Головна - Про кохання - Сторінка 4

Категорія: Про кохання

Марина полола на городі моркву. Раптом на сільській дорозі, якраз біля будинку Марини зупинився кабріолет. – О, завітала, вже! – подумала жінка. Марина вже приготувалася сваритися з коханкою свого чоловіка Михайла, але з машини вийшов якийсь незнайомець. – Хто це такий? – подумала Марина. – Це, мабуть, чоловік тієї коханки мого Михайла… – Здрастуйте, – сказав гість. – Привіт, – буркнула Марина. – Я тут думаю, що ж робити з нашими зрадниками, – сказав гість. – У мене до вас є одна чудова пропозиція… – Яка ще пропозиція? – Марина застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається

Кабріолет зупинився на курній сільській дорозі, якраз біля будинку Марини. Вона якраз полола на городі моркву. – О, завітала, вже! – подумала вона, і вже приготувалася сваритися з суперницею, але… …Її чоловік Михайло поїхав у місто на заробітки і закрутив…

Наталя повернулася додому з важкими пакетами у руках. Жінка зайшла на кухню, щоб викласти продукти в холодильник. – Вітя, а ти чому в темряві сидиш? – здивувалася вона побачивши чоловіка, коли ввімкнула світло. Віктор мовчав. – Щось сталося? – одразу захвилювалася жінка. – Сталося, – тихо промовив чоловік. – Щось з сином, чи батьками? – ще більше захвилювалася дружина. – Наталю, як ти могла? – раптом сказав Віктор. – Ти про що? – не зрозуміла жінка. – Не прикидайся! Я все знаю! – вигукнув чоловік. – Що знаєш? – Наталя здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Всі вважають, що у Віктора та Наталії щасливий шлюб. Дружина – розумниця, красуня, сама чарівність. Давно не працює, займається улюбленим сином та будинком. Чоловік – мрія будь-якої жінки: гарний, підтягнутий, добрий, добре заробляє. Син – диво-дитина: вихований, допитливий, добре вчиться,…

Настя зі своїм коханим Миколою були на зустрічі одногрупників. Вечір вже добігав кінці. – Гаразд, – сказав Микола до Насті. – Поїхали, я відвезу тебе додому. Вони сіли в таксі, і Микола запитав: – Завтра мені їхати в інше місто на роботу. Ти прийдеш на вокзал мене провести? – Прийду, – відповіла Настя, поцілувала коханого, і вийшла біля свого підʼїзду… Вночі Настя прокинулася від того, що дзвонив телефон. Номер був незнайомий. – Це ти, Настю? – почула вона гордовитий жіночий голос. – Слухай уважно. У нас з Миколою все серйозно. Так що не втручайся… Настя оторопіла від почутого

– А чи кохання це було?! – Настя весь час ставила собі це питання і не знаходила на нього відповіді. Вони з Миколою всі п’ять років провчилися разом, три роки зустрічалися, їм заздрили однокурсники – треба ж таке кохання! А…

Сергій поїхав у село на вихідні. У нього була там хата, яка залишилася від дідуся. За хатиною дивилася сусідка – тітка Ірина. Вона вийшла Сергію назустріч. Сергій подякував Ірині за те, що вона дивиться за будинком і вручив їй невеликий подарунок. – Дякую, – сказала тітка і запросила Сергія на вечерю. – Як відпочинеш, приходь, – сказала вона. – Я курочку приготую. Увечері Сергій взяв коробку зефіру в шоколаді і вирушив у гості. Тітка Ірина, ошатна, з гарною зачіскою, зустріла його на порозі і провела в хату. Сергій зайшов у залу й застиг від несподіванки

У житті Сергія настала така пора, коли він раптом відчув, що час тече, як пісок крізь пальці. Йому скоро тридцять п’ять, а де все: дружина, сім’я, діти?! Не завів, не встиг… Кар’єра? Теж не зробив… Він розумів, що великої його…

Віра поливала квіти в саду. Вона зрідка поглядала на будинок свого нового сусіда Миколи Степановича, і на його чорний джип біля воріт. Ось сусід вийшов на вулицю, озирнувся і… Пішов у її бік! Віра вдала, що зайнята квітами. Чоловік зупинився біля огорожі. – Віро, продай-но мені квітів! – раптом сказав Микола Степанович. – Вам? Квіти? – розгубилася господиня. – На могилки хочу сходити до батьків, – сказав той. – Ой, Господи, та я вам зараз і так зріжу! – ахнула Віра. – Віро, а може ви зі мною поїдете? – раптом запитав сусід. Віра застигла, не розуміючи, що відбувається

Схоже, все село знало, що до них на постійне місце проживання їде якийсь колишній начальник. До того ж, ходили чутки, що він місцевий. Найбільше хвилювалася Віра. По-перше, вона буде його сусідкою, і колишній господар віддав ключі від свого будинку, щоб…

