Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 181

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина і гараж. Я заслужив. – Та ти й носа сюди не показував, поки мама ще була, – пробурчала його сестра Ганна. – Та хай забирає, Ань! Мені тоді будинок. У мене дітей аж четверо, – сказала Світлана. – Значить мені все господарство. Ніхто не проти? – запитала Ганна. – Я проти, – пролунав тоненький голосок. Вони озирнулися. Біля дверей стояла маленька дівчинка

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина і гараж. Я заслужив. – Та ти й носа сюди не показував, поки мама ще була, – пробурчала його сестра Ганна. – Та хай забирає, Ань! Мені тоді будинок. У мене дітей аж четверо, – сказала Світлана. – Значить мені все господарство. Ніхто не проти? – запитала Ганна. – Я проти, – пролунав тоненький голосок. Вони озирнулися. Біля дверей стояла маленька дівчинка

-Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина та гараж. Вважаю, що я заслужив такий подарунок від нашої матері. Ганна його сестра, пробурчала: -Поки мама жива була, ти й носа сюди не показував. І на поминки копійки дав….

– Ти куди це зібрався? Зараз будемо вечеряти, – Таїсія вийшла за чоловіком у коридор. – Прогуляюся. За 10 хвилин повернусь. Валера накинув куртку, уникаючи дивитися дружині в очі. Таїсія повернулася на кухню. На столі вже стояли тарілки. У квартирі смачно пахло. – Дивно. Раніше першим біг за стіл, а сьогодні… Щось трапилось, чи що. Прийде, спитаю. Але, ні за 10 хвилин, ні за годину, чоловік не прийшов

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ти куди це зібрався? Зараз будемо вечеряти, – Таїсія вийшла за чоловіком у коридор. – Прогуляюся. За 10 хвилин повернусь. Валера накинув куртку, уникаючи дивитися дружині в очі. Таїсія повернулася на кухню. На столі вже стояли тарілки. У квартирі смачно пахло. – Дивно. Раніше першим біг за стіл, а сьогодні… Щось трапилось, чи що. Прийде, спитаю. Але, ні за 10 хвилин, ні за годину, чоловік не прийшов

-Ти куди це зібрався? Зараз будемо вечеряти, – Таїсія вийшла слідом за чоловіком у коридор. – З собакою гуляти. За десять хвилин повернуся. Чоловік взяв повідець, накинув куртку, старанно уникаючи дивитися дружині у вічі. Таїсія зачинила за ним двері і…

– Цього просто не може бути! Це абсурд, – Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. – Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до молодої дівчини в реєстратурі. – Напевно, помилка? – Жодної помилки немає, це виключено, – відповіла вона. – Давайте подивлюся… Ну, все правильно. Імовірність материнства у вас нуль. Дитина вам не рідна

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Цього просто не може бути! Це абсурд, – Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. – Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до молодої дівчини в реєстратурі. – Напевно, помилка? – Жодної помилки немає, це виключено, – відповіла вона. – Давайте подивлюся… Ну, все правильно. Імовірність материнства у вас нуль. Дитина вам не рідна

Ситуація була просто абсурдною. Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. —Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до миловидної дівчини на ресепшені, нервово накручуючи на палець руде пасмо волосся. – Напевно, помилка……

– Ви серйозно? – Гена здивовано дивився на бухгалтерку і знову почав вивчати свій листок з цифрами. – А чи можна якось зменшити цю суму? Вона зняла окуляри: – Геннадію, якщо вже надійшла постанова про призначення аліментів, то все! Чверть від усіх доходів ви повинні переказувати дружині, – жінка потрясла у повітрі папірцем. Додому Гена йшов у пригніченому настрої. Що ж тепер робити з тією Оксаною

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ви серйозно? – Гена здивовано дивився на бухгалтерку і знову почав вивчати свій листок з цифрами. – А чи можна якось зменшити цю суму? Вона зняла окуляри: – Геннадію, якщо вже надійшла постанова про призначення аліментів, то все! Чверть від усіх доходів ви повинні переказувати дружині, – жінка потрясла у повітрі папірцем. Додому Гена йшов у пригніченому настрої. Що ж тепер робити з тією Оксаною

-Ви серйозно? – Гена здивовано глянув на бухгалтерку і знову почав вивчати свій розрахунковий листок. – А чи можна якось зменшити цю суму? Бухгалтер зняла окуляри: –Загалом, Геннадію, якщо вже надійшла постанова про призначення аліментів, то все. Чверть від усіх…

– А знаєш, Ромка сказав, що ти погано готуєш, – ніби між іншим, сказав Вадим дружині, доїдаючи котлету. – Що твої голубці ледь доїв, такі вони були несмачні. Маша кинула ганчірку, якою витирала шафу і крикнула: – Вадим, ти зі своїм другом не знахабніли часом? Ви все обговорюєте? Мене, їжу і наше особисте життя? Вадим тільки знизав плечима. – Ну так, буває. А що в цьому такого? Та Машу вже було не зупинити

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– А знаєш, Ромка сказав, що ти погано готуєш, – ніби між іншим, сказав Вадим дружині, доїдаючи котлету. – Що твої голубці ледь доїв, такі вони були несмачні. Маша кинула ганчірку, якою витирала шафу і крикнула: – Вадим, ти зі своїм другом не знахабніли часом? Ви все обговорюєте? Мене, їжу і наше особисте життя? Вадим тільки знизав плечима. – Ну так, буває. А що в цьому такого? Та Машу вже було не зупинити

