Головна - Про кохання - Сторінка 19

Категорія: Про кохання

Аркадій відкривав квартиру, коли задзвонив телефон. – Алло, так я ремонтую телевізори. Можу прийти, ось тільки повечеряю. У вас пироги? Гаразд, у вас повечеряю. Диктуйте адресу. За 10 хвилин буду. – Голос у жінки такий приємний, може вона ще й симпатична, – розмірковував Аркадій, крокуючи тротуаром. Коли він прийшов – двері були відчинені, але чомусь ніхто не виходив

Валентина прокинулася від стукоту. Прислухалася, а це великі краплі дощу з дзвоном крапали на укіс підвіконня. Знову у цей день дощ, як і багато років тому. Ось з того дня не любить Валентина дощ… Вона сіла на ліжку, зробила марний…

Рита збиралася на вечір зустрічі випускників. Вона одягла свою нову сукню, зробила легкий макіяж і вирушила на зустріч. Весь вечір на Риту поглядав Ігор з паралельного класу. Ближче до закінчення вечора він запитав: – Можна я тебе проведу? – Звичайно можеш, я навіть рада буду

Рита старанно збиралася на вечір зустрічі випускників. Вирішили зібратися на зустріч два класи, десятий “А”, і Рити десятий “Б”.  – Все-таки з моменту закінчення школи минуло сорок років, цікаво чи багато хто приїде на зустріч з однокласниками, і які всі…

– Алло, Іван? Ти коли речі забереш? Набридло вже об твої валізи спотикатися. Вже місяць після розлучення пройшов, а ти і не чухаєшся. – А що, сумуєш? – запитав нервово чоловік. – Я сумую? За тобою?! Та я може без тебе тільки жити почала! От на побачення збираюся. Все, давай. Не забереш речі, у під’їзд виставлю! Олена поклала трубку. Звісно вона набрехала. Нема в неї нікого

-Алло, Іван? Ти коли свої речі забереш? Набридло вже об твої валізи спотикатися. Вже місяць після розлучення пройшов, а він і не чухається. Чи я сумую? За тобою? Не лести собі, Іванчук. Я може без тебе тільки жити почала. А…

Ольга сиділа на підлозі посеред кімнати і мовчки дивилась у стіну. Несподіваний дзвінок від коханки чоловіка похитнув її рівновагу. Жінка не знала, що робити далі. Увечері з роботи повернувся Віктор. Ольга довго тягла з розмовою. Дочекавшись коли діти заснуть, все ж таки почала її. – Ну коли ти все знаєш, давай розлучатися, – холодно сказав він. – Набридло мені все.

Ольга сиділа на підлозі посеред кімнати і мовчки дивилась у стіну. Несподіваний дзвінок від коханки чоловіка похитнув її рівновагу. Разом із чоловіком вони прожили шістнадцять років і за цей час Віктор кілька разів заводив собі коханок. Ольга здогадувалася про наявність…

Ліда дізналася про зраду чоловіка від подруги, якій не можна було не повірити. І все ж таки не вірилося.. Як тільки чоловік прийшов з роботи, Ліда запитала відразу, в лоб: – Це правда, про Ларису? І що ти мені зраджуєш? – Я давно хотів тобі про це сказати! – Відповів їй чоловік. Підлога у Ліди під ногами стала крутитися, і вона по стінці сповзла на підлогу. Поки сиділа, дивні думки стали спадати на думку

Про те, що чоловік має іншу жінку і звуть її Лариса, Ліді розповіла її найкраща подруга, якій не можна було не повірити. І все ж таки не вірилося… Її Сергій, з яким прожито двадцять років, такий надійний, рідний – і…

Іра сиділа на кухні, обхопивши руками голову, яка розривалася від цих думок. “Як тепер жити? Я не розумію… Чому? За що він так зі мною? Що зі мною не так? Зрозуміти це було неможливо. Не було причин, чому Михайло їй зрадив. Вранці вони поснідали, як завжди, разом. Вийшли разом із дому. А вдень прийшло відео на телефон…

“Як тепер жити? Я не розумію… Чому? За що він так зі мною? Що зі мною не так? Адже він любив мене. Сам же говорив постійно. Іра сиділа на кухні, обхопивши руками голову, яка розривалася від цих думок. Зрозуміти це…

Василь вийшов на роботі в коридор і побачив колегу Лілю, яка про щось говорила з буфетницею Ніною. До нього дійшли уривки розмови. – Та скільки можна думати, роби і все! Чоловіки вони такі, недогадливі, їм треба говорити прямо. – А як відмовить? – То й що, знайдеш іншого, а він хай жалкує потім. Василь зрозумів, що говорять про нього

Василю зателефонували. -Привіт! Слухай допоможеш мені? Чому в мене шкіра така суха? -Я не лікар, не знаю. -Але ж ти ветеринар. Маєш знати. -Саме так. ветеринар. Сходи перевірся. -Який же ти лікар, якщо відповів як мій сусід, а він, між…

– Катя, давай розлучимося? – відсуваючи від себе тарілку з недоїденим борщем, промовив Денис. Катерина, яка спокійна пила чай, поперхнулася. На очах виступили сльози. – Ти серйозно? Вона розуміла, що навряд чи її чоловік жартуватиме такими речами. – Серйозно, – відповів чоловік. – Але чому, Денисе? – Закусивши губу, щоб не розплакатися, запитала Катя

– Катя, давай розлучимося? – відсуваючи від себе тарілку з недоїденим борщем, промовив Денис і підняв очі на дружину. Катерина, яка до цього спокійна пила чай, поперхнулася, закашлялася, почервоніла. На очах виступили сльози. Трохи віддихнувшись, вона уточнила: – Ти серйозно?…

– Іра, я йду до іншої жінки. Ти її не знаєш, ми познайомилися випадково. Я вже й забув, як це – бути закоханим. Ми з нею 3 місяці разом. Квартиру я залишу тобі, машину заберу, вибач. Ірина мовчки слухала, і не вірила, що відбувається. Цього просто не може бути

-Іра, я йду до іншої жінки. Ти її не знаєш, ми познайомилися випадково, і закрутилося .. Я вже забув, як це – відчувати закоханість… Ми з нею три місяці разом, але вже зрозуміли, що створені одне для одного. Квартиру я…

Євгенія готувалася до святкування річниці одруження. Запекла курку, накрила скатертиною стіл, запалила свічки. Чоловік затримувався. “Та де ж Влад? Чому він все не приходить… ” – почала переживати вона. Годинник пробив другу годину ночі. Мобільний Влада не відповідав, робочий телефон теж

Євгенія Степанівна готувалася до романтичної вечері. Запекла курку, сунула в холодильник пляшку ігристого, накрила скатертиною стіл, яку діставалася з шафи тільки на Новий рік,, поставила келихи, запалила свічки … Поки чекала з роботи чоловіка, гортала фотальбом, розглядала знімки, зроблені в…

Повернутись вверх