– Світлана! Ах ти ж…! Поводься добре, бо знову покараю! Нікому ти не потрібна тут, терплю тебе тільки заради батька. Я ніколи не любила тебе! Давно здала б тебе назад в дитячий будинок. Уххх, якби не тато, ноги б твоєї тут вже не було!
– Тьотя Настя, я ж нечайно розлила молоко. Зараз все приберу. – Схлипуючи відповіла дівчинка
– Випадково не випадково, їж тепер суху картоплю без молока! Руки діряві. Марійка, донечко, пішли в зал, нехай вона сама тут вовтузиться. – Взявши за руку дитину, жінка пішла з кухні.
Виходила заміж Анастасія по великій любові, як їй здавалося. Її чоловік Володимир Васильович був на той момент завидним нареченим. Він прийшов працювати молодим викладачем в інституті, де Анастасія закінчувала останній курс. Багатьох дівчат зводив з розуму молоденький Володимир. Але Настя була самою прудкою, не пропускала жодного шансу завоювати розташування хлопця. Чоловік довго тримав оборону, напевно, півроку Настя бігала за ним слідом, перш ніж чоловік здався. В результаті у них зав’язалися стосунки, а ще через півроку, коли Анастасія закінчила навчання, він зробив їй пропозицію. Так і утворилася молода сім’я Антонових.
Все було спочатку прекрасно, вони прожили два щасливих року. А потім чоловік почав все частіше питати Анастасію, чому ж вона не вагітніє, молодий чоловік вже був готовий відчути всі принади батьківства, тому дане питання ставилося все частіше.
– Ось знати б чому я не вагітнію, – З роздратуванням у голосі скаржилася Анастасія подрузі.
– Ти дивись дорога, Володя хлопець видний, до нього до сих пір приглядаються молоді дівчата в інституті. Дивись як би не пішов від тебе.
– Що ти таке кажеш! Подруга ще називається! Лікарі сказали у мене все в порядку, на все воля Божа, прийде час і народиться у нас малюк.
Минуло ще два роки. Але дитинку Бог так і не давав. Анастасія змучилася вже, дуже боялася втратити свого успішного чоловіка. Бідкалася йому як хоче дитинку, жити спокійно не може. На вулицю виходити не хоче, всюди дітки бігають, а їй залишається лише мріяти. Насправді Настю все влаштовувало, до дітей вона була байдужа, може десь в душі навпаки раділа, що дітей не мають, але треба ж чоловікові показати її прагнення до материнства, а то раптом Володимир її якою-небудь неповноцінною жінкою порахує.
Володимир же був людиною душевною, співчутливою. Він думав, що дружина і правда сумує від бездітності. Вирішив він виконати “мрію” дружини і запропонував їй взяти дитину з дитячого будинку.
– Настя, я не можу більше бачити, як ти сумуєш. Давай візьмемо малюка, ми полюбимо його як рідного, буде у нас повноцінна сім’я.
– Е-е, – на мить розгубилася дружина, їй зовсім не подобалася ця ідея. Але потім подумала, хай краще так буде, ніж він піде від неї.
– Володя, ти найкращий чоловік, а я найщасливіша жінка! – награно, але все ж з емоціями спробувала відповісти чоловікові.
Настя відразу почала просити про дівчинку, тому що хлопчиків вона вважала зовсім некерованими. Нехай хоча б дівчинка буде, думала Настя. Так і сталося, сподобалася Володимиру одна тиха дівчинка, а Настя зробила вигляд, що теж рада буде Світланці.
Коли дівчинка опинилася в їхній родині, все змінилося. Анастасії все більше доводилося “грати” перед Володимиром, зображуючи ідеальну матір, а коли вона залишалася з дитиною одна, то без будь-якого страху могла сильно образити дитини. Хоч Світлані на той момент і було всього лише три рочки, але отримувала вона не слабо. Володимир же навпаки прикипів до дитини. І тільки з ним дівчинка могла відчути крапельку любові і доброти.
Коли Світланці виповнилося п’ять років, сталося диво. Анастасія нарешті завагітніла. Щастя в родині не було меж. Були раді все, навіть Світланка танцювала від щастя, що у неї буде братик або сестричка. Але такі емоції вона могла показувати тільки в присутності батька. Коли Анастасія з дівчинкою залишалися одні, вона повинна була сидіти в своїй кімнаті і не дратувати матір, так вона їй говорила.
Через вісім місяців на світ з’явилася Марійка. Забирати маму з дитиною з пологового будинку Володимир відправився з Світланкою.
– Кохана! Дякую тобі за таку прекрасну дочку! Тепер у нас два промінчика сонця в нашій родині. Я найщасливіший чоловік і батько на землі. Давайте сфотографуємося на пам’ять.
– Вова, давайте втрьох сфотографуємося. Я, ти і Марійка, без Світлани. А ну, Світлана відійди звідси.
