Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Про кохання - Сторінка 4

Категорія: Про кохання

Юрій був на обіді, тож вирішив подзвонити своєму сину Андрію. Той взяв слухавку і сказав: – Тату, мені дали квартиру! І я здається закохався! – Сину, я радий за тебе, – сказав Юрій. – Тату, а в тебе як справи? – запитав Андрій. – Ти тільки не смійся, – сказав батько. – Я теж закохався… – Я радий за тебе! – вигукнув Андрій. – А хто вона? – Я не знаю, як тобі це сказати… – раптом заявив Юрій. – Ти її знаєш, але я не знаю, чи ти мене зрозумієш… – Тату, та хто ж вона така, врешті-решт?! – Андрій не розумів, що відбувається

  • 12 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юрій був на обіді, тож вирішив подзвонити своєму сину Андрію. Той взяв слухавку і сказав: – Тату, мені дали квартиру! І я здається закохався! – Сину, я радий за тебе, – сказав Юрій. – Тату, а в тебе як справи? – запитав Андрій. – Ти тільки не смійся, – сказав батько. – Я теж закохався… – Я радий за тебе! – вигукнув Андрій. – А хто вона? – Я не знаю, як тобі це сказати… – раптом заявив Юрій. – Ти її знаєш, але я не знаю, чи ти мене зрозумієш… – Тату, та хто ж вона така, врешті-решт?! – Андрій не розумів, що відбувається

Юрій Едуардович давно став удівцем, ще коли його син шостий клас закінчив. А вчора його Андрійко закінчив інститут і тепер він інженер і їде працювати за кордон. Один Юрій залишиться. Десять останніх років він сам і прожив, без жінки. Жінки,…

– Смішно, я закохався під п’ятдесят років! – казав Степан другу. – Я просто літаю на крилах кохання! Справи пішли вгору. Життя я почав із чистого аркуша. Друг радів за Степана. Нарешті перед ним зовсім інша людина… А якось Степан запропонував дружині: – Іринко, давай продамо квартири, і купимо котедж за містом, ну такий не дуже великий. Нам на двох великий не потрібен. – Як це не потрібен?! – якось дивно сказала дружина, підійшла до чоловіка і щось зашепотіла йому на вухо. – Що-о-о?! – Степан не вірив у те що почув

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Смішно, я закохався під п’ятдесят років! – казав Степан другу. – Я просто літаю на крилах кохання! Справи пішли вгору. Життя я почав із чистого аркуша. Друг радів за Степана. Нарешті перед ним зовсім інша людина… А якось Степан запропонував дружині: – Іринко, давай продамо квартири, і купимо котедж за містом, ну такий не дуже великий. Нам на двох великий не потрібен. – Як це не потрібен?! – якось дивно сказала дружина, підійшла до чоловіка і щось зашепотіла йому на вухо. – Що-о-о?! – Степан не вірив у те що почув

У супермаркеті Степан випадково зустрівся з колишньою дружиною Аллою. Побачивши свого колишнього, вона витріщила очі і остовпіла. Перед нею стояв респектабельний колишній чоловік, з яким вони прожили двадцять два роки і розійшлися. Розійшлися з ініціативи Алли, вона подала на розлучення,…

Оксана прийшла з роботи рано. Переодягнулася, повечеряла. – Доки на дворі ще видно, треба цибулю посадити, – вирішила жінка і пішла на город. Оксана висадила майже всі цибулинки, як раптом помітила, що біля її будинку зупинилася якась машина. – А це ще хто? – здивувалася вона і пішла на подвір’я. Оксана нерішуче підійшла до воріт і побачила, що двері автомобіля відкрилися, вийшов якийсь чоловік. Жінка придивилася до «гостя» і застигла від побаченого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана прийшла з роботи рано. Переодягнулася, повечеряла. – Доки на дворі ще видно, треба цибулю посадити, – вирішила жінка і пішла на город. Оксана висадила майже всі цибулинки, як раптом помітила, що біля її будинку зупинилася якась машина. – А це ще хто? – здивувалася вона і пішла на подвір’я. Оксана нерішуче підійшла до воріт і побачила, що двері автомобіля відкрилися, вийшов якийсь чоловік. Жінка придивилася до «гостя» і застигла від побаченого

Дивлячись у вікно автобуса, Оксана побачила Степана. Він ішов, тримаючи за руку доньку, мабуть, із дитячого садка. Зі Степаном вони не бачилися давно, багато років, він тепер міський, а колись жили в одному селі. Степан поїхав, а Оксана залишилася там…

Інна зі своїм чоловіком Павлом поїхали на вокзал зустрічати їхню доньку Ірину з відпочинку. А як же ж?! У Іринки ж валіза важка… Ірина вийшла з вагона не одна. Спочатку з тамбуру вистрибнув якийсь чоловік у спортивному костюмі і простягнув їй руку. Спираючись на руку кавалера вийшла їхня Ірина. Чоловік знову заскочив у тамбур і спритно витяг важку валізу доньки. – Треба ж, мабуть, попутник, – подумала Інна Петрівна. Та чоловік здався їй дуже знайомим. Вона полізла в сумочку по окуляри. Жінка вдягнула їх, глянула на незнайомця і застигла від здивування

