Андрій зупинився біля під’їзду. Додому йти не хотілося. Сьогодні на співбесіді йому знову відмовили. Чоловік вже уявляв сцену, яку влаштує йому дружина. Андрій відкрив двері в квартиру, як раптом почув. – Привіт коханий. Вечеря готова, – Ганна поцілувала чоловіка. Андрій від несподіванки застиг на порозі. – Як пройшов день? – запитала Ганна. Андрій розповів про невдалу співбесіду. – Не хвилюйся, все налагодиться, – заспокоїла його дружина. Андрій не розумів, що сталося з його дружиною

– Аню, добре подумала? Адже це на все життя, – Ольга Миколаївна, зітхнувши, поглянула на дочку. – Мам, не починай. Ми з Андрійом любимо одне одного. Все у нас буде добре, – Аня невдоволено закотила очі. – Що ж, добро….

Світлана тиждень гостювала у доньок. І ось вона повернулася додому. Відкрила квартиру, і відчула приємний запах смаженої картоплі. Вона, скинувши туфлі, зазирнула на кухню. Біля плити стояв чоловік, і щось готував. – Вікторе ти? – здивувалася Світлана. – Що ти тут робиш? – Привіт, – усміхнувся Віктор. – Як там наші дівчатка? – Вітя, що сталося? Ти ж пішов від мене, – Світлана опустилася на стілець, нерозуміючи, що відбувається

Світлана дуже любила свою матір, тому, коли вийшла заміж і почала жити своїм життям, ніколи не розповідала мамі про проблеми чи негаразди в сім’ї.  -Нехай моя мама вважає мене найщасливішою, – говорила Світлана подружці, – Не буду її засмучувати. Вона…

Аня прибирала в будинку, коли батько повернувся з роботи. – Дочко, мені потрібно з тобою поговорити, – сказав Володимир. – Слухаю тебе тату, – відповіла Аня. – У мене з’явилася жінка, – Батько винувато посміхнувся. – Завтра я її приведу, познайомитися. В суботу Ганна причепурилася, накрила стіл. Під’їхала машина батька, відкрилися двері, вийшов батько, а за ним якась жінка. Аня глянула на її обличчя і не повірила своїм очам. – Оксано, це ти? – тільки й промовила вона

«Двадцять – це мало чи багато? – все частіше і частіше спадало на думку Ані це питання. – Напевно, це залежить від того, чи є у тебе хлопець чи ні. Дмитро після випускного поїхав у столицю, навіть не попрощавшись. Та…

Роман з Христиною святкували заручини. Вони покликали гостей, серед яких був і найкращий друг Степан. Ближче до ночі, гості розійшлися, але Степан залишився. Христина відвела Романа спати, а сама вирішила поприбирати. Степан усміхався, жартував, робив їй компліменти. Нарешті вона не витримала і запитала: – Степан, може тобі пора додому?! – Та ні, все добре. А хіба я тобі не подобаюся? – підморгнув він їй. Христина аж застигла

-Ти що так їй довіряєш?! Ви ж лише кілька місяців, як зустрічаєтеся! Це безглуздо! – наполягав Степан, намагаючись довести найкращому другові, що він занадто поспішає з пропозицією своїй дівчині. -Слухай, я люблю її, це не твоя справа! – роздратовано відповів…

Після того, що сказав їй Максим, Олена жодної хвилини не могла залишатися в цьому будинку. В будинку, який вважала своїм рідним. – Мамо, ти чого? – здивувалася донька. – Куди ми на ніч поїдемо? – Поліно,  не слухай маму. Якщо вона хоче, то нехай і їде, – спокійно сказав  Максим. – Доню, я повторюю тобі – ми їдемо! Прямо зараз! Збирай свої речі. Ми їдемо до бабусі! – сказала Олена. Поліна не розуміла, що  відбувається

Після того, що Максим зараз сказав Олені, вона жодної хвилини не могла залишатися в цьому будинку. У будинку, який вважала своїм рідним. -Мамо, ти чого? – здивувалася Поліна. – Куди ми на ніч поїдемо? Тату, що відбувається? -Не слухай маму,…

