Пліткарка

Жіночий журнал

Валерій вже кілька днів жив «на квартирі» в Ірини. Якось чоловік зголосився нарубати дров, але господиня не пустила його! – Що ви, Валерію! – сказала Ірина. – Сусіди ж можуть побачити! Чоловік здивувався, але нічого не сказав. Потім він хотів допомогти Ірині донести продукти з сільського магазину. – Валерію Степановичу, я собі ніколи не пробачу, якщо з вами щось трапиться! – знову чомусь сказала Ірина. – Я дуже переживаю за вас. – Не розумію, ви про що? – здивувався чоловік. – Ну як же ж? Зіна мені про вас все розповіла! – Що розповіла? – чоловік очі вирячив від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валерій вже кілька днів жив «на квартирі» в Ірини. Якось чоловік зголосився нарубати дров, але господиня не пустила його! – Що ви, Валерію! – сказала Ірина. – Сусіди ж можуть побачити! Чоловік здивувався, але нічого не сказав. Потім він хотів допомогти Ірині донести продукти з сільського магазину. – Валерію Степановичу, я собі ніколи не пробачу, якщо з вами щось трапиться! – знову чомусь сказала Ірина. – Я дуже переживаю за вас. – Не розумію, ви про що? – здивувався чоловік. – Ну як же ж? Зіна мені про вас все розповіла! – Що розповіла? – чоловік очі вирячив від здивування

Ірина Тимофіївна нещодавно освоїла смартфон, і коли пролунав дзвінок, вона звичним рухом плеча притиснула його до вуха. Справа в тому, що в цей важливий момент, який змінив подальшу долю цієї немолодої жінки, вона розкочувала тісто для вареників. Почувши знайомий голос…

Олена зручно вмостилася на кріслі в електричці й замислилась. Раптом поруч із нею сів гарний молодий чоловік. На ньому був дорогий костюм, а приємний парфум говорив про його високий статус. – Привіт, красуне! – несподівано сказав незнайомець. – З прийдешніми святами тебе! Олена здивовано підвела очі на незнайомця і посміхнулася. – Спасибі, взаємно… – пробурмотіла вона. Всю дорогу вони їхали мовчки… Олена вийшла з електрички, підійшла до свого будинку й оторопіла від несподіванки! В будинку на неї чекав несподіваний сюрприз

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена зручно вмостилася на кріслі в електричці й замислилась. Раптом поруч із нею сів гарний молодий чоловік. На ньому був дорогий костюм, а приємний парфум говорив про його високий статус. – Привіт, красуне! – несподівано сказав незнайомець. – З прийдешніми святами тебе! Олена здивовано підвела очі на незнайомця і посміхнулася. – Спасибі, взаємно… – пробурмотіла вона. Всю дорогу вони їхали мовчки… Олена вийшла з електрички, підійшла до свого будинку й оторопіла від несподіванки! В будинку на неї чекав несподіваний сюрприз

Олена зіщулилася і зробила крок у темряву. Було пізно. Олена тільки перестала клопотати по дому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. До речі, їй часто так дзвонили, особливо, якщо комусь була потрібна допомога. Ось і зараз, у телефоні звучав зляканий голос…

Михайло роззувся, взяв сумку з покупками і пішов на кухню. Він уже почав її розбирати, як раптом у двері подзвонили. Чоловік неохоче пішов відкривати. – І кого це там ще принесло? – бурмотів він дорогою до дверей. Михайло відкрив двері й оторопів. На порозі стояла його сусідка Ніна. Вона тримала миску з якимись кісточками і м’ясними обрізками. – Ось принесла. Суп варила. Хороші кісточки. Візьмете? Михайло розгубився… Аж раптом його осяяла несподівана думка

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Михайло роззувся, взяв сумку з покупками і пішов на кухню. Він уже почав її розбирати, як раптом у двері подзвонили. Чоловік неохоче пішов відкривати. – І кого це там ще принесло? – бурмотів він дорогою до дверей. Михайло відкрив двері й оторопів. На порозі стояла його сусідка Ніна. Вона тримала миску з якимись кісточками і м’ясними обрізками. – Ось принесла. Суп варила. Хороші кісточки. Візьмете? Михайло розгубився… Аж раптом його осяяла несподівана думка

