Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Віка неквапливо йшла вулицею. Ще треба зайти до магазину, купити щось на вечерю. Думки про покупки одразу ж засмутили дівчину. Скільки можна? Щодня тягаєш ці сумки, забиваєш холодильник, а на ранок все зникає. Зараз прийде, принесе повні сумки і весь вечір готування. Чоловік мало того, що не допоможе ніколи, то ще й заважає

Віка неквапливо йшла вулицею. Зимовий вечір запалював ліхтарі на паркових алеях, затишно світилися вікна будинків. Віка не поспішала, ще треба зайти до магазину, купити щось на вечерю. Думки про покупки одразу ж засмутили дівчину. Скільки можна? Щодня тягаєш ці сумки,…

– Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина і гараж. Я заслужив. – Та ти й носа сюди не показував, поки мама ще була, – пробурчала його сестра Ганна. – Та хай забирає, Ань! Мені тоді будинок. У мене дітей аж четверо, – сказала Світлана. – Значить мені все господарство. Ніхто не проти? – запитала Ганна. – Я проти, – пролунав тоненький голосок. Вони озирнулися. Біля дверей стояла маленька дівчинка

-Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина та гараж. Вважаю, що я заслужив такий подарунок від нашої матері. Ганна його сестра, пробурчала: -Поки мама жива була, ти й носа сюди не показував. І на поминки копійки дав….

– Ти куди це зібрався? Зараз будемо вечеряти, – Таїсія вийшла за чоловіком у коридор. – Прогуляюся. За 10 хвилин повернусь. Валера накинув куртку, уникаючи дивитися дружині в очі. Таїсія повернулася на кухню. На столі вже стояли тарілки. У квартирі смачно пахло. – Дивно. Раніше першим біг за стіл, а сьогодні… Щось трапилось, чи що. Прийде, спитаю. Але, ні за 10 хвилин, ні за годину, чоловік не прийшов

-Ти куди це зібрався? Зараз будемо вечеряти, – Таїсія вийшла слідом за чоловіком у коридор. – З собакою гуляти. За десять хвилин повернуся. Чоловік взяв повідець, накинув куртку, старанно уникаючи дивитися дружині у вічі. Таїсія зачинила за ним двері і…

– Цього просто не може бути! Це абсурд, – Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. – Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до молодої дівчини в реєстратурі. – Напевно, помилка? – Жодної помилки немає, це виключено, – відповіла вона. – Давайте подивлюся… Ну, все правильно. Імовірність материнства у вас нуль. Дитина вам не рідна

Ситуація була просто абсурдною. Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. —Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до миловидної дівчини на ресепшені, нервово накручуючи на палець руде пасмо волосся. – Напевно, помилка……

– Ви серйозно? – Гена здивовано дивився на бухгалтерку і знову почав вивчати свій листок з цифрами. – А чи можна якось зменшити цю суму? Вона зняла окуляри: – Геннадію, якщо вже надійшла постанова про призначення аліментів, то все! Чверть від усіх доходів ви повинні переказувати дружині, – жінка потрясла у повітрі папірцем. Додому Гена йшов у пригніченому настрої. Що ж тепер робити з тією Оксаною

-Ви серйозно? – Гена здивовано глянув на бухгалтерку і знову почав вивчати свій розрахунковий листок. – А чи можна якось зменшити цю суму? Бухгалтер зняла окуляри: –Загалом, Геннадію, якщо вже надійшла постанова про призначення аліментів, то все. Чверть від усіх…

– А знаєш, Ромка сказав, що ти погано готуєш, – ніби між іншим, сказав Вадим дружині, доїдаючи котлету. – Що твої голубці ледь доїв, такі вони були несмачні. Маша кинула ганчірку, якою витирала шафу і крикнула: – Вадим, ти зі своїм другом не знахабніли часом? Ви все обговорюєте? Мене, їжу і наше особисте життя? Вадим тільки знизав плечима. – Ну так, буває. А що в цьому такого? Та Машу вже було не зупинити

-А знаєш, Ромка сказав, що ти погано готуєш, – як би між іншим, сказав Вадим доїдаючи котлету. – Що твої голубці ледве проковтнув, такі вони були несмачні. Маша кинула ганчірку, якою витирала шафу і крикнула: -Вадим, ти зі своїм другом…

Ірина б нічого й не запідозрила і жила собі б тихо і мирно, якби не дивний дзвінок посеред ночі. Чоловік міцно спав – дзвонив його телефон. Ірина потягнулася до мобільника. Вона жмурилася від світла, але все одно розглянула дивне буквосполучення: “Зіна Булочки”. – Які це ще булочки дзвонять нам о другій ночі? – подумала вона

Ірина б нічого не запідозрила і жила собі тихо і мирно, якби не дивний дзвінок серед ночі. Чоловік міцно спав, а трель його телефону лунала на весь будинок. Ірина прокинулася. Порухала чоловіка. Він неохоче обернувся і, похропуючи, поклав долоні під…

– Мамо, я одружуюся. – Рома! Та куди тобі одружуватися?! – сплеснула руками Ліда. – Та ти ж сам ще дитя. Навіщо ж відразу одружуватися? Живіть так… – Мама, Ліза вагітна. – Та хто вона така хоч, ця Ліза, звідки? – Ліду переповнювали суперечливі почуття. Вона розуміла лише одне – внуків їй хочеться

-Мамо, я одружуюся. Ромі було тільки 19 років. -Куди тобі одружуватися, – сплеснула руками Ліда. – Та ти сам ще дитя. Але Рома був упевнений в собі. Вони з чоловіком його так виховали. Єдиний коханий син. Ліда завжди себе утримувала…

Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка. – Мамо, там тато речі збирає. Зібрався з дому йти, – схвильовано сказала дочка. Зіна подивилася на дочку і подумала, що та, мабуть, щось не так зрозуміла. – Ти чого це дочко? Ти, мабуть, плутаєш, щось? – Ні, мамо. Він так і сказав. Все каже, йду від вашої мами. Не можу, каже, більше з нею жити, – розповіла Галинка

У Зіни почалася так звана чорна смуга. Щоб вона не робила, все йшло не так. Апогеєм всього стало те, що її чоловік пішов з дому. Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка…

– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. Жити спочатку будемо з моїми батьками. Дівчина я порядна… У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала: – Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

– Юля, запрошую тебе з Денисом на День народження у суботу, прийдете? – Чому ж не прийти, Любочко, з великим задоволенням. Хто ще буде? – Батьки із Зіною приїдуть. Зіна – сестра Ігоря, познайомтеся якраз. Юля та Денис любили ходити…

Повернутись вверх