Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Тобі навіщо стільки макаронів, Наталя?, – здивувалася подруга, помітивши як я поставила в свій візок величезний пакет з акцією. – На місяць щоб вистачило! Чоловік сказав, що харчуватися можна і одними макаронами, ось і хочу його … нагодувати, – жваво відповіла я

– Тобі навіщо стільки макаронів, Наталя?, – здивувалася подруга, помітивши як я поставила в свій візок величезний пакет з акцією. – На місяць щоб вистачило! Чоловік сказав, що харчуватися можна і одними макаронами, ось і хочу його … нагодувати, –…

Ксенія вже збиралася лягати спати, коли пролунав дзвінок. Номер був незнайомий. – Алло, – жінка все ж зважилася відповісти. – Привіт, Кнопка. Ти мене ще пам’ятаєш? Ксенія не повірила своїм вухам. Кнопкою її називала тільки одна людина – Женя, друг дитинства

Ксенія вже збиралася лягати спати, коли пролунав дзвінок. Номер був незнайомий. Хто міг подзвонити в таку пізню годину? Банк, що пропонує кредит за супер низькою ставкою? -Алло, – жінка все ж зважилася відповісти, коли дзвінок повторився. -Привіт, Кнопка. Ти мене…

Віра була на кухні, коли почула, як в кімнаті, де спав чоловік, загриміли дверцята шафи .- Прокинувся? – голосно сказала вона, щоб чоловік почув. – Йди на кухню снідати. Чоловік на її слова не озвався. Віра незадоволено зітхнула і пішла в кімнату. Чоловік стояв перед дзеркалом, одягнений в костюм, який вони купили років двадцять тому

Віра була на кухні, коли почула, як в кімнаті, де спав чоловік, загриміли дверцята шафи. – Прокинувся? – голосно сказала вона, щоб чоловік почув. – Йди на кухню. Я не снідала, тебе чекаю. Чоловік на її слова не озвався. Віра…

Батьки Андрія жили в глухому селі. Добрався він до райцентру, а от до села на автобус не встиг. – Доведеться йти пішки, через ліс, – вирішив він. Андрій пройшов пів шляху, вже темніло. Раптом він побачив бабусю. – Ви що тут робите? – запитав. – Живу я тут. Не можна тобі далі йти

Андрій вирішив раніше лягти спати. Втомився сьогодні на роботі. Дружина і дочка дивилися якийсь фільм в іншій кімнаті, стиха перемовляючись. Чоловік уже почав дрімати, як раптом, несподівано голосно пролунав дзвінок телефону. Андрій піднявся, схопив трубку… -Алло. -Здрастуй, синок. Не розбудила?…

Сергій ішов по селу і не розумів, що відбувається. Односельці якось дивно на нього дивилися. Назустріч ішла сусідка, тітка Наталя. Вона похитала головою і сказала: – Ой, Сергійку, тут такі справи. Ти от поїхав, а Катька твоя іншого мужика привела. Додому Сергій майже біг­

Сергій повертався з відрядження. У відрядженні він був більше місяця. До того ж дві доби в поїзді його вже дуже втомили. Він дуже скучив за своєю родиною і з нетерпінням чекав, коли зустрінеться з ними. Вдома на нього чекала кохана…

Галина прибирала в квартирі. В її голові знову спливли події які змінили її життя в одну мить. Напередодні її відправили у відрядження на 3 дні. Галя швидко впоралася з усіма справами і на день скоротила відрядження. Вона вирішила не говорити нічого чоловікові і зробити йому сюрприз. Ось він зрадіє, коли вона з’явиться на порозі квартири

Галина витерла піт з лиця і подивилася у вікно. Вона зітхнула і знову стала натирати плитку, адже вона мала ще стільки роботи і зволікати було не можна. Коли закінчиться відпустка, у неї не буде вже вільного часу. Тому потрібно встигнути…

Здрастуй, Лизавета. Поки не забула, спитаю. Вчора не твій Василь приїжджав? – запитала тітка Даша. – Приїжджав. Пряників мені привіз. Гроші пропонував, та я відмовилася. А перед очима картина – Василь “веселий” ввалився в будинок. – Мати, грошей дай. Терміново потрібно

Як зазвичай годині о восьмій тітка Ліза приходила до сусідки на лавочку. Насіння полускати, поговорити про життя. Обидві вдови, вдома нікого. А вони вже стільки часу поруч живуть. Можна було б назвати їх нерозлучними подругами. Але. Кожні їх посиденьки закінчувалися…

Володимир повернувся додому раніше. Коли він зайшов до коридору, мимоволі почув вигуки дружини і плач доньки. В цю секунду в його свідомості змінилося все. – Світлана! Ах ти ж…! Поводься добре, бо знову покараю! – вигукувала дружина. -Тьотя Настя, я ж випадково розлила молоко. Зараз все приберу. – схлипуючи відповіла дівчинка

– Світлана! Ах ти ж…! Поводься добре, бо знову покараю! Нікому ти не потрібна тут, терплю тебе тільки заради батька. Я ніколи не любила тебе! Давно здала б тебе назад в дитячий будинок. Уххх, якби не тато, ноги б твоєї…

Аня, сміялася, коли говорили: мій сон був віщим. Але всі її судження змінилися, коли не стало, її бабусі. Бабуся навіть сміялася над Анею, коли та доводила свою точку зору про сни. І якось сказала: – Аня, коли мене не стане, я обов’язково прийду до тебе уві сні. Як же внучка сміялася над обіцянками бабусі

Аня раніше, коли вчилася в старших класах, сміялася, коли говорили: мій сон був віщим або сон став реальністю. Сон – це просто сон, вважала вона, в ньому ми просто переживаємо події минулого дня на підсвідомому рівні. Ось і вся розгадка….

Щовечора, засинаючи, Ірина думає: – Завтра буде новий день. Але настає ранок, і все починається спочатку. – Як же все це набридло! Хоч би щось змінилося, – з роздратуванням подумала Ірина, – хоч би щось! І всесвіт її почув!

Щовечора, засинаючи, Ірина думає: ─ Завтра буде новий день. Але настає ранок, і все починається спочатку, ніби хтось завів стару шарманку, і вона ніяк не може зупинитися, прокручує одну і ту ж мелодію раз по раз. Дзвінок будильника. Свідомість повільно…

Повернутись вверх