Михайло переїхав у свою нову однокімнатну квартиру. Ну що сказати, не колишні хороми, звісно, ​​але для розміну після розлучення найкращого варіанта не знайшлося… А свою вівчарку довелося забрати з собою. Дружині вона була не потрібна. Не склалося у них. Красива,…

Ганна поїхала до бабусі в село. Мати з батьком розлучилися і вона мріяла побачити його хоч там. Та батько не прийшов ні в перший тиждень, ані на другий. Ганна дуже засмутилася. – Бабусю, а коли тато прийде? – запитала вона. Старенька якось дивно подивилася на неї. Її обличчя раптом чомусь все зіщулилося, взялося складками. – Стривай, – сказала вона. – У мене для тебе дещо є… Бабуся порилася в шафі і дістала звідти коробочку. Вона простягла її Ганні й сказала: – Це тато тобі передав. Ганна взяла коробку, відкрила її й ахнула

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна поїхала до бабусі в село. Мати з батьком розлучилися і вона мріяла побачити його хоч там. Та батько не прийшов ні в перший тиждень, ані на другий. Ганна дуже засмутилася. – Бабусю, а коли тато прийде? – запитала вона. Старенька якось дивно подивилася на неї. Її обличчя раптом чомусь все зіщулилося, взялося складками. – Стривай, – сказала вона. – У мене для тебе дещо є… Бабуся порилася в шафі і дістала звідти коробочку. Вона простягла її Ганні й сказала: – Це тато тобі передав. Ганна взяла коробку, відкрила її й ахнула

Найбільше Катруся переживала, що її шестирічна донька Ганнуся не прийме її нового чоловіка Валерія. Душа у Катрусі завжди була поетична, важка до чогось піднесеного, але заміж вона вийшла за грубого мужика Павлика… Бо залетіла! Павлик їй подобався широкими м’язистими плечима…

У Марії не стало дочки Наталі… Старенька відправила внучку Оленку до колишнього зятя Олега і зайнялася поминками. Після поминок подзвонив Олег. – Ми зараз приїдемо, – сказав він. – Мені треба з вами поговорити. Марія важко встала. Поставила на газ чайник, дістала з холодильника тарілки з нарізкою, що залишилися після поминок, млинці, поставила на стіл біленьку. Нехай згадає Наталю, чоловік все ж таки, хоч і колишній… Вони сіли за стіл. Олег одразу взявся за біленьку. – Ну що ти сказати хотів? – спитала втомлено Марія. Олег раптом єхидно посміхнувся

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
У Марії не стало дочки Наталі… Старенька відправила внучку Оленку до колишнього зятя Олега і зайнялася поминками. Після поминок подзвонив Олег. – Ми зараз приїдемо, – сказав він. – Мені треба з вами поговорити. Марія важко встала. Поставила на газ чайник, дістала з холодильника тарілки з нарізкою, що залишилися після поминок, млинці, поставила на стіл біленьку. Нехай згадає Наталю, чоловік все ж таки, хоч і колишній… Вони сіли за стіл. Олег одразу взявся за біленьку. – Ну що ти сказати хотів? – спитала втомлено Марія. Олег раптом єхидно посміхнувся

Наталя йшла повільно… Втомлена від нескінченних процедур, вона вже не боролася… Наталя вже мріяла швидше звільнитися від цього всього, що триває останні місяці. Вона постійно була напівсонна. Іноді прокидалася, немов виринала з води, і знову занурювалася в рятівну дрімоту, що…

Ліля сиділа на кухні за столом і про щось думала, мама якраз готувала вечерю. Вікторія одразу помітила, що з донькою щось не так. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Мамо, мені вже декілька днів сниться тато. Він питає, чи передала мені мама його останній подарунок? – раптом сказала Ліля. Вікторія аж змінилася на обличчі. – Мамо, ти щось знаєш про це? – здивувалася Ліля. – Зачекай, – сказала жінка, вийшла з кухні і повернулася з коробкою в руках. – Ось, тримай! Ліля взяла коробку, відкрила її і ахнула

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліля сиділа на кухні за столом і про щось думала, мама якраз готувала вечерю. Вікторія одразу помітила, що з донькою щось не так. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Мамо, мені вже декілька днів сниться тато. Він питає, чи передала мені мама його останній подарунок? – раптом сказала Ліля. Вікторія аж змінилася на обличчі. – Мамо, ти щось знаєш про це? – здивувалася Ліля. – Зачекай, – сказала жінка, вийшла з кухні і повернулася з коробкою в руках. – Ось, тримай! Ліля взяла коробку, відкрила її і ахнула

