Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 153

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Галина займалася закрутками, коли додому повернувся Анатолій. Чоловік стояв у дверях і підозріло дивився на дружину. – Вже повернулася? – раптом спитав він. – Звідки? – незрозуміла дружина. Толік розгубився, а потім підійшов до Галі, взяв її за руку і підвів до столу, на якому стояв комп’ютер. – Сідай, – попросив він. Коли Галя опустилася на стілець, Анатолій клацнув мишкою і перед жінкою з’явилось фото. Галина аж застигла від несподіванки. – Це що? – незрозуміла жінка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина займалася закрутками, коли додому повернувся Анатолій. Чоловік стояв у дверях і підозріло дивився на дружину. – Вже повернулася? – раптом спитав він. – Звідки? – незрозуміла дружина. Толік розгубився, а потім підійшов до Галі, взяв її за руку і підвів до столу, на якому стояв комп’ютер. – Сідай, – попросив він. Коли Галя опустилася на стілець, Анатолій клацнув мишкою і перед жінкою з’явилось фото. Галина аж застигла від несподіванки. – Це що? – незрозуміла жінка

– Я ну хочу так жити, – тихо сказала Галина, намагаючись не розплакатися. – Сподіватися на далеке і щасливе майбутнє, якого може не наступити. – Ти зараз говориш про нашу сім’ю чи про… Юлю? – обережно запитав чоловік. Галя важко…

Валя сиділа на подвір’ї, і дивилася, як виносять її речі. – Скриню не забудьте, – вигукнула Валя до доньки Наталки. – Яку скриню? Ти що до мене мотлох всякий везти зібралася? – невдоволено сказала Наталка. – Без скрині я не поїду. Ти не знаєш, що там у ній, – тихо сказала Валя. І Наталка погодилася, погрузили всі речі у машину, і забрали Валю до себе у місто. Ввечері Наталка вирішила подивитися, що там за “скарб” у маминій скрині. Жінка відкрила її і ахнула

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валя сиділа на подвір’ї, і дивилася, як виносять її речі. – Скриню не забудьте, – вигукнула Валя до доньки Наталки. – Яку скриню? Ти що до мене мотлох всякий везти зібралася? – невдоволено сказала Наталка. – Без скрині я не поїду. Ти не знаєш, що там у ній, – тихо сказала Валя. І Наталка погодилася, погрузили всі речі у машину, і забрали Валю до себе у місто. Ввечері Наталка вирішила подивитися, що там за “скарб” у маминій скрині. Жінка відкрила її і ахнула

Валя сиділа згорбившись на табуреті в порожній кімнаті. До себе вона міцно притискала портрет молодого чоловіка. Вона дивилася широко розплющеними очима на все, що відбувалося, на метушню вантажників і щоразу ойкала і важко зітхала шепотіла щось висохлими губами. – Ой,…

Ганна Іванівна збиралася в магазин. Жінка вже одягла куртку, як раптом задзвонив телефон. Ганна підняла трубку. – Алло, – сказала Ганна Іванівна. – Слухаю вас. У трубці щось затріщало. Вона вже хотіла покласти трубку назад, як раптом пролунав чоловічий голос: – Алло, Ганнусю, ти мене чуєш? Це я Вітя. Ганна застигла. Їй, що справді дзвонив Віктор? Її чоловік, якого не стало 20 років тому

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна Іванівна збиралася в магазин. Жінка вже одягла куртку, як раптом задзвонив телефон. Ганна підняла трубку. – Алло, – сказала Ганна Іванівна. – Слухаю вас. У трубці щось затріщало. Вона вже хотіла покласти трубку назад, як раптом пролунав чоловічий голос: – Алло, Ганнусю, ти мене чуєш? Це я Вітя. Ганна застигла. Їй, що справді дзвонив Віктор? Її чоловік, якого не стало 20 років тому

Ганна Іванівна розплющила очі і подивилася на годинник. Тепер їй не потрібно було тягнутися до тумбочки, щоб взяти окуляри, а потім довго дивитися на циферблат, щоб вгадати: котра година. Тиждень тому був її черговий ювілей: 90 років. І внук, Олексій….

