Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

У Марини зламався чайник. – Як не одне так інше, – засмутилася дівчина. Вона поклала чайник у сумки і вирушила до майстерні. – Протягом години зроблю. Давайте номер, – сказав майстер. Марина вирішила зачекати у торговому центрі. Дівчина ходила вздовж рядів, коли задзвонив телефон. – Можете підходити. – Вже біжу! – відповіла Марина. Прибігла, заплатила за ремонт, почала засовувати чайник у сумку і застигла, глянувши на дно сумки

У Марини зламався чайник. – Як не одне так інше, – засмутилася дівчина, – грошей і так обмаль, а тут ще й це… Але сльозами горю не допоможеш, тому, поклавши чайник у спортивну сумку, вирушила вона до майстерні, до центру…

Минуло сорок днів, від коли не стало дружина Михайла. Чоловік запропонував зібратися вcім у нього в квартирі. Гостей було з десяток, посиділи кілька годин. Раптом, теща Михайла, Віра Миколаївна покликала зятя на кухню. – Михайле, я думаю тобі треба знати правду, – почала теща. – Досі ми все ретельно приховували. Але Катруся не твоя дочка. Михайло застиг, чоловік не хотів вірити у почуте

Минуло сорок дні з того часу, як в Михайла не стало його коханої дружини Оксани. Її відхід не був несподіваним для всіх рідних і чоловіка, все було очікувано – важка недуга. Михайло кидався між дружиною та роботою, та яка тут…

Оксана поверталася додому, з важкими пакетами в руках. Жінка зайшла в квартиру. Мама поралася на кухні, син сидів в кімнаті. Оксана поставила пакети на стіл. Мама почала їх розбирати. – Ти знову купила не те, що я просила, – раптом вигукнула мама. – Мамо, не починай, я втомилася, – сказала Оксана і пішла в кімнату. – Мамо, – рапом підбіг до Оксани син – Я дізнався, що бабуся нас обманює, – прошептав він

Оксана йшла додому, хоч і не хотілося. Але було потрібно. Там син віч-на-віч зі своєю бабусею. Вона любила свою маму, але любила її на відстані, на якій вони жили останні п’ятнадцять років. А зараз повинна була попросити у неї допомоги….

Тамара сиділа біля вікна і плакала. Півроку тому жінка втратила старшу дочку Риту. – Як же так, Ніно, – питала вона свою другу доньку. – Хіба можуть діти раніше батьків йти? І не чекаючи відповіді, казала: – Ні, не можуть. Ніна намагалася, втішити маму, але все було марно. А одного разу Ніна прийшла до батьків, і діставши з сумки пакунок перев’язаний стрічкою, сказала: – Мамо, це тобі від Рити. – Як від Рити, – здивувалася Тамара

Тамара Іванівна сиділа біля вікна і дивилася як по вікну стікають каплі дощу. Осінь видалася дуже сира, навіть не встигли порадувати дерева золотом і багрянцем. Тамара Іванівна півроку тому втратила старшу дочку Риту. – Як же так, Ніно, – питала…

Петро прибирав у квартирі. Вже два роки, як він жив сам. Його дружини  Віри не стало раптово. Петро намагався підтримувати чистоту, але  виходило не дуже. Шафи, шпалери, стільниця на кухні були в пилюці. Петро  не звернув би й уваги на це, але він чекав гостю! От тільки вона чомусь  дуже затримувалась

Петро прибирав у квартирі. Ось уже два роки, як він жив сам. Дружини Віри раптово не стало. Вони прожили разом сорок років… Петро намагався підтримувати порядок, але виходило не так добре, як у дружини. Навесні сонечко висвітлило всі кути, і…

Катя з Денисом поверталися додому. Раптом назустріч їм йшли дві дівчини, які, побачивши Дениса, радісно посміхнулися. – Денисе! Які люди! Привіт. А це твоя дружина? – дівчата по черзі поцілували його в щоку і пішли. Катя мовчала, а потім почала: -Ти…Та ти просто! Що це за дівчата! Зрадник! Денис застиг від несподіванки, він не розумів, що відбувається

-Ти де був? Відповідай негайно! І з ким ти по телефону так довго говорив? Я тобі разів з десять набирала! – примхливо надувши губи, почала Катя, ледве встигнувши відчинити двері. Денис зітхнув. Його дівчина була невиправною ревнивицею і боротися з…

Інна якраз поверталася з відрядження і зустріла біля під’їзду сусідку. –  О, Інна! Повернулася? – Анжела глянула на валізу, яку Інна поставила на  землю. – Новини знаєш? – Які? – Інна підняла голову. – До Ольги дружина  Сергійка приїхала і онука привезла. Ключі випали з рук Інни, а вона так  і застигла, дивлячись на Анжелу

-Здрастуйте, тьотю Олю! – Інна притримала двері сусідці, яка йшла з повними сумками. – Допоможу! -Привіт, Інночко! Та не треба, прийшла вже, впораюся. -А що ви такі важкі сумки і сама? Нічого не сказали. На гостей чекаєте? -Та ліньки два…

Андрій повернувся з роботи, голодний. Не встиг сьогодні пообідати. Всю обідню перерву він провів з Оксаною, новою секретаркою. – Тамара, я прийшов. Їсти хочу, – вигукнув чоловік. – Все готово. Мий руки, – відповіла дружина. Після вечері Андрій розташувався у кріслі перед телевізором. Раптом, пролунав телефонний дзвінок

Андрій Петрович повернувся із роботи. Вдома смачно пахло, він зголоднів. Не встиг сьогодні пообідати. Усю обідню перерву він провів з Оксаною, новою секретаркою. Оксана лише місяць тому влаштувалась у його фірму. Молода, тоненька, як тростинка, з великими сірими очима. Вона…

Денис з Михайлом пили каву на кухні. – Треба щось вигадати, – сказав Денис. – Треба, – погодився Михайло. Брати хотіли одружитися, але вони обоє жили в маминій квартирі. На кухню зайшла Віра Павлівна. – Про що говорите? – запитала мати. Брати розповіли. – Що робити, мамо? – запитав Михайло. – Ну що ж, – сказала Віра Павлівна. – Є тільки один вихід. – Який? – в один голос запитали брати

Денис з Михайлом пили каву на кухні і розмовляли. -Треба щось вигадати, Михайле, – сказав Денис. – Бо сил у мене більше немає терпіти все це. -Треба, – погодився Михайло. – Немає сил терпіти, згоден. -І далі так продовжуватися не…

Надія чистила картоплю на кухні, коли раптом на телефон прийшло  повідомлення – не стало Оксани, дружини Миколи. Надія ахнула, і прикрила  рот рукою. Пробігла неприємна думка про те, що людина не вічна. Але що  гріха таїти – й інша думка проскочила в голові Надії, майже радісна  думка: – Нарешті! Адже їх таємний зв’язок тривав майже десять років

Надія чистила картоплю на кухні, коли раптом на телефон прийшло повідомлення – не стало Оксани, дружини Миколи… Надія ахнула, і прикрила рот рукою. Пробігла неприємна думка про те, що людина не вічна. Рано чи пізно прийде термін… Хотілося би, щоб…

Повернутись вверх