Ольга з двома валізами стояла на порозі квартири доньки. Інші її речі Поліна сказала викинути. Поселили Ольгу Петрівну на розкладному кріслі. – Мамо, та ти не хвилюйся – це тимчасово! – заспокоювала її Поліна. – Твою квартиру ми продали і зараз купимо тобі нову. Ще й діда якогось тут собі знайдеш! Так минуло два місяці. – Поліно, ну що там з квартирою? – запитала Ольга Петрівна. – Мамо, тут таке діло. Василь твої гроші в бізнес вклав. Ольга Петрівна так і присіла на крісло

У своїй однокімнатній квартирі Ольга Петрівна прожила все життя. Спочатку з чоловіком та донькою, а в останні роки зовсім одна. Чоловік кілька років тому пішов у засвіти, а донька вийшла заміж і переїхала з сім’єю у велике місто. Але Ольга…

Таня повернулася з роботи і побачила, що чоловік збирає її речі у валізу. – Сашко, а ти що робиш? Ми у відпустку зібралися? – з посмішкою запитала Таня. – Ні, ти з’їжджаєш! – спокійно відповів їй чоловік. – Цікаво, і чому це, любий? – посміхнувшись, спитала його дружина. – Ніякий я тобі більше не любий! Називай “любим” того – з ким ти в суботу була, – раптом сказав Сашко. Тетяна застигла, тільки зараз вона зрозуміла, про що говорить чоловік

Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його сусід Вадим, підморгнув йому і сказав: – Сашко, ви це,…

Рита прийшла додому пізно. На вулиці вже темніло. – Я подаю на розлучення, – заявила вона з порога чоловікові. – Можеш забрати квартиру, тільки частку мені виплати. Мені квартира не потрібна. Я їду! Микола аж присів від здивування. – Куди їдеш? – нарешті запитав чоловік. – А це вже моя справа, – діловито сказала Рита. – Я поки що у Люби на дачі поживу. Жінка дістала валізу. Микола не розумів, що це таке відбувається

-Та мені ж всього сорок девʼять… – Рита розгублено дивилася на лікаря. – Зовсім нічого не можна зробити? – з надією запитала вона. -На жаль ні. При певних процедурах, скажімо ще рік, чи півтора лишилось. А так шість-вісім місяців… -Я…

Ігор приїхав до батька в село у гості. Він відкрив хвіртку і з двома спортивними сумками зайшов у двір. На поріг вийшов його батько і взяв руки в боки. – Ну що знайшов? – одразу замість привітання запитав Іван у сина, який після довгої відсутності переступив поріг батьківського дому. – Привіт, тату, – усміхнувся розгублено Ігор. – Ти про що це питаєш? Що я мав знайти? Ігор застиг від здивування

Ігор приїхав до батька в село у гості. Він відкрив хвіртку і з двома спортивними сумками зайшов у двір. На поріг вийшов його батько і взяв руки в боки. -Ну що знайшов? – одразу замість привітання запитав Іван у сина,…

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. – Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! – Ну, привіт, – сказала вона. – Петре, ходи сюди! – гукнула Тетяна чоловіка. – Ігорчик наш наречену привіз. Іди знайомитись. Петро вийшов у домашній піжамі. Він побачив Жанну і відкрив рота від здивування

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. -Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! Коли син два дні тому повідомив про свій приїзд і…

Оксана чистила капусту на борщик, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла Зінаїда Василівна з величезним тортом у руках. Оксана застигла від здивування. – Ну що ж ти стоїш, доню?! Бери, – сказала вона їй. – Ледве донесла. Ваш улюблений. Київський. Олексій вийшов у коридор і здивовано глянув на тещу. – Олексію, ти не проти? – раптом запитала Зінаїда. – Так почаювати з вами захотілося! Олексій не вірив своїм вухам

Слухати анекдоти про тещ Олексій не любив. Якось надто весело там все в них відбувається. Його стосунки із Зінаїдою Василівною, мамою дружини Оксани, були не найкращі. Так, у всякому разі, вважав він сам. До пори до часу… А почалося все…

Поліна зі своїм чоловіком Миколою прийшли на вечірку. Почалися танці. Друг Миколи, Іван, запросив Поліну потанцювати. А коли музика закінчилася, Поліна раптом побачила, що її чоловіка ніде нема! Вона обійшла весь поверх, але Миколи ніде не було. Раптом Поліна почула голоси десь з-під сходів. – Це як розуміти? – почула вона незнайомий жіночий голос. – Це я маю бути з тобою під руку на цій вечірці, а не твоя стара дружина! Поліна не вірила своїм вухам

Останнім часом Поліна часто замислювалася над питанням: -До чого люди обмінюються обіцянками любові та вірності, якщо вони їх не дотримуються? -На жаль, кохання – це не гарна казка, – з гіркотою подумала Поліна, дивлячись на годинник на кухні. – У…

Зіна пересаджувала квіти, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її чоловік Петро. Жінка взяла слухавку. – Алло, Зіна! Привітай мене! – вигукував в слухавку Петро. – З чим тебе вітати? – здивувалася Зіна. – Син у мене сьогодні народився! Син! – радів чоловік. – Який син? Чий син? – не зрозуміла Зіна. – Мій син Зіно! Мій син! – спокійно відповів Петро. Зіна застигла з телефоном в руках. – Як таке можливо? – тільки й подумала жінка

Про те, що у чоловіка хтось є, Зінаїда Вікторівна здогадувалася давно. Та й як не здогадуватись. З Петром вони були одружені майже двадцять п’ять років, і знала вона свого чоловіка дуже добре. І коли той, попри звичку довше повалятися в…

Вранці Оксана прокинулася від того, що в двері хтось безперервно дзвонив. Жінка накинула халат і пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Господи, Ганно  та що там трапилося?! Ти годину бачила?! – запитала Оксана. – А ти у вікно подивися, і все зрозумієш, – схвильовано сказала сусідка. Оксана підійшла до вікна, глянула на вулицю і ахнула. – О, Боже… – тільки й сказала вона

Оксана Петрівна овдовіла несподівано. Одного разу її чоловік просто не прокинувся вранці. А ще ж ввечері вони складали якісь плани на майбутнє, мріяли… Та вранці все зупинилося… Оксана Петрівна важко переживала втрату чоловіка. Адже вони були ніби дві половинки одного…

– Діду, я одружуюся, – радісно вигукнув Сашко, зайшовши в будинок. – А ​​що за наречена. Із наших? – запитав Михайло. – З райцентру. Оленою звуть, – усміхнувся внук. – А батьки хто? Може, я знаю, – продовжував дід. – Бондареко, її пізвище, – відповів Сашко. – Бондаренко… – Михайло задумався, наче згадав щось. – А як батька твоєї Олени звати? – Павло Миколайович. А що? – здивувався Сашко. Михайло змінився на обличчі, промимрив ім’я і застиг. – Все збігається, – тільки й промовив він

– Діду, у мене новина, і ти першим дізнаєшся: одружуся я, – Сашко застав вдома тільки діда і першому похвалився про весілля. Він стояв у кремовій сорочці, засмаглий, легкий вітер трохи тріпав його волосся, схоже за кольором на стиглу пшеницю….

Повернутись вверх