Головна - Історії жінок - Ірина варила на кухні борщ. Раптом вона почула звук ключа в дверному замку. Вона швидко вийшла в коридор. Вхідні двері відчинилися і на порозі зʼявився її чоловік. І з’явився не один! На порозі стояла незнайома молода дівчина. – Знайомся, Ірино, це Оля, – ввічливо сказав Сергій. – Вона житиме з нами! Ірина так і застигла

Ірина варила на кухні борщ. Раптом вона почула звук ключа в дверному замку. Вона швидко вийшла в коридор. Вхідні двері відчинилися і на порозі зʼявився її чоловік. І з’явився не один! На порозі стояла незнайома молода дівчина. – Знайомся, Ірино, це Оля, – ввічливо сказав Сергій. – Вона житиме з нами! Ірина так і застигла

Ірина була дуже дбайливою дружиною. Велику роль такому відношенні до чоловіка зіграло її виховання.

Бабуся і мама були такими ж зразковими дружинами, якою була Ірина.

Дідусь Ірини і її батько купалися в комфорті і ніколи не скаржилися на своїх дружин у спілкуванні з приятелями.

У когось дружина не вміла готувати, у когось часто сварилася, в інших не відпускала з друзями на гулянки, комусь не вистачало пристрасті…

А ось чоловіки Ірини, її бабусі і матері поскаржитися на таке ну ніяк не могли!

Ірина була одружена понад п’ятнадцять років. Сергій був її першим і єдиним чоловіком. За іншими вона не гналася, а з самого знайомства вибудовувала зі своїм обранцем ідеальні, на її думку, стосунки.

Сергій насолоджувався спілкуванням з Іриною, жодного разу не поскаржився на неї, сварок між ними не було, бо всі їх в корені припиняла сама Ірина.

-Ти – найкраща жінка з усіх, що я зустрічав! – цю фразу Сергій повторював регулярно, а Ірина посміхалася і подумки дякувала матері і бабусі за прекрасне виховання.

-Я просто тебе люблю, – відповідала Ірина.
А її Сергій думав, що він і є той ідеальний чоловік, з яким його дружині пощастило, не здогадуючись про те, що насамперед пощастило саме йому.

Сергій пишався своєю дружиною, він вважав себе прекрасним чоловіком і чудовим батьком.

Насправді, більшу частину господарських справ вирішувала Ірина, намагаючись не турбувати чоловіка.

При цьому вона нарівні з ним працювала, однак, робота Сергія вважалася престижнішою і важливішою, оскільки була високооплачуваною.

Ірина не заперечувала, вона просто хотіла мати хорошу сім’ю.

Про те, що Сергій до сорока років почав вважати себе дуже цікавим чоловіком, Ірина зрозуміла майже одразу.

Чоловік записався в спортзал, перестав їсти картоплю і жирне, відмовився від пінного по п’ятницях, а ще часто стояв біля дзеркала, милуючись своєю фігурою.

І справді, для своїх сорока років виглядав Сергій досить непогано, але тільки для кого він старався – залишалося загадкою.

Ірина розуміла, що явно не для неї, адже дружина любила свого чоловіка таким, яким він був, і Сергій чудово про це знав.
-Ти вирішив ще й у басейн ходити? – якось запитала вона, побачивши на журнальному столику черговий абонемент.

-Так, лікар порадив, – відповів чоловік, як би між іншим.

Ірина посміхнулася, розуміючи, що ні до якого лікаря її чоловік не ходив.

Ірина не вірила в ці казки, але вигляду не подала.

Будучи жінкою мудрою, вона вирішила діяти по-своєму.

Ні, вона не стежила за Сергієм і не порпалася у його телефоні й паперах.

Все, що їй довелося зробити – це поспілкуватися із дружиною його найкращого друга.

Виявилося, що весь той час, що Сергій нібито провів зі своїм приятелем, він насправді був у іншому місці.

А дружина друга ще й додала, що бачила Сергія кілька разів у компанії молодої блондинки!

Ірина вислухала жінку, зробила висновки, але зовні ніяк цього не показала.

-Тобі що, зовсім все одно, що робить Сергій?! Тобі все рівно, що в нього є коханка?!

-Ні, звичайно, – відповіла Ірина. – Але що я можу змінити? Вона вже є, від неї нікуди не подітися.
-І ти нічого не робитимеш для того, щоб її не було?!

-Ні не буду. Це вибір мого чоловіка, що ж вдієш.

Ірина, звісно, ​​кривила душею. Їй було дуже неприємно усвідомлювати, що її доглянутий і так чудово вихований нею чоловік, раптом вирішив віддати перевагу якійсь молоденькій дівці з довгими ногами.

Звичайно, за роки шлюбу Ірина трохи запустила себе – і повненька, і волосся сиве, і одяг…

А там, на стороні, мабуть, діялося таке диво, від якого її Сергій був у захваті.

Ірина вирішила зайняти вичікувальну позицію.

Якоїсь миті було бажання теж знайти собі чоловіка на стороні.

Але потім Ірина подумала про те, що витрачати свій час та енергію ще на одного невдячного вона не збирається.

Ні, не входило це в її правила, вона була і залишалася жінкою пристойною, на відміну від свого чоловіка.