Оксана солодко спала, як раптом її розбудили часті дзвінки у двері. Жінка встала, підійшла до дверей, зазирнула у вічко і побачила молоду жінку з дитиною на руках. – Ви Оксана Георгіївна? – запитала незнайомка. – Так. А в чому справа? – здивувалась Оксана. – У мене до вас особиста розмова, – сказала жінка. Вони пройшли на кухню. – Я вже два роки живу з вашим чоловіком, – раптом сказала незнайомка. – А це його син! Оксана не вірила своїм вухам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана солодко спала, як раптом її розбудили часті дзвінки у двері. Жінка встала, підійшла до дверей, зазирнула у вічко і побачила молоду жінку з дитиною на руках. – Ви Оксана Георгіївна? – запитала незнайомка. – Так. А в чому справа? – здивувалась Оксана. – У мене до вас особиста розмова, – сказала жінка. Вони пройшли на кухню. – Я вже два роки живу з вашим чоловіком, – раптом сказала незнайомка. – А це його син! Оксана не вірила своїм вухам

Всі, абсолютно всі не схвалювали вчинок Оксани Георгіївни. Що вона зв’язалася з молодим чоловіком, набагато молодшим за неї. І діти, і внуки, і сусідки, і навіть найкраща подруга говорили, що він обведе її навколо пальця. Сама Оксана виглядала у свої…

Сергій Іванович прокинувся рано. Прополов грядки, прибрав у сараї, зварив борщ. Сьогодні має приїхати син з сім’єю. Сергій знову виглянув через паркан. – Ну чому вони так довго, – засмутився він. Чоловік вже майже збирався спати, коли у двір заїхала машина. – Привіт, тату. Ну що в тебе за розмова до мене, – зайшовши в будинок запитав Андрій. – Ось, тримай, – Сергій Іванович простягнув листок. Андрій здивовано подивився на батька, не розуміючи, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій Іванович прокинувся рано. Прополов грядки, прибрав у сараї, зварив борщ. Сьогодні має приїхати син з сім’єю. Сергій знову виглянув через паркан. – Ну чому вони так довго, – засмутився він. Чоловік вже майже збирався спати, коли у двір заїхала машина. – Привіт, тату. Ну що в тебе за розмова до мене, – зайшовши в будинок запитав Андрій. – Ось, тримай, – Сергій Іванович простягнув листок. Андрій здивовано подивився на батька, не розуміючи, що відбувається

Знову виглядаючи надвір через паркан, Сергій Іванович засмучувався. – Ну чому вони так довго, обіцяли зранку, а тут уже й вечеря скоро. Вважай субота вже минула, завтра до обіду залишаться, а потім одразу додому поїжуть, – думав старий про сина…

Станіслав повернувся з відрядження раніше. У коридорі його зустріла теща. – Ой! Зятю! Ти так рано повернувся? Як знала, млинців напекла! – раптом сказала Марія Олександрівна. – Я ж з дороги. Спочатку душ прийму, – відмахнувся Станіслав. – Ну що ти Стасе! Встигнеш! Охолонуть же млинці, – підозріло сказала теща. – Добре, руки помию! – заявив Стас. Чоловіку здалася дивною поведінка тещі. Він непомітно вийшов з ванної і зайшов у спальню. В його ліжку, обнявшись спали вони… Дружина і його друг Микола

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Станіслав повернувся з відрядження раніше. У коридорі його зустріла теща. – Ой! Зятю! Ти так рано повернувся? Як знала, млинців напекла! – раптом сказала Марія Олександрівна. – Я ж з дороги. Спочатку душ прийму, – відмахнувся Станіслав. – Ну що ти Стасе! Встигнеш! Охолонуть же млинці, – підозріло сказала теща. – Добре, руки помию! – заявив Стас. Чоловіку здалася дивною поведінка тещі. Він непомітно вийшов з ванної і зайшов у спальню. В його ліжку, обнявшись спали вони… Дружина і його друг Микола

Станіслав повернувся з відрядження раніше. Йому це не часто вдавалося. У корідорі йогозустріла теща. Вона була якась дивна, дуже привітна, не бурчала, що здивувалочоловіка. -Ой! Зятю! Ти так рано повернувся? Як знала, млинців напекла! Ходімо на кухню! – Раптом сказала…

Петро вирішив подзвонити матері. Терпіти таку її поведінку й далі він вже не міг. – Мамо, ти чого так поводишся?! – здивовано запитав він у слухавку. – Чому ти досі не прийшла, хоч глянути на своїх внучок?! Вже пару місяців пройшло! – А ви мене що запрошували? – раптом відповіла Ніна Петрівна. – Щось я не пригадую. Петро не знав, що й сказати. І от аж через місяць Ніна Петрівна раптом зʼявилася на порозі

