Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Про кохання - Сторінка 3

Категорія: Про кохання

Віра Сергіївна не мала чоловіка. Іноді жінка любила ходити до річки, щоб погодувати хлібом качок. Там вона випадково познайомилася з Андрієм Леонідовичем – теж самотнім чоловіком. Одного дня він запросив Віру Сергіївну до себе на чай. Жінка погодилася із задоволенням! – Нарешті ти її привів! Нарешті ти її привів! – пролунав якийсь дивний старечий голос, як тільки Андрій Леонідович відчинив двері своєї квартири. – Нарешті ти її привів! – знову пролунав скрипучий голос і Андрій Леонідович раптом… Розсміявся… Віра Сергіївна стояла і не могла зрозуміти хто це так дивно говорить, і що взагалі відбувається

  • 8 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра Сергіївна не мала чоловіка. Іноді жінка любила ходити до річки, щоб погодувати хлібом качок. Там вона випадково познайомилася з Андрієм Леонідовичем – теж самотнім чоловіком. Одного дня він запросив Віру Сергіївну до себе на чай. Жінка погодилася із задоволенням! – Нарешті ти її привів! Нарешті ти її привів! – пролунав якийсь дивний старечий голос, як тільки Андрій Леонідович відчинив двері своєї квартири. – Нарешті ти її привів! – знову пролунав скрипучий голос і Андрій Леонідович раптом… Розсміявся… Віра Сергіївна стояла і не могла зрозуміти хто це так дивно говорить, і що взагалі відбувається

– А ти в чому свої заощадження зберігаєш? На рахунках, в акціях чи в інших цінних паперів? – приголомшила Віру Сергіївну запитанням подруга. Останнім часом Віра Сергіївна з Лілією Юріївною майже не спілкувалася. А тут у її чоловіка Бориса ювілей…

Ірина зі Славком покохали один одного. Але мати Ірини, Тетяна Василівна, була категорично проти. – Та хто він такий?! – казала вона дочці. – Звичайний водій! Ти гідна більшого… Ірина засмутилася, але послухалася матір. Тепер вечорами дівчина сиділа вдома… А якось Ірина влаштувала матері неймовірний сюрприз. – Матусю, – сказала вона, показуючи свій диплом. – От я й вивчилася! Я тепер юрист. Спасибі тобі велике! Вони обійнялися. – Але це ще не все, що я хотіла тобі показати, – сказала дівчина і дістала якийсь папірець. Тетяна Василівна здивовано взяла його в руки і аж побіліла від побаченого

  • 9 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина зі Славком покохали один одного. Але мати Ірини, Тетяна Василівна, була категорично проти. – Та хто він такий?! – казала вона дочці. – Звичайний водій! Ти гідна більшого… Ірина засмутилася, але послухалася матір. Тепер вечорами дівчина сиділа вдома… А якось Ірина влаштувала матері неймовірний сюрприз. – Матусю, – сказала вона, показуючи свій диплом. – От я й вивчилася! Я тепер юрист. Спасибі тобі велике! Вони обійнялися. – Але це ще не все, що я хотіла тобі показати, – сказала дівчина і дістала якийсь папірець. Тетяна Василівна здивовано взяла його в руки і аж побіліла від побаченого

Тетяна Василівна виховувала доньку сама, без чоловіка. Їй доводилося багато працювати, майже завжди на півтори ставки, і вона мріяла про кращу долю для доньки. Іринка її вивчала англійську з репетитором, ходила вчитися танцям. – Ох і красуня у тебе виросла!…

Оля зі своїм коханим Ігорем приїхали в село до його бабусі Марії Іванівни. Старенька приготувала Олі пшоняну кашу з печі. – Ось тобі кашка, твоя улюблена! – сказала та, ставлячи на стіл гарячий горщик. – Бабусю, ми тобі хочемо дещо сказати, ти не повіриш… – раптом почав Ігор. Бабуся поклала рушник на стіл і сіла, поклавши руки на коліна. – Ми з Олею хочемо одружитися, але це ще не все… – сказав Ігор. Бабуся витерла сльози і застигла від здивування. – А що ж може бути ще?! – тільки й прошепотіла вона, не розуміючи про що йдеться

