Головна - Історії жінок - Сторінка 63

Категорія: Історії жінок

Підготовка до весілля йшла повним ходом, коли Толік сказав, що його мама сильно заслабла, і він зобов’язаний її провідати. Рита не заперечувала. За пару днів до весілля Толік повернувся і, не розбираючи речей, відправився в душ. Рита вирішила розібрати дорожню сумку нареченого, і тут її чекав неприємний сюрприз. В його речах, вона знайшла жіночо кофту

– Ну як я тобі? – запитала Рита, приміряючи весільну сукню, і закрутилася в ній по кімнаті. – Ти будеш найкрасивішою нареченою – відповіла Олена, подруга Рити.  Сьогодні, за тиждень до майбутнього одруження Рити, дівчата вирішили влаштувати дівич-вечір. Правда, він…

Марія стояла на кухні і дивилася у вікно, не включаючи світло. – Матуся наша, а ти чому в темряві стоїш? Марійко, –  запитав чоловік. – Та – так, – сказала відчужено вона. Найважче, це зважитися…Зважитися сказати ці слова, ці жахливі слова: – Олег, я йду

Марія стояла на кухні і дивилася у вікно, не включаючи світло. Вона так стояла вже давно, за вікном настали осінні сутінки, пішов дрібний, дрібний дощ, Марина так любила раніше таку погоду, а тепер … А тепер вона навіть не помітила,…

Валя подивилася у вічко дверей: “Стоїть. І що цьому мужику треба?”, – думала вона. – “Кожен день біля дверей зупиняється, носом водить, а як виходжу, вдає, що повз йде”. Валя застебнула пальто і стала повільно відкривати двері. Так і є, почувши звуки, чоловік швидко піднявся на поверх вище. Валентина, стала, прислухалася. Двері відчинилися на четвертому поверсі

Валентина подивилася у вічко дверей: “Стоїть. І що цьому мужику треба?”, – думала вона. – “Кожен день біля дверей зупиняється, носом водить, а як виходжу, вдає, що повз йде. Треба у баби Ніни запитати де живе, недавно, мабуть, заїхав”. Валя…

Вероніка вийшла з поліклініки. Всередині неї тривога, неспокій. Повернувши ключ, дівчина увійшла в маленьку квартирку. – Вероніка, це ти? – пролунав з кухні голос Артема, але вона не відповіла. – Ти чому сидиш? Я чайник поставив, з тістечками будеш? – Артем клацнув вимикачем і завмер, дивлячись на дівчину.

Дощовий туманний вечір ідеально підходив настрою Вероніки. Вийшовши з поліклініки, дівчина не поспішала повертатися додому. Всередині неї тривога, неспокій. Сьогодні вона дізналася про те, що вагітна. Кілька місяців тому вони з Артемом розписалися в ЗАГСі. Святкування було скромне, але по-сімейному…

– Маша! – вигукував чоловічий голос за вікном. – Маша! “Добре бути молодою, – подумала з заздрістю Марія. – У молодості тобі хлопці кричать у вікно, зізнаються в коханні. – Маша! – кричав все той же наполегливий голос. – Подивись у вікно! Марія закрутилась в ліжку. Їй дуже захотілося встати і подивитися – що це за дивний тип з’явився в їхньому дворі

– Маша! – вигукував чоловічий голос за вікном. – Маша! «Добре бути молодою, – подумала з заздрістю Марія. – У молодості тобі хлопці кричать у вікно, зізнаються в коханні, дарують квіти. Але як тільки перевалило за сорок п’ять… » –…

Надія зайшла в квартиру, і помітила черевики чоловіка. Вона зайшла на кухню і побачила, як чоловік незворушно жує котлету, яка лежала на сковороді. Надя схопила перше, що попалося під руку і загрозливо рушила на Ярослава. – Згадав, значить! Ага! Котлет захотів? Ти ж казав, що я примітивна, приземлена. А сам прийшов. Бачу тебе Світланка котлетами не балує?

– Ні, ну він зовсім знахабнів! Це ж треба? Терміново потрібно змінити замок. … Десь глибоко всередині, в найдальшому куточку душі Надії все ще таїлися сумніви: чи не сон це? Ну, просто не може бути такого. Як? Як він міг…

Це він. Ніяких сумнівів. Боже мій, що я скажу мамі? – подумала Рита. – Може, мені здається? Ні. Це точно він. Рита з подружками сиділи в кіно, а спереду від них цілувалася щаслива парочка. Чоловіком, який обнімав незнайому дівчину був її батько

Це був він. Абсолютно ніяких сумнівів. -Боже мій, що я скажу мамі?! – подумала Рита. – Може, мені здається? Ні. Це точно він… …Різкий дзвінок телефону розірвав тишу. -Рита! Підемо в кіно завтра, якраз п’ять уроків, встигнемо на тригодинний сеанс!…

Марина познайомилась з Лєрою в торговому центрі. Їй ще сподобався запах її парфумів. – Ходімо в магазин, я покажу вам їх, – запропонувала Лєра. Марина погодилась. – Ось ці мені теж подобаються, – Лєра простягнула Марині пробник. Щось знайоме спливло в її пам’яті. Так колись пахла сорочка її чоловіка

Марина останнім часом ходила сумна, посміхалася рідко. Куточки губ опустилися, у рота залягли сумні складки. Не могла відкинути сумніви, перестати накручувати себе. З недавніх пір Вадим став затримуватися часто на роботі, у вихідні теж йшов з дому під різними приводами….

В квартирі Тетяни пролунав дзвінок. – Привіт. Ви Тетяна? Дружина Сергія? – Так, – коротко відповіла Таня. – А я Олена. – Гостя переступила через поріг. – Я прийшла поговорити з вами з приводу вашого чоловіка. – Проходьте до кімнати. – Тетяна зробила жест. – Я вас давно чекаю.

Її появі Тетяна анітрохи не здивувалася. Навпаки, десь в душі, вона навіть чекала цього візиту. Фотографію цієї красуні Тетяна якось випадково побачила в мобільнику чоловіка, в той момент, коли він сам показував їй там щось. На питання: “Хто це така?…

Привітайте мене. Нарешті в мене жінка, через яку я ночей не спав. Спасибі, Костянтину, за те що він Наталю залишив, а я підібрав. А тепер кричіть “Гірко”, – сказав Антон до гостей. Та за весільним столом запала тиша. А Наталя встала і тихо вийшла з дому

-Тепер ти тільки моя. І тепер я головний в нашій сім’ї, – сказав Антон до Наталі. Вона відсторонилася. Вперше вона бачила таким нареченого. Він ніколи не дозволяв собі зайвого. Сам інших чоловіків в селі присоромлював за таке. -Заспокойся, Антон. Візьми…

Повернутись вверх