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Петро вирішив подзвонити матері. Терпіти таку її поведінку й далі він вже не міг. – Мамо, ти чого так поводишся?! – здивовано запитав він у слухавку. – Чому ти досі не прийшла, хоч глянути на своїх внучок?! Вже пару місяців пройшло! – А ви мене що запрошували? – раптом відповіла Ніна Петрівна. – Щось я не пригадую. Петро не знав, що й сказати. І от аж через місяць Ніна Петрівна раптом зʼявилася на порозі

Відносини Марії зі свекрухою складалися непогано. Звичайно, виходячи заміж, дівчина наслухалася безліч історій про сварки невісток з матір’ю чоловіка, тому переживала, яка свекруха буде в неї самої. Ніна Петрівна виявилася звичайною жінкою. Не святою і не дуже сварливою. До Марії…

Інна Віталіївна з чоловіком поверталися додому. – Інно, – стрепенувся Павло Сергійович, – Що за машина біля наших воріт стоїть? – Може сталося щось? – Занепокоїлася жінка. Чоловік з дружиною забігли у двір. Незнайомий хлопець сидів на сходах. – А Ви, перепрошую, хто? – здивувався Павло Сергійович. – Я? – Хлопець трохи зам’явся. – Наречений! – Чий наречений? – Інна Віталіївна аж сіла на лаву і перехрестилася

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна Віталіївна з чоловіком поверталися додому. – Інно, – стрепенувся Павло Сергійович, – Що за машина біля наших воріт стоїть? – Може сталося щось? – Занепокоїлася жінка. Чоловік з дружиною забігли у двір. Незнайомий хлопець сидів на сходах. – А Ви, перепрошую, хто? – здивувався Павло Сергійович. – Я? – Хлопець трохи зам’явся. – Наречений! – Чий наречений? – Інна Віталіївна аж сіла на лаву і перехрестилася

Інна Віталіївна відключила телефон. Очі її блищали від щастя. – Павло, – голосно покликала вона чоловіка, – Олеся, внучка завтра приїжджає. Чуєш? Аж на три дні! – Ой! – сполошився чоловік. – А що ти стоїш? Став тісто на пироги….

Людмила чистила картоплю, як раптом подзвонили в двері. На порозі стояв друг її чоловіка Василь. – Люда, привіт! А Олег вдома? Поклич його, будь ласка! – сказав він з порога. – Привіт Васильку, а його немає. Він ще вчора поїхав у відрядження. – Дивно, а я сьогодні його бачив біля магазину з якоюсь молодою дівчиною, – здивувався Василь. – Я ще хотів підійти, але вони сіли в таксі і поїхали. Людмила аж присіла на стільчик. Вона не вірила своїм вухам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Людмила чистила картоплю, як раптом подзвонили в двері. На порозі стояв друг її чоловіка Василь. – Люда, привіт! А Олег вдома? Поклич його, будь ласка! – сказав він з порога. – Привіт Васильку, а його немає. Він ще вчора поїхав у відрядження. – Дивно, а я сьогодні його бачив біля магазину з якоюсь молодою дівчиною, – здивувався Василь. – Я ще хотів підійти, але вони сіли в таксі і поїхали. Людмила аж присіла на стільчик. Вона не вірила своїм вухам

Людмила чистила картоплю, як раптом подзвонили в двері. На порозі стояв друг її чоловіка Василь. -Люда, привіт! А Олег вдома? Поклич його будь ласка! – сказав він з порога. -Привіт Васильку, а його немає… Він ще вчора поїхав у відрядження….

Віктор почав затримуватися на роботі і часто їздити у відрядження. В ті дні, коли чоловік залишався вдома, йому вночі хтось постійно дзвонив. Наталя вже не знала, що й думати. Вона взяла телефон чоловіка, відкрила фотографії і ахнула! Наталя не вірила своїм очам! – Краще б я й не брала той телефон! – зі сльозами розповідала вона своїй подрузі. – У нього там таке! Я не вірю, що він міг так вчинити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор почав затримуватися на роботі і часто їздити у відрядження. В ті дні, коли чоловік залишався вдома, йому вночі хтось постійно дзвонив. Наталя вже не знала, що й думати. Вона взяла телефон чоловіка, відкрила фотографії і ахнула! Наталя не вірила своїм очам! – Краще б я й не брала той телефон! – зі сльозами розповідала вона своїй подрузі. – У нього там таке! Я не вірю, що він міг так вчинити

Наталя з Алісою були найкращими подругами. Вони були знайомі з раннього дитинства, подружилися ще на дитячому майданчику, де їхні мами гуляли разом із доньками. Влітку, коли дні були довгими, молоді жінки вважали за краще гуляти на свіжому повітрі, приносячи користь…

Повернутись вверх