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля зі своїм коханим Ігорем приїхали в село до його бабусі Марії Іванівни. Старенька приготувала Олі пшоняну кашу з печі. – Ось тобі кашка, твоя улюблена! – сказала та, ставлячи на стіл гарячий горщик. – Бабусю, ми тобі хочемо дещо сказати, ти не повіриш… – раптом почав Ігор. Бабуся поклала рушник на стіл і сіла, поклавши руки на коліна. – Ми з Олею хочемо одружитися, але це ще не все… – сказав Ігор. Бабуся витерла сльози і застигла від здивування. – А що ж може бути ще?! – тільки й прошепотіла вона, не розуміючи про що йдеться

День видався сонячним та безвітряним. Девʼятеро друзів вирушила відпочити на природі. Взяли з собою намети, вудки й казанки для багаття. Настрій у всіх був чудовий. Вони добралися до потрібного села автобусом, а далі пішли пішки до лісу, збираючись дійти до…

– Борисе! – гукнула чоловіка Валентина, побачивши машину їхнього сина. – Андрій наш їде! – Невже згадав про батьків? – пробурмотів той. – Він із дівчиною! – ахнула мати. Валентина підбігла до сина з дівчиною. – Тебе як звуть, доню? – запитала вона. – Оля, – дівчина зніяковіла. – А мене тітка Валентина, – сказала жінка. – Ти проходь, проходь! З дому вийшов батько. Він одразу підійшов до Олі й радісно сказав: – Нарешті у нашого сина з’явилася хороша дівчина! Такого теплого прийому Ольга не очікувала. Вона уявляла невдоволені обличчя батьків. А ті раділи. Вони зайшли в хату і Оля застигла від побаченого

  • 12 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Борисе! – гукнула чоловіка Валентина, побачивши машину їхнього сина. – Андрій наш їде! – Невже згадав про батьків? – пробурмотів той. – Він із дівчиною! – ахнула мати. Валентина підбігла до сина з дівчиною. – Тебе як звуть, доню? – запитала вона. – Оля, – дівчина зніяковіла. – А мене тітка Валентина, – сказала жінка. – Ти проходь, проходь! З дому вийшов батько. Він одразу підійшов до Олі й радісно сказав: – Нарешті у нашого сина з’явилася хороша дівчина! Такого теплого прийому Ольга не очікувала. Вона уявляла невдоволені обличчя батьків. А ті раділи. Вони зайшли в хату і Оля застигла від побаченого

Андрій відвіз свою подругу додому і повернувся у свою квартиру. Він приготував яєчню з шинкою. Сівши за стіл, чоловік увімкнув свій телефон, який був вимкнений всю ніч, і почав переглядати пропущені дзвінки. – Мама дзвонила, – пробурмотів Андрій. – Знову сваритися…

Ігор з дружиною Любою поїхали в гості в село. Їхали вони до брата Ігоря – Захара. Той запросив їх на 25-річний ювілей його життя з дружиною Тетяною. Як кажуть – срібне весілля… Ігор з Любою допомагали накривати столи на подвірʼї, зустрічали гостей. Потім заграла музика, заспівали пісні, пішли танці… – Уявляєш Ігорю, 25 років прожили ми з Тетяною! – казав Захар брату. – Тетянку свою я люблю, ніхто, крім неї, мені не потрібен! – Захаре, та годі тобі вже, – прошепотіла йому дружина. А Ігор глянув на свою Любу, і тут у нього промайнула несподівана думка

  • 12 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор з дружиною Любою поїхали в гості в село. Їхали вони до брата Ігоря – Захара. Той запросив їх на 25-річний ювілей його життя з дружиною Тетяною. Як кажуть – срібне весілля… Ігор з Любою допомагали накривати столи на подвірʼї, зустрічали гостей. Потім заграла музика, заспівали пісні, пішли танці… – Уявляєш Ігорю, 25 років прожили ми з Тетяною! – казав Захар брату. – Тетянку свою я люблю, ніхто, крім неї, мені не потрібен! – Захаре, та годі тобі вже, – прошепотіла йому дружина. А Ігор глянув на свою Любу, і тут у нього промайнула несподівана думка

