Будильник на телефоні не спрацював. Жанна прокинулася від дивного звуку. Немов десь шипіла величезна кішка. Жанна подивилася на годинник і схопилася. Проспала! Знову телефон глючить!
Дивний звук не вщухав. Але Жанна кинулася по кімнаті. Якщо швидко одягнутися і зібратися, вона ще встигне на роботу вчасно.
Жанна забігла у ванну кімнату вмитися і відразу потрапила під душ.
От халепа! Вода під напором виривалася з рушникосушарки.
Ця стара квартира в п’ятиповерхівці вже набридла Жанні. Вона спробувала замотати трубу рушником, але це не допомогло.
– Що робити? – подумала Жанна.
Вона схопила олівець-підводку для очей і ледве заткнула дірку в трубі. Начебто вийшло. Фуууух, тепер можна замотати чимось, щоб олівець не вилетів від напору води.
Жанна озирнулася – води на підлозі було пристойно. Викликала службу, потім ганчірками зібрала з підлоги воду. І подзвонила на роботу, що у неї в дома проблеми.
Ця рушникосушарка вже давно капала, схоже вона старша за Жанну. Вона обвела очима кімнату – все старе навколо! Що за життя, чому в неї все таке погане.
У двері подзвонили. Жанна вирішила, що сантехнік. Але то були сусіди знизу. Їх ще не вистачало!
– Ви що про себе думаєте? Ви тепер так просто не відбудетеся! – з порогу заявив сусід.
– Так вже, дорогенька, – єхидно вставила його дружина, – у вас вічно щось твориться! То музика, то тупіт. У нас зі стелі штукатурка вже сипеться!
– У мене день народження був, вдень же музику можна, – спробувала все згладити Жанна, але сусіди ще більше розійшлися.
– Плати за ремонт, а то до суду подамо, знаємо ми вас, та ще сімейка.
Вони пішли, гучно закривши двері. І відразу знову дзвінок у двері.
Жанна різко відчинила. Зла, кудлата, у мокрому халаті – мовляв, що вам ще потрібно!
І мало не зіткнулася з сантехніком.
Він навіть здивувався:
– Викликали? – запитав він.
– Ну так, – відповіла Жанна.
– Показуйте
Жанна провела його у ванну кімнату.
– А-а, та його міняти треба, поки тимчасово хомут поставлю. Новий купіть – зателефонуйте.
Він відключив воду, розмотав скотч і посміхнувся:
– Сама олівцем здогадалася заткнути? Молодець, зрозуміла!
Жанна пирхнула і пішла до кімнати.
Хлопець поставив хомут і вигукнув:
– Я поки що тимчасово все зробив.
Жанна вийшла похмура. Ось це так ранок.
Хлопець усміхнувся:
– Слухай, у нас на складі є сушарки для рушників, прості, але хороші. Хочеш принесу, поставлю, дешевше буде. Мене Олег звуть, – він дав їй візитку, – подзвони завтра, я прийду, все зроблю.
– Давай, – погодилася Жанна.
Зачинила за ним двері та налила собі кави. Потрібно хоч до обіду на роботі з’явитися.
Олег прийшов наступного дня. Воду відключив, почав зрізати стару трубу.
І тут знову прийшли сусіди знизу, мовляв у вас гуркіт, жити неможливо.
– Коли за ремонт заплатиш? – голосно запитала сусідка.
Олег вийшов, він чув. І каже:
– Давайте подивимося, що ми вам там зробили, – і Жанні підморгнув, і шепнув, – вони неправду кажуть, у ванній підлога ізольована, води не так багато було.
– А це ще хто?, – обурилася сусідка.
– Я наречений Жанни, ходімо подивимося, – і він знову підморгнув дівчині.
У сусідів і справді ніяких слідів не було. Олег пояснив їм, що якщо вони ще будуть приставати до Жанни, то він з ними розбереться.
