Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 160

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Світлано, а чому ми до твоєї мами не їздимо? Може допомогти їй щось треба? – Колись може і з’їздимо, – відповіла Світлана чоловікові і задумалась. – Він же просто не знає, що Світлана не хоче з нею спілкуватися. І все через чоловікового друга

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Світлано, а чому ми до твоєї мами не їздимо? Може допомогти їй щось треба? – Колись може і з’їздимо, – відповіла Світлана чоловікові і задумалась. – Він же просто не знає, що Світлана не хоче з нею спілкуватися. І все через чоловікового друга

-Доню, коли ви приїдете? Давно вже не були… Скучила дуже… За тобою, за внучкою… -Приїдемо, приїдемо… Напевно на Новий рік. Світлана поклала трубку і посміхнулася чоловікові. -Світлано, а правда, чому ми так рідко до твоєї мами їздимо? Ну я розумію,…

Ірина затіяла ремонт, попересувала всі меблі, окрім величезної шафи. Ну ніяк не піддавалася вона їй. – Фух, ну і Бог з тобою! Стій! Син приїде пересуне! – подумала вона. Іра набрала цілий мішок старих речей із шафи і потягла на смітник. Біля контейнерів на землі сидів чоловік. Оброслий весь, брудний. Іра скоса глянула на нього. – А я не завжди такий був, – раптом заговорив він

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина затіяла ремонт, попересувала всі меблі, окрім величезної шафи. Ну ніяк не піддавалася вона їй. – Фух, ну і Бог з тобою! Стій! Син приїде пересуне! – подумала вона. Іра набрала цілий мішок старих речей із шафи і потягла на смітник. Біля контейнерів на землі сидів чоловік. Оброслий весь, брудний. Іра скоса глянула на нього. – А я не завжди такий був, – раптом заговорив він

Ірині було вже далеко за п’ятдесят. В її житті було все. І велика любов довжиною в життя, і діти, і вже внуки. Коханого чоловіка Петра нестало п’ять років тому. Раптово. Жила вона одна в маленькій однокімнатній квартирці. Свою трикімнатну вона…

Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. – виправдовувалася Світлана. – Нічого страшного, я ось вам курочку домашню привезла, тут в банках варення і трохи овочів домашніх. – А ти мамо наскільки до нас приїхала? – запитала дочка. – Світланка, завтра ж поїду – з сумом відповіла Валентина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. – виправдовувалася Світлана. – Нічого страшного, я ось вам курочку домашню привезла, тут в банках варення і трохи овочів домашніх. – А ти мамо наскільки до нас приїхала? – запитала дочка. – Світланка, завтра ж поїду – з сумом відповіла Валентина

– Світланка, нарешті то я до вас доїхала! – Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. Я тільки недавно повернулася з роботи, відпросилася трохи раніше, щоб тобі на вулиці не довелося чекати – виправдовувалася Світлана…

Оля їхала додому із заробітків. Поїзд заколисував. Весь вагон спав, та Олі не спалося, Оля переживала. Найбільше вона переживала, як її зустрінуть вдома. В голові крутилися спогади. Хіба багато вона в житті хотіла? Хотіла щастя і жити безбідно. Та вийшло зовсім навпаки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля їхала додому із заробітків. Поїзд заколисував. Весь вагон спав, та Олі не спалося, Оля переживала. Найбільше вона переживала, як її зустрінуть вдома. В голові крутилися спогади. Хіба багато вона в житті хотіла? Хотіла щастя і жити безбідно. Та вийшло зовсім навпаки

Поїзд заколисував. Тук-тук, тук-тук! Весь вагон спав, Олі не спалося, Оля переживала. Найбільше вона переживала, як її зустрінуть вдома. Тук-тук, тук-тук… В голові крутилися спогади. Хіба багато вона в житті хотіла? Хотіла щастя і жити безбідно. А вийшло… Одружилися вони…

Матвій грав на скрипці у переході. Катя стояла осторонь і слухала, слухала. З Матвієм вони познайомились 2 дні тому. Було видно, що він старається для неї, вкладає всю душу в музику. – Матвію, привіт! Вчора тебе не було тут, все нормально? – Привіт Катю! Таа, тут така справа. Мені дуже потрібні гроші

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Матвій грав на скрипці у переході. Катя стояла осторонь і слухала, слухала. З Матвієм вони познайомились 2 дні тому. Було видно, що він старається для неї, вкладає всю душу в музику. – Матвію, привіт! Вчора тебе не було тут, все нормально? – Привіт Катю! Таа, тут така справа. Мені дуже потрібні гроші

Вже темніло. Катя неспішно йшла вулицею. Восени в неї завжди був меланхолійний настрій, ставало сумно. Півроку тому не стало її мами. Катя залишилася одна. Батька вона не знала, мама не жила з ним. Зайшовши в підземний перехід, Катя почула знайому…

– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно, я б купила і принесла вам. Ну як ви з слабими ногами? – Так що ж я тебе Марійка кожен раз просити буду. – А щось я сина вашого давно не бачила, – запитала сусідка. – Так я його сама давно не бачила – ледве стримуючи сльози, відповіла Віра