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна зі своїм чоловіком Павлом поїхали на вокзал зустрічати їхню доньку Ірину з відпочинку. А як же ж?! У Іринки ж валіза важка… Ірина вийшла з вагона не одна. Спочатку з тамбуру вистрибнув якийсь чоловік у спортивному костюмі і простягнув їй руку. Спираючись на руку кавалера вийшла їхня Ірина. Чоловік знову заскочив у тамбур і спритно витяг важку валізу доньки. – Треба ж, мабуть, попутник, – подумала Інна Петрівна. Та чоловік здався їй дуже знайомим. Вона полізла в сумочку по окуляри. Жінка вдягнула їх, глянула на незнайомця і застигла від здивування

Інна Петрівна не вперше відправляла свою єдину дочку Ірину в санаторій. Путівку для дочки їй давали на роботі. У доньки багато різних проблем, Інна Петрівна з нею раніше разом їздила, чоловік одного разу їздив. А цього разу вона не спромоглася,…

Олег зайшов у кафе пообідати. Щойно він замовив собі борщ і гречку з курячою котлеткою, як раптом помітив свою колежанку Ніну. Дівчина підійшла до Олега і весело запитала: – Можна присісти? Олег не зміг приховати свого роздратування – Ніна йому часто надокучала. І жінка це помітила. – Ой, які ми вразливі… – простягла вона. – Звісно, я не така досвідчена, як твоя кохана Оксана. Не вмію я начальників причаровувати… Але й дітей від першого зустрічного не народжую! – Яких ще дітей?! – ахнув Олег. – Про що ти таке говориш? Чоловік не розумів, що це відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег зайшов у кафе пообідати. Щойно він замовив собі борщ і гречку з курячою котлеткою, як раптом помітив свою колежанку Ніну. Дівчина підійшла до Олега і весело запитала: – Можна присісти? Олег не зміг приховати свого роздратування – Ніна йому часто надокучала. І жінка це помітила. – Ой, які ми вразливі… – простягла вона. – Звісно, я не така досвідчена, як твоя кохана Оксана. Не вмію я начальників причаровувати… Але й дітей від першого зустрічного не народжую! – Яких ще дітей?! – ахнув Олег. – Про що ти таке говориш? Чоловік не розумів, що це відбувається

– Ви щось хотіли? – запитала, посміхнувшись, Оксана, коли вийшла з магазину з важкими сумками продуктів у руках. До неї підійшов її новий начальник Олег… – Хотів запропонувати свою допомогу. Можна, я підвезу вас додому? – запитав чоловік. Оксана запротестувала,…

Світлана повернулась додому аж в обід. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в коридор. – Вікторе, коханий, я вдома! – гукнула вона з порога. Раптом Світлана побачила валізу, що стояла біля дверей. – Вікторе! – гукнула вона ще раз. – Ти що у відрядження збираєшся, чи що?! З кімнати вийшов її коханий Віктор і якось дивно глянув на Світлану. – А це твої речі, дорогенька, – раптом сказав він. Світлана не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана повернулась додому аж в обід. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в коридор. – Вікторе, коханий, я вдома! – гукнула вона з порога. Раптом Світлана побачила валізу, що стояла біля дверей. – Вікторе! – гукнула вона ще раз. – Ти що у відрядження збираєшся, чи що?! З кімнати вийшов її коханий Віктор і якось дивно глянув на Світлану. – А це твої речі, дорогенька, – раптом сказав він. Світлана не розуміла, що відбувається

Після навчання Віктор залишився у тому ж місті, де вчився. Власного житла у Віктора не було, і йому довелося винаймати квартиру. Визначившись із роботою, Віктор поки що не мав планів на сімейне життя. Але молодість є молодість… Якось Віктор познайомився…

Марійка копала на городі картоплю. Погода була суха, тож бульба легко діставалася із землі. Раптом, в одній із лунок, щось блиснуло! Марійка почала пересипати землю, і у неї на долоні опинилася маленька золота сережка! Кинувши недокопаний рядок, вона побігла приймати душ. – Ти чого це там так довго викуповуєшся посеред білого дня? – поцікавилася її подруга Тетяна, яка зайшла в гості. – Ой, Тетянко, ти не повіриш, що я знайшла! – защебетала Марійка. – Сьогодні до мене приїде один важливий гість… – Що ти таке кажеш, Марійко, який ще гість? – Тетяна не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марійка копала на городі картоплю. Погода була суха, тож бульба легко діставалася із землі. Раптом, в одній із лунок, щось блиснуло! Марійка почала пересипати землю, і у неї на долоні опинилася маленька золота сережка! Кинувши недокопаний рядок, вона побігла приймати душ. – Ти чого це там так довго викуповуєшся посеред білого дня? – поцікавилася її подруга Тетяна, яка зайшла в гості. – Ой, Тетянко, ти не повіриш, що я знайшла! – защебетала Марійка. – Сьогодні до мене приїде один важливий гість… – Що ти таке кажеш, Марійко, який ще гість? – Тетяна не розуміла, що відбувається