– Слухай, ти навіщо їм це наплів, який же ти наречений? – обурилася Жанна, коли вони повернулися до її квартири.
– Зате тепер лізти не будуть, – усміхнувся їй Олег, загвинчуючи гайку.
– А що, у тебе вдома порядок. Затишно, – продовжив Олег, – гарна господиня.
– Та ну, будинок старий, речі старі, нічого доброго, – похмуро заперечила Жанна, пропустивши повз вуха його комплімент, – батьки собі нову квартиру і меблі купили, а мені цей мотлох залишили.
– І що, ти ще незадоволена? Я ось сам давно пішов від батьків, житло винаймаю. Вони що, до пенсії нам винні? Радій, що ця є. Я працюю, сам збираю на свою квартирку. Скоро вже куплю, тебе заміж покличу. Ти гарна, тільки злюка. На батьків образилася, із сусідами сваришся.
– Слухай, Олеже, ти здається все доробив. Ось і дякую. На тобі гроші за роботу, дякую і йди, теж мені, наречений, – Жанна дала гроші та випроводила Олега. Той пішов мовчки, тільки посміювався.
Жанна озирнулася. У цій квартирі вона виросла. Нормальна квартира. І справді, що вона ще хоче? Що ж тепер ставити життя на паузу?
І Жанна взялася за перестановку. За кілька тижнів вона переставила меблі. Купила нові штори. Ліжко від стіни відсунула. Подушки на диван купила, ну і так, по дрібниці. Вийшло класно, самій навіть сподобалося.
Розмова про батьків зачепила її. Вона майже не спілкувалася з ними. Схоже, вони ображені, і теж їй рідко дзвонять. Мама сказала тоді Жанні:
– Це тобі для початку, а далі сама. А ми з татом ще молоді, хочеться ще пожити для себе, – то що ж у цьому образливого!
І Жанна вирішила з ними помиритись, у гості їх покликати.
Мама так зраділа, наче давно цього чекала:
– Жанночка, доню, дякую, звичайно ми з татом прийдемо.
Вони прийшли, і виникло дивне почуття – Жанна раптом себе відчула і маленькою, як коли жила з мамою та татом. І дорослою.
– Ти змінилася, – мама обійняла її, і Жанні стало тепло і добре, – очі добріші стали, подорослішала.
Тато обійняв її, він теж був радий зустрічі.
І раптом у двері зподзвонили. Жанна відкрила – Олег із квітами, ну дає.
Мама подивилася так запитливо, що Жанні стало смішно.
– Мамо, тату, а це мій наречений Олег, – вона побачила в очах хлопця море емоцій і їй це доставило задоволення і Жанна продовжила, – я хотіла вас познайомити.
Коли задоволені батьки поїхали, Олег здивувався:
– Ну ти даєш, жартівниця, та я просто зайшов, може сходимо кудись?
Жанна стала “руки в боки”: – Це що ж, ти тепер від мене відмовляєшся? Отак, значить?
Загалом, дожартувалися вони до того, що справді зустрічатися стали. Олег Жанні із косметичним ремонтом допоміг. Потім її сусідам щось полагодив. Ті одразу по-іншому почали розмовляти.
– Бачиш, всі хочуть спілкування та підтримки, – обіймаючи Жанну, жартував Олег, – і старі теж. Люблю, коли все гаразд і по-доброму.
І Жанна раптом зрозуміла, що він їй і справді дуже-дуже подобається. Він повернув її життя на всі сто вісімдесят градусів!
І одразу, як у казці, все стало чудово!
І вона теж любить, коли все добре та по-доброму.
Через півроку Олег та Жанна одружилися.
***
– Як же класно, що в мене тоді потекла ця рушникосушарка, – сказала Жанна Олегу, сидячи на дивані в їхній новій квартирі, – ніколи не знаєш, за якими дверима на тебе чекає щастя. І як її відчинити.
