Пліткарка

Жіночий журнал

Тетяна втомлена поверталася з роботи. Вона йшла і думала, як прийде додому і нарешті відпочине. Раптом до неї підійшов незнайомий чоловік. Тетяна зупинилася і глянула на нього. Йому було років сорок і він був якось дивно вдягнений. – Вибачте, ви мені не допоможете? – заговорив той. – Я… – чоловік похитав головою. – Я до доньки їхав, на поїзді. І тут таке трапилося

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна втомлена поверталася з роботи. Вона йшла і думала, як прийде додому і нарешті відпочине. Раптом до неї підійшов незнайомий чоловік. Тетяна зупинилася і глянула на нього. Йому було років сорок і він був якось дивно вдягнений. – Вибачте, ви мені не допоможете? – заговорив той. – Я… – чоловік похитав головою. – Я до доньки їхав, на поїзді. І тут таке трапилося

Тетяна втомлена поверталася з роботи. Вона працювала в невеликому квітковому магазині в самому центрі міста. Покупців там завжди було багато, а перед новим роком так взагалі… Було морозно, щодня ішов сніг. Тетяна йшла по тротуару, вкутавшись у теплий пуховик. За…

– Віро, випрасуй мою сорочку, – зайшовши на кухню сказав Ігор. Але у Віри терміново знайшлися справи по дому: приготувати вечерю, помити посуд. А ввечері на Віру чекав грандіозний скандал. Ігор зайшов у квартиру червоний від гніву. – Ти повинна виконувати все, що я скажу! – процідив він крізь зуби. – Як добре, що ти нарешті заговорив про це, – зраділа Віра

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Віро, випрасуй мою сорочку, – зайшовши на кухню сказав Ігор. Але у Віри терміново знайшлися справи по дому: приготувати вечерю, помити посуд. А ввечері на Віру чекав грандіозний скандал. Ігор зайшов у квартиру червоний від гніву. – Ти повинна виконувати все, що я скажу! – процідив він крізь зуби. – Як добре, що ти нарешті заговорив про це, – зраділа Віра

У кімнаті Андрійка поламалася розетка, і Віру це дуже хвилювало і навіть, висловлюючись сучасною мовою, сильно напружувало. Андрійко був розумною, спокійною і дуже слухняною дитиною, але йому всього три – мало що? Та й спати без нічника він поки що…

Павло відкрив двері і зайшов у квартиру батьків. Біля нього стояла незнайома дівчина. – Тату, мамо! Це моя Ірочка. Знайомтеся! – Так, ну що Ганно, неси торт! – сказав батько. – Ірочко, вона такий торт пече домашній. Дуже смачний! Іра злякано глянула на Павла, побіліла і спохмурніла: – Знаєте, дякую, але я не буду торт… Мати Павла застигла з чашками в руках

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло відкрив двері і зайшов у квартиру батьків. Біля нього стояла незнайома дівчина. – Тату, мамо! Це моя Ірочка. Знайомтеся! – Так, ну що Ганно, неси торт! – сказав батько. – Ірочко, вона такий торт пече домашній. Дуже смачний! Іра злякано глянула на Павла, побіліла і спохмурніла: – Знаєте, дякую, але я не буду торт… Мати Павла застигла з чашками в руках

Павло відкрив двері і зайшов у квартиру батьків. Поруч з ним стояла незнайома дівчина. -Тату! Мамо! А це моя Ірочка. Познайомтеся. Іро, а це мої батьки, – Павло акуратно, але наполегливо підвів до них повненьку, рожевощоку дівчину. Дівчина була дуже…

Ніна жила сама, та все одно щороку накривала новорічний стіл і чекала гостей. Вона подзвонила доньці, але та про Новий рік нічого толком не сказала: – Ну може, заскочимо на півгодинки. А Ніна сприйняла це, як обіцянку – будуть гості! Вона напекла пирогів, загорнула курку в фольгу і залишила в холодильнику: – Завтра, коли приїде Оксана з родиною, то поставить в духовку. Наступного дня донька їй подзвонила. Та телефон Ніни чомусь був вимкнений