– Чому ви розлучилися з татом? Можеш хоч тепер мені розповісти?  – Навіщо тобі це, для чого ворушити минуле? Все позаду не хочу нічого згадувати. Тата вже нема на цьому світі, його недобре тепер обговорювати! – Вікторія здивовано подивилася на…

Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

– Ти дивися, втретє дзвоню, трубку не бере! – нервово сказала Таня. – Ну і що? Ти бачила час? Перша година дня він на роботі. Не може він постійно бути на телефоні, – відповіла Марійка. – Так, звісно, ​​працює він!…

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася і поспішила по тротуару далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! – не вгавав чоловік. Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається. Але… Як же ж так? Цього не може бути! Тебе ж давно не стало… Віктор аж очі вирячив від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася і поспішила по тротуару далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! – не вгавав чоловік. Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається. Але… Як же ж так? Цього не може бути! Тебе ж давно не стало… Віктор аж очі вирячив від здивування

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася, втягла голову в плечі, і, боячись обертатися, поспішила тротуаром далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її…

Валентина смажила на кухні гриби. Її зять Василь лежав у кімнаті, а дочка Таня побігла в аптеку. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Таня ключі забула, чи що? – подумала Валентина і побігла у коридор. Вона відкрила двері і застигла від здивування. На порозі стояли якісь не молоді вже чоловік і жінка. – Здрастуйте, а Василь тут живе? – запитав чоловік. – А ви хто? – здивувалась Валентина. – А ми його батьки, – сказала жінка. – Ось і знайшли ми нашого синочка-втікача! – Як це втікача? – ахнула Валентина. Жінка не розуміла, що відбувається. А далі почалося неймовірне

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина смажила на кухні гриби. Її зять Василь лежав у кімнаті, а дочка Таня побігла в аптеку. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Таня ключі забула, чи що? – подумала Валентина і побігла у коридор. Вона відкрила двері і застигла від здивування. На порозі стояли якісь не молоді вже чоловік і жінка. – Здрастуйте, а Василь тут живе? – запитав чоловік. – А ви хто? – здивувалась Валентина. – А ми його батьки, – сказала жінка. – Ось і знайшли ми нашого синочка-втікача! – Як це втікача? – ахнула Валентина. Жінка не розуміла, що відбувається. А далі почалося неймовірне

-Тетянка твоя скромна, як вона так швидко заміж зібралася? Чи після зальоту? Не приховуй Валя, я ж по-сусідськи, якщо це правда, то все одно скоро видно буде, – випитувала у Валентини сусідка цікаву новину. -Та йди ти, пліткарка, тобі яке…

Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході з під’їзду її зустріла якась жінка. – Ірина Віталіївна? – запитала вона. – Так, – підтвердила Ірина. – Ось значить яка ти! – посміхнулася незнайомка. – Ви взагалі хто? І що вам потрібно? – насторожилася Ірина. – Не прикидайся. Він сам все розповів, – говорила жінка. – Та що, і хто розповів, – не розуміла Ірина. Після цих слів незнайомка дістала телефон. – На дивись. Так зрозуміліше? – сказала вона. Ірина глянула  і застигла від здивування. – Але цього не може бути, – тільки й сказала вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході з під’їзду її зустріла якась жінка. – Ірина Віталіївна? – запитала вона. – Так, – підтвердила Ірина. – Ось значить яка ти! – посміхнулася незнайомка. – Ви взагалі хто? І що вам потрібно? – насторожилася Ірина. – Не прикидайся. Він сам все розповів, – говорила жінка. – Та що, і хто розповів, – не розуміла Ірина. Після цих слів незнайомка дістала телефон. – На дивись. Так зрозуміліше? – сказала вона. Ірина глянула  і застигла від здивування. – Але цього не може бути, – тільки й сказала вона

У неділю зранку Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході із під’їзду на неї буквально налетіла жінка. – Ірина Віталіївна? – Запитала вона. – Так, – підтвердила Ірина. – Так от значить яка ти! – Вибачте, – насторожилася Ірина….

Повернутись вверх