, – раптом сказала вона. Роман з Катею застигли від здивування, нічого не розуміючи

Світлана Петрівна виховувала доньку з п’яти років одна, виховувала у суворості. Катя прислухалася до матері, росла слухняною дівчинкою, у школі вчилася добре. Батька свого не знала, його рано не стало. Світлана Петрівна заміж більше не виходила, якось вона не зустріла…

Сергій з Оленою повернулися додому. Відправивши дітей спати, вони з дружиною сіли на кухні. – Вечеряти будеш, – запитала Олена. – Ні, у твоїх батьків повечеряв, – відповів чоловік. Раптом дружина уважно подивилася на Сергія, і сказала: – Мені дзвонила твоя подруга вчора вночі. Сказала, що я встала на її шляху. І надіслала фото. Хочеш подивитися? Сергій застиг, він знав, що на тому фото

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій з Оленою повернулися додому. Відправивши дітей спати, вони з дружиною сіли на кухні. – Вечеряти будеш, – запитала Олена. – Ні, у твоїх батьків повечеряв, – відповів чоловік. Раптом дружина уважно подивилася на Сергія, і сказала: – Мені дзвонила твоя подруга вчора вночі. Сказала, що я встала на її шляху. І надіслала фото. Хочеш подивитися? Сергій застиг, він знав, що на тому фото

Ситуація, знайома всім. Сім’я, дружина, діти. Все добре і гладко. І раптом – у чоловіка інша! І летить у прірву налагоджене життя, встають дибки родичі та знайомі, і лише пара вірних друзів намагається підтримати нерозумного: тримайся, мовляв, усе налагодиться. А…

Ганна Петрівна переїхала з села у місто. В селі ж треба і воду, і дрова носити, і на городі поратися. А здоровʼя вже не те. Якось вона вирішила витрясти скатертину зі свого балкону, як раптом почувся голос сусідки. – Що ви там таке виробляєте?! Як можна трясти своє сміття мені на балкон?! Ганна Петрівна дуже образилася. Такого ставлення вона не очікувала. Та це був тільки початок

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна Петрівна переїхала з села у місто. В селі ж треба і воду, і дрова носити, і на городі поратися. А здоровʼя вже не те. Якось вона вирішила витрясти скатертину зі свого балкону, як раптом почувся голос сусідки. – Що ви там таке виробляєте?! Як можна трясти своє сміття мені на балкон?! Ганна Петрівна дуже образилася. Такого ставлення вона не очікувала. Та це був тільки початок

Ганна Петрівна переїхала у квартиру в місті, коли вже давно була на пенсії. Здоровʼя вже не давало жити в селі, де потрібно було і воду, і дрова носити, і працювати на городі. -У селі без цього ніяк, – пояснювала свій…

Вероніка Сергіївна накрила стіл. Сьогодні син приведе наречену – знайомитися. У двері подзвонили. – Мамо привіт! – бадьоро сказав Михайло. – Знайомся, це Оля. Сіли за стіл, перекусили. Настав час чаювання. Оля запропонувала свою допомогу. Опинившись на кухні, свекруха заявила: – Ви мене здивували Ольго. Це вкрай безвідповідально з вашого боку. – Ви про що? – здивувалася Ольга. – Не прикидайтесь, мені все відомо, – раптом сказала майбутня свекруха. Оля стояла, і не розуміла, що відбувається 

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вероніка Сергіївна накрила стіл. Сьогодні син приведе наречену – знайомитися. У двері подзвонили. – Мамо привіт! – бадьоро сказав Михайло. – Знайомся, це Оля. Сіли за стіл, перекусили. Настав час чаювання. Оля запропонувала свою допомогу. Опинившись на кухні, свекруха заявила: – Ви мене здивували Ольго. Це вкрай безвідповідально з вашого боку. – Ви про що? – здивувалася Ольга. – Не прикидайтесь, мені все відомо, – раптом сказала майбутня свекруха. Оля стояла, і не розуміла, що відбувається 

Оля була самодостатньою, доброю, чуйною та розумною жінкою. Працювала фінансовим директором у досить великій друкарні. Жила у двокімнатній квартирі одна. Вона передалася їй у спадок від батьків. На жаль, у Олі з рідних нікого не залишилося, і часом її охоплювали…

Віктор повернувся у рідне село. Підійшов до старого будинку в якому раніше жив. Раптом побачив – літня жінка на лавці сидить. – Треба спитати, хто тут зараз живе, – подумав Віктор. – Доброго дня! – привітався він. – Доброго дня! –  відповіла жінка, а сама дивиться з цікавістю. – Я раніше, у цьому будинку жив. Не знаєте хто живе тут зараз? – запитав Віктор. Жінка раптом якось дивно заморгала очима. – Вітя, це ти? – здивувалася вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор повернувся у рідне село. Підійшов до старого будинку в якому раніше жив. Раптом побачив – літня жінка на лавці сидить. – Треба спитати, хто тут зараз живе, – подумав Віктор. – Доброго дня! – привітався він. – Доброго дня! –  відповіла жінка, а сама дивиться з цікавістю. – Я раніше, у цьому будинку жив. Не знаєте хто живе тут зараз? – запитав Віктор. Жінка раптом якось дивно заморгала очима. – Вітя, це ти? – здивувалася вона

І діти, і онуки відмовляли Віктора Микитенка від цієї поїздки: «Куди і до кого ти у сімдесят п’ять років». Але хотілося Віктору побувати на своїй малій батьківщині… востаннє. Умовив дітей, відпустили ті його на тиждень, якщо рахувати разом із дорогою….

Повернутись вверх