З чоловіком зовні стосунки не змінилися – Ірина була такою ж доброю і вірною дружиною, яка знала наперед кожне бажання свого коханого Сергія і поспішала його виконувати.

Чоловік зовсім знахабнів. Він вважав себе таким незамінним, що періодично став не ночувати вдома!

Хоча раніше такого собі не дозволяв.

Ірина розуміла, що своїми руками дає можливість чоловікові поводитися зухвало.

Раніше Сергій би ніколи не дозволив собі такого, а тепер почав ставитись до дружини, як до домогосподарки.

Діти його теж дратували, свої обов’язки по дому чоловік закинув, вважаючи, що десь в іншому місці його сили знадобляться більше.

-Що ти терпиш усе це? – запитувала в Ірини її єдина приятелька, з якою жінка поділилася своїми проблемами.

З вигляду, Ірина, звісно була незворушною, але всередині в неї все вирувало.

-Я не терплю, я чекаю, – відповіла Ірина.

-Чого чекаєш?

-Чекаю, коли він зрозуміє, що я краща за його коханку, – відповіла Ірина.

Подруга тільки посміхнулася. Ірина й сама розуміла, що каже нісенітниці, але нічого не могла з собою вдіяти. Їй хотілося бути кращою, вона не хотіла вірити в те, що та, інша, може подобатися Сергію більше за неї.

А Сергій так розпустився, що Ірина навіть здивувалася від його нахабства.

-Можеш більше не морочитися зі сніданками, обідами і вечерями для мене, – сказав він гордо. – Я їстиму в іншому місці.

-Там що, годують смачніше? – невпевнено запитала Ірина.

-І не тільки годують, – відповів чоловік і, взявши свій портфель, вийшов з дому.

Тут Ірина дала волю сльозам, але постаралася взяти себе в руки.

Зараз вона не збиралася опускати рук. Ні! В жодному разі не можна було цього робити!

-Мамо, а чому тата весь час немає вдома? – навперебій запитували діти, а Ірина не знала, що їм відповісти.

-У тата багато роботи, – говорила Ірина, а у самої всередині все вирувало.

Їй вже дуже хотілося побачити ту жінку. Вона вже хотіла простежити за чоловіком, побачити збоку, як він в’ється навколо своєї коханки, але вона ніяк не могла зібратися з духом для цього.

Ірина на кухні готувала обід для себе й дітей. Раптом вона почула звук ключа в дверному замку. Вона швидко вийшла в коридор. Вхідні двері відчинилися і на порозі зʼявився її чоловік. І з’явився не один!

На порозі стояла та сама описана подругою блондинка, молода й струнка, на тлі якої Ірина у своєму засмальцьованому фартуху виглядала щонайменше безглуздо.

-Знайомся, Ірино, це Оля, – ввічливо сказав Сергій. – Вона житиме з нами.

Ірина так і застигла. Вона витирала руки об фартух, оглядала з ніг до голови цю Олю, яка робила Сергія щасливим.

Вона кивнула головою на знак вітання, проковтнула сльози і, повернувшись, пішла на кухню.

Парочка пішла в кімнату, а Ірина – варити борщ.

Їй треба було щось робити, але що вона поки не знала що. І раптом її осяяло!

Скинувши фартух і вимкнувши вже готовий ароматний борщ, вона з гордо піднятою головою пройшла в кімнату, де Оля викладала свою косметику на її столик.

-Що ти робиш? – поцікавився Сергій. – Я взагалі пропоную тобі перебратися в іншу кімнату.

-Я переберуся в інше місце, – озвалася Ірина, вигрібаючи з шафи свої речі і попутно шукаючи очима свою валізу.

-В яке? – запитав чоловік.

-Я поїду на орендовану квартиру. Не плутатимуся тут у вас під ногами. До речі, я там борщ зварила, його вистачить на кілька днів. І не забудь, що у Миколи завтра з ранку заняття, а у Марічки репетитор о третій. Потрібно буде їх відвезти і забрати.

-А ти? – Сергій незрозуміло дивився на дружину.

-А я йду, Сергійку. Я свій обов’язок виконала, місце для вас звільняю. Оля може дзвонити мені і цікавитися, як і чим годувати дітей.

Обличчя Олі при цьому витягнулося.

-Котику! Я не збираюсь готувати! – сказала вона до Сергія.

Сергій розхвилювався не на жарт.

-Я не розумію, – промимрив він. – Ти що ж, дітей із собою не береш?

-Тут їхній дім, куди я їх повезу, любий? – проворкувала Ірина, закриваючи заповнену речами валізу. – Вони й твої діти, а ти привів їм таку гарну нову маму.

-Не кажи нісенітниць! – закричав Сергій, але Ірина вже була у коридорі.

-Котику! Виріши це питання! – крикнула чоловікові його коханка, яка раптом перестала розставляти речі на столику Ірини.

Ірина посміхнулася, чуючи їхні гучні переговори. Олі зовсім не хотілося доглядати чужих дітей, варити їм борщ і возити на заняття. Їй був потрібен Сергій, а не Сергій із дітьми на додачу.

Увечері в будинку не було ні чоловіка, ні коханки.

А через тиждень Сергій подзвонив і, вибачаючись, просив про зустріч.

Оля від нього пішла.

Але Ірина вже вирішила для себе, що в неї з Сергієм теж все закінчено.

Plitkarka

Повернутись вверх