Юлія Петрівна ліпила на кухні вареники, коли прийшла дочка з якимось чоловіком. Юлія Петрівна ахнула, то був Віктор. – Оксано, ти навіщо його привела? – Юлія Петрівна викликала доньку на кухню. – Мамо, можна, він житиме з нами? – запобігливо усміхнулася дівчина. – Ти що таке кажеш? У нього в сусідньому під’їзді дружина та дитина є! – раптом сказала Юлія Петрівна. – Я вагітна від Віті! – Що?! – Юлія Петрівна сіла на стілець

– Оксано, ти навіщо його привела? – Юлія Петрівна викликала доньку на кухню, вкрай обурена. – Мамо, можна, він житиме з нами? – запобігливо усміхнулася дівчина. – Ти що таке кажеш? У нього в сусідньому під’їзді дружина та дитина є!…

Таїсія Василівна їхала до сина Володимира. Пізно вночі у купе увійшла жінка. Була вона дуже сумна. Таїсія не втрималась і запитала: – Щось сталося у вас? – Каханий чоловік не хоче залишати свою сімю! – відповіла супутниця. – Я якраз до нього їду! Володимир обіцяв, що все вирішить цих вихідних. Таїсія Василівна напружилася. – Володимир, кажете. А скільки ж йому років? І тут збіг, вік її сина. Таїсія Василівна розхвилювалася не на жарт

Таїсія Василівна їхала до сина. Лише одна ніч на поїзді, і вона побачить усіх: синочка, невістку, онучку. Приїжджала вона до них не часто, але завжди із задоволенням. У них хороша родина, Володимиру пощастило із дружиною. Ірина жінка чудова! І господарка,…

Тамара цілий день не знаходила собі місця. – Та як вона могла?! – думала  жінка. – Після стількох років дружби і отаке виробляти. Ох, Жанка! Ну постривай! Тамара взяла телефон і набрала номер подруги. – Ну, привіт, Жанно! – сказала вона в слухавку. – Ти нічого не хочеш мені розповісти? – запитала Тамара. – Про що? – якось зам’ялася Жанна. – Про твої шашні з  моїм чоловіком! – сказала Тамара. Жанна не розуміла, що відбувається

Тамара цілий день не знаходила собі місця. -Та як вона могла зі мною так вчинити?! – думала вона. – Після стількох років дружби і отаке виробляти… Ох, Жанка! Ну постривай… Тамара взяла телефон і набрала номер подруги. -Ну, привіт, Жанно!…

Оксана помила після вечері посуд, зазирнула в кімнату до чоловіка, який солодко спав, і вирішила сісти за комп’ютер. Жінка зайшла у соцмережу, і не повірила своїм очам. Серед можливих друзів Оксана побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася якась незнайомка. – Що? – Оксана вдивилася ще раз. – Цього просто не може бути! – жінка кинулася в спальню до чоловіка за поясненями

Оксана не повірила очам, коли зайшовши пізно ввечері у соцмережу, серед можливих друзів побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася незнайомка. За їхніми спинами котилися до обрію пінисті хвилі. – Що? – Оксана вдивилася ще раз, сподіваючись, що…

Лариса поверталася додому втомлена. Жінка відчинила двері, як раптом відчула смачний запах. Вона роздяглася і пройшла на кухню, біля плити крутився Віктор. – Привіт, кохана! – усміхнувся він. – Я, звісно, не кулінар, але простеньке приготувати якось зміг. Лариса побачила накритий на двох стіл, на плиті щось смажилося. – Що відбувається? – здивовано запитала вона. – Я повинен вибачитися перед тобою, – відповів Віктор. Лариса приготувалася до найгіршого

Лариса сиділа за кухонним столом і з насолодою пила чай. Нарешті вона вдома і можна розслабитись, відпочити. Тим більше, поки вона ще одна. Віктор затримався на роботі, тож у неї є ще близько години такого дорогоцінного часу, який можна використати…

Повернутись вверх