Олег обіцяв Марії, що повернеться і Марія йому вірила. Хоча всі з цієї її наївності і підсміховувалися… На прощання Олег подарував їй сережки – два золоті голубки, і вона носила їх не знімаючи. – Наївна ти, Марійко, – зітхала подруга…

– Тобі треба повернутися до Ольги, – Ірина подзвонила своєму коханому Денису. – Там твої діти, все таки. Як вони будуть без батька? – Зараз приїду, поговоримо, – сказав Денис і поклав слухавку. Через годину він подзвонив у двері Ірини. Вона пішла відкривати. У руках Денис тримав гарний букет квітів. – Це тобі, Іринко, – сумно сказав він. – Дякую за все, що ти для мене зробила… – Ой, забув! Я зараз… Денис раптом побіг сходами вниз і повернувся з ігристим у руках. – Це ще для чого?! – здивовано запитала Ірина. Денис загадково посміхався. Ірина не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Тобі треба повернутися до Ольги, – Ірина подзвонила своєму коханому Денису. – Там твої діти, все таки. Як вони будуть без батька? – Зараз приїду, поговоримо, – сказав Денис і поклав слухавку. Через годину він подзвонив у двері Ірини. Вона пішла відкривати. У руках Денис тримав гарний букет квітів. – Це тобі, Іринко, – сумно сказав він. – Дякую за все, що ти для мене зробила… – Ой, забув! Я зараз… Денис раптом побіг сходами вниз і повернувся з ігристим у руках. – Це ще для чого?! – здивовано запитала Ірина. Денис загадково посміхався. Ірина не розуміла, що відбувається

– Хочеш заміж, тезка? – Ірина Геннадіївна стояла і посміхалася. – Хочу, – раптом серйозно відповіла Ірина. Ірина Геннадіївна була начальницею відділу, де працювала Іра. Вранці вона зупинила Іру в офісному коридорі і поставила це дивне запитання. Чомусь цього разу…

Катя терла картоплю на деруни, як раптом на подвір’ї почула дивний звук. Жінка визирнула у вікно і побачила, що до воріт підїхала якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? Я наче гостей не чекаю, – подумала вона. – Може до сусідів хтось приїхав? Катя витерла руки об рушник і вийшла на двір. Жінка підійшла до воріт, двері автомобіля відкрилися і з них вийшов якийсь чоловік. – Вам кого? – гукнула Катя. – Катю, це ти?! – тихо сказав незнайомець. Катерина придивилася до нього і застигла від побаченого 

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя терла картоплю на деруни, як раптом на подвір’ї почула дивний звук. Жінка визирнула у вікно і побачила, що до воріт підїхала якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? Я наче гостей не чекаю, – подумала вона. – Може до сусідів хтось приїхав? Катя витерла руки об рушник і вийшла на двір. Жінка підійшла до воріт, двері автомобіля відкрилися і з них вийшов якийсь чоловік. – Вам кого? – гукнула Катя. – Катю, це ти?! – тихо сказав незнайомець. Катерина придивилася до нього і застигла від побаченого 

Катерина визирнула у вікно, почувши шум машини, що під’їхала, і побачила крізь штакетник паркану, як з машини важливо вийшов Олег. – Ой, ну що йому потрібно від мене, вже давно все вирішено. Незабаром має підійти Павло. Не дай Боже їм…

Микита вийшов з дому в хорошому настрої. – Куплю бабусі тортик, порадую її, – вирішив він і раптом… Побачив її! Якась дівчина сиділа на його улюбленій лавці! Вона сиділа, дивилася в одну точку і… Плакала. Микита зупинився. – Привіт! – сказав він. – Можна сісти? Дівчина байдуже глянула на Микиту. – Ви, здається, кудись ішли? От і йдіть, – сказала вона. – Я йшов саме сюди! – не вгавав хлопець. – Це моя улюблена лавка, а ви її зайняли. Дівчина застигла. – Ви серйозно? – запитала вона. Дівчина не могла зрозуміти, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микита вийшов з дому в хорошому настрої. – Куплю бабусі тортик, порадую її, – вирішив він і раптом… Побачив її! Якась дівчина сиділа на його улюбленій лавці! Вона сиділа, дивилася в одну точку і… Плакала. Микита зупинився. – Привіт! – сказав він. – Можна сісти? Дівчина байдуже глянула на Микиту. – Ви, здається, кудись ішли? От і йдіть, – сказала вона. – Я йшов саме сюди! – не вгавав хлопець. – Це моя улюблена лавка, а ви її зайняли. Дівчина застигла. – Ви серйозно? – запитала вона. Дівчина не могла зрозуміти, що відбувається

Весь день Микита мав дуже хороший настрій. Його тішило все: веселі струмочки під ногами, яскраве сонечко, мрійливі посмішки перехожих… Десь поруч чулося багатозначне, каркання міських ворон і обережне цвірінькання дрібних пташечок. Цей невигадливий хор неможливо було не помітити! І порадіти,…

Повернутись вверх