Телефон Ігоря дзвенів голосно й вимогливо, доки він не відповів. Дзвонив його двоюрідний брат із села. – Привіт, Захаре, привіт! – сказав Ігор. – Нормально все, а у вас як справи? Ну й добре. А коли в суботу? Добре, я передам…

Карина пішла в кімнату, взяла телефон і набрала номер матері. – Привіт, мамо! – сказала вона в слухавку. – Привіт, Кариночко! – голос матері був якимось дивним. – Мамо, ми в гості збираємось! – сказала Карина. – Мій Микола зараз до тебе внуків приведе. – Я сьогодні зайнята… – раптом сказала мати. – Як це?! – вигукнула Карина. Такого ніколи не було. Мати завжди погоджувалася. – У мене сьогодні… Одним словом, я не можу, – сказала мати. Її голос був якийсь загадковий. – Мамо, що трапилося?! – Карина не розуміла, що відбувається. – А ти часом… – Карина не договорила фразу, й застигла від несподіваної здогадки

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Карина пішла в кімнату, взяла телефон і набрала номер матері. – Привіт, мамо! – сказала вона в слухавку. – Привіт, Кариночко! – голос матері був якимось дивним. – Мамо, ми в гості збираємось! – сказала Карина. – Мій Микола зараз до тебе внуків приведе. – Я сьогодні зайнята… – раптом сказала мати. – Як це?! – вигукнула Карина. Такого ніколи не було. Мати завжди погоджувалася. – У мене сьогодні… Одним словом, я не можу, – сказала мати. Її голос був якийсь загадковий. – Мамо, що трапилося?! – Карина не розуміла, що відбувається. – А ти часом… – Карина не договорила фразу, й застигла від несподіваної здогадки

У Миколи й Карини було двоє дітей: Оленці – шість років, а Петру – три. Вони мали бабусю, до якої дітей можна було відправити на вихідні. Та жила одна у двокімнатній квартирі, а головне – любила своїх онуків – ну…

Павло повертався додому з роботи, як раптом побачив несподівану сцену. Якийсь чоловік сварився з його хорошою знайомою Василиною. Павло кинувся на допомогу й провів Василину додому. Виявилося, що то був колишній чоловік Василини. – Проходь. – сказала вона. – Пригощу тебе чаєм, рятівнику ти мій. Я думала, що він мене не знайде, переїхала… І де мої очі були, коли я виходила за нього заміж? Все життя мені зіпсував! – А я чекаю, коли ти виконаєш свою обіцянку, – раптом сказав Павло. – Обіцянку? Яку ще обіцянку? – Василина здивовано дивилася на Павла не розуміючи, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло повертався додому з роботи, як раптом побачив несподівану сцену. Якийсь чоловік сварився з його хорошою знайомою Василиною. Павло кинувся на допомогу й провів Василину додому. Виявилося, що то був колишній чоловік Василини. – Проходь. – сказала вона. – Пригощу тебе чаєм, рятівнику ти мій. Я думала, що він мене не знайде, переїхала… І де мої очі були, коли я виходила за нього заміж? Все життя мені зіпсував! – А я чекаю, коли ти виконаєш свою обіцянку, – раптом сказав Павло. – Обіцянку? Яку ще обіцянку? – Василина здивовано дивилася на Павла не розуміючи, що відбувається

Павло з родиною переїхав із села в місто. Йому було всього шість років і він ще ходив у садок. Батьку від роботи дали невелике житло. Там вони й оселились. По сусідству жила родина, з якою вони подружилися. Разом із батьками…

Славко прийшов додому схвильований. – Наталю, ти уявляєш! – сказав він дружині. – Ну мій батько мене сьогодні й здивував. Він одружуватися надумав! Сказав, що в суботу прийде до нас у гості, з нареченою нас хоче познайомити… У суботу з самого ранку Наталя накрила стіл. Ну а як же ж інакше? Гості в хаті. Коли в двері подзвонили, Наталя вже вся була на нервах. Славко швидко пішов відкривати двері. Наталя почула веселий голос свого свекра Віктора Григоровича і теж вийшла у коридор. Вона глянула хто до них прийшов і оторопіла від несподіванки