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна жила сама, та все одно щороку накривала новорічний стіл і чекала гостей. Вона подзвонила доньці, але та про Новий рік нічого толком не сказала: – Ну може, заскочимо на півгодинки. А Ніна сприйняла це, як обіцянку – будуть гості! Вона напекла пирогів, загорнула курку в фольгу і залишила в холодильнику: – Завтра, коли приїде Оксана з родиною, то поставить в духовку. Наступного дня донька їй подзвонила. Та телефон Ніни чомусь був вимкнений

Незважаючи на свою самотність, Ніна зазвичай збирала традиційний стіл на Новий рік. Вона варила холодець, неодмінно кришила велику каструлю олів’є і укладала шари оселедця під шубою у велику кришталеву салатницю… На гаряче вона тушкувала капусту зі свининою і смажила м’ясо…

Ірина готувала вечерю, коли задзвонив телефон. Чоловіка вдома не було. Іра підняла трубку: – Так, я слухаю вас. У відповідь почула жіночий голос: – Це Ірина Ігорівна? – Так, – підтвердила вона. – Я знаю, що вашого чоловіка зараз немає вдома. – Що?! Що з Артемом?! – схвильовано вигукнула Іра. – Та не хвилюйтеся. Я хотіла вас попередити, що він зараз у своєї коханки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина готувала вечерю, коли задзвонив телефон. Чоловіка вдома не було. Іра підняла трубку: – Так, я слухаю вас. У відповідь почула жіночий голос: – Це Ірина Ігорівна? – Так, – підтвердила вона. – Я знаю, що вашого чоловіка зараз немає вдома. – Що?! Що з Артемом?! – схвильовано вигукнула Іра. – Та не хвилюйтеся. Я хотіла вас попередити, що він зараз у своєї коханки

Задзвонив домашній телефон. Серце Ірини тривожно заколотилося. “Щось трапилося” – промайнуло у неї в голові. Артем мав повернутися з роботи чотири години тому. Вона з тривогою підняла трубку телефону і тихо, майже пошепки, озвалася: -Так, я слухаю вас. У телефоні…

Зранку Павло прокинувся і одразу ж побіг до Марини. Він швидко піднявся сходами і подзвонив у двері її квартири. Дівчина відкрила і, невдоволено, сказала: – Знову ти! Я не піду з тобою гуляти, Павло. Казала ж тобі. – Та ні, – засоромився той. – Я звісно хотів тебе запросити. Та мені потрібен номер твоєї подруги. – Чий? – здивувалася Марина. – Її звуть Іра. – Іра? Яка ще Іра? – Марина здивовано дивилася на хлопця

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зранку Павло прокинувся і одразу ж побіг до Марини. Він швидко піднявся сходами і подзвонив у двері її квартири. Дівчина відкрила і, невдоволено, сказала: – Знову ти! Я не піду з тобою гуляти, Павло. Казала ж тобі. – Та ні, – засоромився той. – Я звісно хотів тебе запросити. Та мені потрібен номер твоєї подруги. – Чий? – здивувалася Марина. – Її звуть Іра. – Іра? Яка ще Іра? – Марина здивовано дивилася на хлопця

Іра була найнепримітнішою гостею на дні народження Марини. Дівчата навчалися разом у коледжі. Марина широким жестом запросила всіх, хто зможе прийти, але багато дівчат виїжджали на вихідні додому по селам. Іра, скромна і тихенька, наважилася скористатися пропозицією. Вона ж нікуди…

Марина з подругами сиділи на лавці і пліткували. Раптом вони замовкли – біля них повільно проїхала красива, дорога машина. За кермом була якась жінка. Вона повернулась до них і на її обличчі промайнула посмішка. – Мабуть, дочка якогось багатія, – сказала Ольга. – Дівчата, та це ж Наталка! – крикнула Ганна. – Яка Наталка? – здивовано запитала Марина. – На якій твій Степан хотів одружуватися. Марина аж застигла від такої новини