Володимир якось спохмурнів відразу, не розуміючи такої поведінки дружини. Але потім подумав, що можливо гормони ще грають, не оговталася після пологів. І вирішив ще окремо сфотографуватися з малюком і Світланою, щоб не образити дівчинку. Настя відмовилася від спільного фото зі Світланою.
Коли вони повернулися додому, Анастасія повністю занурилася в Марійку. Тепер у неї погано виходило розігрувати сцени любові до Світлани перед чоловіком. Всі турботи про старшу дочку лягли на плечі Володимира. І він буквально розривався на роботі і в сім’ї. Навіть в перший клас Анастасія відмовилася вести дитину. Тоді все частіше Світланку доводилося забирати бабусі, матері Володимира. І Настя в ці дні так звикала до сімейної ідилії без Світланки, що, коли вона поверталася додому, та ще дужче зривалася і на дитину, і на чоловіка. Одного разу він навіть намагався поговорити з Анастасією, про те, що старша дочка не винна, що вони її взяли, і тепер вони за неї відповідає, вона не повинна отримувати менше любові, ніж молодша. Просив її проявити мудрість і знову стати тією лагідною і люблячою матір’ю для двох дітей, а не тільки для Марійки.
– Та люблю я Свєтку! – вигукувала дівчина. – Але розриваюся я зараз, невже ти не бачиш яка Марійка примхлива зараз, ось і стала дратівливою. Підросте донька і все встане на свої місця.
Але на свої місця все так і не стало. Коли Марії виповнилося півтора року, сталася така ситуація, яка назавжди змінила життя всіх членів сім’ї.
В один з будніх днів Володимир повернувся додому раніше, ніж звичайно. Коли він зайшов до коридору, мимоволі почув крики дружини і плач Світланки. В цю секунду в його свідомості змінилося все.
– Свєтка! Ах ти…! Поводься добре, інакше знову покараю! Нікому ти не потрібна тут, терплю тебе тільки заради батька. І ніколи не любила тебе! Давно здала б тебе назад в дитячий будинок. Уххх, якби не тато, ноги б твоєї тут вже не було!
– Тьотя Настя, я ж нечайно розлила молоко. Зараз все приберу. – Схлипуючи відповіла дівчинка
– Випадково не випадково, їж тепер суху картоплю без молока! Руки діряві. Марійка, донечко, пішли в зал, нехай вона сама тут вовтузиться.
Пройшовши в зал, Володимир спокійним тоном заговорив з дружиною:
– Настя, як ти можеш так говорити на дитину? Невже у тебе немає нічого святого? Скажи, ті слова, що ти зараз говорила, це правда? Ти правда її терпиш заради мене?
– Як же ви мені обидва набридли! Так Так Так! Я правда її терпіла всі ці роки заради тебе, хоча зараз вже не розумію, за що я тебе любила. Стільки років я прожила, щоб, догоджати тобі! Якби не твої балачки про те, як ти хочеш дитину, то все б у нас склалося краще! Зараз жили б з Марійкою тільки, як нормальна сім’я, без чужих в будинку!
Чоловік спочатку не міг поворухнутися, від таких заяв дружини. Як же так, він завжди намагався зробити як краще, а зараз з’ясовується, що навпаки Анастасія догоджала йому. Потім він повернувся до заплаканим Світланки і сказав:
– Світланко, донечко, збирай свої речі, ми йдемо жити до бабусі.
– Ось і валіть! Нарешті то я зітхну на повні груди, Марійка підросте і зустріну я нормального чоловіка! А ти такий, наврядчи комусь ще потрібен будеш з цим дівчиськом!
– Замовкни! Вона моя рідна дочка! Дуже шкода, що я стільки років прожив з тобою наосліп.
Володимир зі Світланою зібрали речі. Йому досі не вірилося, що його кохана Настя стільки років грала на почуттях дитини, від сорому до Світланки, за таке ставлення до неї з боку дружини, йому хотілося провалитися крізь землю.
– Найближчим часом я подам на розлучення. Марійку я не залишу, буду як годиться платити гроші і брати участь в її вихованні.
Чоловік поцілував молодшу дочку, і вони зі Світланою, пішли на вихід.
Через рік Володимир зустрів жінку, яка полюбила їх зі Світланою. Звичайно чоловік спочатку дуже насторожено ставився до нової коханої. Але Світланка вже була велика дівчинка, татові вона розповідала, що Наталя їй дуже подобається і вона б дуже хотіла, щоб Наталя стала її мамою. Незабаром так і сталося. Володимир і Наталя стали жити разом.
Анастасія не один раз ридала і просила повернутися Володимира, говорила, що буде любити Світлану, нібито все зрозуміла і усвідомила. Але чоловік був непохитний, в десятий раз на її прохання відповідав відмовою.