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Славко прийшов додому схвильований. – Наталю, ти уявляєш! – сказав він дружині. – Ну мій батько мене сьогодні й здивував. Він одружуватися надумав! Сказав, що в суботу прийде до нас у гості, з нареченою нас хоче познайомити… У суботу з самого ранку Наталя накрила стіл. Ну а як же ж інакше? Гості в хаті. Коли в двері подзвонили, Наталя вже вся була на нервах. Славко швидко пішов відкривати двері. Наталя почула веселий голос свого свекра Віктора Григоровича і теж вийшла у коридор. Вона глянула хто до них прийшов і оторопіла від несподіванки

– Мамо, хочеш новину тобі по секрету розповім? – Надія щойно прийшла зі школи і з апетитом їла курячий супчик з білим хлібом. – Яку ще новину? – запитала мати. – Наш дід вирішив одружитися! З дідом вони були великі…

Марина зателефонувала до свого знайомого Євгена. Той мав замінити їй замок у дверях. – О вісімнадцятій тридцять буду біля ваших дверей, – сказав чоловік. – Так нормально, чи краще мені прийти пізніше? – Ні, все чудово! – відповіла дівчина. Рівно о пів на сьому пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Євген, з валізкою для інструментів у руці. – Несіть свого замка, будемо встановлювати! – бадьоро сказав чоловік. Поки Євген порався із дверима, Марина приготувала нехитру вечерю. Невдовзі Євген гукнув: – Хазяйко, приймайте роботу! Марина вийшла з віником, щоб одразу підмести біля дверей, і застигла від побаченого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина зателефонувала до свого знайомого Євгена. Той мав замінити їй замок у дверях. – О вісімнадцятій тридцять буду біля ваших дверей, – сказав чоловік. – Так нормально, чи краще мені прийти пізніше? – Ні, все чудово! – відповіла дівчина. Рівно о пів на сьому пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Євген, з валізкою для інструментів у руці. – Несіть свого замка, будемо встановлювати! – бадьоро сказав чоловік. Поки Євген порався із дверима, Марина приготувала нехитру вечерю. Невдовзі Євген гукнув: – Хазяйко, приймайте роботу! Марина вийшла з віником, щоб одразу підмести біля дверей, і застигла від побаченого

В той день негаразди в Марини почалися з самого ранку. В автобусі було повно людей і їй здавалося, що саме її кожен намагався зачепити. Дівчина вийшла з автобуса, глянула на свої черевики й ахнула! Із чорних вони стали сірими, всі…

Роман із самого ранку чепурився перед дзеркалом. А як же ж?! У нього було побачення. По дорозі Роман купив квіти… Точніше квітку. Одну троянду, але найкрасивішу! – Не з величезним же ж букетом вона весь вечір ходитиме? – подумав Роман. Він ще здалеку помітив її. Роман обійшов жінку з іншого боку, тихенько підійшов ззаду і простягнувши на витягнутій руці квітку, сказав: – Дівчино, ви часом, не на мене чекаєте?! Вона обернулася, їхні погляди зустрілися і жінка раптом аж відсахнулася. – Цього не може бути! – вона здивовано дивилася на Романа, не вірячи своїм очам

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман із самого ранку чепурився перед дзеркалом. А як же ж?! У нього було побачення. По дорозі Роман купив квіти… Точніше квітку. Одну троянду, але найкрасивішу! – Не з величезним же ж букетом вона весь вечір ходитиме? – подумав Роман. Він ще здалеку помітив її. Роман обійшов жінку з іншого боку, тихенько підійшов ззаду і простягнувши на витягнутій руці квітку, сказав: – Дівчино, ви часом, не на мене чекаєте?! Вона обернулася, їхні погляди зустрілися і жінка раптом аж відсахнулася. – Цього не може бути! – вона здивовано дивилася на Романа, не вірячи своїм очам

– Все, йду я від тебе! – жінка стала швидко складати свої речі у величезну сумку. – Добре, що не розписалася з тобою! – Це й справді добре – скільки б зараз проблем було, – посміхнувся Роман і вийшов на кухню….

Повернутись вверх