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Марина з подругами сиділи на лавці і пліткували. Раптом вони замовкли – біля них повільно проїхала красива, дорога машина. За кермом була якась жінка. Вона повернулась до них і на її обличчі промайнула посмішка. – Мабуть, дочка якогось багатія, – сказала Ольга. – Дівчата, та це ж Наталка! – крикнула Ганна. – Яка Наталка? – здивовано запитала Марина. – На якій твій Степан хотів одружуватися. Марина аж застигла від такої новини

Марина визирнула у вікно і почала збиратися. Вона глянула на чоловіка, який лежав на дивані, скривилася і запитала: -Роман, там Ольга вже вийшла. Посидимо може трохи на лавці? Чоловік у відповідь засміявся. -Ти чого смієшся? – запитала Марина. -Марино, ти…

– Надя такий суп зварила, їсти неможливо! – скаржилася Марія синові. Між свекрухою та Надією постійно виникали такі сварки. Зрештою, Стас так втомився від цього, що став приходити додому пізніше. А одного разу зателефонував і буденним голосом промовив: – Я сьогодні не приїду ночувати. – Як це – не приїдеш? – Не зрозуміла Надя. У трубці повисла тиша. – Я зустрів іншу

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Надя такий суп зварила, їсти неможливо! – скаржилася Марія синові. Між свекрухою та Надією постійно виникали такі сварки. Зрештою, Стас так втомився від цього, що став приходити додому пізніше. А одного разу зателефонував і буденним голосом промовив: – Я сьогодні не приїду ночувати. – Як це – не приїдеш? – Не зрозуміла Надя. У трубці повисла тиша. – Я зустрів іншу

Розвела їх свекруха. Ні, відкрито вона ніколи нічого подібного не говорила, тут її ні в чому дорікнути. Але як тільки Стас привів додому молоду дружину, одразу ж почалися причіпки. Якщо Надя йшла готувати на кухню, свекруха тут як тут, то…

Надя прибирала в будинку, коли раптом у двері постукали. – Відчинено! – гукнула вона. У двері увійшла незнайома жінка. Вона по-хазяйськи озирнулася і запитала. – А Михайлик вдома? Надя здивовано похитала головою. Жінка, не роззуваючись пройшлася по кімнатах все оглядаючи. Надя нарешті не витримала. – А ви хто така?! – Я хто? Я перша дружина. Що Міша нічого не казав? Надя здивовано відкрила рота

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надя прибирала в будинку, коли раптом у двері постукали. – Відчинено! – гукнула вона. У двері увійшла незнайома жінка. Вона по-хазяйськи озирнулася і запитала. – А Михайлик вдома? Надя здивовано похитала головою. Жінка, не роззуваючись пройшлася по кімнатах все оглядаючи. Надя нарешті не витримала. – А ви хто така?! – Я хто? Я перша дружина. Що Міша нічого не казав? Надя здивовано відкрила рота

Надя прибирала в будинку. Вона була щаслива. Коханий чоловік, добротний будинок. Що ще потрібно для щастя. Ну і нехай, що Михайло старший за неї майже на п’ятнадцять років, адже головне кохання. А в селі вона все життя мріяла жити. І…

– Андрію, ти не забув, ти мені обіцяв двері встановити, – звернулася Зоя Павлівна до зятя. – Не забув. Зроблю, – відповів він. У неділю він встав раніше і поїхав до тещі. Андрій переодягся і одразу взявся до справи. У цей час у двері подзвонили. Зоя пішла відчиняти. Прийшла сусідка. Андрій, випадково, почув їхню розмову. Від почутого у нього аж очі округлилися

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Андрію, ти не забув, ти мені обіцяв двері встановити, – звернулася Зоя Павлівна до зятя. – Не забув. Зроблю, – відповів він. У неділю він встав раніше і поїхав до тещі. Андрій переодягся і одразу взявся до справи. У цей час у двері подзвонили. Зоя пішла відчиняти. Прийшла сусідка. Андрій, випадково, почув їхню розмову. Від почутого у нього аж очі округлилися

– Андрію, а що це у ванній лампочка не світить, зовсім не стежиш за квартирою, – обурено сказала Зоя Павлівна. – Забуваю купити, що ж ви через таку дрібницю, починаєть, – відповів Андрій. – Дрібниця тут, дрібниця там і накопичується…

Повернутись вверх