-А знаєш, Ромка сказав, що ти погано готуєш, – як би між іншим, сказав Вадим доїдаючи котлету. – Що твої голубці ледве проковтнув, такі вони були несмачні. Маша кинула ганчірку, якою витирала шафу і крикнула: -Вадим, ти зі своїм другом…

Ірина б нічого й не запідозрила і жила собі б тихо і мирно, якби не дивний дзвінок посеред ночі. Чоловік міцно спав – дзвонив його телефон. Ірина потягнулася до мобільника. Вона жмурилася від світла, але все одно розглянула дивне буквосполучення: “Зіна Булочки”. – Які це ще булочки дзвонять нам о другій ночі? – подумала вона

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина б нічого й не запідозрила і жила собі б тихо і мирно, якби не дивний дзвінок посеред ночі. Чоловік міцно спав – дзвонив його телефон. Ірина потягнулася до мобільника. Вона жмурилася від світла, але все одно розглянула дивне буквосполучення: “Зіна Булочки”. – Які це ще булочки дзвонять нам о другій ночі? – подумала вона

Ірина б нічого не запідозрила і жила собі тихо і мирно, якби не дивний дзвінок серед ночі. Чоловік міцно спав, а трель його телефону лунала на весь будинок. Ірина прокинулася. Порухала чоловіка. Він неохоче обернувся і, похропуючи, поклав долоні під…

– Мамо, я одружуюся. – Рома! Та куди тобі одружуватися?! – сплеснула руками Ліда. – Та ти ж сам ще дитя. Навіщо ж відразу одружуватися? Живіть так… – Мама, Ліза вагітна. – Та хто вона така хоч, ця Ліза, звідки? – Ліду переповнювали суперечливі почуття. Вона розуміла лише одне – внуків їй хочеться

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Мамо, я одружуюся. – Рома! Та куди тобі одружуватися?! – сплеснула руками Ліда. – Та ти ж сам ще дитя. Навіщо ж відразу одружуватися? Живіть так… – Мама, Ліза вагітна. – Та хто вона така хоч, ця Ліза, звідки? – Ліду переповнювали суперечливі почуття. Вона розуміла лише одне – внуків їй хочеться

-Мамо, я одружуюся. Ромі було тільки 19 років. -Куди тобі одружуватися, – сплеснула руками Ліда. – Та ти сам ще дитя. Але Рома був упевнений в собі. Вони з чоловіком його так виховали. Єдиний коханий син. Ліда завжди себе утримувала…

Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка. – Мамо, там тато речі збирає. Зібрався з дому йти, – схвильовано сказала дочка. Зіна подивилася на дочку і подумала, що та, мабуть, щось не так зрозуміла. – Ти чого це дочко? Ти, мабуть, плутаєш, щось? – Ні, мамо. Він так і сказав. Все каже, йду від вашої мами. Не можу, каже, більше з нею жити, – розповіла Галинка

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка. – Мамо, там тато речі збирає. Зібрався з дому йти, – схвильовано сказала дочка. Зіна подивилася на дочку і подумала, що та, мабуть, щось не так зрозуміла. – Ти чого це дочко? Ти, мабуть, плутаєш, щось? – Ні, мамо. Він так і сказав. Все каже, йду від вашої мами. Не можу, каже, більше з нею жити, – розповіла Галинка

У Зіни почалася так звана чорна смуга. Щоб вона не робила, все йшло не так. Апогеєм всього стало те, що її чоловік пішов з дому. Робочий день Зіни якраз добігав кінця, коли до неї на роботу прибігла її старша дочка…

– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. Жити спочатку будемо з моїми батьками. Дівчина я порядна… У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала: – Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. Жити спочатку будемо з моїми батьками. Дівчина я порядна… У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала: – Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

– Юля, запрошую тебе з Денисом на День народження у суботу, прийдете? – Чому ж не прийти, Любочко, з великим задоволенням. Хто ще буде? – Батьки із Зіною приїдуть. Зіна – сестра Ігоря, познайомтеся якраз. Юля та Денис любили ходити…

– Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Ми ж запізнюємося. – Костику їсти готувала, щоб розігрів, – сказала Світлана. – Ясно. Давай швидше чепурися. Нас хлопці вже чекають в кафе. Познайомлю тебе з другом мого Віталіка. Коли дівчата зайшли в кафе, Світлана застигла від несподіванки. Друг Віталіка здалеку був неймовірно на когось схожий

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Ми ж запізнюємося. – Костику їсти готувала, щоб розігрів, – сказала Світлана. – Ясно. Давай швидше чепурися. Нас хлопці вже чекають в кафе. Познайомлю тебе з другом мого Віталіка. Коли дівчата зайшли в кафе, Світлана застигла від несподіванки. Друг Віталіка здалеку був неймовірно на когось схожий

-Нарешті з’явилася! – Варя відчинила двері, впускаючи подругу. – Чому так довго? Запізнюємося ж. -На роботі затримали, потім Костику їсти приготувала, щоб розігрів, – виправдовувалася дівчина. -Ясно. Давай швидше причепурися, я поки тобі каву зроблю. -Добре. Де в тебе косметичка?…

Повернутись вверх