Наталя була в себе на роботі. Робочий день вже добігав кінця. Раптом до Наталі в кімнату заскочила її колежанка Ліза. Вона швидко підбігла до вікна і махнула Наталі рукою. – Наталю, ходи швидше сюди! – гукнула Ліза. – Що там таке? – теж підійшла до вікна Наталя. – Он подивися, біля кіоску чоловік якийсь стоїть, – сказала Ліза. – Він же ж на тебе чекає! Заходив тут, розпитував нас… Наталя глянула, куди показувала її подруга й застигла від побаченого. – Цього просто не може бути, – тільки й пробурмотіла вона

– …Оголошую вас чоловіком і дружиною! Наталя посміхнулася, дивлячись на молодят, яких вітали родичі, із заздрістю подивилася на шикарні автомобілі, що стояли біля ЗАГСу і попрямувала у кімнату відпочинку. Мабуть, кожна жінка чула ці слова, які оголошують її дружиною. Наталя…

Таня сиділа на кухні й пила чай. Раптом з ванної почулося дзюрчання води. – Ой що це таке?! – вигукнула вона. Дівчина глянула під умивальник і побачила, що на підлозі зібралася вже калюжка. – Боже мій, що ж робити?! – ахнула Таня. Вона викликала сантехніка. Нарешті у двері подзвонили. На порозі стояв молодик. – Заходьте швидше! – закомандувала Таня. Чоловік пройшов у ванну. Він знайшов несправність, сходив кудись по інструмент і все полагодив. Молодик пішов… Та не минуло й години, як знову пролунав звук дверного дзвінка. Таня відкрила двері й очі вирячила від несподіванки

Тетяна переїхала у новий будинок разом із матір’ю. Тепер, після того, як батько поїхав в інше місто з новою родиною, їм довелося переїхати після розміну квартир у двокімнатну на сусідній вулиці. – Нічого, матусю, – заспокоювала Таня маму. – Облаштуємося,…

Оля приїхала до своєї бабусі в село. Дівчина допомагала старенькій по-господарству. – Бабусю, я пішла попрацюю в саду, поки не жарко, – сказала Оля. – А ти не виходь сьогодні… Звари краще свого фірмового компоту! Оля саме оглядала граблі й лопати, як раптом відкрилася хвіртка і на подвірʼя зайшов якийсь хлопець. Біля себе він котив велосипед… – Тут Ірина Петрівна живе? – запитав незнайомець, дивлячись на Олю. – Тут… – здивовано пробурмотіла та. – А ви, я перепрошую, хто такий? Почувши на подвір’ї розмову, з хати вийшла бабуся. Вона глянула на гостя й застигла від несподіванки

Ірина Петрівна сиділа біля вікна і з сумно хитала головою. Сьогодні у неї знову піднявся тиск. – Ах ти, Боже мій, – шепотіла вона, дивлячись, як промені ранкового сонця осяюють палісадник. – Ось-ось розкриються мої золоті кульки. А я знову…

Валя зі своїм чоловіком Миколою вечеряли на кухні голубцями. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. Валя з Миколою здивовано перезирнулися. Це вперше в новій квартирці до них у двері хтось подзвонив… Микола пішов у коридор відкривати. Валя прислухалася й застигла від здивування. – Оленко, привіт! – вітався з кимось чоловік. – А ти чого так раптом приїхала? Та не може бути! Валя встала з-за столу і теж пішла в коридор. Вона стала біля кухонних дверей і оторопіла від побаченого. Її чоловік обіймав якусь дуже симпатичну дівчину! Валентина не розуміла, що відбувається

Пів року тому життя Валі круто змінилося – вона несподівано для себе вийшло заміж! Саме до заміжжя Валя не прагнула ніколи. У неї і так було багато і друзів та інтересів. Та й життя своє вона хотіла прожити не як…

Валя була на ювілеї в знайомої. Поруч за столом сидів якийсь молодий чоловік. Валя дізналася, що його звуть Олег. – Що вам покласти з їжі? – запитав молодик. – Покладіть те, що ви самі їли, – сказала Валя. Олег поклав їй на тарілку два види салатів і курочку. Валя дуже здивувалася. Саме це вона б і вибрала! Молоді розговорилися. – А я от давно вже мрію побувати у Франції, – сказав в розмові Олег і раптом оторопів. – Боже мій, Валю, чому у вас сльози на очах?! – ахнув чоловік. Валя відвернулася. Олег не розумів, що відбувається

Валя сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Раптом на столі задзвенів її телефон. Дівчина думала, що це все ж таки дзвонить її Микола. Але це була подруга Галя… – Привіт моя люба! – дзвінко защебетала Галя. – Я…

Повернутись вверх