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно, я б купила і принесла вам. Ну як ви з слабими ногами? – Так що ж я тебе Марійка кожен раз просити буду. – А щось я сина вашого давно не бачила, – запитала сусідка. – Так я його сама давно не бачила – ледве стримуючи сльози, відповіла Віра

– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно, я б купила і принесла вам. Ну як ви з слабими ногами? Мені не важко, правда. Подзвонили б мені, я завжди рада вам допомогти, –…

Того дня Наталя поїхала по роботі в іншу фірму, віддати документи. – Доброго дня, я до директора. – Проходите, він вже на вас чекає. Наталя відкрила двері кабінету і зупинилася на порозі. – Ти?! – тільки й вимовила вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Того дня Наталя поїхала по роботі в іншу фірму, віддати документи. – Доброго дня, я до директора. – Проходите, він вже на вас чекає. Наталя відкрила двері кабінету і зупинилася на порозі. – Ти?! – тільки й вимовила вона

Наталя спала і їй снився сон: вона заходить у величезну квартиру – цю квартиру потрібно терміново здати в оренду. Напередодні вона вже була тут і зробила пару зауважень – потрібно було поміняти штори на більш підходящі, поміняти шторку у ванній,…

Слава з Вікою вже місяць жили у Тамари Миколаївни – Вікиної тітки. Віка була в положенні і тут раптом її поклали на збереження. Того вечора Слава повернувся пізно. Він роззувався, коли в коридор вийшла Тамара Миколаївна у відвертій сукні. – О, – сказала вона. – Ти вчасно! Слава здивовано розглядав її. – А я тут вирішила розслабитися, – вона підходила все ближче… – Тамара, що ви робите? – Слава не розумів, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Слава з Вікою вже місяць жили у Тамари Миколаївни – Вікиної тітки. Віка була в положенні і тут раптом її поклали на збереження. Того вечора Слава повернувся пізно. Він роззувався, коли в коридор вийшла Тамара Миколаївна у відвертій сукні. – О, – сказала вона. – Ти вчасно! Слава здивовано розглядав її. – А я тут вирішила розслабитися, – вона підходила все ближче… – Тамара, що ви робите? – Слава не розумів, що відбувається

Йшов четвертий тиждень проживання у тітки Віки – Тамари Миколаївни. Але Слава вже був готовий переїжджати навіть в голі сірі стіни, тільки що добудованої квартири. Віка була на сьомому місяці вагітності, коли забудовник надіслав повідомлення, що можна приймати квартиру. Пара…

– Привіт, мамо, – Уляна таки набрала номер. – Ну, нарешті, подзвонила! – буркнула мати в слухавку. – Мені тут тітка Ніна дзвонила. У неї син, Вася, буде вступати в коледж, тому вони приїдуть завтра, поживуть у тебе трохи! – Я ж просила попереджати мене заздалегідь! – Ой, ти вічно зайнята, а вони вже квитки купили. Завтра зустрінеш о 5-й вечора на вокзалі! – Я працюю до 5-ї… Мамо, я не готова приймати гостей! Та ввечері біля під’їзду Уляну чекав сюрприз

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Привіт, мамо, – Уляна таки набрала номер. – Ну, нарешті, подзвонила! – буркнула мати в слухавку. – Мені тут тітка Ніна дзвонила. У неї син, Вася, буде вступати в коледж, тому вони приїдуть завтра, поживуть у тебе трохи! – Я ж просила попереджати мене заздалегідь! – Ой, ти вічно зайнята, а вони вже квитки купили. Завтра зустрінеш о 5-й вечора на вокзалі! – Я працюю до 5-ї… Мамо, я не готова приймати гостей! Та ввечері біля під’їзду Уляну чекав сюрприз

Уляна намагалася потрапити ключем у замкову щілину, але темрява не давала зробити цього. -Знову лампочка не працює, – бурчала вона. Тишу під’їзду порушила гучна трель дзвінка. Однією рукою тримаючи телефон, Уляна продовжувала спроби відкрити двері. -Мамо, щось термінове? – відповіла…

Віка стояла біля вікна в переповненому автобусі, намагаючись ухилитися від натиску великої дамської сумки, яка впивався гострим кутом прямо в бік. – Дівчино! – не витримала Вікторія. – Так приберіть нарешті сумку! Боляче! – Куди я її приберу ?! Тут повернутися неможливо! А якщо не подобається, то їдьте на таксі! Нарешті автобус зупинився на потрібній зупинці і відчинилися двері.

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віка стояла біля вікна в переповненому автобусі, намагаючись ухилитися від натиску великої дамської сумки, яка впивався гострим кутом прямо в бік. – Дівчино! – не витримала Вікторія. – Так приберіть нарешті сумку! Боляче! – Куди я її приберу ?! Тут повернутися неможливо! А якщо не подобається, то їдьте на таксі! Нарешті автобус зупинився на потрібній зупинці і відчинилися двері.

День у Віки пройшов жахливо: з раннього ранку їй зіпхнули проблемного клієнта зі складним замовленням в короткі терміни, в обід виявилася помилка в одній з поставок, і начальник рвав і метав, намагаючись знайти винуватця. А як його знайдеш якщо помилку…

Повернутись вверх