Дмитро Іванович був чоловіком конкретним – якщо вже сказав, то обов’язково так і зробить. І син його Олег, зрозуміло, виріс точно таким – конкретним. Увечері за вечерею взяв і оголосив батькам: – Мамо, тату, я вирішив змінити своє життя. Короче,…
Категорія: Життєві історії
Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.
Коли Ольга побачила, чим грається її дочка на своєму ліжку в дитячій, вона ахнула. На правій руці п’ятирічної Наталки була надіта брудна лялька-рукавичка, з якою дочка майже цілувалася. – Не смій цього робити! – зойкнула Ольга, кинулась до дочки, зірвала…
-Мені набридли твої відрядження! Я хочу на море! Я не хочу в чергову відпустку стирчати на дачі. Діма! І взагалі мені все набридло! Набридло! – кричала Оля до чоловіка. -Он Оленка зі своїм в Італію збираються, а я далі цієї…
Антоніна повільно йшла по селу. Її син, Вася одружився кілька місяців тому, взяв свою, місцеву дівчину. Сильно опиралася Антоніна цьому весіллі, сім’я нареченої заможна, а Антоніна з сином жили небагато, куди їм змагатися з такими. – Ой, синку, не приживешся…
Наталя йшла по алеї повільно, невпевнено. Жінка ніби сумнівалася, чи варто їй продовжувати шлях, чи краще повернутися туди, в кімнату з блакитно-білими стінами, з ритмічними звуками приладів. Андрій ніколи не скаржився на здоров’я, хоча його фактично вже й не було….
Юля прокинулася рано. За вікном був прохолодний, осінній ранок. Вона стояла біля вікна і бачила, як кутаючись від вітру люди йшли на роботу. Сьогодні Юля взяла собі вихідний. Вже 4 роки вона була комерційним директором в добре розвиненій будівельній компанії….
Дев’ятирічна Даша акуратно розклала перед собою подвійний листок паперу, вирваний з середини зошита, і стала писати батькові листа. Мама була поруч і весь час підказувала їй, що можна писати, а що не треба. Даша дуже старалася і виводила ручкою кожну…
Ірина сиділа за столом сама. Перед нею стояла чашка з водою. З неї вона робила ковток, упереміш зі сльозами. Її коханий чоловік Толя зараз одружився з іншою. Десять років спільного життя зникли, ніби й не було їх. Вона уявляла свою…
– Ну якщо ти до нас надовго, значить вже не гостя. Так що Наталя, бери лопату і на город, картоплю копати – заявив рано вранці дядько Микола за сніданком. Наталя навіть рот відкрила від здивування. Не для того вона їхала…
Микола швидко йшов по осінній вулиці. До початку уроків залишалося всього п’ятнадцять хвилин, і він дуже поспішав. Раптом він помітив, що з газетного кіоску на нього дивиться дівчина і посміхається. Він уповільнив хід і теж посміхнувся. – Поспішаєте? – крикнула…